Постанова

від 02.05.2023 по справі 380/4823/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/4823/21 пров. № А/857/17679/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

представника позивача: Соляник Р.А.

представника відповідача: Палко Д.І.

представника третьої особи: Войтович О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року у справі № 380/4823/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

суддя в 1-й інстанції Кедик М.В.,

час ухвалення рішення не зазначено

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 04.11.2022,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (далі також Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівська ОДА, відповідач), та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив суд:

- визнати протиправним та нечинним наказ т.в.о. директора Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації № 27-ос від 22.05.2019, яким затверджено науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) на території Миколаївського району Львівської області»;

- визнати протиправним та нечинним пункт 3 (третій) наказу т.в.о. директора Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації № 47-ос від 09.08.2019, яким затверджено науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) - група «Лиса гора» на території Миколаївського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що 27.01.2016 наказом № 02 Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації «Про внесення до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» внесено в Перелік щойно виявлених пам`яток архітектури об`єкти, зокрема, Комплекс оборонних та інженерних споруд (1910 р.) - Командний пункт м. Миколаїв Львівської області.

15.05.2019 на засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області було розглянуто та погоджено науково-проектну документацію «Визначення меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення - Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (група «Лиса гора») на території Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області.

22.05.2019 наказом № 27-ос Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (надалі - Департамент архітектури) «Про затвердження зон охорони пам`ятки історії» затверджено науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс, фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м Миколаїв» (ох. № 29б7-Лв) на території Миколаївського району Львівської області. Згідно зі «Складом проекту» Проектна документація № 1 затверджена наказом відповідача № 27-ос «Про затвердження зон охорони пам`ятки історії», оформлена наступним змістом: Том 1. Пояснювальна записка; Том 2. Графічна частина, 1. Схема складових частин фортеці м. Миколаїв. М 1:25000, 2. Зони охорони пам`ятки. М 1:5000; Додатки: Фотофіксація.

Також відповідно до пункту 3 наказу від 09.08.2019 №47- ос «Про затвердження зон охорони пам`ятки історії», вирішено затвердити науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних і інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) - група «Лиса гора на території Миколаївського району Львівської області». Згідно зі «Складом проекту» Проектна документація № 2 затверджена наказом відповідача № 47-ос «Про затвердження зон охорони пам`ятки історії», оформлена наступним змістом: Том 1. Пояснювальна записка; Том 2. Графічна частина, 1. Схема складових частин фортеці м. Миколаїв. М 1:25000, 2. Історико-культурна оцінка території пам`ятки. М1:5000. 3. Зони охорони пам`ятки. М 1:5000; Додатки: Історична довідка, Фотофіксація.

Щодо змісту проектної документації № 1 та № 2 позивач зазначає, що Проектна документація №1 (розділ Реферат), Об`єкт дослідження - даним проектом опрацьована складова частина пам`ятки № 2967Лв - група «Лиса гора»( с. Дроговиж, м. Миколаїв) та її найближче оточення. Результат - визначені межі та режими використання зон охорони пам`ятки. Проектна документація № 2 (розділ Реферат), Об`єкт дослідження - об`єкти та територія фортифікаційної групи «Лиса гора» - складової частини пам`ятки історії на території, що входить до меж с. Дроговиж та м. Миколаїв. Результат - визначені межі та режими зон охорони пам`ятки та її складових. Згідно з графічними матеріалами проектних документацій №1 та №2 (ідентичні) зони охорони встановлюються навколо об`єктів: опорний пункт «Північ»; опорний пункт «Захід»; опорний пункт «Схід»; Західна група печерних сховищ «Горжеві (тильні) печери»; Східна група печерних сховищ «Горжеві (тильні) печери», польові укріплення, велика батарея гармат.

Відтак, позивач звертає увагу на те, що згідно з інформацією зазначеною у розділі «Реферат» та долученими графічними матеріалами, проектні документації №1 та № 2 розроблені щодо тих самих об`єктів, які на момент винесення наказів про їх затвердження не були пам`ятками культурної спадщини (лист МКІП № 11372/6.11.7 від 20.09.2021).

Щодо наявності порушеного права позивач вказує про те, що складовою науково-проектної документації на підставі якої встановлено охоронні зони являється том 2. Графічна частина, розділом 3 якого являється викопіювання масштабомі :5000 ділянки «Дроговизька», с. Дроговиж, Миколаївського району, Львівської області, вул. Сагайдачного, м. Миколаїв, Миколаївського району, Львівської області із накладеними охоронними зонами. В межах даного викопіювання відображено розміщення охоронних зон об`єктів, зокрема під номерами 1, 2, 3 та 6, такі запроектовані та затверджені охоронні зони об`єктів під цими номерами накладаються безпосередньо на земельні ділянки, які належать позивачу на праві власності, а неправомірно встановлені охоронні зони, обмежують його право користування такими.

Відтак, позивач вважає, що оскаржувані накази є протиправними, оскільки такими затверджено науково-проектну документацію, розроблену із порушенням встановлення вимог до такої, оскільки із досліджуваної документації зрозуміло, що перелічені вище об`єкти у сукупності відповідач найменував Група «Лиса гора», які ані на момент встановлення охоронних зон не являлися пам`ятками культурної спадщини ані на момент звернення із даним позовом. А при розроблені вказаної документації розробники взяли за основу охоронні заходи, які встановлюються для пам`яток архітектури і у той же час, застосували такі для об`єктів, які не внесені до Реєстру та не являються пам`ятками архітектури.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 22.05.2019 № 27-ос «Про затвердження зон охорони пам`ятки історії» в частині затвердження науково-проектної документації «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) на території Миколаївського району Львівської області», що накладається на земельні ділянки із кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0406; 4623082000:04:000:0404; 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0405; 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0364; 4623082000:04:000:0367.

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 09.08.2019 № 47-ос «Про затвердження зон охорони пам`ятки історії», в частині затвердження науково-проектної документації «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) - група «Лиса гора» на території Миколаївського району Львівської області, що накладається на земельні ділянки із кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0406; 4623082000:04:000:0404; 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0405; 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0364; 4623082000:04:000:0367. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із висновками суду першої інстанції, Департамент архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу. Вважає вказане рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, без належного та всебічного дослідження матеріалів справи та їх врахування при винесенні рішення, з порушенням вимог ст. 242 КАС України, що на думку апелянта є підставою для задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що згідно п.1 Статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за типами об`єкти культурної спадщини поділяються на споруди, комплекси (ансамблі), визначні місця. Законом визначено, що «комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об`єктів культурної спадщини. Отже при визначенні типу об`єкту культурної спадщини як комплексу керуються фактом наявності кількох складових частин, що є самі по собі окремими об`єктами культурної спадщини, що в сукупності складають комплекс як пам`ятку культурної спадщини. При внесенні до Державного реєстру комплексам (ансамблям) присвоюється єдиний охоронний номер. Кожному об`єкту культурної спадщини у складі комплексу (ансамблю) присвоюється охоронний номер, що складається з охоронного номера комплексу (ансамблю) та (через дріб) порядкового номера об`єкта культурної спадщини у складі комплексу (ансамблю). Складовій частині об`єкта культурної спадщини - «Командний пункт фортеці Миколаїв» 1910 р. присвоєно охоронний №2967/-Лв. Відтак, при формуванні заходів зі збереження пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (Ох. № 2967-Лв) Закон вимагає однакового ставлення щодо заходів збереження до усіх складових комплексу пам`ятки культурної спадщини.

Апелянт звертає увагу на те, що при внесенні до Державного реєстру нерухомих пам`яток даного комплексу фахівці Міністерства керувались інформацією, поданою у паспорті об`єкта культурної спадщини «Командний пункт. Комплекс оборонних та інженерних споруд», де складові комплексу зазначені у п.12 «Перелік складових (для комплексу, визначного місця): Командний пункт, артилерійські потерни, форти на Стружевій горі, форти на горі Липі». Аналогічна інформація подана під п.7. Облікової картки об`єкту культурної спадщини. Опис розташування, функціонального призначення та стану збереження вказаних складових описаний детально в історичній довідці, що додається до облікової документації.

Апелянт також зазначає, що 27 березня 2019 року було виявлено факти навмисного руйнування укріплень на пагорбах урочища «Тарандов» на території Дроговижської сільської ради Миколаївського району. На засіданні Консультативної ради 15.05.2019 року була розглянута науково-проектна документація «Визначення меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення- Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (група Лиса гора») на території Дрогозької сільської ради Миколаївського району Львівської області). Враховуючи факт загрози знищення вищезгаданої пам`ятки в урочищі «Тарандов» на території Дрогозької сільської ради, з метою забезпечення збереження об`єкта культурної спадщини Консультативна рада висловила пропозицію погодити згадану науково-проектну документацію без зауважень та подати її на затвердження до Департаменту архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації.

Відтак, відповідно до наданих законодавством України про охорону культурної спадщини повноважень Департамент архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації наказом від 22.05.2019 № 27-ос «Про затвердження зон охорони пам`ятки історії» затвердив згадану вище науково-проектну документацію.

Окрім того, звертає увагу суду на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №380/10037/21 зобов`язано Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації вжити заходи з метою збереження пам`ятки культурної спадщини щодо об`єкту культурної спадщини Групи «Лиса Гора». Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. «Фортеця м. Миколаїв» (охоронний номер 2967/2-ЛВ).

Апелянт вважає та стверджує, що скасування наказів т.в.о. директора Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації №27-ос від 22.05.2019 року та №47-ос від 09.08.2019 року суперечитиме рішенню Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 р. у справі №380/10037/21.

Також апелянт вказує про те, що відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 08.06. 2022 №189 об`єкти культурної спадщини, складові пам`ятки « Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця Миколаїв охоронний №2967-Лв, серед інших занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення Опорний пункт «Північ» (група «Лиса Гора») (охоронний № 2967/4-Лв); Опорний пункт «Захід» (група «Лиса Гора») (охоронний № 2967/5-Лв); Опорний пункт «Схід» (група «Лиса Гора») (охоронний № 2967/6-Лв). Що також на думку апелянта скасування наказів т.в.о. директора Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації №27-ос від 22.05.2019 року та №47-ос від 09.08.2019 року суперечитиме наказу міністерства Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 08.06. 2022 №189.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року № 1805-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1805-III).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Також відповідно до зазначеної статті пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Водночас, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Зони охорони пам`ятки - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції серед іншого належить: подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього; визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1805-ІІІ об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою та другою ст. 14 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки, зокрема, пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону № 1805-ІІІ центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини надає органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, органам охорони культурної спадщини місцевого самоврядування витяги з Реєстру щодо пам`яток, які розташовані на їхніх територіях.

Згідно із ст. 32 Закону № 1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки із кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0406; 4623082000:04:000:0404; 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0405; 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0364; 4623082000:04:000:0367, які були придбані на підставі договорів купівлі-продажу від 07.03.2020 та від 27.03.2020.

Також встановлено, що згідно з наказом Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації від 27.01.2016 № 02 «Про внесення до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону культурної спадщини, висновків Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області при відділі охорони культурної спадщини та культурних цінностей облдержадміністрації, внесено в Перелік щойно виявлених пам`яток архітектури, зокрема, Комплекс оборонних та інженерних споруд (1910 р.) Командний пункт. м. Миколаїв, Львівської області, згідно рекомендацій Консультативної ради відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації (протокол від 24 грудня 2015 року) для її реєстрації Міністерством культури України.

Відповідно до наказу Міністерства культури України від 17.05.2017 № 430 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, зокрема у Львівській області згідно з переліком, викладеним у додатку № 2.

Згідно з додатком № 2 до наказу Міністерства культури України від 17.05.2017 № 430, у Миколаївському районі занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», ох. № 2967-Лв, Командний пункт фортеці Миколаїв, 1910 р., адреса: вул. Львівська, пам`ятка історії, на державному обліку не перебував, ох. № 2967/1-Лв.

На замовлення Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області у 2019 році виготовлено науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (Ох. № 2967-ЛВ) на території Миколаївського району Львівської області (група «Лиса гора» на території с. Дроговиж та м. Миколаїв).

Відповідно до Витягу з протоколу від 15.05.2019 № 3 засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області при Департаменті архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації погоджено науково-проектну документацію «Визначення меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (група «Лиса Гора») на території Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області та рекомендовано подати на затвердження до Департаменту архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації. Також рекомендовано розглянути подану облікову документацію на другу складову частину комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» - група «Лиса Гора» на засіданні експертної комісії Міністерства культури України для розгляду та присвоєння охоронного номеру.

Департаментом архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації видано наказ від 22.05.2019 № 27-ос «Про затвердження зон охорони пам`ятки історії», яким затверджено науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв (ох. № 2967-Лв) на території Миколаївського району Львівської області».

Департаментом архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації видано наказ від 09.08.2019 № 47-ос «Про затвердження зон охорони пам`ятки історії», відповідно до якого:

1. Затвердити облікову документацію на пам`ятку історії - другу складову частину Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв (ох. № 2967-Лв) - група «Лиса Гора» 1913-1914 рр.

2. Відповідно до наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» облікову документацію надіслати до Міністерства культури України для розгляду та присвоєння охоронного номеру.

3. Затвердити науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) - група «Лиса Гора» на території Миколаївського району Львівської області.

Також як встановлено із матеріалів справи та не заперечується сторонами, затверджені спірними наказами охоронні зони накладаються безпосередньо на земельні ділянки із кадастровими номерами:4623082000:04:000:0406; 4623082000:04:000:0404; 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0405; 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0364; 4623082000:04:000:0367, які належать ОСОБА_1 на праві власності.

Не погоджуючись із вказаними наказами щодо затвердження меж та режимів зон охорони пам`ятки історії місцевого значення, які на момент винесення цих наказів не були пам`ятками культурної спадщини, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції взяв до уваги те, що відповідно до наказу Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації від 27.01.2016 №02 «Про внесення до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури внесено Комплекс оборонних та інженерних споруд (1910) Командний пункт. м. Миколаїв, Львівської області.

У подальшому згідно із наказом Міністерства культури України від 17.05.2017 № 430 «Про внесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», ох. № 2967-Лв, Командний пункт фортеці Миколаїв, 1910 р., ох. № 2967/1-Лв.

Відтак, суд встановив, що відповідно до вказаного наказу до Реєстру занесено пам`ятку культурної спадщини Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», якому присвоєно охоронний номер 2967-Лв, із однією його складовою «Командний пункт фортеці Миколаїв», якому присвоєно охоронний номер 2967/1-Лв, що також підтверджується інформацією викладеною у листі Міністерства культури та інформаційної політики України від 05.03.2021 № 2463/6.11.7, про те, що наказом Міністерства культури України від 17.05.2017 № 430 об`єкт «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд Фортеця Миколаїв» у Миколаївському районі Львівської області у складі «Командний пункт фортеці Миколаїв» внесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка історії місцевого значення.

Суд також звернув увагу на те, що на момент розгляду справи до Реєстру фактично занесено тільки одну складову зазначеного комплексу, а саме «Командний пункт фортеці Миколаїв». Разом з тим, наказом Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 22.05.2019 № 27-ос затверджено науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) на території Миколаївського району Львівської області» та пунктом 3 наказу Департаменту архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації від 09.08.2019 № 47-ос «Про затвердження зон охорони пам`ятки історії» затверджено науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) - група «Лиса Гора» на території Миколаївського району Львівської області.

У науково-проектній документації, затвердженій наказом від 22.05.2019 № 27-ос, у абзаці «Мета роботи» зазначено - забезпечення збереження об`єкта культурної спадщини - складової частини пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», ох. № 2967-Лв, на території Миколаївського району, Львівської області шляхом розроблення проекту зон охорони пам`ятки, визначення меж і режимів їх використання. При цьому, у абзаці «Об`єкт дослідження» є об`єкти та територія фортифікаційної групи «Лиса гора» - складової частини пам`ятки історії на території, що входить до меж с. Дроговиж та м. Миколаїв.

Окрім того, суд звернув увагу на те, що відповідно до Розділу 4.2 вказаної науково-проектної документації «Межі території та зон охорони пам`ятки» зазначено - територія пам`ятки Група «Лиса гора» є дискретною і складається з шести окремих складових із територіями, що визначені за архівними матеріалами та на підставі натурних обстежень: 1) Опорний пункт «Північ» - 7.82 га, 2) Опорний пункт «Захід» - 2,87 га, 3) Опорний пункт «Схід» - 1,55 га, 4) західна група печерних сховищ «Горжеві (тильні) печери» - 0,46 га, 5) східна група печерних сховищ «Горжеві (тильні) печери» - 0,54 га, 6) польові укріплення 0,01 га.

Також, у науково-проектній документації, затвердженій наказом від 09.08.2019 № 47-ос, у розділі «Об`єкт дослідження» зазначено - пам`ятка історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) на території Миколаївського району, Львівської області. Даним проектом опрацьована складова частина пам`ятки Група «Лиса гора» (с. Дроговиж, м. Миколаїв) та її найближче оточення.

Згідно з Експлікацією проекту зон охорони пам`ятки історії місцевого значення комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», група «Лиса гора» (ох. № 2967/2-Лв) м 1:5000 складовими вказаної науково-проектної документації є: 1) опорний пункт «Північ»; 2) опорний пункт «Захід»; 3) опорний пункт «Схід»; 4) західна група печерних сховищ «Горжеві (тильні), печери» (Kavernen Kehle); 5) східна група печерних сховищ «Горжеві (тильні) печери» (Kavernen Kehle); 6) польові укріплення; 7) велика батарея на 8 гармат (Grosse batterie) - втрачена пам`ятка.

При цьому судом було встановлено, що з витягу з протоколу № 3 на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області при департаменті архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації лише 15 травня 2019 року, одночасно погодивши науково-проектну документацію «Визначення меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення - Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (група «Лиса гора»), було вирішено рекомендувати розглянути подану облікову документацію на другу складову частину комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеці м. Миколаїв» - група «Лиса Гора» на засіданні експертної комісії Міністерства культури України для розгляду та присвоєння охоронного номера.

Суд зокрема звернув увагу на те, що у матеріалах справи також наявний лист Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 18.06.2019 № 16-1305/02-19 про скерування Міністерству культури України на розгляд та прийняття рішення про присвоєння охоронного номера облікову документацію об`єкта культурної спадщини складової частини Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв група «Лиса Гора» 1913-1914 рр. А відповідно до п. 7 Облікової картки об`єкту культурної спадщини «Група «Лиса Гора» Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», складеної 21.05.2019 та наданої Міністерству культури України у складі облікової документації для присвоєння охоронного номера 2967/2-Лв, перелік складових (для комплексу, визначеного місця) становить Група «Лиса Гора»: опорний пункт «Північ», опорний пункт «Захід», опорний пункт «Схід», західна група печерних сховищ «Горжеві (тильні) печери», східна група печерних сховищ «Горжеві (тильні) печери», польові укріплення, «Велика батарея на 8 гармат (втрачена пам`ятка)».

Враховуючи зазначене, суд встановив, що лише 18.06.2019, вже після затвердження та визначення меж зон охорони на об`єкти групи «Лиса гора» 22.05.2019, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації звернувся з пропозицією до Міністерства культури України про занесення даних об`єктів до Реєстру та присвоєння їм охоронного номера. А відтак, на момент прийняття оскаржених наказів щодо затвердження науково-проектної документації «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) на території Миколаївського району Львівської області» та науково-проектної документації «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) - група «Лиса Гора» об`єкти культурної спадщини групи «Лиса гора» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки історії місцевого значення не були занесені, що свідчило про передчасне встановлення охоронних зон навколо цих об`єктів.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність наказу № 27-ос від 22.05.2019 в частині затвердження науково-проектної документації «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) на території Миколаївського району Львівської області» та пункту 3 наказу № 47-ос від 09.08.2019, в частині затвердження науково-проектної документації «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) - група «Лиса гора» на території Миколаївського району Львівської області, що накладаються на земельні ділянки позивача із кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0406; 4623082000:04:000:0404; 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0405; 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0364; 4623082000:04:000:0367.

Також суд критично оцінив твердження відповідача про те, що скасування оскаржених наказів призведе до втрати об`єктів культурної спадщини групи «Лиса гора», та зазначив, що безпосередньо до повноважень відповідача належить у спосіб визначений законодавством забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження, що в свою чергу підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 380/10037/21, відповідно до якого зобов`язано Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації вжити заходи з метою збереження пам`ятки культурної спадщини щодо об`єкту культурної спадщини Групи «Лиса Гора». Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. «Фортеця м. Миколаїв».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо визнання протиправним та нечинним наказу т.в.о. директора Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації № 27-ос від 22.05.2019, яким затверджено науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) на території Миколаївського району Львівської області» слід додатково звернути увагу на таке.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі Реєстр).

Порядок занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України регулюється Порядком визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1760).

Відповідно до п. 1 Порядку № 1760 об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об`єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об`єктів місцевого значення).

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Відповідно до п. 5 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру, затвердженого ПКМУ від 27.12.2001 № 1760 якщо об`єкт культурної спадщини є комплексом (ансамблем) або визначним місцем, облікова документація на такий об`єкт включає паспорт на комплекс (ансамбль) або визначне місце в цілому, облікову картку на кожний окремий об`єкт культурної спадщини, що входить до складу комплексу (ансамблю) або визначного місця, генеральний план з позначенням меж території комплексу (ансамблю) або визначного місця і кожного окремого об`єкта культурної спадщини, матеріали фотофіксації як окремих об`єктів культурної спадщини, так і загального вигляду всього комплексу (ансамблю) або визначного місця.

Слід звернути увагу на те, що до Реєстру наказом МКІП від 17.05.2015 № 430 занесено «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв).

Матеріалами справи встановлюється та відповідачем не заперечується, що зазначеним наказом внесення до Реєстру об`єкта Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) відбулось лише у складі одного об`єкта «Командний пункт фортеці Миколаїв» (ох. № 2967/1-Лв). Дана обставина також підтверджується тим, що відповідно до Додатку 2 до наказу МКІП від 17.05.2015 № 430 вказано порядкові номери об`єктів культурної спадщини, зокрема п. 5 «Командний пункт фортеці Миколаїв» (ох. № 2967/1-Лв).

Слід звернути увагу на те, що позиції «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) порядковий номер не присвоєно, що на думку колегії суддів додатково свідчить про те, що комплекс може складатись і складається з багатьох об`єктів, і саме кожен окремий об`єкт такого комплексу має порядковий номер. (а. с. 21-22, том 1), однак сам по собі Комплекс не є самостійним об`єктом, а є лише узагальнюючою ідентифікуючою ознакою для групи об`єктів. Окрім того, дана обставина також підтверджується не заповненням колонки «Вид об`єкта» та колонки «№ та дата рішення про взяття під охорону» щодо поля «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», а лише щодо поля «Командний пункт фортеці Миколаїв», де зазначено, що така пам`ятка історії на державному обліку не перебувала.

Поряд з цим, в подальшому відповідачем до матеріалів справи долучено ПАСПОРТ об`єкту культурної спадщини «Командний пункт. Комплекс оборонних та інженерних споруд» 2015р. де в п. 13 Територія об`єкту вказано, що площа території об`єкту становить лише 1,20 га (а. с. 52, том 2), що також підтверджує те, що на час прийняття оскаржуваних наказів об`єкти «Лиса гора» не були включені до Реєстру.

Важливо вказати про те, що акт огляду технічного стану об`єкта культурної спадщини 04.11.2015 року проводився щодо об`єкта командний пункт (а. с. 15-16, том 1).

Таким чином слід дійти висновку, що на момент винесення оскаржуваних наказів, в реєстрі перебувала пам`ятка лише в складі одного об`єкта «Командний пункт фортеці Миколаїв» (ох. № 2967/1-Лв). Дана обставина також підтверджується листом Міністерства культури та інформаційної політики України (МКІП) від 05.03.2021 (а. с. 41, том 1).

Відтак, саме на вказаний об`єкт існувала облікова картка (а.с. 11, том 1), яка стала підставою для внесення такого об`єкта до Реєстру.

Слід зазначити, що в подальшому до складу комплексу увійшли інші об`єкти, зокрема об`єкти на «Лисій горі», що відбулось після подання відповідних облікових карток на розгляд МКІП.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що у науково-проектній документації, затвердженій наказом від 22.05.2019 № 27-ос, у абзаці «Мета роботи» зазначено - забезпечення збереження об`єкта культурної спадщини - складової частини пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», ох. № 2967-Лв, на території Миколаївського району, Львівської області шляхом розроблення проекту зон охорони пам`ятки, визначення меж і режимів їх використання. При цьому, у абзаці «Об`єкт дослідження» є об`єкти та територія фортифікаційної групи «Лиса гора» - складової частини пам`ятки історії на території, що входить до меж с. Дроговиж та м. Миколаїв. (а. с. 25, том 1).

Відповідно до Розділу 4.2 вказаної науково-проектної документації «Межі території та зон охорони пам`ятки» зазначено - територія пам`ятки Група «Лиса гора» є дискретною і складається з шести окремих складових із територіями, що визначені за архівними матеріалами та на підставі натурних обстежень: 1) Опорний пункт «Північ» - 7.82 га, 2) Опорний пункт «Захід» - 2,87 га, 3) Опорний пункт «Схід» - 1,55 га, 4) західна група печерних сховищ «Горжеві (тильні) печери» - 0,46 га, 5) східна група печерних сховищ «Горжеві (тильні) печери» - 0,54 га, 6) польові укріплення 0,01 га. (а. с. 29, том 1). Проте об`єкти групи «Лиса гора» до Реєстру внесені не були.

При цьому, слід також зазначити, що в даній роботі були використані матеріали облікової документації складової частини Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», ох. № 2967-Лв на території Миколаївського району Львівської області (перша черга) групи «Лиса гора», виконано ДКІЗ у м. Белзі 2019. (а. с. 26, том 1).

Однак дана облікова документація не була подано до МКІП для розгляду питання про внесення до Реєстру пам`яток. В подальшому це стало підставою для звернення прокуратури до суду з позовом про зобов`язання вжиття заходів щодо збереження пам`яток.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 380/10037/21 зобов`язано Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації вжити заходи з метою збереження пам`ятки культурної спадщини щодо об`єкту культурної спадщини Групи «Лиса Гора». Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. «Фортеця м. Миколаїв».

Тобто, лише під час розгляду ініційованого прокуратурою позову така облікова документація була розглянута МКІП, однак лише 2 об`єкти було внесено до Реєстру у 2021 році, решта лише у 2022 році.

У витязі з протоколу № 3 засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області при департаменті архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації лише 15 травня 2019 року, одночасно погодивши науково-проектну документацію «Визначення меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення - Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (група «Лиса гора»), було вирішено рекомендувати розглянути подану облікову документацію на другу складову частину комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеці м. Миколаїв» - група «Лиса Гора» на засіданні експертної комісії Міністерства культури України для розгляду та присвоєння охоронного номера. (а. с. 39, том 1).

Листом Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 18.06.2019 № 16-1305/02-19 було скеровано Міністерству культури України на розгляд та прийняття рішення про присвоєння охоронного номера облікову документацію об`єкта культурної спадщини складової частини Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв група «Лиса Гора» 1913-1914 рр. (а. с. 101, том 1).

Вказане вкотре підкреслює передчасність дій відповідача в частині прийняття оскаржуваних наказів щодо об`єктів «Лиса Гора».

При цьому, оскаржуваний наказ від 22 травня 2019 року № 27-ос містить покликання на вказаний вище протокол консультативної ради, однак в констатуючій частині «НАКАЗУЮ…» про об`єкти «Лиса гора» не згадано. (а. с. 40, том 1).

Також відповідно до листа Миколаївської міської ради від 11 серпня 2021 року № 0311/3091 акти технічного стану пам`яток (об`єктів культурної спадщини) та паспорт пам`ятки «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» перебувають в процесі розробки (а. с. 174, том 1).

Крім того, оскаржуваним наказом від 09.08.2019 № 47-ос, який також прийнятий з урахуванням протоколу № 3 засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області при департаменті архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації 15 травня 2019 року затверджено облікову документацію на групу «Лиса гора» та вирішено надіслати таку до МКІП для присвоєння охоронного номера і повторно затверджено аналогічну науково-проектну документацію проте вже із значенням, що така стосується об`єктів «групи Лиса Гора».

Колегія суддів вважає, що зміст вказаного наказу додатково підтверджує протиправність першого оскаржуваного наказу від 22.05.2019 № 27-ос, оскільки як встановлюється із наведеного вище, на момент прийняття першого оскаржуваного наказу облікова документація (НПД) на об`єкти групи «Лиса гора» навіть не була затверджена, а затверджена обома наказами науково-проектна документація є ідентичною з покликанням на один і той же протокол консультативної ради.

Особливо увагу слід звернути на наказ МКІП від 13.07.2021 року № 517 відповідно до якого два об`єкти занесено до Реєстру пам`яток та вказано у п.п. 5 п. 3 цього наказу про послідовність дій відповідача: «до прийняття в установленому порядку рішення про визначення меж, території і режимів використання пам`яток культурної спадщини: а) межі території визначати; б) режим використання встановлювати відповідно до рекомендованих в обліковій документації режимів використання». (а. с. 122, том 2).

Також слід звернути увагу на наказ МКІП від 08.06.2022 року № 189, де після внесення об`єктів до Реєстру у п. 3.1 наказу вказано про необхідність забезпечити розробку та затвердження НПД з визначення меж та режимів використання території пам`яток. (а. с. 230, том 2).

Тобто, фактично підтверджено таку послідовність дій відповідача, яку ним не дотримано: виявлення пам`ятки виготовлення облікової документації внесення пам`ятки в Реєстр затвердження меж та режимів зони охорони пам`ятки. При цьому, за умови правильної роботи відповідача ризиків для виявлених пам`яток не виникає, оскільки в останніх автоматично з`являються охоронювані зони.

Однак неправильна послідовність дій відповідача в даному випадку створила передчасні обмеження для позивача.

Як зазначено самим відповідачем у додаткових пояснення «при відсутності належним чином затвердженої НПД щодо встановлення меж і режимів використання зон охорони пам`яток, межі режими використання зон охорони пам`яток визначаються законом для пам`яток історії 300 метрів від межі території пам`ятки за межами населених пунктів.» (а. с. 120, том 3.)

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що в подальшому відповідачем вчинено дії саме у вказаній вище послідовності, тому загрози для пам`яток не існує, а звідси твердження відповідача та третьої особи про те, що скасування оскаржуваних наказів може спричинити руйнування об`єктів є безпідставним, оскільки відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 13.07.2022 № 517 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єкти культурної спадщини Миколаївської МТГ Західна група печерних сховищ «Горжеві печери» (група «Лиса Гора») охоронний № 2967/2-Лв, Східна група печерних сховищ «Горжеві печери» (група «Лиса Гора») охоронний № 2967/3-Лв, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що скасування наказів т.в.о. директора Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації №27-ос від 22.05.2019 року та №47-ос від 09.08.2019 року суперечитиме рішенню Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 р. у справі №380/10037/21 та наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 08.06. 2022 №189, оскільки такі ствердження спростовуються наведеними вище обставинами.

Щодо порушеного права позивача, то відповідачами не заперечується, що належні позивачу земельні ділянки накладаються на передчасно визначені зони охорони пам`яток «Лиса гора» (а. с. 99, том 1).

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про передчасність визначення меж та режимів використання охоронних зон навколо об`єктів групи «Лиса гора» у 2019 році, оскільки на момент прийняття оскаржених наказів щодо затвердження науково-проектної документації «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) на території Миколаївського району Львівської області» та науково-проектної документації «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) - група «Лиса Гора» об`єкти культурної спадщини групи «Лиса гора» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки історії місцевого значення не були занесені.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції при ухвалення оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального та процесуального права, наведено мотиви протиправності прийняття оскаржуваних рішення та наказу, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року у справі № 380/4823/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 05 травня 2023 року