Постанова

від 26.04.2023 по справі 910/7236/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа№ 910/7236/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Полякова Б.М.

Грека Б.М.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників справи:

від скаржника: Шидерова Н.С. - за довіреністю б/н від 13.10.2021 (в режимі відеоконференції);

від ОСОБА_1 : Вегера А.А. - за ордером серія АІ № 1385288 від 26.04.2023 (у приміщенні суду).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» на постанову Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/7236/21 (суддя Яковенко А.В., повний текст постанови складено та підписано - 10.01.2023)

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/7236/21 (суддя Яковенко А.В., повний текст постанови складено та підписано - 10.01.2023) відмовлено Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі; припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Бандуристого Руслана Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 12.06.2017 № 1793); визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 ; введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Бандуристого Руслана Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 12.06.2017 № 1793); оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів у встановленому законодавством порядку.

Не погодившись із вищевказаною постановою, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/7236/21 та прийняти нове судове рішення про закриття провадження у справі № 910/7236/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі № 910/7236/21 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7236/21 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» на постанову Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/7236/21 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/7236/21.

20.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7236/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 910/7236/21 клопотання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/7236/21; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» на постанову Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/7236/21 призначено на 26.04.2023.

18.04.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 910/7236/21, зокрема, задоволено заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

26.04.2023 у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати постанову господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/7236/21 та закрити провадження у даній справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 26.04.2023 заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову місцевого господарського суду - без змін.

Арбітражний керуючий Бандуристий Р.С. та представники ТОВ «Консалт Солюшенс» в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до ч. 6 ст. 120 ГПК України шляхом направлення на електронну адресу ухвал суду від 27.03.2023 про відкриття апеляційного провадження та від 24.04.2023 про задоволення клопотання скаржника про проведення відеоконференції, докази чого долучено до матеріалів справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

26.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення клопотання АТ «Державний ощадний банк України» та закриття провадження у справі №910/7236/21, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Як встановлено судом, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/7236/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , провадження у якій відкрито ухвалою суду від 05.07.2021 за заявою боржника у зв`язку із відсутністю фінансової можливості сплатити наявну кредиторську заборгованість. Керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Бандуристого Р.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2022 визнано грошові вимоги до боржника: АТ «Державний ощадний банк України» на загальну суму 2 736 536,72 грн, з яких: 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 2 499 651,49 грн - вимоги другої черги, 232 345,23 грн - вимоги третьої черги; ТОВ «Консалт Солюшенс» на загальну суму 4 152 227,46 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 410 653,46 грн - вимоги другої черги, 3 737 034,00 грн вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи.

09.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання АТ «Державний ощадний банк України» про закриття провадження у справі №910/7236/21.

Вказане клопотання кредитор мотивує тим, що поданий на погодження на зборах кредиторів 28.07.2022 проект плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 не відповідає вимог ст. 124 КУзПБ, оскільки проект плану не містить визначених судом вимог кредиторів із значенням їх розміру та черговості задоволення; не містить інформацію про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); не містить джерела вказаних у проекті плану очікуваних розмірів доходів боржника; відсутні суми коштів, що мають щомісяця виділятися для погашення вимог кредиторів; не зазначено заходів, які боржник планує здійснювати для покрашення свого майнового стану та задоволення вимог кредиторів.

Також кредитор зазначає, що арбітражним керуючим не було надано інформації за результатами перевірки відомостей щодо будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, банк стверджує, що матеріали справи не містять відомостей стосовно джерела походження коштів, які витрачає боржник за договором найму житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім наведеного, за твердженням скаржника, донька боржника - ОСОБА_2 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС України як фізична особа-підприємець, при цьому боржник у поданих деклараціях зазначає про відсутність у неї доходів, відсутня також інформація щодо відкритих нею банківських рахунків.

У зв`язку з викладеним, АТ «Державний ощадний банк України» на зборах кредиторів ОСОБА_1 28.07.2022 проголосувало проти затвердження плану реструктуризації боргів боржника та за звернення до суду із клопотанням про закриття провадження у справі.

В свою чергу, 12.09.2022 боржник та керуючий реструктуризацією боргів боржника звернулись до суду з клопотаннями про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення його боргів, керуючим реалізацією майна боржника просять призначити арбітражного керуючого Бандуристого Р.С.

У поданих клопотаннях боржник та керуючий реструктуризацією боргів боржника, посилаючись на положення ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначають, що протягом визначеного законом строку зборами кредиторів не схвалено запропонований ним план реструктуризації боргів.

За наслідками розгляду поданих клопотань, постановою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/7236/21 відмовлено АТ «Державний ощадний банк України» у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, визнано боржника банкрутом та введено процедуру погашення боргів; керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Бандуристого Р.С.

Місцевий господарський суд, приймаючи дану постанову, виходив з того, що провадження у справі № 910/7236/21 відкрито 05.07.2021, а зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника чи рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

Звертаючи до суду з апеляційною скаргою АТ «Державний ощадний банк України» зазначає, що проект плану реструктуризації боргів боржника має на меті повне фактичне списання заборгованості для уникнення відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань.

Також, за твердженням апелянта, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, на переконання АТ «Державний ощадний банк України», у матеріалах справи відсутні докази про те, що сестра боржника - ОСОБА_3 сплачує орендну плату за житлове приміщення по АДРЕСА_2 .

Поміж іншого, місцевий господарський суд у оскаржуваному судовому рішенні не навів жодних доводів щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону України та не надано належної оцінки інформації вказаній у листі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 21.10.2020.

Переглянувши в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної АТ «Державний ощадний банк України» постанови, колегія суддів вважає висновок господарського суду міста Києва помилковим та таким, що прийнятий без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є:

1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника;

2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника;

3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Згідно ч. 7 наведеної статті суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Крім того, в силу положень ч. 11 статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом цієї норми:

- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на «добровільність банкрутства» фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

Судова колегія наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Апеляційний господарський суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).

Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.

Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи не затвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

Таке тлумачення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з п. 2 ч. 4 статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення «має право прийняти рішення» вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за ч. 1 статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Колегія суддів наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:

- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУзПБ.

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

Враховуючи наведене, приписи ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч. 11 ст. 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 та в подальшому знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №920/27/21.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, при зверненні до господарського суду міста Києва з заявою про відкриття справи у неплатоспроможність боржником надано проект плану реструктуризації боргів боржника.

Після постановлення ухвали суду від 20.06.2022 про затвердження вимог кредиторів 24.06.2022 кредитором АТ «Ощадбанк» отримано від арбітражного керуючого Бандуристого Р.С. запрошення на засідання зборів кредиторів, які відбудуться 30.06.2022 о 14:00.

На прохання АТ «Ощадбанк» збори кредиторів були відкладено на 28.07.2022 о 11:00 у зв`язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та проектом плану реструктуризації боргів боржника.

На зборах кредиторів, які відбулися 28.07.2022, кредитор АТ «Ощадбанк» проголосував проти схвалення проекту плану реструктуризації боргів боржника, оскільки він не відповідав вимогам ст. 124 КУзПБ, зокрема:

1) в проекті плану реструктуризації боргів боржника відсутня інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення, що суперечить п. 2 ч. 2 ст. 124 КУзПБ;

2) проект плану реструктуризації боргів боржника не містить інформацію про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризація), що суперечить п. 3 ч. 2 ст.124 КУзПБ;

3) згідно наданого проекту плану реструктуризації боргів вбачається, що боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів доходи у розмірі 360 000,00 грн (протягом 60 місяців без податкових відрахувань), 289 000,00 грн (протягом 60 місяців після податкових відрахувань), однак не є зрозумілим джерело походження зазначених сум та з чого вони складаються, якщо у боржника відсутні доходи;

4) у плані реструктуризації боргів боржника не зазначено суми коштів, що має щомісяця виділятися для погашення вимог кредиторів, що суперечить п. 5 ч. 2 ст.124 КУзПБ;

5) боржник не планує здійснювати жодних заходів для покращення свого майнового стану та задоволення вимог кредиторів, що також суперечить п. 5 ч. 3 ст.124 КУзПБ.

Також, на засіданні зборів кредиторів 28.07.2022 АТ «Ощадбанк» проголосував за звернення до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв`язку із чим було вирішено відмовити у схваленні проекту плану реструктуризації боргів боржника та доручено кредитору АТ «Ощадбанк» складення та направлення до господарського суду міста Києва клопотання про закриття провадження.

В подальшому збори кредиторів для розгляду виправленого проекту плану реструктуризації боргів боржника було призначено на 09.09.2022.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, боржником проект плану реструктуризації боргів було направлено на електронні адреси кредиторів лише 09.09.2022 в день засідання зборів кредиторів, тобто, коли сплив встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 строк для затвердження зборами кредиторів плану реструктуризації боргів боржника, внаслідок чого представники АТ «Ощадбанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» не мали можливості завчасно ознайомитися із зазначеним планом реструктуризації боргів боржника.

Окрім того, судом враховано, що починаючи з 20.06.2022 у боржника та арбітражного керуючого було достатньо часу як для розроблення та складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, так і для завчасного направлення плану реструктуризації, зокрема за декілька днів перед засіданням зборів кредиторів, однак відповідний проект плану було направлено лише 09.09.2022 безпосередньо за декілька годин до початку засідання зборів кредиторів.

Разом з тим, враховуючи, що ознайомлення із планом реструктуризації боргів боржника, ретельне його вивчення та погодження займає значний проміжок часу, дії боржника щодо направлення плану реструктуризації боргів боржника саме перед засіданням зборів кредиторів свідчать про його недобросовісну поведінку.

Більш того, згідно протоколу зборів від 09.09.2022 представник боржника наполягав на розгляді цього плану, однак представниками кредиторів було повідомлено, що з цим планом вони не ознайомлені, як наслідок було прийнято рішення не схвалювати запропонований проект плану реструктуризації та звернутись до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

Отже, оскільки план реструктуризації боргів боржника не було схвалено зборами кредиторів протягом тривалого часу та враховуючи скрутне матеріальне становище, боржник та керуючий реструктуризацією боргів боржника звернулись до суду з клопотаннями про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів, керуючим реалізацією майна просять призначити арбітражного керуючого Бандуристого Р.С.

Як було зазначено вище, визнаючи боржника банкрутом, місцевий господарський суд послався на відсутність підстав для закриття провадження у даній справі у відповідності до положень ч. 7 ст.123 КУзПБ.

При цьому, судом першої інстанції було залишено поза увагою, що підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи не обмежуються тільки нормою ч. 7 ст.123 КУзПБ, оскільки можливість закрити провадження у такій справі законодавець наділив суд також за ч. 11 ст.126 КУзПБ.

Господарським судом міста Києва відповідних підстав за ч. 11 ст. 126 КУзПБ досліджено не було та в судовому рішенні не встановлено, що в свою чергу є неправильним застосуванням норм матеріального права.

Отже, висновки про перехід до судової процедури погашення боргів боржника в даному випадку є передчасним.

Слід також зазначити, що у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів.

Окрім наведеного, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Водночас, місцевий господарський суд вказаних обставин справи не встановив, не дав їм жодної правової оцінки та в оскаржуваній постанові не відобразив, дотримання учасниками справи своїх процесуальних обов`язків для досягнення мети процедури неплатоспроможності фізичної особи не перевірив, обмежившись лише висновком про неприйняття зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, чим допустився поверхневого підходу до вирішення даного питання, який полягає у формальному підрахунку строків та встановленні факту відсутності як рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, так і активів боржника, що свідчить про неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Судова колегія наголошує, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам ст. 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.

Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 130 КзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Аналогічних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 16.12.2021 у справі №910/8306/20 та від 25.08.2021 у справі №925/473/20.

Наведені вище обставини свідчать про те, що кредитори не ухилялись від можливості розгляду та схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , а виходили з обставин недобросовісної поведінки боржника та відсутності реального та обґрунтованого плану згідно вимог КУзПБ.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, з декларацій про майновий стан боржника за 2018-2020 вбачається, що він та члени його сім`ї зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак боржником не було надано інформації, на якій підставі він та члени його сім`ї зареєстровані в зазначеному будинку, та кому він належить на праві власності.

Арбітражним керуючим при здійсненні перевірки майнового стану боржника також не з`ясовано це питання та не надано кредиторам вказану інформацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 зобов`язано арбітражного керуючого та боржника надати у строк до 12.10.2022 (включно) письмові пояснення на подане кредитором клопотання про закриття провадження у справі № 910/7236/21.

14.10.2022 боржником направлено заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, підтримані арбітражним керуючим у письмових поясненнях від 17.10.2022, в яких боржник вказує, що будинок, в якому він зареєстрований, належить на праві власності ОСОБА_4 (який є батьком боржника), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №311772792 від 06.10.2022, однак ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його спадкоємцем є ОСОБА_3 (сестра боржника). На підтвердження цих доводів боржник посилається на Витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №34585799 від 18.07.2013 та на лист приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Патраманської Л.М.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі наданих боржником документів, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №311772792 від 06.10.2022, власником будинку є ОСОБА_4 .

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, за адресою: Одеська обл, Роздільнянський р-н, с/рада Гаївська, кадастровий номер №5123981100:01:002:0001, цільове призначення для ведення фермерського господарства, площею 7,4 га.

З наданого боржником свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.07.2013 вбачається, що боржник ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_5 відмовилися від 1/3 частки майна померлого ОСОБА_4 , а саме земельної ділянки площею 7,40 га, що розташована на території Гаївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області, належного спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія І-ОД №057245, виданого Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області 13.11.2003 на підставі розпорядження Роздільнянської райдержадміністрації Роздільнянського району Одеської області від 03.02.2003 №40/А-03, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №6, кадастровий номер №5123981100:01:002:0001, цільове призначення для ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, на користь сестри ОСОБА_3 . Спадкова справа №209/2011, зареєстровано в реєстрі за №1534.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №34585799 від 18.07.2013 зареєстровано видачу вказаного свідоцтва про право власності за законом, тобто свідоцтва, виданого на земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Отже, з наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від 1/3 частки майна померлого батька ОСОБА_4 , а саме земельної ділянки, розташованої на території Гаївської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області, цільове призначення якої ведення фермерського господарства.

Так, згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 1 ст. 1221 ЦК України, передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до п.п.3.21., 3.22. глави 10 Розділу 2 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладені обставини судом встановлено, що на час відкриття спадщини боржник ОСОБА_1 проживав зі своїм батьком ОСОБА_4 , у зв`язку із чим вважається таким, що прийняв спадщину. Доказів того, що він відмовився від прийняття спадщини на житловий будинок, всупереч 1270 ЦК України, не надано та матеріали справи не містять.

Крім того, слід зазначити, що з листа приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Патраманської Л.М. від 07.10.2022 за № 654/01-14 вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно померлого, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, у тому числі на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , буде видано ОСОБА_3 у відповідності до ст. 1298 ЦК України, однак не вказано на весь будинок або його частину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦІК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом 12 років з дня його смерті, ОСОБА_3 не скористалася своїми правами та не отримала свідоцтво про право на спадщину, тому не може на даний час вважатися власником зазначеного будинку.

З наданих документів також вбачається, що будинок й досі належить на праві власності померлому ОСОБА_4 , а боржник є спадкоємцем відповідної частки зазначеного будинку, доказів протилежного боржником не надано та судом не встановлено.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що ринкова вартість майна, що перебуває у власності або у спільній сумісній власності боржника та не є забезпеченням за кредитом, що підлягає реструктуризації, на яке може бути звернено стягнення, для цілей цього пункту вважається доходом боржника.

Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови ОСОБА_1 від прийняття спадщини на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , існують підстави стверджувати про можливість отримання боржником у власність частини житлового будинку.

Окрім наведеного заслуговують на увагу посилання апелянта на відсутність у поданих деклараціях підтвердженої інформації про наявність доходів, які дозволяють боржнику орендувати житлове приміщення в м. Києві.

Так, з декларацій про майновий стан боржника за 2018-2020 вбачається, що боржник не отримує доходів, однак в матеріалах справи містяться договори найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , від 10.08.2019 зі строком його дії до 20.08.2020 та від 19.08.2020 зі строком його дії до 20.08.2021.

Зі змісту зазначених договорів вбачається, що ОСОБА_1 щомісячно сплачує орендатору орендну плату у розмірі 10 000,00 грн., загальна сума на рік складає 120 000,00 грн.

Однак, в деклараціях про майновий стан боржника ці суми не відображені як і невідоме джерело їх походження, якщо доходи боржника складають 0 грн.

Як зазначає боржник, сплату оренди житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 взяла на себе його сестра - ОСОБА_3 , однак жодних доказів того, що саме вона сплачує орендну плату (квитанції про сплату або розписки про отримання грошових коштів тощо) останній суду та кредиторам не надав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами скаржника про недоліки поданих боржником декларацій, що виявились у приховуванні його майна, а також зазначенні у декларації неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, що в силу приписів ч. 7 ст. 123 КУзПБ є самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

На вказані вище обставини, які були встановлені апеляційним судом, суд першої інстанції уваги не звернув та дійсних обставин, що мають значення для розгляду справи, не з`ясував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про визнання ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.

У відповідності до численної практики Верховного Суду рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги встановлені вище обставини, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку задовольнити апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України», скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти в скасованій частині нове рішення про задоволення клопотання банку та закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі №910/7236/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про закриття провадження у справі.

3. Провадження у справі №910/7236/21 про банкрутство ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - закрити.

4. Справу №910/7236/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 08.05.2023.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Поляков

Б.М. Грек