Рішення

від 30.03.2023 по справі 201/8522/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/8522/22

Провадження 2/201/736/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 березня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Ковтун К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «СІЧ» Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначила, що з 20.02.2020р. працювала на посаді інструктора з військово-патріотичного виховання молоді Комунального підприємства «СІЧ» Дніпропетровської обласної ради, звільнена 06.10.2021р. на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штатів.

З дня звільнення дотепер їй не виплачені всі суми, що належать від підприємства при звільнення, відтак створилася заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2021 по 06.10.2021р.р. в сумі 54961грн 39коп, компенсації за невикористану відпустку в сумі 10367грн 09коп, вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП України в сумі 7 998грн, та середнього заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 07.10.2021 по 30.03.2023р. в сумі 142 406грн 37коп.

Зазначену суму, яка обчислена без обов`язкових податків і зборів, а також моральну шкоду в сумі 6500грн просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, на підтвердження чого в матеріалах справи мається поштове повідомлення, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, не подав відзив. За згоди позивача суд ухвалює по справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступних висновків.

Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії трудової книжки (а.с.7-8), позивач з 20.02.2020р. працювала на посаді інструктора з військово-патріотичного виховання молоді Комунального підприємства «СІЧ» Дніпропетровської обласної ради, звільнений 06.10.2021р. на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штатів.

Зазначає, що з нею не проведено розрахунок при звільненні дотепер, внаслідок чого створилася заборгованість: по заробітній платі за період з лютого 2021 по 06.10.2021р.р. в сумі 54 961грн 39коп, компенсації за невикористану відпустку в сумі 10 367грн 09коп, вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП України в сумі 7 998грн, та середнього заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 07.10.2021 по 30.03.2023р. в сумі 142 406грн 37коп.

Представник відповідача заперечень стосовно виплати або розміру зазначених сум не навів.

За положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно КЗпП України, у разі скорочення до обов`язкових виплат належать: заробітна плата; вихідна допомога, що дорівнює не менше ніж середній місячний заробіток (ч.1 ст.44 КЗпП); компенсація невикористаної відпустки.

За положеннями ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відтак слідстягнути накористь позивача заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2021 по 06.10.2021р.р. в сумі 54 961грн 39коп, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10 367грн 09коп, вихідну допомоги за ст. 44 КЗпП України в сумі 7 998грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Позаяк за захистом своїх прав позивач звернувся до суду через невиконання роботодавцем вимог ст. 116 КЗпП України, то між сторонами виник спір стосовно належних позивачу виплат.

Частиною першою статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, на час ухвалення рішення у даній справі стаття 117 КЗпП України відповідно до змін від 01 липня 2022 року була викладена у наступній редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З моменту не проведення розрахунку по виплаті заробітної плати, тобто з 07.10.2021р по 30.03.2023р. (день ухвалення рішення судом першої інстанції) - був 381 робочий день, а тому середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає 142406грн 37коп (381 робочий день х 373,77грн).

Однак, слід зазначати, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом, в якому, зокрема, просить про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, більше ніж через рік після звільнення.

Сума невиплаченої заробітної плати позивачу у розмірі 54964грн 39коп майже втричі менша, ніж визначена у цій справі сума середнього заробітку позивача за час затримки виплати при звільненні (142406грн 37коп).

А тому, беручи до уваги неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі, характером цієї заборгованості, підстави, що унеможливлювали здійснити відповідачу своєчасно виплатити заробітну плату, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат у сумі 50 000 грн.

Зазначена сума не відображає дійсний розмір майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Позивач також просить про стягнення моральної шкоди в сумі 6500грн, мотивуючи тим, що порушення його законних прав на оплату праці від лютого 2021р. дотепер призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтак позов підлягає задоволенню в частині стягнення й моральної шкоди заявленою сумою за принципом розумності та справедливості.

Судові витрати підлягають стягненню із відповідача за положеннями ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст. 44, 116, 117, 237-1 КЗпП, ст.ст.12,13,19,81,131,223,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «СІЧ» Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути зКомунального підприємства «СІЧ» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2021 по 06 жовтня 2021р.р. в сумі 54861 гривню 39 копійок, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10367 гривень 09 копійок, вихідну допомогу в сумі 7988 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 07 жовтня 2021 по 30 березня 2023 року в сумі 50000 гривень, моральну шкоду в сумі 6500 гривень, а всього 129716 (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот шістнадцять) гривень 48 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «СІЧ» Дніпропетровської обласної ради на користь держави судовий збір в сумі 1297 (одна тисяча двісті дев`яносто сім) гривень 16 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Комунальне підприємство«СІЧ» Дніпропетровськоїобласної ради,місцезнаходження: 49004, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 2, ЄДРПОУ 32835641.

Суддя: Д.О. Покопцева