Рішення

від 25.04.2023 по справі 826/18567/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2023 року Київ№ 826/18567/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Касаткіної Ю.О.,

представника позивача:Побережник А.О.,

представника відповідача:Полякової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» (далі позивач, ТОВ «НВФ «Реле») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасування податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.10.2016 № 0004971401 про збільшення суми грошового зобов`язання позивача за орендну плату з юридичних осіб (далі спірне рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправильного застосування норм Податкового кодексу України, відповідач дійшов помилкового висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з орендної плати за землю, що призвело до прийняття відповідачем спірного рішення, яким порушені права та законні інтереси позивача як платника податків, тож таке рішення підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

Представник відповідача вважаючи позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню наголосив, що позивач у період із 2014-2016 роках сплачував орендну плату за землю в розмірі 1,5% та 2% від її нормативної грошової оцінки відповідно до умов договорів незважаючи на те, що розмір орендної плати згідно з положеннями Податкового кодексу України не може бути меншою 3% нормативно грошової оцінки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов було задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 18.10.2016 № 0004971401 про збільшення ТОВ «НВФ «Реле» суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2022 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі № 826/18567/16, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2022 адміністративний позов ТОВ «НВФ «Реле» було залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 вказану ухвалу скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом м. Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., яка ухвалою від 31.01.2023 прийняла справу до свого провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між ТОВ НВФ «Реле» та Київською міською державною адміністрацією 20.04.1998 укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, згідно з яким Київська міська державна адміністрація надає, а ТОВ НВФ «Реле» приймає у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0797 га строком на 49 років для будівництва та обслуговування будинку ділового призначення за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 62. За умовами пункту 2.1 договору, плата за землю складає 2 % від грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, рішенням Господарського суду м. Києва від 24.05.2016 у справі № 910/4467/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016, до договору від 20.04.1998 внесено зміни в частині розміру річної орендної плати, визначивши її на рівні 3 % від її нормативної грошової оцінки.

Також між ТОВ НВФ «Реле» та Київською міською радою 06.09.2002 укладено договір довгострокової оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада надає, а ТОВ НВФ «Реле» приймає у довгострокову оренду земельну ділянку загальною площею 0,614 га строком на 50 років для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування комплексу за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72. За умовами договору, плата за землю складає 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, рішенням Господарського суду м. Києва від 10.05.2016 у справі № 910/5207/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016, до договору від 06.09.2002 внесено зміни в частині розміру річної орендної плати, визначивши її на рівні 3 % від її нормативної грошової оцінки.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «НВФ «Реле» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 30.06.2016, за результатами якої склало акт від 03.10.2016 № 307/26-15-14-01-01/19124549 (далі акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2014 по 20.06.2016 позивач сплачував оренду плату за землю в розмірі, зазначеному в договорах, а саме 1,5% та 2% від її нормативної грошової оцінки, незважаючи на те, що розмір орендної плати згідно з Податковим кодексом України не може бути меншою 3% нормативно-грошової оцінки, у зв`язку із чим податковий орган дійшов висновку, що позивач занизив податкові зобов`язання з орендної плати за землю (земельну ділянку площею 797 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 62, та земельну ділянку площею 6 149 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72) всього на суму - 3353805,35 грн., в т. ч.: за 2014 рік в сумі -739979,90 грн., за 2015 рік в сумі 1346502,09 грн., за період з 01.01.2014 рік по 30.06.2016 рік в сумі 1267323,36 грн., чим порушив вимоги підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з орендної плати за землю на загальну суму 3353805,35 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.10.2016 № 0004971401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на суму 4192256,69 грн., у тому числі 3353805,35 грн. - за основним платежем, 838451,34 грн. - штрафні санкції.

Уважаючи спірне рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (далі - Закон №161-XIV) користування землею в Україні є платним.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2015, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України вказаної редакції, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З 01.01.2015 набули чинності зміни до ПК України, згідно з якими плату за землю виключено із числа загальнодержавних податків і зборів, а підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Виходячи зі змісту статті 21 Закону №161-XIV, зокрема, розмір орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно зі статтею 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України (в редакції, що діяла до 01.04.2014) визначалось, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 % нормативної грошової оцінки.

Водночас, згідно зі змінами до вказаної норми, які набрали чинності з 01.04.2014, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати (для інших земельних ділянок, наданих в оренду) 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, законодавець визначив граничні межі (нижню та верхню) річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із розміром, визначеним у договорі.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства, суд доходить висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу, тож не може бути меншим 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно, наведені зміни у податковому законодавстві, є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, що було проігноровано сторонами договорів направо тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 20.04.1998 та довгострокової оренди земельної ділянки від 06.09.2002.

Разом із тим, згідно з абзацом 4 пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Вказану позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 та постанові Верховного суду України від 20.11.2012 № 3-53гс12.

Окрім того, Верховним судом України у постанові від 02.12.2014 №21-274а14 висловлено правову позицію щодо застосування підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та констатовано, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Таким чином, зважаючи на наведене, виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності (пункт 5.2 статті 5 ПК України), до моменту внесення до відповідного договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі № 826/2741/14.

Повертаючи справу на новий розгляд Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.06.2022 чітко визначив, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

У постанові від 02.06.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції також виходив із того, що позивачем у спірному періоді було відчужено частину нерухомого майна (нежитлових будівель), яке розташоване на орендованій ним земельній ділянці.

Водночас, роблячи висновок про неправомірне визначення позивачу в цілому грошових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб, суд не перевірив дійсного обсягу податкового обов`язку позивача за фактичний період перебування землі у користуванні останнього та правильність здійсненого контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні розрахунку.

Під час нового розгляду суд проаналізував надані докази щодо відчуження частини нерухомого майна (нежитлових будівель), які розташовані на орендованій ним земельній ділянці та зазначає таке.

Єдиною підставою для нарахування платникам податків орендної плати за землю є укладений договір оренди земельної ділянки.

Жодних належних та допустимих доказів того, що у випадку передачі в оренду чи продажу приміщень в будівлі, розташованій на такій земельній ділянці обов`язок щодо сплати орендної плати за землю переходить до власників/орендарів такого нерухомого майна суду не надано та матеріалами справи не підтверджено.

Факт укладення договорів купівлі-продажу та оренди нежитлових приміщень, які розташовані на орендованій земельній ділянці у ході розгляду справи не ставився під сумнів учасниками справи, але жодним чином не підтверджена передача частини орендованої земельної ділянки в суборенду або зміна орендаря на будь-яку частину орендованої земельної ділянки.

Слід відмітити, що позивач, посилаючись на пункт 286.6 статті 286 ПК України підмінює поняття податку на землю та орендної плати за землю.

Отже, суд уважає хибними посилання позивача на пункт 286.6 статті 286 ПК України, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Порядок і умови сплати орендної плати визначені саме у статті 288 ПК України, відповідно до регулювання якої саме орендар земельної ділянки є платником орендної плати за землю на підставі укладеного договору оренди землі.

Отже, суд не приймає таку підставу для визнання спірного рішення протиправним та його скасування, оскільки відповідні договори оренди з позивачем не розірвані/незмінені; сторони у договорі не замінені/не залучені; позивач добровільно сплачував орендну плату в розмірі, визначеному у договорах та не вчиняв дій щодо зняття з себе обов`язку сплати орендної плати.

При цьому суд зазначає, що посилання представника позивача на судову практику Верховного Суду не може бути прийнято до уваги, оскільки така практика стосується іншого предмету спору ніж у цій справі.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом установлено, що відповідачем виконано обов`язок щодо доказування правомірності спірного рішення. Натомість позивачем не доведено зворотного.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.

Дата виготовлення і підписання повного рішення - 05 травня 2023 р.