Рішення

від 04.05.2023 по справі 520/279/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

04.05.2023р. справа №520/279/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник, ФОП)до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, адміністративний орган, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління)проскасування правових актів індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень, -

встановив:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, ФОП, суб`єкт господарювання), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) скасування рішення ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 23.11.2021р. №343; 2) скасування рішення ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 23.11.2021р. №344.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що не вчиняв порушень законодавства про рекламу, рекламних конструкцій за адресою - АДРЕСА_1 не розміщував.

Відповідач, Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі за текстом владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління, орган публічної адміністрації), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що реклама за адресою - АДРЕСА_1 була розміщена усупереч закону із використанням мови, яка не є державною мовою України, а на вимогу суб`єкта владних повноважень рекламодавцем не було надані документів та пояснень, необхідних для здійснення повноважень контролю.

Відзив на позов надійшов до суду - 18.07.2022р.

Клопотань про ознайомлення з матеріалами справи заявник не подавав.

Клопотань про існування наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав. Клопотань про усунення перешкод у реалізації наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав.

25.04.2023р. на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2023р. у справі №520/279/22 відповідачем - суб`єктом владних повноважень були подані документи про матеріали перевірок, за наслідками яких були прийняті оскаржені рішення ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 23.11.2021р. №343 та від 23.11.2021р. №344.

Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності заявника є надання послуг перукарями та салонами краси.

На цей самий вид діяльності ГУ ДПС у Харківській області відносно заявника був виданий витяг з Реєстру платників єдиного податку.

Згідно з договором оренди від 01.04.2018р. №2 заявник здійснює провадження господарської діяльності за адресою - АДРЕСА_1 .

У тексті позову самим заявником визнані обставини того, що за адресою - АДРЕСА_1 розміщений та функціонує салон.

Доказів провадження у цьому салоні господарської діяльності іншими суб"єктами права, окрім заявника, матеріали справи не містять.

На адресу Харківської міської ради надійшла низка звернень гр. ОСОБА_2 стосовно усунення порушень законодавства про мову у вигляді розміщення на території міста Харкова російськомовних вивісок, у тому числі і за адресою - АДРЕСА_1 .

За результатами опрацювання цих звернень Департаментом контролю Харківської міської ради був складений лист від 22.06.2021р. №749/0/172-21 про те, що згадані у зверненнях гр. ОСОБА_2 інформаційні оголошення відносяться до об`єктів реклами та вивісок.

Листом Харківської міської ради від 22.06.2021р. №5250/9-21 означені вище звернення гр. ОСОБА_2 були спрямовані для вирішення по суті до відповідача, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.

Управлінням за адресою - АДРЕСА_1 було виявлено розміщення зовнішньої реклами, а саме: щита на фасаді з інформаційним полем російською мовою: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ», що мало ознаки порушення ч.1 ст.6 Закону України «Про рекламу».

Обставини розміщення на торці будівлі за адресою - АДРЕСА_1 об`єкту матеріального світу у вигляді плакату/щита з інформаційним полем - "СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ" підтверджуються роздруківкою світлини.

Тому листом від 09.08.2021р. №5.2-1259нс-21 відповідач - ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області звернувся до Харківської міської ради з приводу отримання відомостей про суб`єкта підприємницької діяльності, дотичного до розміщення реклами з інформаційним полем - "СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ" за адресою - АДРЕСА_1 .

Листом Департаменту контролю Харківської міської ради від 16.09.2021 №1411/0/172-21 Управління було сповіщено про те, що вищезазначену рекламу розміщує Фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

Вимогою від 04.10.2021 №7.4-3724нс-21 Управління витребувало від заявника інформацію та документи стосовно виявленої розміщеної реклами з ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 6Закону України "Про рекламу".

Заявник отримав названу вимогу 08.10.2021 року.

08.10.2021р. Управлінням було складено протокол про порушення законодавства про рекламу №348, про розміщення за адресою - АДРЕСА_1 зовнішньої спеціальної конструкції - щита на фасаді з інформаційним полем російською мовою: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» з ознаками порушення вимог ч. 1 ст.6 Закону України «Про рекламу», а саме: не українською мовою.

Оскільки заявником не було надано запитувані документи та інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, відповідачем було складено протокол від 15.10.2021 №393.

Рішенням №351 від 03.11.2021р. було розпочато розгляд справи про порушення законодавства про рекламу за епізодом порушення вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про рекламу", а саме: розміщення зовнішньої реклами не державною мовою.

08.11.2021р. відповідачем було складено повторну вимогу №7.4-5192нс-21 від 08.11.2021, якою повідомлено позивача про засідання щодо розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, яке відбудеться 23.11.2021р. о 10-00. Вказане поштове відправлення було отримано позивачем особисто - 12.11.2021р.

12.11.2021р. за №407 Управлінням було прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу за епізодом порушення вимог ч.2 ст.26 Закону України "Про рекламу", а саме: ненадання на вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області документів, пояснень, інформації, необхідної для здійснення повноважень контролю стосовно розміщення зовнішньої реклами - щита на фасаді з інформаційним полем російською мовою: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» за адресою - АДРЕСА_1 .

22.11.2021р. від заявника до Управління надійшла відповідь на вимогу, де заявник повідомив, що не має жодного стосунку до розміщеного рекламного щита, а приміщення (поруч із яким розміщено спірну рекламу) орендує у іншого суб`єкта господарювання.

При цьому, жодних документів (у тому числі і про предмет власної господарської діяльності в орендованому приміщенні за адресою - АДРЕСА_1 ) заявник до Управління не надав, фізичного існування об`єкта реклами не спростував, доказів провадження власної господарської діяльності без застосування такого пристрою як солярій не подав, про знаходження поряд інших суб`єктів господарювання, котрі б надавали послуги солярію, не згадав.

23.11.2021р. Управлінням було проведено розгляд справ про порушення законодавства про рекламу за епізодом недотримання заявником вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про рекламу" та за епізодом недотримання заявником вимог ч.2 ст.26 Закону України "Про рекламу", про що було складено протокол №367 від 23.11.2021р. та №368 від 23.11.2021р. відповідно.

Ці протоколи містять посилання на існування листа заявника від 21.10.2021р. з приводу сповіщення про демонтаж вищевказаної реклами.

Обставини демонтажу об`єкту зовнішньої реклами визнані заявником у тексті позову.

23.11.2021р. Управлінням відносно заявника було прийнято рішення №343 про застосування 1.700,00грн. штрафу.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для винесення цього рішення суб`єктом владних повноважень були обрані положення ч.2 ст.26, ч.6 ст.27 Закону України "Про рекламу", а фактичною підставою послугувало судження суб`єкта владних повноважень про вчинення заявником протиправного діяння - ненадання документів, пояснень, інформації на вимогу суб`єкта владних повноважень стосовно розміщення зовнішньої реклами - щита на фасаді з інформаційним полем російською мовою: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» за адресою - місто Харків, вул. Валентинівська, б.29.

23.11.2021р. Управлінням відносно заявника було прийнято рішення №344 про застосування 5.083грн. штрафу.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для винесення цього рішення суб`єктом владних повноважень були обрані положення ч.1 ст.6, ч.7 ст.27 Закону України "Про рекламу", а фактичною підставою послугувало судження суб`єкта владних повноважень про вчинення заявником протиправного діяння - розміщення зовнішньої реклами - щита на фасаді з інформаційним полем російською мовою: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» за адресою - місто Харків, вул. Валентинівська, б.29.

Стверджуючи про протиправність перелічених рішень суб`єкта владних повноважень, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Суспільні відносини з обігу реклами регламентовані приписами Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу».

Так, за визначенням ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

При цьому, у силу ч.6 ст.9 означеного закону вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Звідси слідує, що не належить до реклами відомості у вигляді: 1) інформації про зареєстроване найменування особи; 2) інформації про знаки для товарів і послуг, що належать саме цій особі (а не будь-якому іншому третьому сторонньому суб`єкту права); 3) інформація про вид діяльності особи; 4) інформації про час роботи особи.

У зв`язку з визначенням критеріїв зовнішньої реклами нормами Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу» суд не вбачає потреби у дослідженні змісту локальних нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування з цього ж самого питання, адже за правилами розв`язання колізій положення закону мають беззаперечний пріоритет у застосуванні як норми акту права вищої юридичної сили.

За характером розміщеної інформації об`єкт - щит на фасаді з інформаційним полем російською мовою: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» за адресою - АДРЕСА_1 не підпадає під дію ч.6 ст.9 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу».

При цьому, у тексті позову заявник фактично визнає як обставини існування об`єкту - щит на фасаді з інформаційним полем російською мовою: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» за адресою - місто Харків, вул. Валентинівська, б.29, так і вдається до спроби довести необхідність кваліфікації цього об`єкту саме у якості вивіски біля входу у приміщення.

За таких обставин, суд змушений критично поставитись до доводів заявника про непричетність до надання послуг солярію за адресою - місто Харків, вул. Валентинівська, б.29.

Частиною 1 ст.6 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу» визначено, що мовою реклами є державна мова.

Частиною 1 ст.1 Закону України від 25.04.2019р. №2704-VIII "Про забезпечення функціонування української мови як державної" єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Вирішуючи спір, суд зважає, що у розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Правова позиція з приводу тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про юридичну правильність та фактичну обґрунтованість суджень суб`єкта владних повноважень відносно належності речі матеріального світу - щита на фасаді будинку з інформаційним полем російською мовою: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» за адресою - АДРЕСА_1 до об`єктів зовнішньої реклами і використання цієї реклами із порушенням ч.1 ст.6 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу» в частині незастосування державної мови.

Так, поруч з цим об`єктом реклами знаходилось лише місце провадження господарської діяльності заявника за укладеним 01.04.2018р. договором оренди приміщення.

Листом Директора Департаменту контролю Харківської міської ради від 16.09.2021р. №1411/0/172-21 підтверджені обставини того, що при перевірці документів було з`ясовано факт належності спеціальних конструкцій зовнішньої реклами саме заявнику.

Заявник був обізнаний із фактом порушення і розгляду суб`єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про рекламу за епізодом ч.1 ст.6 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу», але не подав ані жодних доказів про ведення за адресою - АДРЕСА_1 господарської діяльності в іншому сегменті ніж надання послуг солярію, ані жодних доказів ведення у цьому ж самому будинку господарської діяльності у сегменті надання послуг солярію іншим учасником суспільних відносин.

При цьому, суд зважає на відсутність у матеріалах справи доказів того, що заявник як фізична особа - підприємець, виявивши факт розміщення третьою сторонньою особою об`єкту зовнішньої реклами із порушенням ч.1 ст.6 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу», не мав фізичної змоги як усвідомити протиправність такого діяння, так і повідомити про такий факт компетентні органи державного контролю і нагляду, ініціювавши процедуру усунення закону.

Наданий заявником до відповідача 22.11.2021р. лист не містить відповіді на питання про ненадання заявником у межах власної господарської діяльності послуг солярію, але натомість містить твердження про нездійснення торгівлі соляріями та новими лампами, хоча зміст тексту зовнішнього об`єкту реклами не створював жодних підстав для судження про те, що саме цей об`єкт зовнішньої реклами спрямований на просування на ринку такого товару як солярії та нові лампи.

Окремо суд зважає на зміст протоколу засідання №367 від 23.11.2021р., де міститься згадка про лист ФОП ОСОБА_1 від 21.10.2021р. із повідомленням про демонтаж вищевказаної реклами.

Усупереч ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України заявник не подав до суду жодних доказів на спростування достовірності змісту указаного письмового документа суб`єкта владних повноважень.

Частиною 7 ст.26 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу» визначено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тому суд вважає, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, отримавши у фізичне розпорядження лист Директора Департаменту контролю Харківської міської ради від 16.09.2021р. №1411/0/172-21 (стосовно належності спеціальних конструкцій зовнішньої реклами саме заявнику) і не отримавши від заявника взагалі будь-яких доказів протилежного (окрім письмових заперечень цього факту), не вдався у даному конкретному випадку до порушень ч.2 ст.2 КАС України під час кваліфікації саме заявника у якості рекламодавця об`єкту зовнішньої реклами - щита на фасаді будинку з інформаційним полем російською мовою: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» за адресою - АДРЕСА_1 .

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що згідно з абз.1 ч.2 ст.26 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

У спірних правовідносинах заявник отримав відповідну письмову вимогу суб`єкта владних повноважень, усвідомив її зміст, але замість подання документів, усних та/або письмових пояснень з приводу об`єкту зовнішньої реклами - щита на фасаді будинку з інформаційним полем російською мовою: «СОЛЯРИЙ НОВЫЕ ЛАМПЫ» за адресою - АДРЕСА_1 , направив лист, де заперечив факт продажу соляріїв та нових ламп у той час як текст реклами у дійсності не давав жодних підстав для висновку про рекламу саме господарських операцій з продажу соляріїв, а не з надання послуг соляріїв у сфері косметології.

Згідно з ч.6 ст.27 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу» за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, отримавши у фізичне розпорядження лист Директора Департаменту контролю Харківської міської ради від 16.09.2021р. №1411/0/172-21 (стосовно належності спеціальних конструкцій зовнішньої реклами саме заявнику) і не отримавши від заявника взагалі будь-яких доказів протилежного (окрім письмових заперечень цього факту), не вдався до порушень ч.2 ст.2 КАС України під час кваліфікації діяння заявника як ненадання документів та пояснень згідно з ч.2 ст.26 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу».

Для реалізації міри юридичної відповідальності у порядку ч.6 ст.27 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу» та у порядку ч.7 ст.27 Закону України від 03.07.1996р. №270/96-ВР «Про рекламу» владному суб`єкту попередньо належить процедурно виявити та документально зафіксувати факт існування реклами, факт належності особи до категорії рекламодавців, факт одержання особою письмового вимоги адміністративного органу про надання документів і пояснень, факт ненадання відповіді або надання недостовірних відомостей.

У спірних правовідносинах владним суб`єктом були дотримані усі вимоги закону за окресленими вище параметрами.

Судження владного суб`єкта з цих параметрів суд вважає юридично правильними і документального підтвердженими, позаяк заявник після настання події обізнаності з суттю та змістом вимоги органу публічної адміністрації не подав до Управління відомостей з приводу здійснення господарської діяльності за адресою - АДРЕСА_1 в іншому сегменті ринку ніж надання послуг солярію та не спростував відомостей листа Директора Департаменту контролю Харківської міської ради від 16.09.2021р. №1411/0/172-21 (стосовно належності спеціальних конструкцій зовнішньої реклами саме заявнику).

Натомість, зміст протоколу засідання №367 від 23.11.2021р., де міститься згадка про лист ФОП ОСОБА_3 від 21.10.2021р. із повідомленням про демонтаж вищевказаної реклами, засвідчує причетність саме заявника до фізичного існування цієї речі матеріального світу.

Обставини демонтажу об`єкту зовнішньої реклами визнані заявником у тексті позову.

Суд відмічає, що процедура розгляду справ про порушення законодавства про рекламу деталізована нормами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (затверджений постановою КМУ від 26.05.2004р. №693; далі за тестом Порядок №693).

Так, відповідно до п.8 Порядку №693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Згідно з п. 9 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Пунктом п.10 Порядку №693 передбачено, що протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк.

Як то указано у п.11 Порядку №693, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

За правилами п.12 Порядку №693 справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Згідно з п. 14 Порядку №693 Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Відповідно до п. 16 Порядку №693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

У тексті позову заявником не викладено жодних тверджень про порушення суб`єктом владних повноважень норм Порядку №693.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) за критеріями п.2 ч.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

Тому продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

При цьому, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк під час реалізації управлінської функції контролю з достатньою повнотою з`ясував реальні обставини фактичної дійсності, не припустився помилки у тлумаченні змісту належної норми права, надав правильну кваліфікацію діянню приватної особи, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення цілком узгоджується як із дійсним змістом нормативного регламентування, так із характером, предметом та наслідками вчинків приватної особи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Приєднані до справи докази засвідчують правомірність волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу застосування штрафу і не доводять ані відсутності події вчинення заявником протиправного діяння, ані відсутності складу протиправного діяння, ані допущення суб`єктом владних повноважень вад/недоліків/дефектів у реалізації управлінської функції, об`єктивно здатних призвести до неправильної оціни обставин фактичної дійсності.

Тому позов належить залишити без задоволення у зв`язку із відсутністю факту порушення суб`єктом владних повноважень суб`єктивних прав (матеріальних інтересів) заявника у межах спірних правовідносин.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права, а також оцінки обставин фактичної дійсності та доводів учасників спору.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Строк звернення до суду не потребує поновлення у зв`язку із поданням позову у межах визначеного ч.2 ст.122 КАС України проміжку часу від дати прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржених правових актів індивідуальної дії.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко