Рішення

від 08.05.2023 по справі 908/479/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/35/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 Справа № 908/479/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 42090458 (69001, м. Запоріжжя, вул. Возз`єднання України, буд. 22)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ», код ЄДРПОУ 40773721 (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 1)

про стягнення суми 31326,22 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ» суми 23387,61 грн основного боргу за постачання електричної енергії, суми 1655,83 грн втрат від інфляції, суми 355,62 грн - 3% річних, суми 5927,16 грн пені, всього - загальної суми 31326,22 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.02.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/479/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 22.02.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/479/23, присвоєний номер провадження 9/35/23. Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, справу розглянуто 08.05.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати спожитої в період з січня 2022 по лютий 2022 включно електричної енергії, яка поставлялась в рамках договору №182 від 23.03.2023, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 23387,61 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи умови договору та положення ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 205, 207, 530, 549, 610, 611, 625, 638, 642, 693 ЦК України, ст.ст. 181, 230, 230, 232, 265, 275, 267 ГК України та умовами договору про постачання електричної енергії споживачу № 182 від 23.03.2021.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод вентиляційного обладнання», код ЄДРПОУ 40773721 є: 69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 1.

Ухвала суду від 22.02.2023 про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу на вказану вище адресу. Втім, 27.03.2023 зазначена ухвала суду про відкриття провадження у справі була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО» (постачальник, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ» (споживач, відповідач у справі) 23.03.2021 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №182 (надалі - договір).

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.4 договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).

Пунктом 5.8 договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором шляхом безготівкового перерахування коштів на відповідний розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в рахунку на оплату.

Оплата вважається здійсненою після того, як на відповідний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Відповідний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.9 договору встановлено, що оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку.

Додатком № 1 до договору є Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до комерційної пропозиції (Додаток №2 до договору) сторони узгодили:

- ціну (тариф) електричної енергії, яка визначається за формулою Ц = Цфакт + Т альтерн;

- територію, на якій постачальник пропонує відповідну комерційну пропозицію;

- спосіб оплати;

- термін надання рахунку та строки їх оплати;

- спосіб оплати послуг з розподілу;

- спосіб та порядок оплати послуг з передачі електричної енергії;

- розмір пені за порушення строку оплати або штраф;

- розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг;

- дострокове розірвання договору у випадках не передбачених умовами договору;

- термін дії даної комерційної пропозиції;

- урахування пільг, субсидій;

- можливість постачання;

- інші умови.

На виконання умов Договору № 182 від 23.03.2021 позивач у період з січня 2022 по лютий 2022 (включно) поставляв на користь споживача електричну енергію, про що свідчать Акти купівлі-продажу електричної енергії.

Відповідно до п. 5 Додатку №2 до договору «Комерційна пропозиція» не пізніше дев`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі даних, наданих споживачем, постачальник надсилає споживачу на електронну адресу та поштою (або вручає особисто) Акт купівлі-продажу електричної енергії, у якому зазначаються фактичні обсяг і ціна електричної енергії, купленої споживачем у розрахунковому періоді (згідно Додатку №3 до договору), підписаний зі свого боку, в двох примірниках.

Як свідчать матеріали справи відповідні Акти були надіслані відповідачу для підписання на електронну адресу, а також засобами поштового зв`язку 12.01.2023, про що свідчить поштова квитанція №6900513450683.

Втім, як зауважив позивач у позові, відповідач ані на електронну пошту позивача, ані засобами поштового зв`язку підписані Акти купівлі-продажу електричної енергії за період січень-лютий 2022 не повернув.

Також про факт виконання позивачем договірних зобов`язань за вказаний у позові період свідчить лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 01.12.2022 №007-66/5813, який містить інформацію щодо обсягів споживання електричної енергії ТОВ «ЗАВОД ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ».

Як зазначав позивач у позові, споживач неналежним чином виконував зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманої електричної енергії, оплату здійснив частково, у зв`язку з чим за спірний період виникла заборгованість у розмірі 23 387,61 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/479/23.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої. розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом вище, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов`язань щодо поставки електричної енергії на об`єкти відповідача в період з січня 2022 по лютий 2022 включно та здійснення відповідачем часткових оплат.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої електричної енергії, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 23 387,61 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

У зв`язку з порушенням строків виконання зобов`язань за договором позивач, враховуючи умови п. 5.10 договору, нарахував до стягнення пеню у сумі 5927,16 грн за період прострочення з 01.08.2022 по 01.02.2023.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.10 договору встановлено, що у разі якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8 Комерційної пропозиції (Додаток №2 до договору) у разі несвоєчасної оплати електричної енергії, що постачається на умовах цього договору, споживач зобов`язаний, незалежно від відшкодування збитків, сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення) за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання споживачем своїх зобов`язань по оплаті купованої в постачальника електричної енергії.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

З урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за отриману (спожиту) електричну енергію у спірний період, позивач розрахунок санкцій здійснив з 01.08.2022 по 01.02.2023.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені за період прострочення з 01.08.2022 по 01.02.2023 (185 днів) у розмірі 5927,16 є неправильним, внаслідок допущення позивачем арифметичних помилок.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що сума пені за вказаний позивачем період (з 01.08.2022 по 01.02.2023) складає 5927,00 грн. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 5927,00 грн. пені. В решті вимог про стягнення пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 355,62 грн за період з 01.08.2022 по 01.02.2023 та інфляційних втрат у розмірі 1655,83 грн за період з серпня 2022 по грудень 2022 (включно).

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем неналежним чином виконано його грошове зобов`язання перед позивачем з оплати отриманої ним електричної енергії, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 355,62 грн за період з 01.08.2022 по 01.02.2023 та інфляційні втрати у розмірі 1655,83 грн за період з серпня 2022 по грудень 2022 (включно) законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ», код ЄДРПОУ 40773721 (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 42090458 (69001, м. Запоріжжя, вул. Возз`єднання України, буд. 22) суму 23387 (двадцять три тисячі триста вісімдесят сім) грн 61 коп. заборгованості, суму 5927 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн 00 коп. пені, суму 1655 (одну тисячу шістсот п`ятдесят п`ять) грн 83 коп. інфляційних втрат, суму 355 (триста п`ятдесят п`ять) грн 62 коп. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ», код ЄДРПОУ 40773721 (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 42090458 (69001, м. Запоріжжя, вул. Возз`єднання України, буд. 22) суму 2683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 99 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва