Ухвала

від 30.03.2023 по справі 927/874/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"30" березня 2023 р. Справа№ 927/874/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Ніконенко Л.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2021 (повний текст підписано 25.11.2021)

у справі № 927/874/21 (суддя В.В. Моцьор)

за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації

до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Киселівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області

про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності на земельну ділянку

В судовому засіданні 30.03.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2021 у справі №927/874/21 позов задоволено.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №441-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав індексний номер №56642909 від 16.02.2021, номер запису про право власності 40576207, та одночасно припинено за Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292230774255.

Вирішено стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь Чернігівської обласної прокуратури 4540,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 24.10.2022 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- скаржник не брав участі під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки не був її учасником, однак задовольняючи позовні вимоги, суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки та фактично позбавив його користування земельною ділянкою, що надана йому в оренду, площею 0,2765 га на підставі договору оренди землі від 23.02.2007;

- з ухваленим рішенням суду та мотивами, на яких воно ґрунтується заявник не погоджується, вважає, що воно підлягає скасуванню повністю, оскільки заступник прокурора Чернігівської обласної прокуратури є неналежним позивачем у справі;

- судом не вірно визначено, які ж саме інтереси держави порушено та які саме інтереси захищає прокурор;

- з рішення суду не вбачається жодної обґрунтованої обставини, яка б давала підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання позивачем, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, а відтак, позов підлягав залишенню без розгляду;

- крім того, прокурор не вірно визначив орган державної влади, в особі якого він заявив позов;

- суд дійшов помилкового висновку про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603, площею 12,8677 га знаходиться поселення «Улянівка-1» і грунтовий могильник, які включені до реєстру пам`яток археології місцевого значення;

- прокурором не обґрунтовано необхідності його втручання у правовідносини, які виникли у зв`язку з передачею земельної ділянки із державної власності у комунальну, оскільки не надано достатніх і допустимих доказів вважати спірну земельну ділянку землями історико-культурного призначення, тим більше, перехід з державної власності у комунальну зумовлений п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

В апеляційній скарзі також було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що він не брав участі під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки не був її учасником, але під час задоволення позову, суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки та фактично позбавив його користування спірною земельною ділянкою, що надана в оренду, що стало відомо в жовтні 2022 з реєстру судових рішень.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/874/21.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2021 у справі №927/874/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

07.11.2022 матеріали справи №927/874/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Апелянтом до суду подано оригінал квитанції від 18.11.2022 про сплату судового збору в сумі 6810,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2021 у справі №927/874/21, відкрито апеляційне провадження, призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2021 у справі №927/874/21 на 23.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Чернігівської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 задоволено клопотання керівника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Чернігівському районному суді Чернігівської області.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві 23.02.2023 судове засідання у справі №927/874/21 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 розгляд справи №927/874/21 призначено на 30.03.2023.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор спростовує доводи апелянта, вважає їх безпідставними та надуманими, такими, що не спростовують позицію прокурора, матеріалів справи та висновків суду першої інстанції, вважає, що апелянтом не доведено, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки та фактично позбавив його користування земельною ділянкою, що надана йому в оренду, площею 0,2765 га на підставі договору оренди землі від 23.02.2007.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вважає, що рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано і провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки земельної ділянки, відносно якої прийнято рішення суду, станом на 17.11.2021 вже не існувало.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 30.03.2023 апелянт та його представник наполягали на вирішенні судом першої інстанції питання про його права, інтереси та обов`язки та фактично позбавлення його користування земельною ділянкою, що надана йому в оренду, площею 0,2765 га на підставі договору оренди землі від 23.02.2007.

Прокурор проти вказаних обставин заперечував, представник відповідача підтримував позицію апелянта.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 30.03.2023 не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №911/2635/17 від 11.07.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №41-ОТГ передано Киселівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області у комунальну власність Киселівської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1745,2193 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Киселівської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.

На виконання виданого наказу керівниками Відповідача та Киселівської сільської ради 10.12.2020 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність згідно з додатком.

Відповідно до вказаного додатку, під №86 відчужено на користь Киселівської територіальної громади земельну ділянку земель запасу площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, яка розташована на території колишньої Вознесенської сільської ради Чернігівського району, з приміткою "охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини".

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №245852493,сформованої 25.02.2021, державним реєстратором Семенівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області Швидкою Г.М. прийнято рішення індексний номер №56642909 від 16.02.2021 про державну реєстрацію за Киселівською сільською радою Чернігівського району права комунальної власності на земельну ділянку площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, про що вчинено запис про право власності від№40576207, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2292230774255.

З копії Паспорта пам`ятників історії та культури СРСР випливає, що на відстані 0,2 - 1,3 км на північний захід від с. Вознесенське, в урочищі Микитин Рів, Чернігівського району, Чернігівської області розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і ґрунтовий могильник ХV-ХІ, VII-ІІІ ст. до н.е., IV-V ст. до н.е. (№ 1868 Чр), яка паспортизована у 1977 році.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551 "Про взяття під державну охорону пам`яток археології, історії та культури" взято під державну охорону та облік пам`ятки археології, історії та культури, розташовані на території області, згідно з додатками №1-3, у тому числі Курганний могильник та Селище «Улянівка-1» (Микитин Рів).

Відповідно до списку пам`яток археології, історії та культури Чернігівської області місцевого значення (Додаток 3 до рішення виконкому) площа пам`ятки складає 800м х 150м, або 12 000 кв. м (12 гектарів).

Згідно відомостей, наданих Департаментом культури, при погодженні проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Урожай» 1993 року територія поселення позначена на карті землекористування на площі 11,3 га (100м х 800м) з охоронною зоною 50-100м.У 1994 - 1999 роках на зазначеній земельній ділянці були проведені археологічні дослідження, що дало можливість розширити територіальні та хронологічні межі поселення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і ґрунтового могильника. Площа поселення «Улянівка-1» склала 100-220м х 1100 м.

Після проведення вказаних досліджень наказом Головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації №149 від 28.07.2010 "Про впорядкування обліку пам`яток культурної спадщини" затверджено Списки археологічних та історичних нововиявлених об`єктів культурної спадщини Чернігівської області (додатки 1-5). Під №75 у Додатку 1 до вказаного наказу відображена пам`ятка поселення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і ґрунтовний могильник.

Наказом Міністерства культури України №154 від 03.03.2017поселення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і ґрунтовий могильник внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

При цьому, згідно з листами Департаменту культури від 30.03.2021 та 09.07.2021, а також згідно з обліковою карткою об`єкта культурної спадщини від 26.07.2016, складеною та підписаною посадовою особою та керівником Департаменту, актом №1868-ЧР технічного огляду пам`ятки від 24.07.2015, складеним посадовими та службовими особами КЗ «Чернігівський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» Чернігівської обласної ради, схем-планами розташування пам`ятки археології поселення «Улянівка-1» та ґрунтового могильника, генеральним планом розташування пам`ятки археології пам`ятки археології поселення «Улянівка-1» та ґрунтового могильника - земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га відноситься до складу земель історико-культурного призначення, на яких розташована пам`ятка археології місцевого значення: поселення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і ґрунтовий могильник ХV-ХІ, VII-ІІІ ст. до н.е., IV-V ст. до н.е.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га випливає, що станом на 17.12.2019 зазначена земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням землі запасу; щодо земельної ділянки встановлено обмеження у використанні: охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

У свою чергу, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарського призначення державної власності на території Анисівської, Боровиковської, Киселівської, Вознесенської, Ковпитської, Роїщенської, Хмільницької сільських рад Чернігівського району, виконаної на замовлення Держгеокадастру України у 2019 році ДП «Центр Державного земельного кадастру», земельна ділянка на території Вознесенської сільської ради з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га сформована у межах 18 контуру площею 11,3 га. Проектом роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Урожай» 1993 року, який використано при виготовленні вказаного викопіювання, відображена територія земельної ділянки у контурі (кварталі) 18 площею 11,3 га та остання позначена як землі історико-культурного призначення. При цьому наявність земель історико-культурного призначення на території колишнього КСП «Урожай» із визначенням їх площ, у тому числі ділянки на якій розташована пам`ятка археології - поселення «Улянівка-1» площею 11,3 га, також підтверджується листом ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 302 від 03.05.2015.

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, наданою у листі від 06.07.2021 №10-25-0.3-2872/2-21, земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га, угіддя рілля, розташована на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, є землями сільськогосподарського призначення із видом обмеження у використанні - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини. Також зазначено, що відомості щодо меж території історико-культурного призначення пам`ятки археології місцевого значення в Державному земельному кадастрі не реєструвалися.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, прокурор вказував на недійсність наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №41-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, оскільки він суперечить вимогам земельного законодавства та закону про охорону культурної спадщини, порушує виключне право власності держави на земельні ділянки відповідної категорії та виду користування.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд встановив наступне.

Суд обґрунтовано погодився з доводами прокурора про правильне визначення позивача у справі та що Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та відхилив відповідні доводи відповідача про відсутність у нього таких повноважень.

Щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №441-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603 судом встановлено настпне.

В якості правової підстави позову в цій частині прокурор посилається на суперечність наказу вимогам земельного законодавства та закону про охорону культурної спадщини.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику в сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, в сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з постановою КМУ від 14.01.2015 №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області є територіальним органом Держгеокадастру.

Відповідно до пункту 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 №248), завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Чернігівської області.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Чернігівської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Чернігівської області.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області має право передавати у власність або в користування землі державної власності сільськогосподарського призначення на території Чернігівської області, але в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом встановлено, що у Державному земельному кадастрі 17.12.2019 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га, яка знаходиться на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням: землі запасу. Також щодо земельної ділянки внесено запис про обмеження у її використанні: охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з умовами ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності, згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України, є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Статтями 53, 54 Земельного кодексу України (у редакції Закону від16.10.2020, чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Виходячи зі змісту абзацу 1 преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини", цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Отже порядок використання земель історико-культурного призначення визначається Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно статті 34 вказаного Закону землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.

Статтею 17 цього Закону урегульовано питання суб`єктів права власності на пам`ятки.

Зокрема частини 1 та 2 цієї статті визначають, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі, на, яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

З аналізу норм чинного законодавства (ч.1 ст.37, ст. 15 Закону України "Про охорону культурної спадщини") вбачається, що передача у комунальну чи приватну форму власності земельних ділянок можлива лише за умови проведення за кошти замовника охоронних археологічних досліджень на всій площі землевідводу у повному обсязі, коли предмет охорони буде вилучено.

Таким чином діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких розташовані та не вилучені у передбаченому законом порядку пам`ятки археології, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу.

Виходячи зі змісту абзацу 1 преамбули Закону України "Про охорону археологічної спадщини", цей Закон регулює відносини, пов`язані з охороною археологічної спадщини України - невід`ємної частини культурної спадщини людства, вразливого і невідновлюваного джерела знань про історичне минуле, а також визначає права та обов`язки дослідників археологічної спадщини.

Стаття 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" визначає, що пам`ятка археології - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Сукупність таких об`єктів та пов`язані з ними території утворюють археологічну спадщину України, яка перебуває під охороною держави.

Як встановлено судом, на земельній ділянці з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га знаходиться поселення "Улянівка-1" і ґрунтовий могильник, які включені до реєстру пам`яток археології місцевого значення наказом Міністерства культури України №154 від 03.03.2017.

З огляду на наведені обставини, земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га не може вибувати із державної власності: спірна ділянка не підлягає передачі з державної до комунальної, або іншої форми власності.

Судом встановлено, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №41-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603 прийнятий усупереч вимог Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України "Про охорону культурної спадщини", порушує виключне право власності держави України на земельну ділянку обмеженої оборотоздатності, створює реальні ризики пошкодження (знищення) частини археологічної спадщини України у результаті беззастережної передачі ділянки місцевій громаді для цілей товарного сільськогосподарського виробництва без попереднього проведення археологічних досліджень та вилучення предмету охорони.

Таким чином, наказ у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603 визнаний незаконним та недійсним.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав індексний номер №56642909 від 16.02.2021, номер запису про право власності 40576207, та одночасне припинення за Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292230774255, судом встановлено наступне.

Згідно з п. І ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Такий висновок містяться у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №906/516/19.

З огляду на викладене, вимога про скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності на майно судом першої інстанції визнана правомірною та задоволена.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2021 у справі №927/874/21 не міститься жодних висновків щодо прав, інтересів та/або обов`язків скаржника.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено очевидного та безумовного (чи навіть імовірного) зв`язку оскаржуваного рішення з правами, інтересами та/або обов`язками скаржника.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки та фактично позбавив його користування земельною ділянкою, що надана йому в оренду, площею 0,2765 га на підставі договору оренди землі від 23.02.2007.

Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до копії рішення Улянівської сільської ради від 22.09.2006 «Про надання дозволу на виділення земельної ділянки площею 0,2 га ОСОБА_1 », земельна ділянка знаходиться в археологічній зоні.

На підставі договору оренди землі від 23.02.2007, укладеного між ОСОБА_1 та Улянівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2765 га, в тому числі 0,2765 га ріллі.

Земельна ділянка виділена за рахунок земель запасу (історико-культурного призначення) для городництва на території Улянівської сільської ради.

Договір зареєстрований у Чернігівському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2007 №040783900001.

В ході децентралізації та утворенням Киселівської сільської територіальної громади, Улянівська сільська рада увійшла до її складу.

Апелянтом подано копію інформації про об`єкт оренди (земельну ділянку), площею 0,2765 га , яка містить дані про кадастровий номер на плані 7425585700:01:000:0267.

Виходячи з наявних у справі доказів, апелянтом не доведено, що земельна ділянка площею 0,2765 га з кадастровим номером 7425585700:01:000:0267 входить до земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603.

Державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2765 га з кадастровим номером 7425585700:01:000:0267 не припинено на час державної реєстрації земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603.

Як стверджує прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, з долученням відповіді Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на №15/3/1-575 вих.-22 від 09.12.2022, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:01:000:0267 в Державному земельному кадастрі відсутні із за відсутності в електронному вигляді відомостей про земельну ділянку та її координати. Документація із землеустрою на вказану земельну ділянку розробником до державного фонду документації не передавалася.

Крім того, у зазначеному масиві, в якому за інформацією ОСОБА_1 передбачається місце розташування земельної ділянки, зареєстровано земельну ділянку комунальної власності земель запасу сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7425585700:04:000:8672 за Киселівською сільською радою.

Частиною 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди земельної ділянки.

Таким чином, у випадку реєстрації права власності на земельну ділянку за державою в особі уповноваженого органу, або іншою особою, долучений до апеляційної скарги договір оренди землі від 23.02.2007 не припиняється, а право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку не порушується.

Оскаржуваним рішенням не вирішено питання про його права, інтереси та/або обов`язки та не позбавлено його користування земельною ділянкою, що надана йому в оренду, площею 0,2765 га на підставі договору оренди землі від 23.02.2007.

При цьому колегією суддів відхиляється посилання апелянта на лист Киселівської сільської ради від вересня 2022, в якому зазначено про з`ясування, що земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 бажає розмістити білборд, згідно рішення Господарського суду Чернігівської області №10136044 від 17.11.2021 (справа №927/874/21) знаходиться у державній власності, оскільки зазначене не підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається встановлення судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено вирішення оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та / або обов`язки ОСОБА_1 .

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.264 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, відсутність правового зв`язку між предметом спору у справі №927/874/21 та правами ОСОБА_1, а питання про права, інтереси та обов`язки скаржника стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалося, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2021 у справі №927/874/21.

Керуючись ст.ст. 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2021 у справі №927/874/21 закрити.

2. Матеріали справи №927/874/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали підписано 08.05.2023.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко