Рішення

від 27.04.2023 по справі 141/224/23

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/224/23

Провадження №2/141/61/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року смт Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Бугайчук Ю.С.,

сторони в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу №141/224/23 за позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

У С Т А Н О В И В:

28.03.2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Оратів Вінницької області померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка залишила на ім`я позивача заповіт, посвідчений секретарем Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області Каракулею В.П. від 19.07.2018 та зареєстрований в реєстрі за №27, на належну спадкодавцю земельну ділянку розміром 3,3966 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523186600:02:003:0039, розташовану на території Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, належну померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №384359, виданого 08.01.2008 Оратівською РДА та Оратівським районним відділом земельних ресурсів у Оратівському районі Вінницької області. Однак, у тексті заповіту ОСОБА_5 вказала дівоче прізвище позивача, а саме « ОСОБА_6 », в той час як 11.11.2016 позивач уклала шлюб та взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_7 ».

Спадкоємцем майна за заповітом також є ОСОБА_4 , що є сином спадкодавця ОСОБА_5 , а спадкоємцями за законом є ОСОБА_2 - чоловік спадкодавця та дочка спадкодавця ОСОБА_3 .

У зв`язку з розбіжностями особистих даних позивача в написанні її прізвища у правовстановлюючому документі (заповіті) нотаріально оформити прийняття спадщини позивач позбавлена можливості, в підтвердження чого надала відповідну обґрунтовану постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 646/02-31 від 11.12.2021.

Таким чином, ОСОБА_1 просить суд встановити факт належності їй заповіту ОСОБА_5 , посвідчений 19.07.2018 секретарем Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за № 27, а також визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 3,3966 га, кадастровий номер 0523186600:02:003:0039, яка розташована на землях Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 30.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 27.04.2023.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання 27.04.2023 не з`явилась. При цьому, 24.04.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач 1 Оратівська селищна рада Вінницької області, будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання 27.04.2023 року не з`явилася, повноважного представника до суду не направила. При цьому, 27.04.2023 до суду надійшла заява селищного голови Лошак Г.В. №1322/03.01-11 від 27.04.2023 року про розгляд справи без участі представника селищної ради, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідач 2 ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання 27.04.2023 не з`явився. При цьому, 24.04.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.

Відповідач 3 ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання 27.04.2023 не з`явилась. При цьому, 24.04.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_3 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.

Відповідач 4 ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання 27.04.2023 не з`явився. При цьому, 24.04.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_4 про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи, від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, у зв`язку з чим в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 141/224/23, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04.11.1973 Човновицькою сільською радою Погребищенського району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_8 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.09.1993 вбачається, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка ОСОБА_11 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу (виданого повторно) серії НОМЕР_3 від 25.11.2008, 25.02.1998 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м.Києва розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , актовий запис №114. Прізвище дружини після розірвання шлюбу « ОСОБА_12 ».

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 11.09.2012 вбачається, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м.Київ 11.09.2012 складено актовий запис №548.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , зареєстрованого 11.11.2016 Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 11.11.2016 зареєстрували шлюб, актовий запис №2367. Прізвище дружини після одруження « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Оратів Вінницького району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , та про що Оратівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) складено відповідний актовий запис № 183.

Як вбачається із заповіту від 19.07.2018, посвідченого секретарем Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області Каракулею В.П., ОСОБА_5 земельну ділянку (пай), який знаходиться на території Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області площею 3,3966 га, кадастровий номер 0523186600:02:003:0039 заповіла у власність ОСОБА_11 . Інше майно, що буде належати ОСОБА_5 на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, та на що вона за законом матиме право, ОСОБА_5 заповіла у власність сину ОСОБА_4 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 66654607 від 30.09.2021, заповіт заповідача ОСОБА_5 посвідчений 19.07.2018 Човновицькою сільською радою Оратівського району Вінницької області чинний, номер у Спадковому реєстрі 62759541, номер в реєстрі нотаріальних дій 27.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №384359, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 3,3966 га, яка розташована на території Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523186600:02:003:0039.

Також, як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9915666512023 від 21.03.2023, земельна ділянка кадастровий номер 0523186600:02:003:0039 площею 3,3966 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована на території Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, форма власності-приватна.

Згідно довідки № 194, виданої 22.09.2021 Оратівською селищною радою, відповідно до запису в домовій (погосподарській) книзі Човновицького старостинського округу Оратівської селищної ради за № 1 померла ОСОБА_5 , яка з 01.10.1979 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини разом із спадкодавцем постійно проживав та був зареєстрований чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 72050933 від 05.04.2023, спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено Іллінецькою державною нотаріальною конторою 30.09.2021, номер у нотаріуса 103/2021.

З матеріалів спадкової справи № 103/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 убачається, що справу розпочато 30.09.2021 року за заявою ОСОБА_1 .

Також, як вбачається з заяви від 27.09.2021, зареєстрованої в реєстрі за №23-37, ОСОБА_4 , як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 , приймає спадкове майно, зазначене у заповіті від 19.07.2018.

Окрім того, як вбачається з заяви від 27.09.2021, зареєстрованої в реєстрі за № 23-36, ОСОБА_2 , який є спадкоємцем спадкового майна, яке залишилось після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом, від прийняття спадщини відмовляється.

Також згідно заяви від 25.09.2021, зареєстрованої в реєстрі за № 1833, ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем спадкового майна, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом, від прийняття спадщини відмовляється.

Однак, постановою державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Манус В.В. № 646/02-31 від 11 грудня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, належне померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 бабі ОСОБА_5 , у зв`язку з розбіжністю у написанні прізвища спадкоємця у наданих спадкоємцем документах.

Оскільки позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права на спадкове майно в нотаріальному порядку, остання звернулася до суду із даним позовом про встановлення факту належності їй правовстановлюючого документу (заповіту) та визнання права власності на земельну ділянку площею 3,3966 га в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Приписами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995. «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чиним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Також згідно з п. 12 постанови Пленуму, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити не чітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку, що факт належності ОСОБА_1 заповіту ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого 19.07.2018 секретарем Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за реєстровим №27, доводиться та підтверджується сукупністю долучених до заяви документів, а тому заява в частині встановлення факту належності правовстановлюючого документу (заповіту) підлягає задоволенню, оскільки даний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, так як дозволяє реалізувати право на оформлення спадщини і іншого порядку його встановлення немає.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності є набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У разі, коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Крім того, як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Так, за наявності умов, передбачених ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Згідно з п. 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» відмова у вчиненні нотаріальної дії за загальним правилом здійснюється в усній формі, а у випадку наявності вимоги особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, - виноситься відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Враховуючи норми ст. 50 Закону України «Про нотаріат» та норми Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку позовного провадження як спір про право.

Також в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 баби ОСОБА_5 на спадкове майно, а саме земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3966 га, кадастровий номер 0523186600:02:003:0039, розташовану на території Човновицькоїсільської ради Оратівського району Вінницької області.

Однак, у зв`язку з розбіжністю у написанні прізвища спадкоємця (позивача) у правовстановлюючих документах, позивач не може реалізувати свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини, що підтверджується постановою державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Манус В.В. № 646/02-31 від 11.12.2021, згідно якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, належне померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 бабі ОСОБА_5 .

При цьому, відповідачі Оратівська селищна рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 згідно поданих відповідних заяв не заперечують проти задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин, суд, враховуючи норми чинного цивільного законодавства України на час виникнення спірних правовідносин, та той факт, що спадкодавець ОСОБА_5 за час свого життя отримала державний акт на земельну ділянку та згідно заповіту від 19.07.2018 року заповіла її позивачу ОСОБА_1 , проте у правовстановлюючому документі наявні розбіжності у написанні прізвища спадкоємця, а також приймаючи до уваги повне і безумовне визнання позову відповідачами, та те, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню з метою захисту спадкового майнового права позивача.

На підставі ст.ст. 16, 346, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268, 1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 1, 4, 76, 81, 200, 206, 258, 259, 265 293, 315, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заповіту ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого 19.07.2018 секретарем Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за реєстровим №27.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на земельну ділянку площею 3,3966 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523186600:02:003:0039, розташовану на території Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (раніше Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області), згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 384359, в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити без відшкодування.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 08.05.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідачі:

Оратівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул. Паркова, 14, смт Оратів, Вінницького району, Вінницької області, 22600).

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ).

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ).

Суддя С.В. Климчук