Рішення

від 08.05.2023 по справі 910/3164/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2023Справа № 910/3164/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства

України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормент Фаст»

про стягнення 74.330,22 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору:

01.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормент Фаст» про стягнення 74.330,22 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі заяви відповідача № 2-15-24 від 17.10.2021, позивачем було надано послуги на загальну суму 56.280,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.11.2021 та виданими позивачем за заявками судновласників і актами оглядів, оформленими визнаними організаціями, документами. Наказом № 112 від 10.12.2020 «Про вартість нормо-години з 04.01.2021» Регістра судноплавства України установлено та введено в дію з 04.01.2021 вартість однієї нормо-години при обчисленні вартості послуг з Нормативами часу Регістра в розмірі - 175,00 грн з ПДВ. В подальшому наказом № 113 від 10.08.2021 «Про внесення змін до Нормативів часу на основні послуги, що надаються Регістром судноплавства України» Регістра судноплавства України введено в дію бюлетень змін № 2-13-5Б11 до Нормативів часу на основні послуги, що надаються Регістром судноплавства України № 2-13-5, відповідно до якого на оформлення документів за результатами технічного нагляду за малими суднами огляд, яких здійснюється визнаними Регістром організаціями встановлюється норматив в розмірі 4НГ. 19.11.2021 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 33.4-1950 від 19.11.2021 про підписання актів наданих послуг та сплату заборгованості в сумі 56.280,00 грн, яка залишена без задоволення та відповіді. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 74.330,22 грн, з яких 56.280,00 грн боргу, 15.973,26 грн інфляційних втрат та 2.076,96 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/3164/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.03.2023 було 13.03.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493936766 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, 41, оф. 308, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

24.04.2023 судом отримано конверт разом з ухвалою від 08.03.2023 (номер відправлення 0105493936766), який повернуто поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 17.04.2023 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 08.03.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань вартість наданих послуг не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 56.280,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 15.973,26 грн інфляційних втрат та 2.076,96 грн 3% річних.

Позивач в обґрунтування вимог зазначає, що ним на підставі заяви відповідача № 2-15-24, яка зареєстрована позивачем за вх. № 4430 від 20.09.2021, надано послуги на суму 56.280,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.11.2021. При цьому, жодного посилання на наявність укладеного між сторонами договору у письмовій формі шляхом складання єдиного документа у позовній заяві не міститься.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було укладено договір про надання послуг у спрощеній спосіб, зворотного судом не встановлено та сторонами у справі не представлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу послуги « 52.22 Оформлення документів малих суден згідно реєстру від 15.11.2021 р. Судно» вартістю 56.280,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.11.2021.

З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що 19.11.2021 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 19.11.2021 № 33.4-1950 про підписання актів наданих послуг та сплату заборгованості в сумі 56.280,00 грн. Разом з цією вимогою відповідачу було направлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.11.2021 на суму 56.280,00 грн (два примірника) та рахунок-фактуру № 33-03-12-21 від 16.11.2021.

Факт направлення листа-вимоги від 19.11.2021 № 33.4-1950 за штриховим кодовим ідентифікатором № 0600012697209 з доданими до нього документами підтверджується списком згрупованих відправлень від 19.11.2021 та фіскальним чеком від 19.11.2021.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, згідно з положеннями статей 901, 903 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо обсягу та якості послуг, то такі послуги вважаються прийнятими.

Отже, надання і прийняття послуг на підставі підписаних в односторонньому порядку актів і виникнення за такими актами прав та обов`язків можливе за наявності реального надання послуг виконавцем у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття послуг (виявлені недоліки) у строк.

Тобто виконавець не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а має лише констатувати факт відмови від підписання актів.

При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не є визначальним для висновку про ненадання виконавцем послуг.

Враховуючи положення статей 901, 903 Цивільного кодексу України обов`язок прийняти надані послуги, а у випадку виявлення недоліків наданих послуг негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання актів здачі прийняття робіт (надання послуг)) законом покладений саме на замовника.

Проте відповідач свої обов`язки з прийняття спірних послуг не виконав, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.11.2021 залишив не підписаними без належних пояснень.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, строк пересилання рекомендованої кореспонденції в межах населеного пункту становить 3 дні + 1 день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відтак, зважаючи на нормативні строки пересилання поштових відправлень відповідач мав можливість отримати лист-вимогу від 19.11.2021 № 33.4-1950 з додатками - 24.11.2021.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки відповідач не заперечує отримання рахунку-фактури № 33-03-12-21 від 16.11.2021 позивача, то з урахуванням положень ст. 253 та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач мав сплатити кошти за надані позивачем послуги у строк до 01.12.2021 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті наданих послуг, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не оспорений відповідачем, що становить 56.280,00 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих послуг в повному обсязі не подано.

З огляду на викладене, та з урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 56.280,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зобов`язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 15.973,26 грн інфляційних втрат (нарахованих за період з 01.12.2021 по 31.01.2023) та 2.076,96 грн 3% річних (нарахованих за період з 02.12.2021 по 23.02.2023).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 15.973,26 грн інфляційних втрат та 2.076,96 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормент Фаст» (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, 41, офіс 308, код ЄДРПОУ 44200967) на користь Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» (04070, м Київ, вул. Петра Сагайдачного, 10, код ЄДРПОУ 30058275) 56.280 (п`ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 15.973 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн 26 коп. інфляційних втрат, 2.076 (дві тисячі сімдесят шість) грн 96 коп. 3% річних, 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова