ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"26" квітня 2023 р. Cправа № 902/1412/22
Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.
за участю представників сторін:
позивача не з`явився;
відповідача Кургаєв Д.М., ордер серії АВ №1070442 від 05.04.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПФ" (вул. Олександра Пироговського, буд. 18, м. Київ, 03110)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-МК" (вул. Айвазовського, буд. 28, м. Вінниця, 21022)
про стягнення 566464,88 грн.
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПФ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-МК" про стягнення заборгованості в сумі 566464,88 грн, з яких 360258,22 грн - основного боргу, 83 836,25 грн - інфляційних втрат, 8 842,97 грн - 3% річних та 113527,40 грн - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за Договором №1205-21Ф від 12.05.2021, в частині оплати виконаних робіт.
Ухвалою суду від 30.12.2022 відкрито провадження у справі № 902/1412/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.01.2023.
Ухвалою суду від 30.01.2023 відкладено підготовче судове засідання на 20.02.2023 з підстава викладених у відповідній ухвалі.
13.02.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.
На визначену судом дату в судове засідання 20.02.2023 представники сторін не з`явились.
Ухвалою суду від 20.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/1412/22 для судового розгляду по суті на 22 березня 2023 р.
Разом з тим, судове засідання з розгляду справи по суті не відбулось в зв`язку з оголошеною у Вінницькій області повітряною тривогою, про що зазначено в службовій записці секретаря судового засідання №130/2023 від 22.03.2023.
Враховуючи те що судове засідання не відбулось, з незалежних від суду та сторін обставин, ухвалою суду від 23.03.2023 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 05.04.2023.
31.03.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшов розрахунок позовних вимог, в якому позивач зазначає здійснені відповідачем оплати та надає розрахунок суми боргу з урахуванням курсової різниці.
На визначену судом дату в судове засідання з`явився представник відповідача, який заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору.
За наслідками судового засідання 05.04.2023 суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи по суті на 26.04.2023 та враховуючи не явку в судове засідання представника позивача, суд ухвалою від 05.04.2023 повідомив останнього про дату час та місце розгляду справи по суті у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
На визначену судом дату в судове засідання 26.04.2023 з`явився представник відповідача, позивач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Положеннями ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник відповідача в судовому засіданні подав до суду пояснення в яких визнає заборгованість перед позивачем з урахуванням проведених, після відкриття провадження у справі, оплат, разом з тим заперечує щодо стягнення курсової різниці, пені, 3% річних та інфляційних. Як доказ проведених оплат надав виписки по банківському рахунку.
З огляду на це просив позов задовольнити частково.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.04.2023 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без її проголошення в зв`язку з неявкою представників сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
12.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПФ" (позивач, в договорі Постачальник, Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-МК" (відповідач, в договорі Покупець, Замовник) укладено договір № 1205-21Ф (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку і на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується здійснити поставку і передачу у власність Покупця нове холодильне обладнання, асортимент, кількість і вартість якого визначаються у Специфікації, що є Додатком до цього Договору, з урахуванням технічних вимог до обладнання, визначених у відповідних технічних документах, та Замовленню (далі за текстом - «Товар», «Обладнання»), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений Товар. Поставка Товару за даним Договором здійснюється на умовах DDP(Інкотермс 2010) м. Вінниця, вул. Айвазовського, 28, ТОВ «Тріада-МК». Згідно до умов даного Договору, за результатами належного виконання Постачальником п. 1.1. даного Договору, Постачальник зобов`язаний виконати роботи з установки (монтажні та пусконалагоджувальні роботи) переданого Покупцю Обладнання (далі за текстом - «Роботи»), найменування та перелік яких зазначається у Технічному завданні Замовника, що є Додатком до Договору, на об`єкті Покупця, що знаходиться за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Айвазовського, 28 (далі за текстом - «Об`єкт»), відповідно до схем розташування обладнання, а Покупець зобов`язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість відповідно до умов цього Договору.
Обладнання поставляється згідно зі Специфікаціями, що додаються даного Договору та є його невід`ємними частинами (п. 1.2. Договору).
Загальна сума цього Договору розраховується, як сума всіх Специфікацій. Загальна сума цього Договору погоджується Сторонами у Специфікаціях до Договору у Євро. Сума Договору може змінюватися, при збільшенні курсу Євро до гривні на день виконання платежу відносно курсу в узгодженій Сторонами специфікації. У випадку зміни офіційного курсу Євро до гривні по відношенню курсу Євро до гривні на дату підписання Сторонами Специфікацій, загальна вартість Обладнання може бути змінена шляхом письмового погодження між Сторонами (п.2.1, 2.2. та 2.3 Договору).
Оплата за цим Договором здійснюється в гривнях в безготівковому порядку платіжними дорученнями на р/рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Договору. Поряд оплати прописується в кожній Специфікації (п. 2.4. Договору).
Постачання вважається повністю здійснене після підписання сторонами актів прийому передачі матеріалів та обладнання згідно специфікацій, чи видаткових накладних.
За прострочення платежів у відповідності до п. 4.1. даного Договору, Покупець, на письмову вимогу Продавця сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за даним Договором на строк дії форс - мажорних обставин, якщо вони з`явились слідством обставин або сили, яка виникла поза волею і бажанням Сторін. А саме: пожежі, повені, землетрусу, військових дій, суспільних хвилювань і безладів, а також дії державних та законодавчих органів що погіршують економічний та фінансовий стан Сторін на час дії Договору. Сторона, яка попала під вплив таких форс - мажорних обставин і не має можливості належно виконати зобов`язання за цим Договором, зобов`язана письмово сповістити про це іншу Сторону на протязі 7 днів з моменту настання таких обставин з посиланням на законодавчий, державний документ, або документ виданий, ТПП України. Інакше вказана Сторона позбавляється права посилатися на настання форс - мажорних обставин які перешкоджають належним чином виконувати умови Договору у майбутньому (п. 8.1, 8.2. Договору).
Даний Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 9.5. Договору).
Договір обопільно підписаний сторонами та скріплений печатками.
На виконання умов даного Договору 12.05.2021 між Сторонами підписано Специфікація №1 відповідно до умов якої визначено найменування, одиниця, кількість та ціна у грн без ПДВ і з ПДВ загальна вартість даної специфікації складає 2 652685,73 грн.
Пунктом1 даної специфікації сторони визначили Етапи оплати:
Перший етап - Замовник здійснює оплату авансовим платежем в розмірі 20% від загальної вартості, Обладнання та робіт в якості попередньої оплати упродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку.
Другий етап - Замовник здійснює оплату авансовим платежем в розмірі 50% від загальної вартості Обладнання та робіт упродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання сповіщення від Підрядника про готовність Обладнання до відвантаження з заводу Виробника.
Третій етап - Замовник сплачує 10% від загальної вартості Обладнання та робіт упродовж 30 (тридцяти) календарних днів після підписання актів прийому виконаних робіт.
Четвертий етап - Замовник сплачує 10% від загальної вартості Обладнання та робіт упродовж 60 (шістдесяти) календарних днів після підписання актів виконаних робіт.
П`ятий етап - Замовник сплачує 10% від загальної вартості Обладнання та робіт упродовж 90 (дев`яноста) календарних днів після підписання актів виконаних робіт
Строк поставки Обладнання за цим додатком - 50 (п`ятдесят) календарних днів з моменту здійснення Покупцем попередньої оплати у відповідності до умов, передбачених в п.1.1. цієї Специфікації.
Строк виконання робіт - 21 (двадцять один) календарний день з моменту постачання обладнання.
Специфікація обопільно підписана сторонами та скріплена печатками.
Відповідно до, обопільно підписаної та скріпленої печатками сторін видаткової накладної №220 від 13.07.2021 позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання на загальну суму 2 484 785,71 грн.
В подальшому 29.11.2021 та 01.12.2021 між сторонами підписано Акти надання послуг №343 на суму26 250,00 грн та №344 на суму 83950,01 грн.
Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за поставлене обладнання за період з 14.05.2021 по 17.08.2022 в загальній сумі 2 280 537,15 грн.
За твердженням позивача, відповідач остаточних розрахунків не провів, а тому станом на день звернення до суду з позовною заявою за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 360258,22 грн з урахуванням курсової різниці.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 83 836,25 грн - інфляційних втрат, 8 842,97 грн - 3% річних та 113527,40 грн - пені за період прострочення з 01.03.2022 по 14.12.2022.
Як вбачається з письмових пояснень відповідача, після відкриття провадження у справі останній сплатив на користь позивача 200 000,00 грн за обладнання, з огляду на це відповідач визнає заборгованість перед позивачем в сумі 114 448,57 грн, з якої 4 248,56 - заборгованість за обладнання, 83 950,01 грн та 26 250,00 грн за надані послуги.
Відповідач, щодо стягнення курсової різниці заперечує, оскільки між сторонами письмово не узгоджувалась сума курсової різниці, як це передбачено договором.
Щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних відповідач посилається на те, що починаючи з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан відповідно до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року. Внаслідок вказаних обставин відповідач не мав можливості здійснити оплату наданих послуг. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. За твердженнями відповідача він звільняється від відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних, оскільки не виконання зобов`язань перед позивачем виникло внаслідок дії обставин непереборної сили.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладено змішаний договір який містить в собі елементи поставки та послуг.
Згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 901, ч. 1 ст. 902 та ч. 1. ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар та надані послуги, відповідачем виконано не в повній мірі, а саме станом на день написання позовної заяви у відповідача перед позивачем рахувалась заборгованість в розмірі 314 448,57 грн, з яких 204 248,56 - заборгованість за обладнання, 83 950,01 грн та 26 250,00 грн за надані послуги.
Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідач здійснив часткову оплату за обладнання по договору в розмірі 200 000,00 грн, що вбачається з виписки по особовому рахунку відповідача, поданої представником відповідача в судовому засіданні 26.04.2023.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 200 000,00 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням витрат на сплату судового збору в цій частині на відповідача.
Щодо заявленої суми основного боргу з урахуванням курсової різниці суд погоджується з твердженнями відповідача щодо їх не обґрунтованості оскільки.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Враховуючи принцип свободи договору, за яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 3, 627 ЦК).
Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до п.2.3. Договору, сторонами визначено, що сума Договору може змінюватися, при збільшенні курсу Євро до гривні на день виконання платежу відносно курсу в узгодженій Сторонами специфікації. У випадку зміни офіційного курсу Євро до гривні по відношенню курсу Євро до гривні на дату підписання Сторонами Специфікацій, загальна вартість Обладнання може бути змінена шляхом письмового погодження між Сторонами.
Разом з тим матеріали справи не містять письмового погодження між Сторонами. Крім того, як вбачається зі специфікації №1 до Договору вартість обладнання та послуг визначено у гривнях без будь якої прив`язки до іноземної валюти.
В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці в розмірі 45 809,65 грн задоволенню не підлягають, з огляду на що стягненню з відповідача належить сума основного боргу в розмірі 114 448,57 грн, як обґрунтована, підтверджена доказами та визнана відповідачем.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 83 836,25 грн - інфляційних втрат, 8 842,97 грн - 3% річних та 113527,40 грн - пені за період прострочення з 01.03.2022 по 14.12.2022.
Суд розглянувши дані вимоги зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 2.4. Договору Оплата за цим Договором здійснюється в гривнях в безготівковому порядку платіжними дорученнями на р/рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Договору. Порядок оплати прописується в кожній Специфікації.
Як зазначалось та в становлено судом вище в Специфікації до договору сторони визначили порядок розрахунків як за обладнання так і за надання послуг.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що остаточний розрахунок, за даним договором та специфікацією до нього, відповідач мав провести до 01.03.2023, даний факт відповідачем також визнано в поясненнях.
Разом з тим, відповідач не виконав умови договору та не здійснив повної оплати отриманого від позивача товару та послуг, тому на день подачі позовної заяви до суду відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з п. 7.2. Договору за прострочення платежів у відповідності до п. 4.1. даного Договору, Покупець, на письмову вимогу Продавця сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Позивачем здійснено нарахування пені за період з 01.03.2022 по 14.12.2022 з урахуванням часткових оплат здійснених відповідачем в цей період, однак, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Тобто законодавець надав можливість сторонам договору самостійно встановити інший строк нарахування пені у більші або менші строки.
За умовами договору, сторони зазначили що пеня стягується за кожен день прострочки, разом з тим умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що оскільки інший строк нарахування пені договором не встановлено, то підлягає застосуванню ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нарахування пені повинно бути припинено через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в системі «Ліга Закон» за період з 01.03.2022 по 01.09.2022, з урахуванням часткових проплат здійснених відповідачем зазначає, що арифметично вірний розмір пені становить 76 887,79 грн.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 113 527,40 грн - пені, підлягає частковому задоволенню у розмірі 76 887,79 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок інфляційний втрат та 3% річних в системі «Ліга Закон» за період визначений позивачем, з урахуванням часткових проплат та встановлено що вимоги позивача про стягнення 83 836,25 грн - інфляційних втрат та 8 842,97 грн - 3% річних відповідають розрахунку здійсненого судом, а тому підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі як обґрунтовані та передбачені законом.
Доводи відповідача щодо виникнення обставин непереборної сили, які звільняють від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором, суд відхиляє з огляду на наступне.
Пунктами 8.1.-8.2. Договору сторони передбачили, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за даним Договором на строк дії форс - мажорних обставин, якщо вони з`явились слідством обставин або сили, яка виникла поза волею і бажанням Сторін. А саме: пожежі, повені, землетрусу, військових дій, суспільних хвилювань і безладів, а також дії державних та законодавчих органів що погіршують економічний та фінансовий стан Сторін на час дії Договору. Сторона, яка попала під вплив таких форс - мажорних обставин і не має можливості належно виконати зобов`язання за цим Договором, зобов`язана письмово сповістити про це іншу Сторону на протязі 7 днів з моменту настання таких обставин з посиланням на законодавчий, державний документ, або документ виданий, ТПП України. Інакше вказана Сторона позбавляється права посилатися на настання форс - мажорних обставин які перешкоджають належним чином виконувати умови Договору у майбутньому.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" (від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР; зі змінами, внесеними згідно із Законом № 530-IX від 17.03.2020) вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
На підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) Відповідач посилається на Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення в країні воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за Договором.
Крім того, сторони у Договорі визначили порядок та строк повідомлення про настання форс-мажорних обставин, при цьому, таке повідомлення має бути направлене другій стороні на протязі 7 днів з моменту настання таких обставин з посиланням на законодавчий, державний документ, або документ виданий, ТПП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем положень п. 8.2. Договору та у визначений термін повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили.
Крім того, Відповідачем не доведено суду, що ним вживалися будь-які дії стосовно виконання зобов`язання за Договором у визначені терміни, також не подано доказів щодо того, що саме засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 форс-мажорні обставини призвели до унеможливлення виконання зобов`язань за Договором у встановлені строки.
Відповідач у своїх поясненнях не наводить жодних доказів чи аргументів, що підтверджують той факт, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за Договором.
Отже, Відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язань саме за спірним Договором.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у cправі № 910/15264/21, де вказано:
- повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору;
- водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача у строки визначені п. 8.2. Договору про настання обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню саме спірного Договору. Це позбавляє відповідача права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.
З урахуванням вказаного, оскільки відповідач своєчасно, у строки, встановлені Договором, не підтвердив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), то господарський суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений права посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження у справі на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Провадження у частині стягнення 200 000,00 грн. заборгованості закрити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-МК" (вул. Айвазовського, буд. 28, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 37898355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПФ" (вул. Олександра Пироговського, буд. 18, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 37090592) 114 448,57 грн основного боргу, 83 836,25 грн - інфляційних втрат, 8 842,97 грн - 3% річних, 76 887,79 грн - пені та 7260,23 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.
4. У частині стягнення 45 809,65 грн курсової різниці та 36 639,61 грн пені відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
6. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом та на відому суду адресу електронної пошти представника відповідача Den1993208@gmail.com.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 08 травня 2023 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Олександра Пироговського, буд. 18, м. Київ, 03110)
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 26.04.2023 |
Оприлюднено | 10.05.2023 |
Номер документу | 110687838 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Маслій І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні