Рішення

від 27.04.2023 по справі 907/935/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/935/21(907/958/22)

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою: Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" (м. Мукачеве, вул. Пряшівська, 11, код ЄДРПОУ - 39187782) арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія", код ЄДРПОУ - 40258936, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Крилова, 98/Г,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ", код ЄДРПОУ - 39187782, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Пряшівська, 11,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", код ЄДРПОУ - 30401456, м. Київ,

про визнання недійсним договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016, укладеного між ТОВ "ВАССТЕЛ" та ТОВ "Закарпатська нафтогазова компанія",

у межах справи про банкрутство № 907/935/21

за заявою кредитора Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", код ЄДРПОУ 30401456, вул. Мечникова, 16-а, м. Київ

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ", код ЄДРПОУ 39187782, вул. Пряшівська, 11, м. Мукачево Закарпатської області

Секретар судового засідання - Сінкіна Е.В.

Сторони, що з`явились в судове засідання:

від позивача: представник - Різник Олександр Юрієвич, адвокат, в режимі ВКЗ,

від відповідача - 1: Краснікова Оксана Володимирівна в режимі ВКЗ,

від відповідача - 2: не з`явився,

Третя особа на стороні позивача - Кордас Жанна Анатоліївна, в режимі ВКЗ,

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду від 22.12.2021 за результатами підготовчого засідання відкрито провадження у справі № 907/935/21 за заявою Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія УКРАГРОЛІЗИНГ від 19.11.2021 про банкрутство ТОВ ВАССТЕЛ.

Розпорядник майна ТОВ "ВАССТЕЛ" арбітражний керуючий Демчан О.І. звернувся з позовом до господарського суду, заявивши вимогу про визнання недійсним договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016, укладеного між ТОВ "ВАССТЕЛ" та ТОВ "Закарпатська нафтогазова компанія".

Описова частина ухвали.

Ухвалою суду від 19.12.2022 прийнято до розгляду вказану позовну заяву розпорядника майна в окремому провадженні у межах справи №907/935/21, якому присвоєно унікальний номер справи № 907/935/21(907/958/22).

11.01.2023 на адресу суду надійшов відзив на заяву розпорядника майна від Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія", далі відповідач-1, ТОВ «З.Н.К.», ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» (а. с. 65 - 71).

11.01.2023 на адресу суду надійшов відзив на заяву розпорядника майна від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ", далі відповідача-2, ТОВ «ВАССТЕЛ» (76-82).

30.01.2023 на адресу суду надійшло заперечення проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні від представника відповідача - 2 (а.с. 94 - 97).

Так само 30.01.2023 на адресу суду надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному провадженні та розгляд справи за правилами загального провадження від представника відповідача - 1 (а. с. 98 - 100).

30.01.2023 на адресу суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача від представника Державного ПАТ "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" (а. с. 107 - 119).

Ухвалою від 30.01.2023 клопотання відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - задоволено; залучено до участі ТОВ "З.Н.К", як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача та Державне ПАТ "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначено на 31.01.2023 року.

31.01.2023 на адресу суду надійшла від розпорядника майна Демчана О.І. відповідь на відзиви відповідачів (а. с. 119 - 121), а також Запитання позивача, що адресовані керівнику відповідача-1 ОСОБА_1 та керівнику відповідача-2 ОСОБА_2 про обставини здійснення взаємної господарської діяльності відповідачами, надання відповідей та доказів дійсності господарських операцій, обліку їх як фактичних дій (подій) та результатів, що, на думку позивача, мають значення для справи (а. с. 123-125).

Ухвалою підготовчого засідання 31.01.2023 відкладено розгляд справи на 16.03.2023, встановлено учасник справи строки до 07.03.2023 для надання заяв по суті справи та з процесуальних питань, зобов`язано керівника відповідача-1 ОСОБА_1 та керівника відповідача-2 ОСОБА_2 надати суду до справи письмові та розгорнуті відповіді на поставлені позивачем-розпорядником майна питання про обставини здійснення господарської діяльності та відповідних доказів.

В установлені судом строки відповідачі не виконали вимог (приписів) ухвали суду, заяв про причини невиконання не подали.

09.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання Демчана О.І. про визнання поважними причини пропуску та долучення до справи копії протоколу засідання зборів кредиторів від 07.03.2023 та копію Плану санації, що був розглянутий цими зборами і поданий відповідачами до основної справи про банкрутство ТОВ «ВАССТЕЛ» № 907/935/21 для надання їй оцінки при розгляді цієї справи (а.с. 137 - 137-і).

14.03.2023 на адресу суду від розпорядника майна Демчана О.І. надійшло клопотання про врахування практики ВСУ під час розгляду цієї справи (а.с. 138- 139).

16.03.2023 позивачем розпорядником майна Демчаном О.І. та представником третьої особи подано до суду заяви про розгляд справи без їх участі та про завершення підготовчого засідання, закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по стуі.

Також 16.03.2023 від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" надійшло пояснення щодо позовної заяви розпорядника майна та відзиву відповідачів від 14.03.2023, яке прийняте судом та долучене до справи.

16.03.2023, окрім того, перед судовим засіданням представником відповідача-1 ТОВ "Закарпатська нафтогазова компанія" на електронну адресу суду надіслано доповнення до відзиву від 16.03.2023 (том1 а.с. 140-250, том 2 а.с. 1-11), до якого не були додані усі поіменовані у переліку заяви документи, за змістом якого відповідач-1 просив продовжити йому строк для подачі до справи письмових заяв по суті, який прострочено з 07.03.2023 року.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2023 (том 2 а.с. 24-27) відмовлено у поновленні строків на подачу заяв, а зазначена заява відповідача-1 про доповнення до відзиву від 16.03.2023 залишена без розгляду, оскільки суд, оцінив процесуальну поведінку представника відповідача-1 як зловживання процесуальними правами, що проявлялося у безпідставному затягуванні процесу розгляду цієї справи, несвоєчасному наданні доказів та заяв у справу, заяви з процесуальних питань та по суті справи систематично подаються перед судовим засіданням, що призводило до неодноразових перерв в судовому засіданні або зупинки судового засідання для отримання наданих представником заяв та матеріалів із канцелярії суду, продовження такої практики після неодноразово зроблених судом зауважень адвокату Красніковій О.В. на недопустимості зловживання процесуальними правами у цій справі.

Представником відповідача-1 адвокатом Красніковою О.В. 22.03.2023 повторно надіслано до справи клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (том 2 а.с. 30-47), яке підтримане нею в судовому засіданні при розгляді справи по суті 27.04.2023 року.

В судовому засіданні по суті справи 27.04.2023 судом заслухано клопотання представника відповідача-1 та з урахуванням судового рішення (ухвали) у цій справі від 16.03.2023 року про відмову у поновленні строків та залишенні без розгляду заяви і доказів відповідача-1, зважаючи на думку позивача і представника третьої особи про відсутність поважних причин для переоцінки процесуальних зловживань відповідача-1, суд протокольною ухвалою залишив заяви відповідача-1 без задоволення.

До справи 23.03.2023 через електронний суд надійшла заява свідка (письмові пояснення) від керівника відповідача-2 ОСОБА_2 на питання, які були поставлені у заяві позивача, розпорядника майна Демчана О.І., які долучені судом до справи.

В судовому засіданні 27.04.2023 суд розглянув справу по суті та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Вийшовши з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

І. Позиція заявника (позивача) розпорядника майна ТОВ "ВАССТЕЛ".

Розпорядник майна арбітражний керуючий Демчан О.І. (Позивач) у своєму зазначає, що ТОВ «З.Н.К.» заявила свої грошові вимоги до боржника 21.01.2022, в заяві просило визнати його грошові вимоги до ТОВ «ВАССТЕЛ» у загальному розмірі 14 841 862,73 грн, з яких 7 886 597,58 грн виникли на підставі договору поставки № DP 05-16/03 від 03.05.2016 року. До заяви, зокрема, було долучено копію зазначеного договору.

Позивач вказує, що ним виявлено обставини, які дають підстави для визнання недійсним договору поставки № DP 05-16/03 від 03.05.2016 укладеного між ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія».

Так, відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у додатках: заявках та/або видаткових накладних та/або актах приймання-передачі, що підтверджують реалізацію товару.

Відповідно до п.1.7. договору, кількість і вартість товару, що поставляється за даною угодою, визначаються між сторонами в специфікаціях і додатках, або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору. Як додатки сторони приймають: рахунки, заявки, видаткові накладні на товар, акти приймання-передачі, інші письмові додаткові угоди сторін до договору.

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередній оплаті, у термін 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатками до даного договору.

Даний пункт не виключає можливість відпуску товару без попередньої оплати на умовах, визначених у додаткових угодах до даного договору. В цьому випадку покупець зобов`язаний провести розрахунок за поставлений товар протягом 10 банківських днів з дати фактичної поставки товару, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Заявник зазначає, що боржник порушив свої зобов`язання за договором поставки не здійснивши оплату за поставлений товар відповідно до додаткових угод №№ 62-81 на загальну суму 4 832 894,40 грн.

За результатами аналізу заяви ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» та доданих до неї документів ліквідатором встановлено, що за період з дати укладення оспорюваного договору по 15.09.2018 у ТОВ «ВАССТЕЛ» утворилась заборгованість перед ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» за договором поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 у розмірі 6 122 258, 42 грн. Однак, у ліквідатора відсутня можливість встановити підстави та обставини виникнення цієї заборгованості у зв`язку із ненаданням ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» відповідних підтверджуючих документів.

Не зважаючи на наявність значної заборгованості, ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» продовжила поставляти ТОВ «ВАССТЕЛ» нафтопродукти. Як вбачається із заяви, за період з 15.09.2018 по 20.08.2020 на підставі додаткових угод №62-81 постачальником було поставлено покупцю товари на загальну суму 4 832 894,40 грн.

В той же час, як стверджує кредитор, за період з 17.09.2018 по 15.01.2020 боржником було сплачено 6 192 152,16 грн, які кредитором направлено на погашення заборгованості, що утворилась до 15.09.2018 та на часткове погашення заборгованості за додаткового угодою №62.

Таким чином, станом на 10.12.2021 за розрахунками кредитора основний борг ТОВ «ВАССТЕЛ» перед ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» на підставі договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 становить 4 753 000,66 грн, крім того кредитором нараховано 912 180,01 грн інфляційних витрат, 1 425 900,20 грн процентів, 795 516,71 грн пені.

У розпорядника майна наявні підстави вважати, що договір поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, без наміру його реального виконання, виключно із метою формування штучної «дружньої» кредиторської заборгованості з метою здійснення в майбутньому контролю над комітетом кредиторів боржника у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство щодо нього.

Так, розпорядником майна 31.10.2022 отримано від Компанії АРТОНІЯ ЛІМІТЕД заяву про визнання кредиторських вимог б/н від 21.10.2022 (наявна в матеріалах справи №907/935/21), якою кредитор просив визнати його забезпечені заставою майна боржника вимоги у розмірі 120 515 478,16 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі договору застави транспортних засобів №1003 від 08.07.2020, укладеного між ТОВ «ВАССТЕЛ» та Компанією АРТОНІЯ ЛІМІТЕД. Відповідно до цього договору ТОВ «ВАССТЕЛ» без будь-якої економічної мети та без будь-яких зустрічних майнових дій боржника (ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія) передало в заставу Компанії АРТОНІЯ ЛІМІТЕД транспортні засоби для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» перед кредитором за договором позики б/н від 27.10.2017 та всіма додатковими угодами до нього.

У зв`язку із невиконанням ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» своїх зобов`язань за вказаним договором, Компанія АРТОНІЯ ЛІМІТЕД звернулась із вищезазначеною заявою з кредиторськими вимогами до боржника, станом на дату подання цього позову господарським судом Закарпатської області вирішується питання щодо визнання вказаної кредиторської заборгованості.

Таким чином, ТОВ «ВАССТЕЛ» на підставі договору застави транспортних засобів № 1003 від 08.07.2020 на власну шкоду, без будь-якої економічної мети стало майновим поручителем за зобов`язаннями ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія», що призвело до утворення у ТОВ «ВАССТЕЛ» додаткової кредиторської заборгованості у розмірі 120 515 478,16 грн (розмір заборгованості ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» за вищезазначеним договором позики). Вказана господарська операція суперечить принципу розумності та добросовісності цивільного обороту, має ознаки фраудаторності, у зв`язку із чим розпорядником майна подано до господарського суду Закарпатської області позов про визнання договору застави транспортних засобів №1003 від 08.07 2020 недійсним.

Позивач вказує, що ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства розкриває суть правочину, щодо якого є заінтересованість - правочини, сторонами яких є заінтересовані особи, що визначені такими законом.

Таким чином, розпорядник майна ТОВ «ВАССТЕЛ» арбітражний керуючий Демчан О.І. стверджує, що договір поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 із додатковими угодами до нього є правочином, щодо якого є заінтересованість та таким, що укладений з метою створення штучної кредиторської заборгованості.

Окрім зазначеного, пов`язаність ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» та наявність заінтересованості у оспорюваному договорі також доводить той факт, що ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» та її керівник - ОСОБА_1 є поручителями за зобов`язаннями іншої особи, що заявила кредиторські вимоги до боржника - ТОВ «БСП ОІЛ» - перед ПАТ «АБ «Південний» за договором овердрафту № А02019-03330 від 13.08.2019. З метою забезпечення цих зобов`язань ТОВ «БСП ОІЛ», між банком та ТОВ «ВАССТЕЛ» було укладено договір застави транспортних засобів №508 від 07.05.2020, який в свою чергу також став підставою для звернення ПАТ «АБ «Південний» до ТОВ «ВАССТЕЛ» із заявою про грошові вимоги.

Більш того, підставою для заявлення ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» грошових вимог до боржника у справі про банкрутство також стала наявність заборгованості за договором безпроцентної поворотної позики №DP 21-17/10 від 11.10.2017 у розмірі 6 950 302,15 грн. Розпорядником виявлено ознаки фіктивності та недобросовісності у цьому договорі, у зв`язку із чим подано до господарського суду Закарпатської області заяву про визнання вказаного правочину недійсним.

Таким чином, договір поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 є правочином, щодо якого є заінтересованість в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи наявність заінтересованості у вказаному правочині, можна зробити висновок що обидві сторони оспорюваного договору були обізнані про фінансовий стан та наміри контрагента, рішення про укладення договору приймалось за обізнаності та на підставі волевиявлення спільного контролера обох юридичних осіб, або групи осіб, що контролює вказаних пов`язаних осіб.

Таким чином, враховуючи невиконання ТОВ «ВАССТЕЛ» договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 у повному обсязі, при його укладенні сторони заздалегідь усвідомлювали, що вказаний договір в частині оплати ТОВ «ВАССТЕЛ» виконаний не буде, укладали його за відсутності у ТОВ «ВАССТЕЛ» наміру його виконувати та за обізнаності та згоди ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» на відсутність такого виконання.

Вказані обставини підтверджуються тим, що у період з 03.05.2016 по 15.09.2018 у ТОВ «ВАССТЕЛ» виникла заборгованість у розмірі 6 112 258,42 грн. У вказаний період ТОВ «ВАССТЕЛ» не здійснювало жодних дій з погашення цієї заборгованості, ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія не вживала жодних заходів з метою стягнення з боржника зазначеного боргу.

Більше того, попри наявність значної заборгованості по оплаті, ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» все одно продовжила поставляти боржнику товари, загалом за період з 15.09.2018 по 15.01.2020 було поставлено паливо-мастильних матеріалів на загальну суму 4 832 894,40 грн.

Вказані обставини суперечать принципам цивільного обороту, свідчать про спрямованість договору поставки №ДР 05-16/03 від 03.05.2016 на цілі, відмінні від отримання прибутку, доводять фіктивність оспорюваного договору та наявність у діях ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» спільного умислу на створення штучної кредиторської заборгованості для подaльшого здійснення контролю над комітетом кредиторів боржника у разі відкриття провадження у справі про його банкрутство.

Наявність умисних дій по створенню заборгованості ТОВ «ВАССТЕЛ» у період з 03.05.2016 по 15.09.2018 підтверджyється відомостями про фінансовий стан боржника. Так, відповідно до балансу ТОВ «ВАССТЕЛ» станом на 01.01.2018 (за 9 місяців до визначення заборгованості у розмірі 6 112 258,42 грн. актив боржника становив 20 587,6 тис грн, в тому числі 12 326 тис. грн оборотних активів. Анaлогічно, станом на 31.12.2018 вказані показники становили 23 985,00 тис грн і 12 904,9 тис. грн, на 31.12.2019 - 24 561,60 тис. грн і 15 083,8 тис. грн, 31.12.2020 - 19 856,2 тис. грн та 11 755,7 тис. грн, станом на 30.09.2021 - 21 557,30 тис. грн та 14 082,40 тис. грн відповідно.

Таким чином, як у період існування заборгованості за основним договором поставки № DP 05-16/03 від 03.05.2016, так і в період здійснення ТОВ «ВАССТЕЛ» часткових погашень цієї заборгованості та здійснення ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» поставок за додатковими угодами №62-81, активи ТОВ «ВАССТЕЛ» значно перевищували розмір наявних зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору та додаткових угод до нього, у ТОВ «ВАССТЕЛ» була об`єктивна можливість погасити заборгованість у повному обсязі, проте відповідні кошти умисно сплачувались в обмеженому розмірі з метою контролювання розміру заборгованості.

Враховуючи пов`язаність сторін цього договору, а також той факт, що документи фінансової звітності є відкритими даними, ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» усвідомлювало вказані обставини та умисно не вживало заходів для стягнення заборгованості, попри наявність значної заборгованості не припинило здійснення поставок та умисно нарощувало кредиторські вимоги до ТОВ «ВАССТЕЛ».

Таким чином, протягом всього періоду наявності заборгованості об`єктивні обставини, що унеможливлювали б її погашення у повному обсязі, були відсутні, проте ТОВ «ВАССТЕЛ» заборгованість умисно погашалась частково, ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» умисно продовжувало здійснювати поставки на користь боржника для нарощування кредиторської заборгованості та не вчинило дій по стягненню вже наявного боргу, що свідчить про відсутність у сторін наміру настання правових наслідків, обумовлених договором поставки, його недобросовісність та спрямованість на створення штучної кредиторської заборгованості для здійснення подальшого впливу на процедуру банкрутства ТОВ «ВАССТЕЛ».

Таким чином, за твердженням позивача, ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» діяли спільно, очевидно недобросовісно, умисно укладали договір поставки без мети його реального виконання. Вказані дії хоча формально не порушували існуючих норм права, проте були спрямовані на завдання шкоди третім особам - реальним кредиторам ТОВ «ВАССТЕЛ», що у розумінні норм ЦК України є зловживанням правом.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що із наданих кредитором документів, будь-які господарські операції за оспорюваним договором припинились 20.08.2020, станом на вказану дату було зафіксовано наявність у ТОВ «ВАССТЕЛ» заборгованості перед ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» у розмірі 4 753 000,66 грн. У період з 20.08.2020 по дату відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВАССТЕЛ», попри наявність активів (в тому числі і оборотних), за рахунок яких підприємство могло погасити вказану заборгованість, жодних дій для погашення заборгованості не вчинялось, ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» не вживались жодні заходи з метою стягнення заборгованості за оспорюваним договором, в матеріалах справи відсутні докази направлення кредитором у вказаний період боржнику будь-яких вимог чи претензій, в судовому порядку заборгованість не стягувалась.

В той же час, невідкладно після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВАССТЕЛ», ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» звернулось із заявою кредитора з грошовими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство, за результатами розгляду якої господарським судом Закарпатської області ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» було визнано кредитором ТОВ «ВАССТЕЛ» та включено до комітету кредиторів боржника. Крім того, лише 10.12.2021, тобто у період коли ДПАТ «НАК «Украгролізинг» вже було ініційовано відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, між ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період 15.09.2018 - 10.12.2021. Вказані обставини свідчать, що саме після ініціювання ДПАТ «НАК «Украгролізинг» процедури банкрутства ТОВ «ВАССТЕЛ», останнє спільно з ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» здійснило дії по актуалізації наявної заборгованості з метою забезпечення можливості звернутись до господарського суду із кредиторськими вимогами для подальшого контролю процедури банкрутства боржника.

Вказані обставини доводять, що з моменту укладення договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 останній не був спрямований на настання реальних наслідків - господарської операції за якої покупець отримує у власність товар, а продавець - грошові кошти за такий товар. Невчинення кредитором будь-яких дій по стягненню заборгованості свідчить про спрямованість зазначеного договору на формування штучної кредиторської заборгованості виключно для заявлення грошових в межах справи про банкрутство ТОВ «ВАССТЕЛ» з метою подальшого здійснення впливу на комітет кредиторів та задоволення вимог кредиторів, які є очевидно пов`язаними із боржником, наслідком чого стане зменшення суми погашення кредиторської заборгованості реального кредитора - ДПАТ «НАК «Украгролізинг».

У постанові від 21.09.2021 у справі №910/2920/20 (910/14219/20) Верховний Суд дійшов аналогічних висновків щодо наявності підстав для визнання недійсним договору, спрямованого на створення штучної кредиторської заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність заінтересованості при укладенні цього договору та відсутність повноцінного виконання зі сторони боржника, наявні підстави для визнання договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 недійсним у зв`язку із його фіктивністю та невідповідністю загальним засадам цивільного права.

Крім того, укладення ТОВ «ВАССТЕЛ» оспорюваного договору поставки наразі завдає збитки реальному кредитору боржника - ДПАТ «НАК «Украгролізинг», оскільки визнання ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» кредитором у справі про банкрутство ТОВ «ВАССТЕЛ» №907/935/21 та набуття вказаним кредитором контролю над комітетом кредиторів боржника значно ускладнює або навіть унеможливлює погашення вимог ДПАТ «НАК «Украгролізинг» в межах процедури банкрутства ТОВ «ВАССТЕЛ».

Арбітражний керуючий Демчан О.І. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та у наданих до справи інших заявах та поясненнях, просить визнати недійсним договір поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАССТЕЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатська нафтогазова компанія», судові витрати покласти на відповідачів.

ІІ. Позиція відповідача-1 у справі - ТОВ «З.Н.К.».

Відповідачем-1 ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» подано до справи відзив на позовну заяву, який підтримано в судових засіданнях представником відповідача, проти позову заперечує з таких підстав.

Відповідач вказує, що після відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника у встановлені порядку та строки ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» як кредитор звернулось до Суду із заявою про визнання грошових вимог в сумі 14 836 900,73 грн., які виникли на підставі договорів між Кредитором і Боржником. Ця заява прийнята судом до розгляду, розпорядником майна перевірена та підтверджена у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.10.2022 затверджено реєстр вимог кредиторів з грошовими вимогами ТОВ «З.Н.К.». За результатами проведених 10.11.2022 зборів кредиторів обраний комітет кредиторів, до якого автоматично увійшли всі кредитори, в т.ч. й ТОВ «З.Н.К.», якого обрано головою комітету кредиторів.

Відповідач зазначає, що у якості обставин, що стали підставою подання Розпорядником майна позову, в заяві зазначаються такі: фіктивність правочину; сторони правочину є заінтересованими особами; спрямованість на завдання шкоди ініціюючому кредитору; невиконання договору у встановлені строки при наявності фінансової можливості; відсутність дій Кредитора щодо стягнення заборгованості до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Зазначаючи про те, що Кредитор і Боржник є заінтересованими особами, Розпорядник майна посилається на: (1) договір застави транспортних засобів № 1003 від 08.07.2020, за яким Боржник у якості майнового поручителя Кредитора передав у заставу Компанії Артонія Лімітед належні Боржнику транспортні засоби; (2) керівник Кредитора та Кредитор є майновими поручителями за договором овердрафту № АО2019-03330 від 13.08.2019 між ПАТ «АБ «Південний» і ТОВ «БСП ОІЛ», які також є кредиторами у справі про банкрутство Боржника. З огляду на це, Розпорядник майна робить висновок, що Договір позики укладався за рішенням гіпотетичного спільного контролера за взаємною обізнаністю сторін про його подальше невиконання зі сторони Боржника.

Також Розпорядник майна зазначає про фінансову можливість Боржника здійснити розрахунки з Кредитором за Договором позики в період з 01.01.2018 по 30.09.2021. Такий висновок Розпорядник майна робить на підставі даних балансу Боржника стосовно вартості наявних активів, зокрема оборотних активів, на певні дати, а саме: на 01.01.2018 (за 9 місяців до визначення заборгованості у розмірі 6 112 258,42грн.), на 31.12.2018, на 31.12.2019, на 30.09.2021. На думку Розпорядника майна, Боржник умисно не сплачував заборгованість щоби потім унеможливити здійснення розрахунку із ДПАТ «НАК «Украгролізинг».

Заперечуючи проти позову відповідач-1 вважає, що: договір між Кредитором і Боржником укладений з дотриманням всіх встановлених законом вимог щодо дійсності правочину. Зміст договору відповідає нормам ст. 712 ЦК України, ст. 264 - 270 ГК України, а також не суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Договір підписаний від імені юридичних осіб керівниками, які були наділені повноваженнями згідно із установчими документами.

Спрямованість Договору поставки була на реальне настання правових наслідків, він виконувався Кредитором належним чином, однак Боржник порушив зобов`язання. Договір укладений з додержанням всіх вимог щодо дійсності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України і підстави для визнання його недійсним відсутні.

Договір не є фіктивним. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Ствердження Розпорядника майна про те, що Договір укладений Кредитором і Боржником виключно з метою формування штучної «дружньої» кредиторської заборгованості для контролю у майбутньому комітету кредиторів Відповідач-1 вважає абсурдним, адже Договір поставки був укладений ще у 2016 році, тобто за п`ять років до відкриття провадження у справі про банкрутство. У той період не було навіть натяку на можливе банкрутство Відповідача-2.

Заперечуючи щодо заінтересованості сторін правочину відповідач-1 вказує, що Кредитор і Боржник не є заінтересованими особами у розумінні ст. 1 КУзПБ. Натомість, Кредитор і Боржник є давніми партнерами по бізнесу в сфері торгівлі нафтопродуктами, з історією господарських стосунків близько 10 років, що і стало підставою для відносин майнової поруки, у яких довіра має вкрай велике значення. Стверджує, що саме відносинами довіри, а не заінтересованості, обумовлюється укладення Боржником як майновим поручителем Кредитора договору застави транспортних засобів № 1003 від 08.07.2020 між Боржником та Компанією Артонія Лімітед.

Вважає, що норма ст. 42 КУзПБ може бути застосована стосовно договорів Боржника, які укладені у період з 23.12.2018 до 22.12.2021, а до цього договору не застосовується.

Вважає, що оспорений договір не має спрямованості на завдання шкоди ініціюючому кредитору, стверджує, що позиція Розпорядника майна викликає у нього сумніви у його незалежності та незаангажованості стосовно всіх кредиторів, які заявили Боржнику грошові вимоги.

Відповідач-1 вважає, що позов задоволенню не підлягає через його безпідставність, просить у позові відмовити.

Відповідач-1 заявив про застосування позовної давності, обгрунтовуючи цю заяву таким.

Відповідач-1 зазначає, що предметом спору у справі, що розглядається, є питання визнання недійсним договору поставки № DP 05-16/03, укладеного між Кредитором і Боржником 03.05.2016, тобто договору, що укладений близько семи років тому.

Позов про недійсність Договору поставки розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Демчан О.І. подав 09.12.2022 року. Заява прийнята до розгляду та вирішується Судом у справі № 907/935/21 (907/958/22).

Позиція Відповідача-1 по справі

Відповідач-1 вважає позов Арбітражного керуючого таким, що не підлягає задоволенню через пропуск строків позовної давності, що має наслідком втрату права на судовий захист порушеного права.

Покликаючись на норму ст. 256 ЦК України, він зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Щодо моменту початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого про визнання недійсними правочинів, укладених боржником, відповідач-1 покликається до правових висновків Верховного Суду.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (див. висновки, викладенні у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15).

Згідно частини першої ст. 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

І в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.

Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14).

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу. Тож, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися боржник в особі уповноваженого органу.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

Таким чином, початком перебігу позовної давності щодо визнання недійсним Договору поставки є день його укладення, тобто 03.05.2016.

Отже, строк позовної давності стосовно вимог з визнання Договору поставки недійсним, закінчився 03.05.2019.

Продовження строків позовної давності, введені у зв`язку з карантинними обмеженнями у 2020 році до вимог по визнанню недійсним Договору поставки не застосовні, оскільки цей строк на момент запровадження продовження вже закінчився.

Право на подання заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

При цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Отже, Відповідач-1 вирішив скористатись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 267 ЦК України, та заявити про застосування позовної давності стосовно вимог по визнанню недійсним Договору поставки та просить:

1. Застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним Договору поставки № DP 05-16/03 від 03.05.2016.

2. Відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАССТЕЛ» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про визнання недійсним Договору поставки № DP 05-16/03 від 03.05.2016, укладеного між ТОВ «ВАССТЕЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатська нафтогазова компанія» на підставі пропуску строку позовної давності.

ІІІ. Позиція відповідача - 2 у справі - ТОВ "ВАССТЕЛ".

Відповідач 2 проти позову заперечує. Вказує, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Відповідач-2 зазначає, що кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК, ГК чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Зокрема, в позовній заяві заявник зазначив, що з моменту укладення Договору останній не був спрямований на настання реальних наслідків - господарської операції за якої покупець отримує у власність товар, а продавець - грошові кошти за такий товар. Отже, Заявник приходить до висновку, що Договір є фіктивним.

З цього приводу Відповідач 2 вважає, що однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, укладення договору, як і самостійний вибір контрагента є правом сторони, яке є елементом прояву свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства.

Відповідач 2 користуючись своїм правом у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості уклав Договір з Відповідачем 2 на визначених в ньому умовах.

Заперечує фіктивність договору, стверджуючи, що Договір є повністю виконаним зі сторони Відповідача 1, як постачальника та частково виконаним зі сторони Відповідача 2, як покупця.

Відповідач 2 додатково на підтвердження реальності проведення операцій за оспорюваним Договором надав документи, що підтверджують здійснення оплату за Договором, а саме: виписки по рахунку від 27.06.2017 (Додаток 1), від 11.12.2018 (Додаток 2), від 21.09.2018 (Додаток 3).

Натомість, вказує, що Заявником не надано будь-яких доказів, що оспорюваний Договір не був спрямований на настання реальних наслідків та на час укладення оспорюваного Договору як Відповідач 1, як і Відповідач 2 передбачали в подальшому подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Відповідача 2.

Стверджує, що Заявником не підтверджено обізнаність Відповідача 1 про наявну кредиторську заборгованість Відповідача 2 перед іншими кредиторами.

Засновниками і кінцевими бенефіціарними власниками Відповідача 1 та Відповідача 2 є різні особи, керівниками Відповідача 1 та Відповідача 2, а також особами, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у т.ч. підписувати договори, є також різні фізичні особи.

Отже, вважає, що Заявником не надано будь-яких доказів того, що укладення Договору зумовлено умислом обох сторін Договору для формування «штучної» кредиторської заборгованості з метою здійснення в майбутньому контролю над комітетом кредиторів Відповідача 2, а тому міркування та висновок Заявника про фіктивність Договору є лише безпідставними суб`єктивними припущеннями Заявника.

Відповідача 2 вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам. Але оспорюваний Договір укладено більше ніж за 6 років до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, яка ініційована іншим кредитором - ДПАТ «НАК Украгролізинг».

Боржником не виконувалися будь-які майнові зобов`язання раніше встановленого строку, Боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство не брав на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним і виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково було можливим.

Цю обставину відповідач-2 підтверджує договором про проведення робіт з ПП «Золотий Лев» № 01-2001/2023 від 20.01.2023, на підставі якого останній здійснив фінансовий аналіз ТОВ «ВАССТЕЛ» за період 2019-2021 роки з метою виявлення ознак неплатоспроможності підприємства, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та дій з приховування банкрутства підприємства ТОВ «ВАССТЕЛ» від 21.02.2023.

Даним звітом відповіда-2 доводить, що протягом періоду 2019-2021 року він був платоспроможним, балансова вартість активів підприємства перевищувала розмір зобов`язань, ознак ухилення від обов`язку порушення справи про банкрутство, ознак дій з доведення до банкрутства ТОВ "ВАССТЕЛ" та ознак дій з приховування банкрутства чи фіктивного банкрутства не було.

Відповідач-2 у відзиві, а представник відповідача в усних поясненнях і заявах у підготовчому провадженні просив у позові відмовити.

ІV. Позиція третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача

Третя особа у своїй заяві (поясненнях) зазначає, що у межах даної справи розпорядником майна ТОВ «ВАССТЕЛ» - арбітражним керуючим Демчаном О.І. подано заяву про визнання недійсним договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016р., укладеного між ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія».

Ознайомившись з доводами заяви Позивача, відзивами Відповідачів та змістом оскаржуваного договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 вбачається правомірність обгрунтування позовних вимог.

У зв`язку із чим ІІІ особа без самостійних вимог на стороні Позивача, Третя особа повністю підтримує вимоги позовної заяви розпорядника майна ТОВ «ВАССТЕЛ» Демчана О.І. та просить їх задовольнити, натомість щодо доводів відзивів Відповідачів заперечує.

Позиція Третьої особи обґрунтовується наступним.

Третя особа зазначає, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.12.2021р. відкрито провадження у справі №907/935/21 про банкрутство ТОВ «ВАССТЕЛ», введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Демчана О.І.

Відповідно до ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Частиною 3 цієї статті передбачено, що розпорядник майна серед іншого зобов`язаний: вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 передбачено, що розпорядник майна несе відповідальність за свої дії та бездіяльність відповідно до закону.

В преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що цей Кодекс відповідно до якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів.

Отже, основною метою процедури банкрутства є відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів.

У зв`язку із цим всі дії (позовні вимоги) розпорядника майна щодо визнання недійсними тих чи інших правочинів укладених керівником ТОВ «ВАССТЕЛ» за наявності підстав такої недійсності, вживаються в першу чергу в інтересах самого боржника, а не в інтересах НАК «Украгролізинг».

Право розпорядника майна звернутися з відповідними заявами щодо недійсних правочинів боржника передбачено статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Серед підстав недійсності Кодекс визначає таку підставу, як укладення боржником договору з заінтересованою особою.

Стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, в тому числі спори про визнання недійсними будь - яких правочинів, укладених боржником.

Щодо укладення ТОВ «ВАССТЕЛ» оскаржуваного договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016р. саме з заінтересованою особою.

У даному випадку слід звернути увагу на склад кредиторів в основній справі №907/935/21 про банкрутство ТОВ «ВАССТЕЛ», а це:

Державне публічне акціонерне товариство «НАК «Украгролізинг».

ПАТ «АБ «Південний».

ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія».

ТОВ «БСП ОІЛ».

Компанія Артонія Лімітед.

ПАТ «АБ «Південний» та Компанія Артонія Лімітед є юридичними особами, які не надавали будь яких кредитних коштів на розвиток чи на інші потреби ТОВ «ВАССТЕЛ».

Ці особи є лише Заставодержателями за договорами застави транспортних засобів №508 від 07.05.2020р. та №1003 від 08.07.2020р..

За умовами цих договорів ТОВ «ВАССТЕЛ» взяло на себе заставні зобов`язанння, тобто передало в заставу всі свої транспортні засоби, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договорами позики (кредитного договору) за третіх осіб, які є пов`язаними особами з ТОВ «ВАССТЕЛ».

Тобто, ПАТ «АБ «Південний» банк та Компанія Артонія Лімітед не є прямими кредиторами ТОВ «ВАССТЕЛ».

Далі слід звернути увагу на наявність пов`язаності (заінтересованості) кредиторів між собою та з ТОВ «ВАССТЕЛ», для цього дослідити склад пов`язаних засновників (учасників) цих юридичних осіб. Аналіз здійснюється за допомогою відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ТОВ «ВАССТЕЛ»

- ОСОБА_2 (засновник, керівник, учасник, кінцевий бенефіціар);

- ОСОБА_3 (засновник, учасник, кінцевий бенефіціар).

ТОВ «БСП ОІЛ»

- ОСОБА_3 (засновник, учасник, кінцевий бенефіціар);

- ОСОБА_4 (засновник).

ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія»

- ОСОБА_1 (засновник, керівник, учасник, кінцевий бенефіціар).

Отже, ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «БСП ОІЛ» пов`язані між собою через одну особу ОСОБА_5 .

ТОВ «БСП ОІЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» пов`язані між собою через ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , очевидно двох рідних братів.

У свою чергу ТОВ «ВАССТЕЛ» пов`язано з ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» через ТОВ «БСП ОІЛ».

НАК «Украгролізинг» - 100% власник ДЕРЖАВА в особі Кабінету Міністрів України, яке не має пов`язаних осіб з ТОВ «ВАССТЕЛ».

Отже, з огляду на такий простий аналіз ТОВ «ВАССТЕЛ» напряму або опосередковано пов`язано з ТОВ «БСП ОІЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія», тобто є заінтересованими між собою.

До аналогічного висновку також прийшов розпорядник майна ТОВ «ВАССТЕЛ» Демчан О.І. у поданій ним позовній заяви.

Окрім того, Господарський суд при ухваленні постанови від 08.03.2023р. у справі №907/935/21 погодився з доводами розпорядника майна та ініціюючого кредитора про те, що кредитори ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» та ТОВ «БСП ОІЛ» є заінтересованими особами стосовно боржника. Визначення поняттю заінтересованих осіб стосовно боржника закріплено ст. 1 КУзПБ.

Щодо реальності виконання договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016р. ТОВ «ВАССТЕЛ» та вжиття заходів щодо такого виконання ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія».

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як слідує з умов оскаржуваного договору від 03.05.2016р. та як вірно встановив Розпорядник майна, умовами оскаржуваного договору передбачено, що ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» зобов`язалось передавати у власність (поставляти) ТОВ «ВАССТЕЛ», а ТОВ «ВАССТЕЛ» зобов`язалось приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна визначені у Додатках: заявка та/або видаткових накладних та/або актах приймання - передачі, що підтверджують реалізацію товару (п. 1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку по 100% попередній оплаті, у термін 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатками до даного Договору.

Окрім того, пунктами 3.3-3.6 цього договору передбачено зобов`язання ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» (постачальник) реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних та в Єдиному реєстрі акцизних накладних податкові та акцизні накладні.

Як встановлено Позивачем (розпорядником майна) за оскаржуваним договором у період з 03.05.2016 по 15.09.2018року у ТОВ «ВАССТЕЛ» вже існувала заборгованість перед ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» у розмірі 6 112 258,42грн.

Однак, не зважаючи на таку значну заборгованість, не вживаючи дій щодо її стягнення, Постачальник за оскаржуваним договором ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» продовжує постачати ТОВ «ВАССТЕЛ» продукцію (товар).

Внаслідок чого за період з 15.09.2018 по 15.01.2020 було поставлено паливно - мастильних матеріалів на загальну суму 4 832 894,40грн.

На підтвердження такої суми заборгованості ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» при заявлені своїх кредиторських вимог та на підтвердження суми заборгованості надали картку рахунку 3611, акт звіряння взаємних розрахунків за період 15.09.2018-10.12.2021р., видаткові накладні, акти прийму передачі та товарно - транспортні накладні.

Однак, всі зазначені докази з огляду на пов`язаність ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» можуть носити безтоварний характер, як такі що створені штучно пов`язаними особами пізніше в часі з метою збільшення кредиторської заборгованість, розмір якої буде визначальним при прийнятті рішень на зборах кредиторів та комітеті кредиторів.

Належним доказом реальності господарських операцій за договором поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016р. є витяги з Єдиного реєстру податкових накладних та з Єдиного реєстру акцизних накладних, обов`язковість реєстрації накладних в яких передбачена і умовами договору і імперативно закріплена Податковим кодексом України.

Оскільки Відповідачами таких доказів надано не було, тому з огляду на пов`язаність цих осіб, і виникають обґрунтовані сумніви щодо реальності господарських операцій між ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» за договором поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016р.

Тобто, надані ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАССТЕЛ» копії документів таких як копія картки рахунку 3611, акти звірки розрахунків, тощо не можуть бути належними доказами реальності господарських (фінансових) відносин між боржником та ТОВ «ЗНК».

Що стосується суті позовних вимог Розпорядника майна ТОВ «ВАССТЕЛ» - третя особа підтримує їх в повній мірі та просить задовольнити.

Окрім того, доводи розпорядника майна, щодо укладення ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» фіктивного договору поставки з метою уникнення погашення заборгованості перед НАК «Украгролізинг» на сьогоднішній день підтвердженні поданим головою комітету кредиторів ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» проколу засідання зборів кредиторів від 07.03.2023р., яким затверджено такий самий фіктивний план санації, яким списується майже вся заборгованість перед ДПАТ НАК «Украгролізинг».

Третя особа, Кредитор у справі, просить задовольнити вимоги розпорядника майна ТОВ «ВАССТЕЛ» арбітражного керуючого Демчана О.І. до ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія», до ТОВ «ВАССТЕЛ» про визнання недійсним договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 та визнати недійсним договір поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016р. укладений між його сторонами.

V. Мотивувальна частина рішення

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи, враховуючи обставини, що встановлені при розгляді основної справи про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ", а також інших справ про визнання недійними угод боржника з пов`язаними особами-кредиторами у цій справі, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити повністю з огляду на таке.

5.1. Історія боржника ТОВ "ВАССТЕЛ" та пов`язаних з ним осіб.

5.1.1. Відповідно до вступної частини цього рішення позовна заява розпорядника майна ТОВ "ВАССТЕЛ" арбітражного керуючого Демчана О.І. розглядається у межах справи про банкрутство № 907/935/21, що відкрита за заявою кредитора Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" (ДПАТ НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ") до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" (ТОВ ВАССТЕЛ).

Саме тому обставини цієї справи за позовом розпорядника майна ТОВ "ВАССТЕЛ" арбітражного керуючого Демчана О.І. про визнання недійсним Договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 укладений між його сторонами ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія», судом розглядаються у контексті вже встановлених у судових рішеннях фактів (дій, подій, угод та управлінських рішень учасників цих господарських відносин, ведення господарської діяльності без її відображення у бухгалтерському обліку тощо), оскільки поєднання таких фактів вказує на спотворення бухгалтерського обліку ТОВ «ВАССТЕЛ» та розкриває дійсну мету та цілеспрямованість дій пов`язаних осіб (власника майна, бенефіціарів, посадових осіб суб`єктів підприємництва, інших осіб, у тому числі керівника боржника).

5.1.2. З метою вирішення спору у цій справі суду слід визначити: - яким був стан речей до виникнення проблеми відносин між сторонами ДПАТ НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" та ТОВ "ВАССТЕЛ"; як виникла проблема неплатежів та в чому її суть, як діяли сторони для вирішення конфлікту, розв`язання проблеми, чи щось змінилося в результаті їх дій; що треба зробити для вирішення конфлікту і чи правильним є спосіб захисту прав, що обраний арбітражним керуючим Демчаном О.І., - через вимогу про визнання недійсним Договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 укладеного між його сторонами ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія».

Перед судом постала необхідність перевірити доводи арбітражного керуючого про те, що учасники справи № 907/935/21, а саме пов`язані між собою та з боржником юридичні особи, які заявили свої грошові вимоги до боржника ТОВ "ВАССТЕЛ": ТОВ "З.Н.К."., ТОВ "БСП ОІЛ" та Компанія "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД" діяли з метою довести боржника до банкрутства та ухилитися від виконання грошових зобов`язань перед майбутніми кредиторами, вивести майно, у тому числі й грошові кошти ТОВ «ВАССТЕЛ», з володіння боржника на пов`язаних осіб, що встановлено, зокрема, у постанові про визнання боржника банкрутом.

Цілком вірогідною метою пов`язаних осіб є доведення до банкрутства боржника ТОВ «ВАССТЕЛ» та спроба приховати порушення податкового законодавства, що проявилося у встановлених розпорядником майна Демчаном О.І. фактах здійснення боржником господарської діяльності без її обліку та звітності (приховування майна та автотранспорту, надання послуг міжнародного перевезення товарів підчас процедури розпорядження майном та підчас ліквідаційної процедури. Ці фактичні обставини на підставі відомостей Держмитслужби України встановлено ухвалою господарського суду від 12.04.2023 у основній справі № 907/935/21. Цілком вірогідними за встановленими судом обставинами є спроби боржника і пов`язаних осіб через банкрутство приховати інші порушення господарського законодавства щодо тіньового здійснення господарської діяльності, обороту товарів та нафтопродуктів тощо).

5.1.3. Усі зазначені в позовній заяві особи є учасниками основної справи про банкрутство № 907/935/21.

Розглядаючи основну справу про банкрутство №907/935/21 та інші справи, що розглядаються у межах зазначено справи: 907/935/21(907/954/22); 907/935/21(907/955/22); 907/935/21(907/956/22); 907/935/21(907/957/22), суд виходить з того, що усі учасники цих справ та їх представники є адвокатами, зареєстрували свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, отже через сервіс "Електронний суд" є обізнаними з усіма процесуальними діями, що вчиняються судом та іншими учасниками справи, отримують судові рішення та інші процесуальні документи у цих справах.

5.1.4. Ухвалою господарського суду від 22.12.2021 за результатами підготовчого засідання відкрито справу про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Постановою господарського суду у цій справі від 08.03.2023 боржника-юридичну особу ТОВ "ВАССТЕЛ", код ЄДРПОУ 39187782, визнано банкрутом, відкрито стосовно банкрута ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана О.І. За наслідками визнання боржника банкрутом припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, припинити повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута; зобов`язано керівника банкрута ТОВ "ВАССТЕЛ" ОСОБА_2 протягом п`ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору арбітражному керуючому Демчану О.І.

5.1.5. Судом встановлено, що станом на час розгляду справи 27.04.2023 керівника банкрута ОСОБА_2 звільнено, але колишній керівник не виконав свого обов`язку передати ліквідатору Демчану О.І. бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

5.1.6. Господарський суд, розглядаючи справу у процедурі розпорядження майном, в ухвалі від 17.11.2022 встановив, що при підготовці розпорядником майна Демчаном О.І. Звіту про фінансово-господарський стан боржника використано лише форми Фінансової звітності за 2019, 2020, 2021 роки (форма 1, 2) з вини керівника боржника ОСОБА_2 , який для здійснення дослідження не надав документацію з бухгалтерського обліку і звітності боржника, господарські договори боржника. Це стало причиною нез`ясування до дня підсумкового судового засідання 17.11.2022 року причин погіршення фінансових показників боржника; не розкрито інформації про дебіторів та про заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості.

Зважаючи на ненадання керівником боржника розпоряднику майна документації бухгалтерського обліку і звітності, а також договорів та відомостей про здійснювану господарську діяльність в період надкритичної неплатоспроможності 2019-2021 роки, суд ухвалою від 17.11.2022 залучив ОСОБА_2 до участі у справі, витребував від керівника боржника ОСОБА_2 письмові пояснення щодо причин неплатоспроможності боржника, оцінки стану підприємства на предмет наявність/відсутність ознак загрози неплатоспроможності та про заходи щодо недопущення банкрутства на кінець 2019, початок 2020 року, а також зобов`язав керівника боржника ОСОБА_2 надати розпорядникові майна Демчану О.І. доступ до усіх документів бухгалтерської, фінансової, господарської діяльності підприємства для їх дослідження, копіювання.

ОСОБА_2 вимоги постанови господарського суду та вимоги ліквідатора не виконав.

5.1.7. Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

5.1.8. Судом в ухвалі від 17.11.2022 констатовано висновок розпорядника майна про наявність ознак ухилення боржника від обов`язку звернення до суду про порушення справи про банкрутство з початку 2020 року, що підтверджено рішеннями суду, що набрали законної сили: рішенням від 24.02.2021 Господарського суду Закарпатської області у справі №907/488/21 за позовом ДПАТ НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" до ТОВ "ВАССТЕЛ" про стягнення заборгованості за порушення умов договору фінансового лізингу від 07.11.2018 № 7-18-164 ств-фл/335 предметом розгляду була заборгованість, що виникла з 13.01.2020 року встановлено невиконання боржником умов Договору фінансового лізингу щодо погашення лізингових платежів за період з 13.01.2020 року по 13.05.2020 року - основної суми заборгованості 361 522,24 грн.; рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2021 у справі 907/488/21 про стягнення 304 237,05грн. за порушення умов фінансового лізингу від 07.11.2018 № 7-18-151 ств-фл/313 предметом розгляду була заборгованість, що виникла з 24.01.2020 року.

5.1.9. В ухвалі від 02.02.2023 господарський суд на підставі додатково наданих пояснень та доказів розпорядником майна Демчаном О.І. від 24.01.2023 (том 13 а.с. 17-26), встановив, що на кінець 2021 року сума дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги була рівною 6 821 480,02 грн., із якої заборгованість ТОВ "МЕГАТРАНСЛЬВІВ" становила 2 454 531,27 грн., що сформована протягом 2019-2021 років, а також дебіторська заборгованість ТОВ "СИНЕРГІЯ ОІЛ" становила 3 005 312,64 грн., яка з 2019 року не змінювалася. Разом дебіторська заборгованість цих двох підприємств становить разом 5 459 843,91 тис. грн. - 80% від усієї дебіторської заборгованості боржника ТОВ "ВАССТЕЛ".

Протягом періоду 2019-2021 взаємних розрахунків між ТОВ "ВАССТЕЛ" та ТОВ "СИНЕРГІЯ ОІЛ" не відбувaлося. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, проваджень щодо стягнення заборгованості з ТОВ "СИНЕРГІЯ ОІЛ" не відкрито. Інформація про дату виникнення заборгованості ТОВ "СИНЕРГІЯ ОІЛ" відсутня.

Керівник боржника ОСОБА_2 в судовому засіданні надав пояснення, підтвердивши, що ним не вживалися заходи щодо повернення дебіторської заборгованості з вказаних боржників, зокрема з ТОВ "МЕГАТРАНСЛЬВІВ" та ТОВ "СИНЕРГІЯ ОІЛ", оскільки з ними його пов`язували довгострокові господарські зв`язки і цю заборгованість він вважав активом підприємства, але, як виявилося, зазначені контрагенти припинили господарську діяльність та з ним не розрахувалися. Після настання неплатоспроможності ТОВ "ВАССТЕЛ" з січня 2020 року, а також після відкриття справи про банкрутство також з позовами до цих (пов`язаних осіб) та інших дебіторів не звертався.

5.1.10. Ухвалою господарського суду від 06.10.2022 було затверджено реєстр вимог кредиторів з грошовими вимогами, які мали безспірний характер, повністю були визнані боржником (керівником боржника ОСОБА_2 та представником боржника), а також визнані розпорядником майна Демчаном О.І., як зобов`язання, що виникли на підставі укладених боржником та кредиторами правочинів, зокрема таких кредиторів:

1. - ПАТ АБ "Південний" у розмірі 6 374 873,20 грн з яких: 16 462,00 грн, вимоги першої черги задоволення; 6 358 411,20грн, задовольняються позачергово.

2. - ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" у розмірі 14 841 862,73 грн., з яких: - 4 962,00 грн. - перша черга задоволення; - 10 453 000,66 грн. - четверта черга задоволення; - 4 383 900, 07 грн. - шоста черга задоволення.

3. - ТОВ "БСП ОІЛ" у розмірі: - 4 962,00 грн. перша черга задоволення; - 1 553 854,20 грн. четверта черга задоволення; - 321 411,25 грн. шоста черга задоволення.

4. - ДПАТ НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" на суму 3 692 331,27, з яких: 81 662,00грн. вимоги першої черги задоволення; - 3 199 269,70грн. - вимоги четвертої черги задоволення; - 411 399,57 грн вимоги шостої черги задоволення.

5. - Компанії ARTONIA LIMITED ("АРТОНІЯ ЛІМІТЕД"), Республіка Кіпр, визнано ухвалою господарського суду від 02.02.2023 у розмірі: - 120 515 478,16 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника що задовольняються позачергово; - 4962,00грн. - судовий збір - першої черги задоволення.

5.1.10.1. Вимоги ПАТ АБ "Південний" у розмірі 6 374 873,20 грн. виникли до ТОВ "ВАССТЕЛ" як до майнового поручителя для забезпечення зобов`язань третіх осіб перед банком за невиконані ними кредитними зобов`язаннями. Зокрема з укладеного між ТОВ "ВАССТЕЛ" та ПАТ АБ "Південний" договору застави транспортного засобу №508 від 07.05.2020, посвідченого нотаріально 24.01.2022 року.

Цей договір оспорений розпорядником майна щодо його дійсності/недійсності, що розглядається в окремому провадженні № 907/955/22 у межах справи № 907/935/22. За твердженнями розпорядника майна відповідно до договору застави ТОВ "ВАССТЕЛ" узяло на себе заставні зобов`язання по забезпеченню своїми активами виконання грошових вимог ПАТ АБ "Південний" до боржників-позичальників ТОВ "МЕГАТРАНСЛЬВІВ" (код 39944497) за договором овердрафту №АО2019-03331 від 13.08.2019 та всіх додаткових угод до нього та ТОВ "БСП ОІЛ" (код 40099616) за договором овердрафту №АО2019-О3330 від 13.08.2019 та всіх додаткових угод до нього. За цим договором заставою забезпечується:

- виконання зобов`язань ТОВ "МЕГАТРАНСЛЬВІВ" на суму 3 500 000,00грн.;

- виконання зобов`язань ТОВ "БСП ОІЛ" на суму 3 500 000,00грн.

Відповідно до п. 1.4 договору застави ТОВ "ВАССТЕЛ" передало у заставу ПАТ "АБ "Південний" належні йому на правах власності транспортні засоби вартістю 1 759 322,94 грн.

При цьому, станом на дату взяття ТОВ "ВАССТЕЛ" на себе заставних зобов`язань щодо транспортних засобів у боржника вже була наявна кредиторська заборгованість, строк якої настав, перед ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" за договорами фінансового лізингу №7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018 та 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 у загальній сумі 665 759,29 грн., підтверджена рішеннями у справах №907/488/20 від 24.02.2021 та №907/489/20 від 24.02.2021 року.

Недійсність цього договору застави є предметом розгляду у справі № 907/955/22 у межах справи № 907/935/21.

5.1.10.2. Вимоги ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" у розмірі 14 841 862,73 грн. з яких 6 950 302,15 грн. виникли на підставі договору безпроцентної поворотної позики № DP 21-17/10 від 11.10.2017 року, за яким, як стверджується заявником, здійснено часткові розрахунки у розмірі 17 000,00 грн. за платіжним дорученням №2777 від 09.11.2018 та у розмірі 100 000,00 грн. за платіжним дорученням №2857 від 05.12.2018 року.

Цей договір безпроцентної поворотної позики рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 визнаний недійсним у справі № 907/957/22, що розглянута господарським судом у межах справи № 907/935/21 (рішення не набрало законної сили).

Інша частина грошових вимог ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" в сумі 7 886 597,58 грн виникли на підставі Договору поставки № DP 05-16/03 від 03.05.2016 та додаткових угод до цього договору про поставку нафтопродуктів, заборгованість за яким за період з 15.09.2018 по 10.12.2021 згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за основним зобов`язанням становить 4 753 000,66грн. При цьому боржник ТОВ "ВАССТЕЛ" з жовтня 2018 року не здійснював оплати за посталений (переданий у власність) товар.

Недійсність цього договору поставки є предметом розгляду у цій справі № 907/958/22 у межах справи № 907/935/21.

5.1.10.3. Вимоги ТОВ "БСП ОІЛ" у розмірі 1 875 265,45грн., з яких 1 553 854,20 грн. четверта черга задоволення; - 321 411,25 грн. шоста черга задоволення, виникли на підставі Договору поставки №28-09/2019 від 28.09.2019, укладеного між ТОВ "ВАССТЕЛ" та ТОВ "БСП ОІЛ" на підставі якого кредитор 30.09.2019 згідно видаткової накладної №1296 від 30.09.2019 на загальну суму 1 472 527,98 грн. передав будівельні матеріали боржнику, оплата за який не здійснена. Кредитором нараховано 228 339,41 грн. інфляційних витрат та 93 071, 84 грн. - три проценти річних.

Цей Договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019 рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 визнаний недійсним у справі № 907/956/22, що розглянута господарським судом у межах справи № 907/935/21 (рішення не набрало законної сили).

5.1.10.4. Вимоги Компанії ARTONIA LIMITED ("АРТОНІЯ ЛІМІТЕД"), Республіка Кіпр, визнано ухвалою господарського суду від 02.02.2023 у розмірі: - 120 515 478,16 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника що задовольняються позачергово; - 4962,00грн. - першої черги задоволення. Вимоги виникли на підставі Договору застави транспортних засобів від 08.07.2020, укладеного між боржником ТОВ "ВАССТЕЛ" та Компанією "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД", посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О.В, зареєстрованого в реєстрі за номером №1003.

За твердженнями розпорядника майна відповідно до Договору застави транспортних засобів від 08.07.2020 ТОВ "ВАССТЕЛ" узяло на себе заставні зобов`язання по забезпеченню своїми активами виконання грошових вимог Компанії "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД" до позичальників за договором позики від 27.10.2017 - ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ", передавши у заставу транспортні засоби, згідно опису. Компанія "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД" як Заставодержатель отримала вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання Позичальником зобов`язань, забезпечених заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданих в заставу за цим договором транспортних засобів переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

Розпорядник майна в своїй заяві стверджує, що станом на дату взяття ТОВ "ВАССТЕЛ" на себе заставних зобов`язань щодо транспортних засобів загальною заставною вартістю 1 949 089,66 грн. у боржника вже була наявна заборгованість перед ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" за договорами фінансового лізингу №7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018 та 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 у загальній сумі 665 759,29 грн., що підтверджується рішеннями господарського суду Закарпатської області у справі №907/488/20 від 24.02.2021 та у справі №907/489/20 від 24.02.2021 відповідно. Зазначеними рішеннями встановлено, що вказана заборгованість виникла у ТОВ "ВАССТЕЛ" внаслідок несплати лізингових платежів за договорами, строк сплати яких настав 13.01.2020, 13.02.2020, 24.01.2020 та 24.05.2020.

Цей Договір застави транспортних засобів від 08.07.2020 рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 визнаний недійсним у справі № 907/954/22, що розглянута господарським судом у межах справи № 907/935/21 (рішення не набрало законної сили).

5.1.11. В судовому засіданні 02.02.2023 при розгляді основної справи про банкрутство №907/935/21, за результатами якого судом постановлено ухвалу про перерву в судовому засіданні, а також за результатами судового засідання 08.03.2023, в якому господарським судом постановлено ухвалу про відмову у затвердженні плану санації ТОВ "ВАССТЕЛ", та в інших судових рішеннях, суд зазначав про порушення представниками ТОВ «З.Н.К.», ТОВ "БСП ОІЛ", Компанії "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД" та керівником боржника ТОВ "ВАССТЕЛ" принципів і правил господарського процесу, вчинення дій, що не сприяють розгляду справи, затягування вирішення питань відповідної процедури, перешкоджанні у вирішенні питання про дійсні цивільні права учасників цієї справи, при встановленому судом фактичному стані об`єктивного банкрутства, надмірним перевищенням пасивів боржника над його активами, при наявності яких ними як кредиторами (зборами кредиторів) не приймається рішення про подальші процедури.

Так, відповідно до доданого до цієї справи Плану санації, який подано до господарського суду у справу 907/935/21 кредиторами з правом вирішального голосу ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ", ТОВ "БСП ОІЛ" та з правом дорадчого голосу Компанії "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД", у розділі "Погашення вимог кредиторів" встановлено такі умови: погашення вимог першої черги сплатою грошових коштів протягом 4 місяців з моменту затвердження плану санації; прощення частини боргу 95% четвертої черги та 100% шостої черги кредиторів: ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ"; ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" та ТОВ "БСП ОІЛ".

Також Планом санації передбачено звернення стягнення на заставлене майно (автотранспорт) забезпеченими кредиторами ПАТ АБ "Південний" та Компанією "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД".

5.1.12. З налізу відкритих даних з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, арбітражним керуючим Демчаном О.І. встановлено, що у період з 2015 року ТОВ "ВАССТЕЛ", ТОВ "БСП-ОІЛ", ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" та ТОВ "Теміртранс-Захід" перебувають під контролем єдиної групи осіб, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_1 :

ТОВ «ВАССТЕЛ»: ОСОБА_2 (засновник, керівник, учасник, кінцевий бенефіціар); ОСОБА_3 (засновник, учасник, кінцевий бенефіціар).

ТОВ «БСП ОІЛ»: ОСОБА_3 (засновник, учасник, кінцевий бенефіціар); ОСОБА_4 (засновник).

ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія»: ОСОБА_1 (засновник, керівник, учасник, кінцевий бенефіціар).

Таким чином ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «БСП ОІЛ» - пов`язані між собою через одну особу ОСОБА_5 .

ТОВ «БСП ОІЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» - пов`язані між собою через ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

У свою чергу ТОВ «ВАССТЕЛ» пов`язано з ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» через ТОВ «БСП ОІЛ».

Суд погоджується з твердженням позивача та третьої особи, що з великою вірогідністю наведені відомості свідчать про цілеспрямованість дій пов`язаних фізичних осіб та юридичних осіб шляхом укладення «дружніх» договорів та узгоджених цілеспрямованих дій, з метою створення неправдивої заборгованості боржника, що дала би їм можливість отримати контроль над зборами та комітетом кредиторів, що використовується на шкоду окремого кредитора - ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ".

Такими узгодженими діями, зокрема, є створення пов`язаними особами та надання до справи 907/935/21 Плану санації (у цій справі том 1 а.с. 137а -137і) кредиторами з правом вирішального голосу ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ", ТОВ "БСП ОІЛ" та з правом дорадчого голосу Компанії "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД", у розділі "Погашення вимог кредиторів" встановлено такі умови: погашення вимог першої черги сплатою грошових коштів протягом 4 місяців з моменту затвердження плану санації; прощення частини боргу 95% четвертої черги та 100% шостої черги кредиторів: ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ"; ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" та ТОВ "БСП ОІЛ".

5.1.13. Судом також встановлено, що Відповідача-1 ТОВ «З.Н.К.» та Компанію "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД" пов`язують зв`язки їх представників ОСОБА_6 та Краснікової Оксани Вікторівни , яким надавалася довіреність діяти разом від імені Компанії "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД", представляти її інтереси та захищати їх в усіх державних органах, судах з правом підпису певних документів тощо.

Ця обставина, у сукупності з іншими фактичними обставинами та доказами у основній справі про банкрутство № 907/935/21 та у цій справі 907/954/22 підтверджують доводи позивача арбітражного керуючого Демчана О.І. про пов`язаність вказаних ним фізичних осіб та юридичних осіб, що управлялися як група компаній, що діяла цілеспрямовано для досягнення загального економічного, підприємницького та інших правових результатів своєї діяльності, зокрема виведення активів з боржника - ТОВ "ВАССТЕЛ".

5.1.14. Постановою господарського суду від 08.03.2023 боржника ТОВ "ВАССТЕЛ" визнано банкрутом. Визнанню банкрутом передувало те, що протягом періоду 2019-2021 років окрім чистого доходу ТОВ "ВАССТЕЛ" отримувaло також "Інший дохід" та "Інший операційний дохід", підстави виникнення яких не встановлені через відсутність (ненадання) керівником боржника документів для дослідження розпоряднику майна. Протягом 2019-2021 років фінансово-господарська діяльність ТОВ "ВАССТЕЛ" характеризується низьким рівнем прибутку та зростаючою збитковістю, а саме: 4,1 тис. грн. прибутку в 2019 році при чистому доході 12 845,3 тис. грн.; (-760,3) тис. грн. та (-1470,2) тис. грн. збитку на кінець 2020 та 2021 років відповідно. Стрімке зростання збитковості за 2020-2021 роки в порівняні із результатами попередніх періодів обумовлене збільшенням собівартості реалізованої продукції (наданих послуг), а також зростанням статей "Інші операційні витрати" та "Інші витрати". Дані зміни в структурі витрат та собівартості також не встановлені через відсутність (ненадання) керівником боржника документів для дослідження розпоряднику майна.

За період 2019-2020 роки інформація про кількість працівників та фонд оплати праці відсутня. Величина власного капітaлу потягом аналітичного періоду мaла стійку тенденцію до зменшення, що обумовило збитковість діяльності ТОВ "ВАССТЕЛ" протягом вказаного періоду. Довгострокові зобов`язання протягом 2019-2020 років в балансі ТОВ "ВАССТЕЛ" не обліковувались.

5.1.15. Ухвалою господарського суду від 12.04.2023 при розгляді заяви розпорядника майна Демчана О.І. про оголошення у розшук автотранспортних засобів боржника ТОВ «ВАССТЕЛ, судом встановлено, що колишній керівник банкрута ТОВ "ВАССТЕЛ" ОСОБА_2 станом на 12 квітня 2023 року належні банкруту майнові активи, зокрема автотранспортні засоби не передав призначеному господарським судом ліквідатору, перешкоджає здійсненню ліквідаційної процедури.

За період з грудня 2020 року, у тому числі після визнання ТОВ «ВАССТЕЛ» 08.03.2023 банкрутом (відомості станом на 04.04.2023), транспортні засоби ТОВ "ВАССТЕЛ" активно використовуються ОСОБА_2 у господарській діяльності, зокрема здійснено понад 280 рейсів з перетином Державного кордону України.

В ухвалі від 12.04.2023 господарський суд, зважаючи, що матеріалами справи та судовими рішеннями у справі про банкрутство № 907/935/21 та справ про визнання недійсними правочинів боржника ТОВ "ВАССТЕЛ" встановлено фраудаторні угоди та дії пов`язаних осіб, дійшов висновку, що пов`язані з боржником особи та керівник боржника ОСОБА_2 зловживають цивільними правами з метою завдати шкоди кредиторам у цій справі.

5.2. Обставини справи, встановлені судом стосовно оспореного договору поставки № DP 05-16/03 від 03.05.2016 року

5.2.1. Судом встановлено, що між боржником ТОВ "ВАССТЕЛ" та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» укладено Договір поставки № DP 05-16/03 від 03 травня 2016 року (том 1 а.с. 16-20).

ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» заявила свої грошові вимоги до боржника 21.01.2022, в заяві просило визнати його грошові вимоги до ТОВ «ВАССТЕЛ» у загальному розмірі 14 841 862,73 грн, з яких 7 886 597,58 грн виникли на підставі договору поставки № DP 05-16/03 від 03.05.2016 року.

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у додатках: заявках та/або видаткових накладних та/або актах приймання-передачі, що підтверджують реалізацію товару.

Відповідно до п.1.7. договору, кількість і вартість товару, що поставляється за даною угодою, визначаються між сторонами в специфікаціях і додатках, або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору. Як додатки сторони приймають: рахунки, заявки, видаткові накладні на товар, акти приймання-передачі, інші письмові додаткові угоди сторін до договору.

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередній оплаті, у термін 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатками до даного договору.

Даний пункт не виключає можливість відпуску товару без попередньої оплати на умовах, визначених у додаткових угодах до даного договору. В цьому випадку покупець зобов`язаний провести розрахунок за поставлений товар протягом 10 банківських днів з дати фактичної поставки товару, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

5.2.2. Заявник зазначав, що боржник порушив свої зобов`язання за договором поставки не здійснивши оплату за поставлений товар відповідно до додаткових угод №№ 62-81 на загальну суму 4 832 894,40 грн.

5.2.3. За результатами аналізу заяви ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» та доданих до неї документів ліквідатором встановлено, що за період з дати укладення оспорюваного договору по 15.09.2018 ТОВ «ВАССТЕЛ» визнано заборгованість перед ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» за договором поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 у розмірі 6 122 258, 42 грн.

5.2.4. Судом встановлено, що підчас процедури розпорядження майном боржника та підчас ліквідаційної процедури керівник боржника (банкрута) ТОВ «ВАССТЕЛ» ОСОБА_2 не передав розпоряднику майна-ліквідатору документацію стосовно господарської діяльності боржника, а також бухгалтерського обліку господарських операцій та звітності боржника ТОВ «ВАССТЕЛ».

5.2.5. Суд зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

5.2.6. За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.2.7. Відповідно до частини першої та другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.2.8. Положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема статті 3, 4 визначають, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип повного висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

5.2.9. Наведені судом норми матеріального та процесуального права дозволяють зробити висновок, що фінансова звітність є належним, допустимим та вірогідним доказом, який підтверджує інформацію про фінансове становище підприємства, зокрема, розмір його зобов`язань перед кредиторами.

При цьому боржник (відповідач) у заявах по суті справи, з огляду на принцип диспозитивності, визначає підстави, вимоги та межі доказування, надання відповідних доказів, та розпорядження своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тому тягар доказування обставин, на які відповідачі посилаються у цій справі - покладається на відповідачів.

5.2.10. Відповідно до приписів ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Висновок господарського суду.

Суд визнає, що бухгалтерський облік боржника ТОВ «ВАССТЕЛ» не відповідає вимогам закону виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства - Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є спотвореним.

Відповідачем-2 ТОВ «ВАССТЕЛ» не підтверджено документами бухгалтерського обліку господарських операцій за договором поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 року, а тому суд визнає визнані ТОВ «ВАССТАЛ» грошові зобов`язання перед відповідачем-1 ТОВ «З.Н.К.» у розмірі 6 122 258, 42 грн. фіктивними (вигаданими).

5.2.11. Неправдивими за висновками суду є твердження ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія», що поставка боржнику ТОВ «ВАССТЕЛ» нафтопродуктів здійснювалася у період з 15.09.2018 по 20.08.2020 на підставі додаткових угод №62-81 на загальну суму 4 832 894,40 грн. Суд, зважаючи на встановлені у справі № 907/935/21 обставини доходить висновку, що з великою вірогідністю оформлення поставок нафтопродуктів здійснювалося «про око» без фактичного руху товарів та грошових коштів, що відповідає результату цих безтоварних операцій - відсутності оплати заборгованості з боку ТОВ «ВАССТЕЛ» та відсутності документів первинного бухгалтерського обліку та звітності щодо таких господарських операцій, яких очевидно боржник ТОВ «ВАССТЕЛ» не вчиняв.

5.2.12. Суд погоджується з висновком розпорядника майна, що Договір поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, без наміру його реального виконання, виключно із метою формування штучної «дружньої» кредиторської заборгованості з метою здійснення в майбутньому контролю над комітетом кредиторів боржника у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство щодо нього.

Таким чином, розпорядник майна ТОВ «ВАССТЕЛ» арбітражний керуючий Демчан О.І. стверджує, що договір поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 із додатковими угодами до нього є правочином, щодо якого є заінтересованість та таким, що укладений з метою створення штучної кредиторської заборгованості.

Враховуючи наявність заінтересованості у вказаному правочині, можна зробити висновок що обидві сторони оспорюваного договору були обізнані про фінансовий стан та наміри контрагента, рішення про укладення договору приймалось за обізнаності та на підставі волевиявлення спільного контролера обох юридичних осіб, або групи осіб, що контролює вказаних пов`язаних осіб.

Таким чином, враховуючи невиконання ТОВ «ВАССТЕЛ» договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 у повному обсязі, при його укладенні сторони заздалегідь усвідомлювали, що вказаний договір в частині оплати ТОВ «ВАССТЕЛ» виконаний не буде, укладали його за відсутності у ТОВ «ВАССТЕЛ» наміру його виконувати та за обізнаності та згоди ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» на відсутність такого виконання.

Вказані обставини суперечать принципам цивільного обороту, свідчать про спрямованість та використання Договору поставки №ДР 05-16/03 від 03.05.2016 на цілі, відмінні від отримання прибутку, доводять фіктивність оспорюваного договору та наявність у діях ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» спільного умислу на створення штучної кредиторської заборгованості для подaльшого здійснення контролю над комітетом кредиторів боржника у разі відкриття провадження у справі про його банкрутство.

Наявність умисних дій по створенню заборгованості ТОВ «ВАССТЕЛ» у період з 03.05.2016 по 15.09.2018 підтверджyється відомостями про фінансовий стан боржника. Так, відповідно до балансу ТОВ «ВАССТЕЛ» станом на 01.01.2018 (за 9 місяців до визначення заборгованості у розмірі 6 112 258,42 грн. актив боржника становив 20 587,6 тис грн, в тому числі 12 326 тис. грн оборотних активів. Анaлогічно, станом на 31.12.2018 вказані показники становили 23 985,00 тис грн і 12 904,9 тис. грн, на 31.12.2019 - 24 561,60 тис. грн і 15 083,8 тис. грн, 31.12.2020 - 19 856,2 тис. грн та 11 755,7 тис. грн, станом на 30.09.2021 - 21 557,30 тис. грн та 14 082,40 тис. грн відповідно.

Таким чином, як у період існування заборгованості за основним договором поставки № DP 05-16/03 від 03.05.2016, так і в період здійснення ТОВ «ВАССТЕЛ» часткових погашень цієї заборгованості та здійснення ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» поставок за додатковими угодами №62-81, активи ТОВ «ВАССТЕЛ» значно перевищували розмір наявних зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору та додаткових угод до нього, у ТОВ «ВАССТЕЛ» була об`єктивна можливість погасити заборгованість у повному обсязі, проте відповідні кошти умисно сплачувались в обмеженому розмірі з метою контролювання розміру заборгованості.

Таким чином, за твердженням позивача, ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» діяли спільно, очевидно недобросовісно, умисно укладали договір поставки без мети його реального виконання. Вказані дії хоча формально не порушували існуючих норм права, проте були спрямовані на завдання шкоди третім особам - реальним кредиторам ТОВ «ВАССТЕЛ», що у розумінні норм ЦК України є зловживанням правом.

5.2.13. Суд зазначає, що підписаний відповідачами Акт звіряння взаємних розрахунків за період 15.09.2018 - 10.12.2021 (том 1 а.с. 21-22) є доказом, що саме після ініціювання ДПАТ «НАК «Украгролізинг» процедури банкрутства ТОВ «ВАССТЕЛ», останнє спільно з ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» здійснило дії по актуалізації наявної заборгованості з метою забезпечення можливості звернутись до господарського суду із кредиторськими вимогами для подальшого контролю процедури банкрутства боржника.

Вказані обставини доводять, що з моменту укладення договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 останній не був спрямований на настання реальних наслідків - господарської операції за якої покупець отримує у власність товар, а продавець - грошові кошти за такий товар. Невчинення кредитором будь-яких дій по стягненню заборгованості свідчить про цілеспрямоване використання сторонами укладеного раніше договору поставки для протиправної мети та спрямованість зазначеного договору на формування штучної кредиторської заборгованості виключно для заявлення грошових в межах справи про банкрутство ТОВ «ВАССТЕЛ» з метою подальшого здійснення впливу на комітет кредиторів та задоволення вимог кредиторів, які є очевидно пов`язаними із боржником, наслідком чого стане зменшення суми погашення кредиторської заборгованості реального кредитора - ДПАТ «НАК «Украгролізинг».

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність заінтересованості при укладенні цього договору та відсутність зустрічного виконання зі сторони боржника, суд вважає доводи позивача та третьої особи щодо наявності підстав для визнання договору поставки №DP 05-16/03 від 03.05.2016 недійсним у зв`язку із фіктивністю договору та усіх додаткових угод, що оформлені сторонами-відповідачами ніби-то на його виконання, через невідповідність їх загальним засадам цивільного права.

Крім того, укладення ТОВ «ВАССТЕЛ» оспорюваного договору поставки наразі завдає збитки реальному кредитору боржника - ДПАТ «НАК «Украгролізинг», оскільки визнання ТОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» кредитором у справі про банкрутство ТОВ «ВАССТЕЛ» №907/935/21 та набуття вказаним кредитором контролю над комітетом кредиторів боржника унеможливлює погашення вимог ДПАТ «НАК «Украгролізинг» в межах процедури банкрутства ТОВ «ВАССТЕЛ».

5.3. Суд враховує, що керівник боржника ОСОБА_2 здійснював дії з приховування банкрутства при настанні наприкінці 2019 на початку 2020 року ознак неплатоспроможності боржника ТОВ "ВАССТЕЛ".

Так, керівник боржника ОСОБА_2 в період виникнення фінансової заборгованості перед ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" припинив господарську діяльність боржника та вчиняв дії з виведення активів боржника, які проявилися в діях з перерахування пов`язаним юридичним особам грошових коштів, що відображені у наявній фінансовій звітності як дебіторська заборгованість 6 821 480,02 грн., зокрема ТОВ "МЕГАТРАНСЛЬВІВ" в сумі 2 454 531,27 грн., що сформована протягом 2019-2021 років, а також ТОВ "СИНЕРГІЯ ОІЛ" в сумі 3 005 312,64 грн., яка з 2019 року не змінювалася.

Суд враховує також, що керівник боржника ОСОБА_2 після виникнення фінансової заборгованості перед ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" вчинив дії з укладання договорів застави автотранспортних засобів боржника ТОВ "ВАССТЕЛ", що по своїй юридичній суті також є виведенням активів боржника від юридичної відповідальності за наявними грошовими зобов`язаннями та штучне погіршення фінансово-господарського стану боржника, боргові зобов`язання якого є наявними, стягнутими у примусовому порядку за судовими рішеннями.

При цьому, за висновками розпорядника майна, активи ТОВ "ВАССТЕЛ" перевищували розмір зобов`язання ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ", що означає що у ТОВ "ВАССТЕЛ" була об`єктивна можливість погасити заборгованість, проте відповідні кошти останнім умисно не сплачувались.

5.4. При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 3.2. "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджених наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу від 26.10.2010 № 1361) при визначенні ознак дій з доведення до банкрутства вважається, що штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості є однією з основних ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства.

5.5. Отже, суд висновує, що метою укладання між боржником ТОВ "ВАССТЕЛ" та ТОВ «З.Н.К.» договору додаткових угод до Договору поставки від 2016 року, було штучне створення кредиторської заборгованості та укладання для цього "про людське око" (для створення юридичних підстав, видимості) для подальшого виведення активів боржника, ухилення від виконання грошових зобов`язань боржника перед кредиторами доведеного до банкрутства «спорідненого» підприємства - ТОВ «ВАССТЕЛ».

Такі дії кваліфікуються судом як підготовка підприємства ТОВ "ВАССТЕЛ" до майбутнього банкрутства. Ця мета в подальшому була досягнута усіма, вказаними арбітражним керуючим Демчаном О.І. пов`язаними особами - ТОВ "ВАССТЕЛ" в результаті цілеспрямованих дій набуло стійкої неплатоспроможності та нездатності задовольнити вимоги кредитора ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ".

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При укладенні оспорюваного договору сторони не мали наміру створення правових наслідків, на які спрямовані договори застави.

Фіктивність оспореного правочину проявляється у наданих відповідачами Компанії "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД", ТОВ "ВАССТЕЛ", ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ", ТОВ «ПСП» відзивах та поясненнях, що між ними існували протягом 2015-2022 тривалі договірні стосунки різного характеру та на значні суми. Сторони тісно співпрацювали у сфері торгівлі та перевезення нафтопродуктами. Надання взаємних позик для поповнення обігових коштів та подолання касових розривів було поширеною діловою практикою у їх взаємовідносинах. В той же час, бухгалтерським обліком та господарською документацією ці відомості не підтверджені.

Суд також враховує встановлені при розгляді справи про банкрутство обставини, що відповідач-1 не здійснював будь-яких спроб стягнути з відповідача-2 як його боржника, заборгованості, також Компанія "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД" не пред`являлися претензії та позови про стягнення з ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" як позичальника грошових коштів, не подавалася також і заява про відкриття стосовно пов`язаних боржників справ про банкрутство, при очевидній наявності (у разі правдивості зобов`язань та намірів сторін господарських відносин) через систематичні порушення та невиконання строків повернення боргу, позики тощо.

На тлі (фоні) наведених реальних фактичних дій та подій що відбулися з боржником ТОВ "ВАССТЕЛ" з 2019 року по день розгляду цієї справи, твердження сторін спірного договору, що договір та додаткові угоди пояснюються якоюсь економічною метою та намірами повернути від кошти в майбутньому, виглядають неправдоподібними та невірогідними.

Суд погоджується з доводами позивача та третьої особи на стороні позивача, що оспорений правочин носить фіктивний характер.

Суд, виходячи з поведінки представників усіх пов`язаних осіб у справі про банкрутство, ставить під сумнів надані ними докази щодо їх дійсності і правдивості фактів, що ними сторони намагаються підтвердити.

5.6. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

Рішенням Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) від 11.12.2018 по справі Лекич проти Словенії (Lekic v. Slovenia) Суд визнав, що "Той факт, що, як директор і засновник, за наявності ознак банкрутства компанії не вжив заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності, фактично продовжив її існування як юридичної особи, незважаючи на неможливість виконання зобов`язань, не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці. Відповідно заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов`язань."

5.7. Із змісту наведеного рішення ЄСПЛ вбачається, що для визначення наявності вини керівника (засновника) юридичної особи слід виходити з об`єктивних обставин діяльності юридичної особи та об`єктивних дій (поведінки) керівника (засновника), що в теорії права відображає концепцію "об`єктивної вини" та "поведінкової теорії". Це означає, що особа, яка взяла на себе функції організації та управління юридичною особою, її трудовими і фінансовими ресурсами, є освіченою економічно (юридично, фінансово) особою; має приймати розумні та виважені рішення (діяти добросовісно); передбачати перспективи і наслідки діяльності підприємства (не використовувати свої управлінські та правові можливості на шкоду кредиторам); при настанні об`єктивного банкрутства заявити до суду про неспроможність; подальше здійснення діяльності при неплатоспроможності (збільшення боргів) є неприпустимим (не здійснювати сумнівних та фраудаторних дій).

Поведінкова теорія безпосередньо пов`язана з принципом добросовісності як основою цивільного права (п. 6 ст. 3 ЦК). Це основна засада, певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

5.8. Недопустимість зловживання правом та заборона використання власності на шкоду людині і суспільству чи з метою завдання шкоди іншій особі передбачені ст. 5 ГК України, статтями 13, 619, 1166 ЦК України, ст. 13 Конституції України, іншими нормами законодавства України.

5.9. До встановлених судом об`єктивних обставин, що характеризують поведінку керівника боржника ОСОБА_2 відносяться дії і бездіяльність, що вчинені ним в період часу, що досліджувався розпорядником майна - три роки до дня відкриття справи про банкрутство (2019-2021), а також продовжуються до цього часу, а саме: незабезпечення збереження, відновлення та непередачі бухгалтерської та іншої господарської документації банкрута призначеному господарським судом ліквідатору; заплутування бухгалтерського обліку підприємства; виведення активів боржника; невжиття заходів щодо захисту інтересів підприємства; приховування відомостей про матеріальні та інші цінності банкрута; перешкоджання здійсненню ліквідаційної процедури призначеному господарським судом ліквідатору та інші дії та фактичні обставини, що встановлені судом судовими рішеннями.

5.10. У постанові Великої Палати ВС від 07.09.2022 по справі №910/16579/20 (п. 10.59., 10.60., 10.61.) зазначено правову позицію щодо застосування норми ч. 1, 2 ст.234 ЦК України, якою передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

" 10.60. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.).

10.61. Отже, при кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним."

5.11. У цій справі, як встановлено судом, обидві сторони договору діяли заздалегідь і «для годиться» створеного грошового зобов`язання для неправдивого постачальника ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ".

Докази, що надані відповідачем-1 окремо судом не досліджувалися через недобросовісну поведінку відповідача-1, залишення судом без розгляду наданих з порушенням процесуального законодавства відзиву та доказів.

Ця сумнівна заборгованість використана відповідачем-1 для утворення кредиторської заборгованості ТОВ "ВАССТЕЛ" для використання у справі про банкрутство прав, що надаються конкурсному кредитору Кодексом України з процедур банкрутства, використано цивільно правовий інструментарій (законодавство) для фраудаторної мети.

Доказом та підтвердженням фраудаторної мети договору є реалізація ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ", ТОВ "БСП ОІЛ та Компанією "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД" ( ОСОБА_6 та Краснікова О.В. ) разом з іншими пов`язаними особами отриманих повноважень кредитора у цій справі, прийнятті протиправних рішень про прощення 95% вимог четвертої черги та 100% вимог шостої черги, що завдає істотної матеріальної шкоди інтересам кредитора ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ", а також інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що мета і засоби - поняття, що характеризують певні елементи поведінки та діяльності людини. Мета - усвідомлене передбачення бажаного результату діяльності, яке зумовлює пошук засобів і шляхів його досягнення. Засоби - предмети, способи дії, поведінки, за допомогою яких досягають певної мети. Явною метою пов`язаних у цій справі осіб суд вбачає укладання ними угод, що у майбутньому мали би призвести боржника до економічного стану банкрутства через засоби, якими пов`язані особи обрали укладання угод "про око" для виведення майнових активів та, як наслідок, отримання "вигоди" через застосування цивільно-правових алгоритмів, зокрема, інституту банкрутства: - якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута (ч. 2 ст. 65 КУзПБ); - у випадку затвердження звіту ліквідатора господарський суд визнає в ухвалі про закриття провадження у справі погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені за недостатністю майна банкрута (ч. 4 ст. 90 КУзПБ).

Досягнення такої мети є зловживання цивільними правами.

Органічна поєднаність мети і засобів, що застосовані пов`язаними особами з ТОВ "ВАССТЕЛ", вказують на те, що частина цих засобів ними реалізована у цій справі про банкрутство: укладено угоди "про око", декілька річне невиконання зобов`язання і штучне нарахування за ніби-то безпідставне прострочення платежу грошових коштів для збільшення суми боргу; досягнуто мети визнання цих вимог судом у справі про банкрутство як конкурсних вимог кредиторів; отримання права вирішального голосу у зборах кредиторів та у комітеті кредиторів; використання вирішального права голосу з метою завдати шкоди цивільним правам реального кредитора ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ"; виведення активів (грошових коштів та автотранспорту) ТОВ "ВАССТЕЛ", за рахунок яких могли би бути задоволені вимоги реального кредитора.

5.12. Суд у цій справі розглядає фраудаторність дій та договору застави автотранспорту, враховуючи правову позицію, що викладена у п. 4.5. постанови Великої Палати ВС від 07.09.2022 по справі №910/16579/20, відповідно до якої ознакою фраудаторного правочину, який ставиться під сумнів у частині його добросовісності, є не лише те, що він учиняється боржником на шкоду кредиторам, але і такий, який виконується на шкоду кредиторам та у зв`язку з цим порушує засади добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

5.13. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 по справі №910/16579/20 щодо визнання недійсним договору, вчиненого боржником без економічної мети, з метою створення "дружньої" кредиторської заборгованості, дійшла наступних висновків:

"10.32. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) "використовувала / використовували право на зло"; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

10.33. У Рішенні від 28 квітня 2021 року№ 2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

10.34. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

10.35. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати…

10.40. Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів."

5.14. Предметом даного судового розгляду є, заявлені в межах справи про банкрутство, вимоги розпорядника майна до юридичної особи, яка звернулась у справу про банкрутство з грошовими вимогами до боржника, про визнання недійсним договору, з підстав фраудаторності та його фіктивності. В судовому засіданні при розгляді справи по суті позивач підкреслив на недійсності правочину в силу його фраудаторності, як основної ознаки дії сторін на шкоду кредитору.

5.15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 по справі

№910/16579/20 у п. 10.26., надала визначення фраудаторного правочину у цивілістичній доктрині - "це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

10.27. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

10.28. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

10.29. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

10.30.Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

10.54. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України."

5.16. Відповідно ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

5.17. Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

5.18. За ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

5.19. Суд також враховує правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 902/1023/19(902/163/22)

" 85. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

104. У правовідносинах банкрутства оспорювання правочинів боржника вчинених на шкоду кредитора врегульовано спеціальними нормами статті 42 КУзПБ, що не виключає можливості визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)."

5.20. За наведених обставин та правових підстав суд доходить висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Суд відхиляє усі заперечення відповідачів щодо легітимності мети укладання договору, оскільки дійсна мета встановлена при здійсненні провадження у цій справі. Реальні фактичні дії пов`язаних осіб, зокрема відповідачів ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" та ТОВ "ВАССТЕЛ" вказують на приховану, але очевидну за результатами численних судових рішень у справі про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ" мету - доведення боржника до банкрутства та отримання майнової вигоди для усіх заінтересованих осіб, що є безумовною ознакою фраудаторності, дії з «використанням права на зло» стосовно інших учасників цивільних відносин.

З цих підстав суд відкидає як оманливі твердження відповідачів про суперечливу поведінку арбітражного керуючого Демчана О.І., який в процедурі розпорядження майном до дня попереднього засідання господарського суду визнав грошові зобов`язання боржника ТОВ "ВАССТЕЛ", як підтверджені належними документами господарської діяльності боржника, а в подальшому заявив позов про визнання недійсними угод кредиторів ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ"; ТОВ "БСП ОІЛ", Компанії "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД".

Суд погоджується з позицією арбітражного керуючого Демчана О.І. та представника кредитора ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" Кордас Ж.А., що на час розгляду вимог кредиторів як арбітражний керуючий так і господарський суд виходили із загальних цивільно-правових принципів (засад), що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Як арбітражний керуючий так і господарський суд вважали достатніми надані до справи докази, що супроводжувалися наполегливими вимогами і поясненнями, правовим обгрунтуванням представників кредиторів ТОВ "ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ"; ТОВ "БСП ОІЛ"; Компанії "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД" реальності і наявності права вимоги, а також поведінки представників боржника ТОВ "ВАССТЕЛ" - повне і беззаперечне визнання зобов`язань перед цими кредиторами.

Однак фраудаторність цих заяв, що виразилися у діях кредиторів, діях керівника боржника ОСОБА_2 з приховування банкрутства, приховування документів та майнових активів боржника та відомостей про них, спотворення бухгалтерського обліку, та використання цивільно-правових інструментів, а також процесуальних прав на шкоду правам та інтересам кредиторів, - виявлена в процесі розгляду цієї справи.

5.21. Визнання господарським судом грошових вимог кредиторів у цій справі, зокрема вимог ТОВ «З.Н.К.», не є перешкодою для розгляду позову про визнання недійсними угод боржника, на підставі яких такі вимоги виникли, оскільки питання недійсності зобов`язань боржника ТОВ "ВАССТЕЛ" не було предметом розгляду господарського суду, а також задоволення вимог розпорядника майна про визнання недійсними договорів боржника не є переглядом судових рішень, якими такі грошові вимоги кредиторів були визнані як конкурсні у цій справі.

5.22. Щодо заяви відповідачів про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Суд відхиляє заяву, зокрема, представника відповідача-1 про відмову у задоволенні позову через пропуск розпорядником майна строків позовної давності.

При встановлених судом фактичних обставинах, при яких діяли усі пов`язані особи, у тому числі й відповідач-1 ТОВ «З.Н.К.» щодо зловживання цивільними та процесуальними правами, спотворення бухгалтерського обліку та звітності, приховування від розпорядника майна документів, вчинення керівником боржника ОСОБА_2 дій, що є ознаками доведення до банкрутства тощо, дають суду підстави захистити права боржника на відновлення платоспроможності, очищення боржника від штучної заборгованості перед пов`язаними особами, виконання зобов`язань перед дійсними кредиторами у цій справі і, як наслідок - відновлення платоспроможності, що є реальним у цій справі при поверненні до ліквідаційної маси матеріальних активів, які, як встановлено судом, приховуються колишнім керівником боржника ОСОБА_2 та іншими особами.

В частині 5 статті 267 ЦК України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому господарський суд керується правовими позиціями, що викладені у постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21), у постановах від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21) та від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19).

5.23. Щодо обґрунтованості рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог.

Інші аргументи, які висувалися відповідачами, спростовуються встановленими господарським судом фактами, їх оцінкою та висновками суду.

VI. Розподіл судових витрат.

Згідно платіжної інструкції № 575 від 09.12.2022 року позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Зважаючи, що спір у справі виник через зловживання цивільними та процесуальними правами та неправильних дій сторони, суд покладає судові витрати повністю на відповідача та ТОВ "ВАССТЕЛ".

Керуючись ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір поставки №DP 05-16/03 від 03 травня 2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія", код ЄДРПОУ - 40258936, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Крилова, 98/Г, та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ", код ЄДРПОУ - 39187782, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Пряшівська, 11.

3. Судові витрати покласти на відповідача-2 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ", код ЄДРПОУ - 39187782, на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривень 00 копійок).

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.05.2023 року.

Суддя П.Д. Пригуза