Ухвала

від 05.05.2023 по справі 420/2982/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/2982/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Коваля М.П.,

судді - Турецької І.О.,

судді - Зуєвої Л.Є.,

розглянувши питання про повернення апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІАГАРА ПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІАГАРА ПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору у розмірі 40260,00 грн.

24 квітня 2023 року до канцелярії П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків зазначеної апеляційної скарги, в якому апелянт вказував, що внаслідок відсутності належного фінансування, що підтверджується копією виписки з рахунку за КЕКВ 2800 та копією відповідної службової записки, апелянт на даний час позбавлений можливості своєчасно виконати вимоги ухвали суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено заявнику строк для усунення недоліків його апеляційної скарги на десять днів з дня отримання зазначеної ухвали, шляхом надання до П`ятого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору у сумі 40260,00 грн..

Разом з тим, недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року, строк усунення яких було продовжено ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року, усунені не були, до суду докази сплати судового збору не надані. При цьому, копія ухвали про продовження строку залишення апеляційної скарги без руху апелянтом була отримана 24.04.2023 року, тобто строк на усунення недоліків сплинув 04.05.2023 року.

04 травня 2023 року до канцелярії П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування зазначено клопотання апелянт посилається на відсутність бюджетних асигнувань за відповідним кодом економічної класифікації видатків 2800 в умовах воєнного стану. Крім того, апелянт посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, а також практику ЄСПЛ.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, вичерпний перелік умов, згідно вимог ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», не містить таких підстав для відстрочення сплати судового збору, як відсутність можливості сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування та бюджетних асигнувань.

Відсутність бюджетних асигнувань за КЕКВ 2800 станом на певну дату жодним чином не свідчить про повну відсутність фінансування податкового органу з боку Державного бюджету.

У постанові від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: Велика Палата Верховного Суду наголошує, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

При цьому, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Беручи до уваги, що предметом справи, що розглядається не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю апелянта, посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду в справі № 0940/2276/18 є необґрунтованими.

Щодо посилань апелянта на введення воєнного стану колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства. При цьому, станом на момент винесення зазначеної ухвали, суб`єкти владних повноважень, які є учасниками адміністративної справи, відновили свою роботу та здійснюють свої функції, в тому числі при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на виконання делегованих повноважень.

До того ж, суд вважає недоречними посилання апелянта на практику ЄСПЛ, оскільки висновки цього суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року (справа № 9901/511/19).

Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

За викладених обставин, враховуючи, що апелянтом не обґрунтовано підстави для відстрочення апелянту сплати судового збору згідно вимог ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», заявлене скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «CASE OF KREUZ v. POLAND», заява № 28249/95, «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Частиною 2 статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі наведеного, зважаючи на те, що скаржником не виконано вимоги ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, при наявності у останнього достатнього часу для виконання вимог ухвали та усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Повернення апеляційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою скаргою, зокрема із зазначенням підстав пропуску встановленого судом строку, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення.

Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 250, 298, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІАГАРА ПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л. Є. Зуєва