Рішення

від 02.05.2023 по справі 332/5065/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Лізи Чайкіної 65, м. Запоріжжя, 69106тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/5065/21

Провадження №: 2/332/374/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі - Петракей Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради, третя особа Територіальний відділ освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради про визнання незаконним, скасування наказу про відсторонення, стягнення шкоди..

ВСТАНОВИВ:

Згідно уточненого позову (а.с.81) ОСОБА_1 звернулась з позовними вимогами до Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради та Територіального відділу освіти Заводського району, Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування Наказу №101-к від 08.09.2021р. «Про відсторонення від роботи працівників» в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи на час відсутності щеплення від СОVD-19 без збереження заробітної плати, а також стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В позові вона указала що 08.11.2021 року їй було вручено наказ №101-к про відсторонення від роботи з 08.11.2021 року до моменту усунення нею причин відсторонення - надання підтверджувального документа про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 або копії медичного висновку про наявність протипоказань до такої вакцинації. Вподальшому відповідно до Наказу №22-к/тр від 28.02.2022 р. «Про допуск до роботи» ОСОБА_1 було допущено до роботи з 25.02.2022 до завершення воєнного стану в країні.

Позивачка вважає наказ про відсторонення від роботи незаконним та просить його скасувати з підстав того, що законодавством України не передбачено відсторонення працівника від роботи з причини відсутності у нього щеплення від СОVID-19. Посилаючись на положення статті 43 Конституції України, статей 2, 2-1, 46, 147 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ОСОБА_1 просила скасувати наказ №101-к від 08.11. 2021 року про відсторонення від роботи, стягнути з відповідача заробітну плату за час відсторонення від роботи.

Згідно наданого відзиву на уточнену позовну заяву (а.с. 127) відповідач позов не визнав з тих підстав що у межах своїх повноважень МОЗ України затвердило Наказ від 04.11 2021 № 2153 про Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. За цим Наказом обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVD-19, спричиненої коронавірусом СОVD-19, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVD-19, спричиненої коронавірусом, підлягають працівники в тому числі закладів позашкільної освіти. ОСОБА_1 , як робітник закладу позашкільної освіти відмовилась від проходження профілактичних щеплень від СОVD-19, а тому правомірно була відсторонена від роботи. При відстороненні від роботи згідно КЗпП заробітна плата не зберігається, а тому нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 не проводились.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов, просили його задовольнити з підстав указаних в позові.

Представник відповідача Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради , та одночасно представник третьої особи Юрій Соколов в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, як безпідставні. Вважає позовні вимоги відповідача такими, що не підлягають задоволенню, оскільки керівництво навчального закладу діяло у відповідності до чинного законодавства. Не дивлячись на те, що заняття під час відсторонення ОСОБА_1 проводились дістанційно, але викладачі ходили на роботу, знаходились на робочому місці і вона могла бути небезпечна для оточення, а саме працівників Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району».

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2021 року ОСОБА_1 було вручено наказ №101-к про відсторонення від роботи з 08.11.2021 року до моменту усунення нею причин відсторонення - надання підтверджувального документа про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 або копії медичного висновку про наявність протипоказань до такої вакцинації. (а.с. 11) Вподальшому відповідно до Наказу №22-к/тр від 28.02.2022 р. «Про допуск до роботи» ОСОБА_1 було допущено до роботи з 25.02.2022 до завершення воєнного стану в країні (а.с.94).

За змістом пункту «б» частини першої статті 10 Закону України № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни зобов`язані у передбачених законодавством випадках робити щеплення. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України (друге речення частини другої статті 30 цього Закону).

Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров`ю пацієнта. Медичне втручання, пов`язане з ризиком для здоров`я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров`я пацієнта іншими методами неможливе (частини перша та друга статті 42 Закону № 2801-XII).

Статтею 284 ЦК України передбачено, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

З аналізу викладеного випливає , що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова проінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

Підпункт 2 пункту 41-6 Постанови № 1236 встановлює відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України). За змістом частини другої цієї статті держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта вказаної статті).

Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1236, зокрема на період воєнного стану:

- фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19;

- фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

- закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану;

- пункт 41-6постанови № 1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

Указане вище свідчить про те, що після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19.

Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Частиною другою статті 2 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Судом встановлего, щопозивачка є працівником Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради керівником гуртка. Формально вона належала до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до повідомлення від 27.10 2021 року ОСОБА_1 була ознайомлена з необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Також позивачка була повідомлена про необхідність надання її керівнику не пізніше 08.11.2021 року документа, який підтверджує проведену вакцинацію проти COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або надання висновку лікаря щодо наявності протипоказань для проведення такого щеплення, виданого закладом охорони здоров`я (а.с.34).

Згідно з наказом Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради від 08.11. 2021 року «Про відсторонення від роботи» відсторонено ОСОБА_1 , керівника, від роботи з 08.11. 2021 року до усунення нею причин відсторонення через ненадання підтверджуючого документа про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19. На час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювалося (а.с.32).

Як було встановлено в суді, згідно наказу № 42 о від 23.09.2021, який діяв під час відсторонення ОСОБА_1 від роботи на період дії обмеження корантинних заходів освітній процес у Позашкільному навчальнмузакладі «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради був організований з використанням техологій дистанційного навчання. (а.с.а.с.170). З указаним наказом також було ознайомлено відторонену ОСОБА_1 (а.с.172)

Згідно наказу від 06.12.2021 №55-о було відновлено освітній процес у Позашкільного навчальнму закладі «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради в очному форматі (а.с.173)

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , пояснила, що вона є керівником навчального злакладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району». ОСОБА_1 є керівником групи спортивного танцю. В дистанційному форматі вона працює з дітьми дуже добре. Можливість организувати заняття в дистанційному режимі викладачу ОСОБА_1 формально була і на момент відсторонення учбовий процес був дистанційним. Але все одно, на виконання Постанови КМУ ОСОБА_1 була відсторонена від роботи на весь період діїї цієї Постанови. Сама ОСОБА_1 з заявою про дистанційну організацію її роботи не зверталась.

Таким чином, застосування до позивачки передбачених Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, учаниками гуртка та колегами. Судом не встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи в той час коли навчання і так проводилось дистанційно згідно наказу № 42 о від 23.09.2021. Відповідач не довів, що, обіймаючи посаду керівника гуртка і працюючи дистанційно, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників навчального закладу або учнів, знаходячись не в навчальному закладі. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в закладі що належав до системи освіти, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до п.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Враховуючи ту обставину, що трудовим законодавством не врегульовано порядок відновлення права працівника у зв`язку з незаконним відстороненням та компенсації у зв`язку з цим втраченої частини заробітної плати, в даному випадку є всі підстави для застосування аналогії закону при вирішенні питання поновлення порушеного права та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відсторонення без збереження заробітної плати, застосовуючи порядок визначений в ст.235 КЗпП України.

Відповідно до змісту ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином у відповідності до зазначеної норми матеріального права, порушені права працівника незаконними діями роботодавця (звільнення, переведення, відсторонення тощо) підлягають захисту шляхом їх поновлення та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачкою заявлено вимогу про стягнення із відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.11.2021 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до Довідки про доходи ОСОБА_1 від 11.11.2021 та від 27.04.2023 року виданих Теритріальним відділом освіти Заводського району (а.с.9, 225) вбачається, що виплату заробітної плати ОСОБА_1 проводить Теритріальний відділ освіти Заводського району (ЄДРПОУ 37611433 ) , а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу має виплачуватися саме Теритріальним відділом освіти Заводського району .

Разом з тим, позивачкою пред"явлено вимогу про стягнення зареднього заробітку за час вимушеного прогулу до Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради , тобто до неналежного відповідача.

Згідно ч. 2 ст.51ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст.12ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Клопотання до суду про залучення до участі у справі співвідповідача, позивачем було надано з порушенням процесуальних строків, а тому не може бути задоволено судом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд роз"яснює позивачу, що остання не позбавлена права вимоги в цій частині заявлених вимог в порядку, визначеному чинним законодавством до належного позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради, третя особа Територіальний відділ освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради про визнання незаконним, скасування наказу про відсторонення, стягнення шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради від 08.11.2021 року № 101-к «Про відсторонення від роботи працівників ПНЗ «БДЮТ Заводського району» в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 05.05.2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Марченко