Ухвала

від 08.05.2023 по справі 910/3507/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про закриття провадження у справі

08.05.2023Справа № 910/3507/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Симпатик"

про стягнення 43 870,31 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Симпатик" (далі - відповідач) про стягнення 43 870,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 14111С від 01.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

29.03.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить закрити провадження у справі у зв`язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі.

05.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач зменшує розмір позовних вимог на 43 870,31 грн та просить стягнути з відповідача 2 684,00 грн судового збору, 10 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3 000,00 грн гонорару успіху.

12.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до якого відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн та відмовити позивачу у відшкодуванні гонорару успіху в розмірі 3 000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального закону можливе в разі, коли предмет спору існував на момент його виникнення та припинив існування в процесі розгляду справи.

У поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 43 870,31 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов`язань за Договором поставки № 14111С від 01.11.2016.

Суд встановив, що після відкриття провадження у цій справі, Товариством з обмеженою відповідальністю "Симпатик", на підставі платіжної інструкції № 841 від 28.03.2023 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" грошові кошти в сумі 43 870,31 грн, з призначенням платежу: "Опл. за тов. хімії зг.дог.№14111С від 01.11.16 у т.ч. ПДВ 7311.72".

Відтак, у зв`язку з відсутністю предмета спору, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із цим, позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас враховуючи, що відповідачем погашено заборгованість після відкриття провадження у справі, наявні підстави для закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, що у свою чергу унеможливлює зменшення розміру позовних вимог.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката суд дійшов наступних висновків.

Частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи, що в даному випадку провадження у справі підлягає закриттю через те, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати у відповідності до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими, суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги від 27.02.2023, укладеного позивачем із адвокатом Горець О.А., Додаткової угоди № 1 від 27.02.2023 до цього договору та Акту прийому-передачі послуг від 28.02.2023 на суму 10 500,00 грн.

Згідно з пунктом 2.4 Договору про надання правової допомоги від 27.02.2023 на підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється клієнту.

Оплата послуг з представництва інтересів у суді здійснюється наступним чином: 100 % вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили (п. 4.1 Договору про надання правової допомоги від 27.02.2023).

Пунктом 4.4 Договору про надання правової допомоги від 27.02.2023 визначено, що у разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі) клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 3 000,00 грн.

У пункті 3 Додаткової угоди № 1 від 27.02.2023 до Договору про надання правової допомоги від 27.02.2023 сторони узгодили вартість години роботи адвоката в розмірі 1 500,00 грн.

З Акту прийому-передачі послуг від 28.02.2023 вбачається, що адвокатом надано, а позивачем прийнято правничу допомогу на суму 10 500,00 грн, яка складається з послуг щодо аналізу матеріалів справи, на які було затрачено 4 години, та послуг з підготовки та подачі позовної заяви до суду, на які було затрачено 3 години.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Заперечуючи проти покладення на нього судових витрат, відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката є не співмірною зі складністю справи, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та зазначає, що їх стягнення становитиме надмірний тягар для відповідача. Щодо відшкодування гонорару успіху відповідач вказує, що випадок передбачений пунктом 4.4 Договору про надання правової допомоги від 27.02.2023 не настав, оскільки заборгованість погашена не на підставі судового рішення, а відповідачем добровільно.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

В контексті викладеного суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 13 500,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.

Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (не співмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Враховуючи викладене, в контексті обставин цієї справи, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 500,00 грн (за вирахуванням гонорару адвоката в розмірі 3 000,00 грн) не відповідають обсягу роботи, виконаному адвокатом, та складності справи, оскільки витрачання 7 годин часу на надання послуг, зазначених у акті прийому передачі наданих послуг, не є виправданим, у зв`язку з чим суд, за клопотанням відповідача та керуючись вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, дійшов висновку про необхідність зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн, який з урахуванням погодженої сторонами вартості години роботи адвоката в розмірі 1 500,00 грн суд вважає розумним, пропорційним та обґрунтованим для цієї справи.

Стягнення адвокатських витрат у заявленому розмірі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для відповідача, у той же час зменшення витрат до запропонованих відповідачем 2 000,00 грн свідчитиме про порушення балансу інтересів сторін.

Що стосується "гонорару успіху адвоката" при позитивному для клієнта рішенні, суд враховує наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок сплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97), незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" в сумі 6 672,9 Євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Пункт 4.4 Договору про надання правової допомоги від 27.02.2023 пов`язує сплату "гонорару успіху адвоката" із ухваленням судового рішення про стягнення заборгованості, натомість в даному випадку така обставина відсутня, оскільки провадження у справі підлягає закриттю через відсутність предмета спору, що свідчить про відсутність підстав для сплати адвокатові гонорару успіху.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що провадження у справі підлягає закриттю, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачу в сумі 6 000,00 грн.

Також суд зауважує, що судові витрати, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Керуючись статтями 46, 129, 130, 231 - 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" про зменшення розміру позовних вимог.

2. Провадження у справі № 910/3507/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Симпатик" про стягнення 43 870,31 грн закрити.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (Україна, 49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А; ідентифікаційний код: 37068787) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 3041 від 28.02.2023, оригінал якого залишається у матеріалах справи № 910/3507/23.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Симпатик" (Україна, 03049, м. Київ, вул. Лукашевича, буд. 15-А; ідентифікаційний код: 32524414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (Україна, 49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А; ідентифікаційний код: 37068787) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.

5. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна".

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.05.2023

Суддя О.В. Нечай