Рішення

від 03.04.2023 по справі 504/3537/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/3537/22

Провадження № 2/504/957/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді -Барвенка В.К.,

секретаря - Завади Ю.А., -

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду № 5, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) до Органу опіки та піклування Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 43694344, за участі третьої особи - Служба у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 43695259, про повернення дитини матері, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовною заявою до Органу опіки та піклування Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, за участі третьої особи - Служби у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про повернення дитини матері.

Так, позивач просить суд повернути малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на вихованні та утриманні у Службі у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району, Одеської області, до матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.11.2022 року було відкрито загальне позовне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 17).

20.01.2023 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшло клопотання голови виконавчого комітету Визирської сільської ради про відкладення розгляду у справі у зв?язку із необхідністю надання додаткового часу для підготовки висновку про доцільність повернення дитини матері.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області Бритченко Н.П. позов визнала в повному обсязі, просила суд долучити до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування про доцільність повернення дитини матері.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, хоча був повідомлений про дату та час проведення судового засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Розглянувши позовну заяву, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане Виконавчим комітетом Червоноперекопської сільської ради Каховського району Херськонської області, про що 11.12.2015 року був складений відповідний актовий запис №16 (а.с. 5).

Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , її батьками вказано:

-батько: ОСОБА_3

-мати: ОСОБА_1 .

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26.09.2017 року у справі № 658/2701/17 було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюб, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 жовтня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Каховського району Каховського міськрайонного управління юстиції у Херсонській області за актовим записом № 48 - розірвано (а.с. 10).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 червня 2022 року у справі № 504/3563/21 було задоволено позов Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Визирської сільської ради, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: служби у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про відібрання дитини та стягнення аліментів.

Відібрано у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без позбавлення її батьківських прав (а.с. 12-13).

У своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що починаючи з 2016 року і станом на теперішній час вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказує, що причини, які стали підставою для відібрання у неї доньки станом на сьогодні відсутні, безпосередньої загрози життю, здоров?ю дитини не існує, позивач змінив своє ставлення до виховання дитини та, діючи в інтересах дитини, вважає, що готова належним чином виконувати свої материнські обов?язки (а.с. 3).

Як вбачається з характеристики, виданою головою СТ «МЕЛІОРАТОР» ОСОБА_1 характеризується позитивно, намагається бути приємним членом суспільства, за той час, коли дитина була з нею претензій до догляду за дитиною не було, дитина завжди була чистенька та нагодована (а.с. 7).

Виходячи з акту обстеження умов проживання, складеного Службою у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області № 23 від 05.10.2022 року на момент обстеження умови проживання задовільні, в будинку ОСОБА_1 чисто, зроблений косметичний ремонт в приміщеннях, речі на своїх місцях, продукти харчування в наявності, в наявності приготовлена їжа, співмешканець, зі слів ОСОБА_1 , знаходився на роботі. Недоліки, які були під час відібрання дитини - ліквідовані. Наявні достатні умови для виховання та розвитку дитини (а.с. 8-9).

З аналізу Висновку про доцільність повернення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Визирської сільської ради № 49 від 29.03.2023 року вбачається, що Відповідно до рішення виконавчого комітету Визирської сільської ради №159 від 21.09.2021 року «Про негайне відібрання дитини» в матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була відібрана малолітня донька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв?язку з виникненням безпосередньої загрози життю та здоров?ю дитини - дитина стала свідком домашнього насилля (бійка між матір?ю та вітчимом), згідно Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини № 29 від 20.09.2021 року.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що мати, ОСОБА_1 , 1983 року народження, належним чином не виконувала свої материнські обов?язки по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_4 : власного житла мати не мала, інколи вживала алкогольні напої, в будинку була антисанітарія, опалення не було, дитина була недоглянута, не завжди відвідувала дитячий садок.

Внаслідок зазначеного, разом з матір?ю дитина була направлена до КНПІ «Доброславська БЛІЛ» для проведення медичного обстеження після чого малолітню ОСОБА_5 було тимчасово влаштовано до КНПІ «СПБД №3 «Сонечко» Одеської міської ради, пр-т Добровольського, 149/5, м. Одеса.

29.09.2021 року, дитину перевели до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації», факт чого було підтверджено відповідним Актом прийому дитини до центру від 29.09.2021 року.

22.06.2022р. Комінтернівський районний суд Одеської області, справа № 504/3563/21 задовольнив позовні вимоги органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Визирської сільської ради який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про відібрання дитини та стягнення аліментів.

На даний час дитина тимчасово перебуває в Польщі у супроводі уповноважених осіб Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації».

Матері дитини- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було фактично надано можливість на виправлення даної ситуації, а саме: приведення в належний санітарний стан будинку, прибудинкової території; забезпечення дитині належних умов для проживання та можливості реалізації її прав (забезпечення дитині належного побуту (в т. ч забезпечити дитину в достатній кількості сезон-ним одягом, придбати в достатній кількості продукти харчування, забезпечити дитину шкільним приладдям та канцтоварами, оскільки дитина йде до школи).

В період з липня 2022 року по березень 2023 року працівниками Служби у справах дітей Визирської сільської ради та ЦНСП Визирської сільської ради, за дорученням Органу опіки та піклування Визирської сільської ради, постійно здійснювались обстеження умов проживання сім?ї гр. ОСОБА_1 , 1983 р.н. та в результаті обстеження складені Акти обстежень (14.07.2022 p., 01.09.2022 p., 05.10.2022 p., 09.03.2023 p.)

За результатами обстежень можна зробити висновок про те, що мати дійсно переосмислила свою відповідальність за життя та здоров?я дитини: в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі співмешканцем проведено косметичний ремонт, було придбано для дитини речі, взуття, канцтовари, обладнано окрему дитячу кімнату, в якій є ліжко з новою постіллю, стіл для виконання дитиною домашніх завдань, іграшки, дитячі розвиваючі книжки, постійно в наявності продукти харчування та приготована їжа. Мати жодного разу не була помічена з ознаками вживання алкоголю.

Для забезпечення базових потреб дитини, гр. ОСОБА_1 влаштувалась на роботу (неофіційно без трудової угоди).

Відповідно до листа КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» від 08.03.2023 року №01-22/67 протягом перебування дитини в Центрі мати відвідувала дитину три рази: 17.10.2021 р., 21.12.2021 р., 22.01.2022 р., в ході відвідування мати передавала дитині фрукти, солодощі, іграшки, окрім цього мати постійно спілкується з дитиною за допомогою відеозв?язку, під час спілкування з дитиною мати цікавиться емоційним станом дитини, поведінкою та здоров?ям.

3 матір?ю дитини, ОСОБА_1 , 1983 р. н., під час відвідування постійно проводяться профілактичні бесіди щодо виконання нею батьківських обов?язків, а також роз?яснюється про відповідальність та наслідки невиконання батьківських обов?язків.

3 урахуванням вищезазначеного, а також відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», постанови КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 року № 866, Сімейного кодексу України, а також враховуючи той факт, що дитина сумує за матір?ю та виявляє бажання проживати разом з матір?ю нею (згідно психолого-педагогічної характеристики на дитину), приймаючи до уваги, що на даний час усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її матір?ю, Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Визирської сільської ради Одеського району Одеської області вважає доцільним повернення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вказане буде відповідати інтересам дитини (а.с. 33-35).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звертатися до суду для захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно з частиною другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має відбуватися з максимально можливим впливом інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 Сімейного кодексу України).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, не несуть відповідальності за створення умов, які є для загального розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно із ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (ч.2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці включають усі можливі зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держава-учасниця забезпечує те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за цим зверненням, коли компетентні органи відповідно до судових рішень, прийняті відповідно до застосованого закону і процедури, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, якщо батьки жорстоко подаються з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення про місце проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яке розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за повідомленням, коли це додається найкращим інтересам дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини закладені на підставі багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР .

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися в реалізацію цього права, з огляду на те, коли втручання розвивається згідно із законом і є невідповідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенню чи злочинам, для захисту здоров`я. моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява N 2091/13) ЄСПЛ, встановивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, які вже оприлюднювалися в попередніх рішеннях, які приводилися до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує його детального вивчення положення, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливих процедур у вирішенні спірного питання для всіх сторінок.

Також у справі "М. С. проти України" в рішенні від 11 липня 2017 року, заява N 2091/13, та в рішенні "Мамчур проти України", N 10383/09 , § 100, ЄСПЛ, зауважив, що визначені найкращі інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно виконати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереженню її зв`язків із сім`єю, крім того, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідей про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів має мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" передбачається, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівнова й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до зацікавлених інтересів дитини, яка за свою природу та значення мають переважати над інтересами батьків.

Отже, положення про права батьків і дітей бути у порядку один з одним не можна пояснити на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

За правилом частини першої статті 170 СК України суд може приймати рішення про відібрання дитини від батьків або одного з ними, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу , а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому випадку дитина передається другому з батьків, баби, дітей, інших батьків - за їх бажанням або органами опіки та піклування. Під час прийняття рішення про відібрання дитини від батьків або одного з ними без прийняття їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкодили належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі зазначеної статті судам необхідно перевірити наявність довідок щодо інших підстав, передбачених статтею 170 СК України , для відібрання дитини, які можуть свідчити про виникнення перешкоди на повернення дитини її батькові (одному з батьків). У протилежному випадку створюються умови для безпідставної передачі дитини її батькові та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушує мету справедливого рівноваги між інтересами батьків та дітей.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.09.2020 року у справі № 400/936/18.

Як встановлено матеріалами справи та було зазначено вище, малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на вихованні та утриманні у Служби у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області. У свою чергу, ОСОБА_1 протягом майже всього часу знаходження ОСОБА_2 у Служби у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області постійно відвідує дитину, цікавиться станом здоров?я, розвитку, усунула виявлені недоліки в умовах проживання дитини, влаштувалася на роботу. Дитина знає свою мати, сумує за нею та виявляє бажання проживати разом з матір?ю, а така підтримка родинних стосунків позитивно впливає на її емоційний стан. Мати бажає проживати разом із своєю дитиною, виховувати її та матеріально забезпечувати, для чого вона забезпечена відповідний житлом із належними умовами для проживання дитини, що документально підтверджується.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відповідність та доцільність повернення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає обґрунтованими, правомірними та законними позовні вимоги ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позовна заява ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, за участі третьої особи - Служби у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про повернення дитини матері підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, ст. ст. 196-200, 280-281, 284, 353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - задовольнити.

Повернути малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя В.К. Барвенко