Рішення

від 08.05.2023 по справі 910/1794/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2023Справа № 910/1794/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" про стягнення 423 259,57 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс К" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного 24 січня 2020 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" (далі - Товариство) договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 24/01-П-2 позивач надав відповідачу передбачені цією угодою послуги, за які відповідач розрахувався лише частково, заборгувавши таким чином 267 600,00 грн. У зв`язку з цим позивач, посилаючись на статті 6, 202, 203, 525, 526, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 179, 193, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємця вищезазначену суму боргу, а також 87 435,71 грн інфляційних втрат, 12 391,37 грн трьох процентів річних та 55 832,49 грн пені, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю суддя Павленко Є.В. у період з 8 лютого 2023 року по 14 лютого 2023 року перебував на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

3 березня 2023 року на адресу суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 березня 2023 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1794/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 8 березня 2023 року про відкриття провадження у справі № 910/1794/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, місто Київ, вулиця Шаповала Генерала, будинок 2, офіс 111.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали від 8 березня 2023 року було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду в зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 8 березня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

17 квітня 2023 року на електронну адресу суду від Підприємства надійшла заява від 5 квітня 2023 року, якою останнє підтвердило, що ціна позову не змінилася.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2020 року між Підприємством та Товариством було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 24/01-П-2, за умовами якого останнє зобов`язалося надавати для перевезення вантажі, а позивач - приймати їх за обсягом і номенклатурою згідно з ТТН та доставляти їх до пункту призначення, а також виконувати пов`язані з перевезенням вантажів види транспортно-експедиторських операцій та послуг, вказаних у заявках (пункти 1.1., 1.3. зазначеного правочину).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з умовами пунктів 2.1., 2.4. цієї угоди договірна орієнтована вартість транспортних послуг встановлюється у специфікації до даного договору (додаток № 1). Загальна вартість послуг визначається сторонами в актах виконаних робіт згідно з ціною, передбаченою в пункті 2.1. цього договору, та фактичним обсягом виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5.1. договору оплата послуг позивача здійснюється відповідачем у національній валюті України протягом трьох банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підприємства.

За умовами пункту 8.3. договору він набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2020 року. Якщо до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не ініціює його розірвання, то даний договір продовжується на кожний наступний календарний рік.

Судом встановлено, що 24 січня 2020 року між сторонами підписано та скріплено печатками специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору), в якій сторони узгодили вартість послуг Підприємства: перевезення вантажів на відстань до 50 км (включно) - 3 грн (за 1 т*км з ПДВ); перевезення вантажів на відстань від 51 км (включно) - 2,5 грн (за 1 т*км з ПДВ).

Судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору позивач у період його дії надав Товариству послуги на загальну суму 354 583,05 грн (разом із ПДВ), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів наданих послуг: від 12 червня 2021 року № 209 на суму 114 870,00 грн, від 26 червня 2021 року № 231 на суму 217 080,30 грн, від 25 серпня 2021 року № 293 на суму 22 632,75 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за наведеним договором також свідчить відсутність з боку замовника претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство сформувало та виставило Товариству відповідні рахунки на оплату за надані послуги на загальну суму 354 583,05 грн (разом із ПДВ), копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: від 12 червня 2021 року № 224 на суму 114 870,00 грн, від 26 червня 2021 року № 254 на суму 217 080,30 грн, від 25 серпня 2021 року № 337 на суму 22 632,75 грн.

У своєму позові Підприємство вказало, що Товариство частково оплатило рахунок від 12 червня 2021 року № 224 у розмірі 86 983,05 грн. Відтак, сума боргу за вказаним рахунком складає 27 886,95 грн. Решта рахунків залишилася неоплаченою.

Також зі змісту акта звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 1 січня 2020 року по 31 січня 2022 року вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 267 600,00 грн.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Аналогічні положення містяться в статтях 306, 307 ГК України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором у розмірі 267 600,00 грн (354 583,05 грн - 86 983,05 грн) підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Підприємства до відповідача про стягнення зазначеної суми. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 12 391,37 грн трьох процентів річних та 87 435,71 грн інфляційних втрат, з яких: 1 331,70 грн - три проценти річних, 9 108,65 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 27 886,95 грн за період з 16 червня 2021 року по 17 січня 2023 року; 10 116,54 грн - три проценти річних, 70 904,46 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 217 080,30 грн за період з 30 червня 2021 року по 17 січня 2023 року; 943,13 грн - три проценти річних, 7 422,60 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 22 632,75 грн за період з 29 серпня 2021 року по 17 січня 2023 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок вказаних компенсаційних виплат у зв`язку з тим, що позивачем неправильно визначено період виникнення заборгованості, періоди прострочення та не враховано, що 28 червня 2021 року - День Конституції - вихідний день.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних складає 12 349,67 грн, а інфляційних втрат - 85 683,31 грн, з яких: 1 329,41 грн - три проценти річних, 8 926,05 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 27 886,95 грн за період з 17 червня 2021 року по 17 січня 2023 року; 10 080,85 грн - три проценти річних, 69 483,01 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 217 080,30 грн за період з 2 липня 2021 року по 17 січня 2023 року; 939,41 грн - три проценти річних, 7 274,25 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 22 632,75 грн за період з 31 серпня 2021 року по 17 січня 2023 року.

Отже, позов у частині стягнення з Товариства вказаних компенсаційних виплат підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. Вимоги про стягнення 41,70 грн трьох процентів річних та 1 752,40 інфляційних втрат є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 55 832,49 грн, з яких: 5 349,71 грн - пеня, нарахована за період з 16 червня 2021 року по 16 червня 2022 року на суму боргу в розмірі 27 886,95 грн; 44 557,96 грн - пеня, нарахована за період з 30 червня 2021 року по 30 червня 2022 року на суму боргу в розмірі 217 080,30 грн; 5 924,82 грн - пеня, нарахована за період з 29 серпня 2021 року по 29 серпня 2022 року на суму боргу в розмірі 22 632,75 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.1. договору у випадку невиконання пунктів 5.1., 5.2. договору Товариство сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, за кожен день прострочення платежу від суми недоплати.

Судом здійснено перерахунок вказаної штрафної санкції у зв`язку з тим, що позивачем неправильно визначено період виникнення заборгованості, періоди прострочення та не враховано, що 28 червня 2021 року - День Конституції - вихідний день.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір пені складає 55 622,77 грн, з яких: 5 338,25 грн - пеня, нарахована за період з 17 червня 2021 року по 16 червня 2022 року на суму боргу в розмірі 27 886,95 грн; 44 379,54 грн - пеня, нарахована за період з 2 липня 2021 року по 30 червня 2022 року на суму боргу в розмірі 217 080,30 грн; 5 904,98 грн - пеня, нарахована за період з 31 серпня 2021 року по 29 серпня 2022 року на суму боргу в розмірі 22 632,75 грн.

Отже, позов у частині стягнення з Товариства вказаної штрафної санкції підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. Вимога про стягнення 209,72 грн пені є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (03035, місто Київ, вулиця Шаповала Генерала, будинок 2, офіс 111; ідентифікаційний код 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс К" (03113, місто Київ, проспект Берестейський (Перемоги), будинок 62-Б, офіс 4; ідентифікаційний код 41414609) 267 600 (двісті шістдесят сім тисяч шістсот) грн 00 коп. основного боргу, 12 349 (дванадцять тисяч триста сорок дев`ять) грн 67 коп. трьох процентів річних, 85 683 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн 31 коп. інфляційних втрат, 55 622 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот двадцять дві) грн 77 коп. пені та 6 318 (шість тисяч триста вісімнадцять) грн 83 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 8 травня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко