Рішення

від 08.05.2023 по справі 473/1167/23

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1167/23

РІШЕННЯ

іменем України

"08" травня 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Олександрівської селищної ради Вознесенського району про визначення часток у праві спільної сумісної власності, в якому вказувала, що на підставі Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 12 вересня 1988 року, виданого Виконавчим комітетом Олександрівської селищної ради народних депутатів Вознесенського району Миколаївської області ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (після одруження - ОСОБА_5 ) було передано в спільну сумісну власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 , який був сином позивачки, помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить частка в житловому будинку АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , як спадкоємиця першої черги за законом, належним чином прийняла спадщину після смерті сина та звернулася до Другої Вознесенської нотаріальної контори з приводу її оформлення.

Однак нотаріус відмовила позивачці в оформленні її спадкових прав у зв`язку з невизначеністю часток кожного зі співвласників житлового будинку АДРЕСА_2 , в тому числі спадкодавця.

Тому позивачка, вказуючи на рівність часток співвласників у спірному майні, просила в судовому порядку визначити, що частки співвласників у житловому будинку АДРЕСА_2 становлять по 1/3 частці вказаного майна за кожним.

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3

03 травня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності, в якому вказував, що на підставі Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 12 вересня 1988 року, виданого Виконавчим комітетом Олександрівської селищної ради народних депутатів Вознесенського району Миколаївської області ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (після одруження - ОСОБА_5 ) було передано в спільну сумісну власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , яка була дружиною відповідача, померла.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить частка в житловому будинку АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, належним чином прийняв спадщину після смерті дружини, однак не має можливості належним чином оформити свої спадкові права у зв`язку з невизначеністю частки спадкодавиці у житловому будинку АДРЕСА_2 .

Тому відповідач, вказуючи на рівність часток співвласників у спірному майні, просив в судовому порядку визначити, що частка ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) у житловому будинку АДРЕСА_2 становить 1/3 частку вказаного майна.

Ухвалою суду від 08 травня 2023 року зустрічний позов прийнято до розгляду разом з первісною позовною заявою та об`єднано в одне провадження.

В підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, проте надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, зустрічний позов визнає повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю, зустрічний позов підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 , представник відповідача - Олександрівської селищної ради Вознесенського району Бензар М.М. в підготовче засідання не з`явилися, проте надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають повністю.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі сторін та представника відповідача, оскільки матеріали справи містять усі необхідні для вирішення спору інформацію та докази.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про можливість застосування передбачених ст.ст. 200, 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову у підготовчому засіданні, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому судом встановлено, що на підставі Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 12 вересня 1988 року, виданого Виконавчим комітетом Олександрівської селищної ради народних депутатів Вознесенського району Миколаївської області ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (після одруження - ОСОБА_5 ) було передано в спільну сумісну власність житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 8, 13, 15, 16).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 , який був сином позивачки, помер (а.с. 5, 6, 13-14).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить частка в житловому будинку АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , як спадкоємиця першої черги за законом, належним чином прийняла спадщину після смерті сина та звернулася до Другої Вознесенської нотаріальної контори з приводу її оформлення.

Однак нотаріус відмовила позивачці в оформленні її спадкових прав у зв`язку з невизначеністю часток кожного зі співвласників житлового будинку АДРЕСА_2 , в тому числі спадкодавця (а.с. 20, 22).

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_6 , яка була дружиною відповідача ОСОБА_2 , померла (а.с. 4, 7, 8).

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить частка в житловому будинку АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, належним чином прийняв спадщину після смерті дружини, однак не має можливості належним чином оформити свої спадкові права у зв`язку з невизначеністю частки спадкодавиці у житловому будинку АДРЕСА_2 .

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна (ч.ч. 1, 4 ст. 86 ЦК України 1960 року (чинного на час набуття майна)).

Згідно ст. 112 ЦК України 1960 року майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22 грудня 1995 року розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодекса про шлюб та сім`ю. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

В той же час, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» розглядаючи позови, пов`язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України (далі - СК)); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Для визначення члена сім`ї можуть використовуватись їх ознаки, наведені у статті 3 СК, статті 1 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції»; квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду»); майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, відповідно до закону (стаття 6 Закону України від 15 травня 2003 року № 742-IV «Про особисте селянське господарство»).

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно, тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Таким чином, оскільки невизначеність часток позивачки та спадкодавців у праві спільної сумісної власності на житловий будинок створює сторонам перешкоди в реалізації їх права на спадкування/розпорядження майном, виходячи з рівності часток співвласників на житло, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності - задовольнити повністю.

Визначити, що частки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_4 а, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, у праві спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , становить 1/3 частку цього майна за кожним.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв