Постанова

від 08.05.2023 по справі 922/2424/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/2424/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

без виклику учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрамлонч Україна" (вх. № 499Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023 (повний текст складено 16.02.2023), ухвалене у складі судді Новікової Н.А.

у справі № 922/2424/22

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрамлонч Україна"

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна у розмірі 148759, 91 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрамлонч Україна", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 148759,91 грн за договором оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21, а також просить відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо внесення орендної плати та інших платежів за договором оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість за період січень-лютий 2022 у розмірі 148759, 91 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2022 у справі№ 922/2424/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрамлонч Україна" на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість в сумі 148759, 91 грн за договором оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481, 00 грн.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Скрамлонч Україна", яке просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/2424/22 повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрамлонч Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 148759, 91 грн, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3721, 50 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник наводить наступні доводи:

- вичерпний перелік та вартість послуг з утримання орендованого майна наведений у додатку №2 до договору. Згідно з вказаним додатком нарахування оплата за пожежний захист в сумі 6475,76 грн та оплата за утримання майна в сумі 2181,13 грн не передбачені, а отже, орендар не зобов`язаний відшкодовувати орендодавцю вартість цих витрат;

- орендодавець не відкоригував розмір орендної плати за лютий 2022 у відповідності до приписів п. 3.8 договору;

- орендар звільнив приміщення 24.02.2022, проте, в порушення приписів ч.6 ст.762 ЦК України, орендодавець нарахував орендну плату за повний місяць лютий 2022.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 у справі № 922/2424/22 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Скрамлонч Україна" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/2424/22; розгляд апеляційної скарги здійснювати без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії іншим учасникам справи.

14.04.2023 позивач надіслав на електронну адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обгрунтування своїх заперечень вказує таке:

- видатки на «охорону та обслуговування пожежної сигналізації» та обов`язок їх відшкодування передбачені п. 6 додатку № 2 до договору оренди майна, а до витрат на утримання майна входять - відшкодування витрат на утримання ліфтів, відшкодування витрат на прибирання загальних місць та території, відшкодування витрат на дератизацію й дезінсекцію, що також передбачено умовами договору;

- посилання апелянта на відсутність коригування видатків на утримання майна за лютий 2022 в порівнянні з січнем 2022 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказані суми видатків відповідно до додатку № 2 до договору є фіксованими;

- апелянт не надав доказів звільнення орендованого приміщення 24.02.2022 та повернення його орендодавцю за актом приймання-передачі у відповідності до ч. 2 ст. 795 ЦК України.

Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.08.2021 між АТ "Укртелеком" в особі директора Харківської філії АТ "Укртелеком" Харицького В.П. (Орендодавцем) та ТОВ "Скрамлонч Україна" в особі директора Хізова М.О. (Орендаря) укладено договір оренди нерухомого майна № 63Е100-2277/21.

Відповідно до п.1.1 Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) бере в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна на другому поверсі дев`ятиповерхового будинку № 8, загальною площею 1409,00 м2 для розміщення офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у Додатку № 1 до Договору.

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору оренди нерухомого майна, передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі.

У п.2.4 договору сторони передбачили, що Орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути Орендодавцю майно не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, за користування орендованим майном Орендар зобов`язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату, що складається з:

- плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою в розмірі 40,00 гривень за 1 м2 за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 67632,00 грн. за 1409,00 м2 за місяць (п. 3.1.1 договору);

- плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено в додатку № 2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт загальних площ (якщо такий визначений договором) (п. 3.1.2 договору).

Деталізація послуг з утримання Орендованого майна наведена у додатку № 2 до договору (п. 3.3 договору).

Згідно з додатком №2 до договору «Розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна» сторони передбачили, що послуги з утримання орендованого майна включають:

- електропостачання (згідно показань лічильника або нормативної потужності встановленого обладнання та діючих тарифів на електропостачання);

- витрати на експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання (не відшкодовуються);

- теплопостачання (пропорційно опалювальній площі у відсотках від фактичних витрат - 6,55%);

- водопостачання та водовідведення (відшкодовується згідно показань лічильника та діючих тарифів);

- утримання ліфтів (0,23 грн. за місяць за 1 м-);

- охорона та обслуговування пожежної сигналізації (0,18 грн. за місяць за 1 мД);

- охорона (3,83 грн. за місяць за 1 м2);

- прибирання території, загальних місць (0,95 грн. за місяць за 1 м~);

- вивіз сміття (орендар організовує та сплачує самостійно);

- дератизація, дезінсекція (0,11 грн. за місяць за 1 м2);

- експлуатаційні витрати за кондиціювання (кондиціювання відсутнє);

- відшкодування витрат на страхування (відсутнє).

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом її перерахування в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця в наступному порядку:

- у перші шість місяців оренди 50% орендної плати (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця. Решта 50% орендної плати разом за усі перші шість місяців оренди сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця. Решта 50% орендної плати разом за усі перші шість місяців оренди сплачується до 1 числа 7 місяця оренди;

- починаючи з 7 місяця оренди 100% орендної плати сплачується не пізніше 20 числа розрахункового місяця;

- плата за надання послуг із утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.8 договору сторони домовились, що орендна плата за цим договором сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається Орендодавцем Орендарю на його електронну пошту або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі неотримання Орендарем рахунку-акту від Орендодавця Орендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20-го числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання Орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегування переплати/недоплати Орендодавцем).

Відповідно до п. 11.1 договору оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 26.07.2024.

У позовній заяві позивач зазначає, що він у повному обсязі виконав обов`язки, передбачені договором оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21, передав в користування відповідачу орендоване нерухоме майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.10.2021.

Разом з тим у відповідача склалась заборгованість з орендної плати та інших платежів за договором оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21 в розмірі 148759,91 грн за період січень-лютий 2022 року, що стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зі змісту договору оренди нерухомого майна № 63Е100-2277/21 вбачається, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 58 ЦК України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 759 ЦК України, встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до приписів ст. ст. 762, 629 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт приймання-передачі орендованого майна в користування відповідачу підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.10.2021, згідно з яким Орендодавець передав, а орендар прийняв у користування відповідно до умов договору оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21 нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна на другому поверсі дев`ятиповерхового будинку № 8, загальною площею 1409,00 м2. Вказаний актом приймання-передачі підписаний обома сторонами та засвідчений печатками сторін.

На підтвердження наявності заборгованості за період січень-лютий 2022 позивач надав до позовної заяви рахунки, а також розрахунок заборгованості за весь період спірних правовідносин і розрахунок за спірний період по справі.

Окремо позивач зазначив, що в графі «відшкодування витрат за утримання майна», зазначеної в розрахунку заборгованості за весь період спірних правовідносин по справі входять: відшкодування витрат на утримання ліфтів, відшкодування витрат на прибирання загальних місць та території, відшкодування витрат на дератизацію й дезінсекцію.

На підтвердження факту понесення витрат по комунальним платежам позивач також надав:

- щодо теплопостачання: платіжні доручення про оплату послуг теплопостачання, акти, рахунки-фактури та розрахунок витрат на теплопостачання;

-щодо електроенергії: акти приймання-передачі послуг із розподілу електроенергії та коригувальні акти;

-щодо водопостачання та водовідведення: акти здачі-приймання послуг із централізованого постачання та водовідведення та довідки по нарахуванню та сплаті абонента;

- щодо протипожежного захисту: акти та вартість послуг, що є додатком до актів.

Так, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивач мав сплатити за договором оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21: за січень 2022 - 107867,99 грн, в т.ч. ПДВ - 17978,00 грн; та за лютий 2022 - 196778,63 грн, в т.ч. ПДВ - 32796,43 грн.

Проте, відповідач лише частково оплатив орендну плату та інші платежі на загальну суму 155886,71 грн, з яких: 34539,12 грн - залишок переплати станом на 01.01.2022; 47295,60 грн - сплачено відповідачем 13.01.2022 та 74051,99 грн - сплачено відповідачем 18.03.2022.

Таким чином, як вірно встановлено господарським судом, у відповідача залишилась заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21 в розмірі 148759,91 грн за період січень-лютий 2022.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21 з пропозицією в 7-денний строк сплатити заборгованість в розмірі 148759,91 грн за період січень-лютий 2022, додавши до зазначеної вимоги рахунки за період січень-лютий 2022.

З огляду на вказане, господарський суд встановив, що відповідач порушив умови договору оренди, не виконав свої зобов`язання щодо оплати орендних платежів своєчасно та у повному обсязі, станом на день прийняття судом даного рішення доказів погашення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 27.08.2021 № 63Е100-2277/21 в розмірі 148759,91 грн за період січень-лютий 2022 не надав, що стало підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Харківської області, вважає його правильним та обґрунтованим, оскільки відповідачем не спростовано обов`язку оплатити орендні платежі у 148759,91 грн за період січень-лютий 2022.

У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що Орендодавець нарахував Орендарю плату за послуги з утримання орендованого майна за січень 2022 в загальному розмірі 40 235,99 грн, в тому числі:

-відшкодування витрат на теплопостачання - 30748,66 грн.,

-відшкодування вартості електроенергії - 526,10 грн,

-відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення - 304,34 грн,

-відшкодування витрат на протипожежний захист - 6475,76 грн.,

-відшкодування витрат на утримання майна - 2181,13 грн.

Також Орендодавець нарахував Орендарю плату за послуги з утримання орендованого майна за лютий 2022 в загальному розмірі 40 235,99 грн, в тому числі:

-відшкодування витрат на теплопостачання - 30 748,66 грн,

-відшкодування вартості електроенергії - 526,10 грн.,

-відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення - 304,34 грн.,

-відшкодування витрат на протипожежний захист - 6 475,76 грн.,

-відшкодування витрат на утримання майна - 2 181,13 грн.

При цьому скаржник стверджує, що останні дві позиції за січень та лютий 2022 (відшкодування витрат на протипожежний захист в сумі 6475,76 грн та відшкодування витрат на утримання майна в сумі 2181,13 грн) додатком №2 до договору не передбачені і відповідно Орендар не зобов`язаний відшкодовувати Орендодавцю вартість цих витрат.

Колегія суддів вважає вказані твердження безпідставними з огляду на таке.

Як вже зазначалось, пунктом 6 додатку № 2 до договору передбачений такий вид видатків як «охорона та обслуговування пожежної сигналізації», тобто передбачені видатки на протипожежний захист та обов`язок відповідача відшкодовувати вказані видатки.

Щодо утримання майна, в тексті позовної заяви позивач пояснював, що в графі «відшкодування витрат за утримання майна» за весь період спірних правовідносин входять: відшкодування витрат на утримання ліфтів, відшкодування витрат на прибирання загальних місць та території, відшкодування витрат на дератизацію й дезінсекцію.

Так, відшкодування витрат на утримання ліфтів передбачено п. 5 додатку № 2, відшкодування витрат на прибирання загальних місць та території передбачено п. 8 додатку № 2, а відшкодування витрат на дератизацію й дезінсекцію передбачено п. 10 додатку № 2 до договору.

При цьому, до матеріалів справи із позовною заявою позивач надав розрахунок заборгованості за спірний період (додаток 8 до позовної заяви), у якому відшкодування майна розписано окремо за кожним показником, а саме: утримання ліфтів (січень 2022- 388,88 грн, лютий 2022 - 388,88 грн); прибирання загальних місць та території (січень 2022 - 1606,26 грн, лютий 2022 - 1606,26 грн); дератизація та дезінсекція (січень 2022 року - 185,99 грн, лютий 2022 року - 185,99 грн).

Таким чином, вказані посилання апелянта є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відшкодування видатків на протипожежний захист передбачено умовами договору, а до відшкодування витрат на утримання майна входять: відшкодування витрат на утримання ліфтів, відшкодування витрат на прибирання загальних місць та території, відшкодування витрат на дератизацію й дезінсекцію, що також передбачено умовами договору.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що в порушення приписів ч.6 ст.762 ЦК України орендодавець не повинен був нараховувати орендну плату за повний місяць лютий 2022, оскільки орендар звільнив приміщення 24.02.2022, колегія зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або Законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц).

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. Отже, законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди.

Колегія суддів зазначає, що у правовідносинах найму належним та допустимим доказом повернення об`єкту орендарем орендодавцю є підписаний обома сторонами акт прийому-передачі об`єкту оренди без зауважень.

На виконання умов договору сторонами було підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, проте, будь-яких доказів звернення до орендаря з приводу припинення договору оренди та підписання Акту прийому-передачі об`єкту оренди скаржником в матеріали справи не надано.

Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи, були відсутні докази повернення відповідачем орендованого приміщення або припинення дії договору оренди, відповідно існував обов`язок орендаря сплачувати погоджені в договорі платежі.

Колегія суддів зазначає, що наданими апелянтом доказами не спростовується обов`язок останнього сплатити зазначені в позові орендні платежі.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрамлонч Україна" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/2424/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/2424/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.05.2023

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін