Рішення

від 12.04.2023 по справі 910/198/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2023Справа № 910/198/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна"доПриватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод"пророзірвання договору та про стягнення 65346,00 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаІвановський Ю.О.;від відповідачаСердюк О.Д.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", в якому просить суд розірвати договір оренди №40 від 27.10.2021, укладений між Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна", та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 65346,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги на суму 15000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач не передав позивачу в оренду приміщення у придатному для використання стані, що, відповідно, є підставою для розірвання означеного правочину та повернення забезпечувального внеску на загальну суму 65346,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/198/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 08.02.2023; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

16.01.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 надано можливість позивачу брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

08.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив.

За твердженнями відповідача, Приватне акціонерне товариство "Київський маргариновий завод" не було проти дострокового розірвання укладеного між сторонами договору, однак пропонувало позивачу підписати додаткову угоду про розірвання договору та акт повернення приміщення з оренди станом на 28.01.2022 (кінцеву дату вивезення позивачем свого майна з орендованого приміщення).

Щодо можливості повернення позивачу забезпечувального платежу у розмірі 65346,00 грн, то відповідач заперечив з посиланням на п.п.3.3, 10.7, 25.4 договору оренди №40 від 27.10.2021, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна" як орендарем.

Також, у відзиві на позов відповідач навів свої заперечення проти вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зазначив, зокрема, про відсутність детального опису робіт (послуг), які надані адвокатом позивача, доказів, що підтверджують розумність розміру цих витрат, а також доказів щодо обсягу наданих адвокатом позивача послуг.

У підготовчому засіданні 08.02.2023 судом встановлено строк для подання відповіді на відзив до 20.02.2023, встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.03.2023.

17.02.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.04.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2023 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.04.2023 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 12.04.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.10.2021 між Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна" як орендарем укладено договір оренди №40 (далі - договір) за умовами якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в тимчасове платне користування (в оренду) громадський (виробничий) будинок (приміщення), бокс з ремонту та миття машин, літера "Ч" (далі - приміщення) на умовах, визначених в договорі (п.1.1).

Згідно п.1.3 договору приміщення, що передається в оренду за цим договором, є нежитловим, є складовою цілісного майнового комплексу, розташованого в місті Києві, по проспекту Науки, будинок 3, який належить орендодавцеві на праві власності, згідно свідоцтва про право власності №24711224 від 25.07.2014.

Площа приміщення, що передається в оренду за цим договором становить 122,6 м2 за технічним паспортом БТІ. Опис та характеристики приміщення визначаються сторонами договору у акті прийому-передачі приміщення в оренду орендарю. Всі речі (майно), зазначені у акті прийому-передачі приміщення орендарю в оренду, є власністю орендодавця (п.п.2.2, 2.3 договору).

Приміщення передається орендарю в оренду за договором на підставі акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 договору орендодавець зобов`язується не пізніше 15 грудня 2021 року надати орендарю приміщення, відповідно до умов цього договору, а орендар зобов`язаний прийняти його. Сторони домовилися і визначили, що акт прийому-передачі орендарю приміщення в оренду за договором складається і підписується сторонами протягом 1 (одного) робочого дня з моменту закінчення опоряджувальних робіт, але не пізніше 15 грудня 2021 року, що є датою початку строку оренди за цим договором (далі - дата початку оренди). Сторони погодили, що у випадку не прийняття орендарем приміщення в оренду та/або не підписання (уникнення від підписання, що виражається в певних діях або бездіяльності орендаря) відповідного акту прийому-передачі орендарю приміщення в оренду, які передаються уповноваженій особі орендодавця, орендодавець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 50% забезпечувального внеску згідно п.10.7 цього договору. Орендодавець має право, у випадку неможливості передачі на підпис орендарю акту прийому-передачі приміщення в оренду уповноваженій особі орендаря, направити останньому зазначений акт рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, що зазначена у реквізитах даного договору. Акт прийому-передачі приміщення в оренду направлений рекомендованим листом з описом вкладення за місцезнаходженням орендаря буде вважатися врученим належним чином після 5 (п`яти) робочих днів з моменту його направлення (надсилання).

Цільове використання приміщення: розміщення дослідницької лабораторії (п.5.2 договору).

Строк оренди приміщення за цим договором складає 35 місяців (п.6.1 договору).

Згідно п.7.1 договору орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням у розмірах і строки, що встановлені цим договором, у вигляді наступних платежів: постійна орендна плата, змінна орендна плата, забезпечувальний внесок (надалі за текстом - платежі).

Сторони визначили, що якщо в будь-який момент суми платежів, отриманих орендодавцем від орендаря за договором, буде недостатньою для покриття всіх фінансових зобов`язань орендаря перед орендодавцем, суми платежів зараховуються і використовуються орендодавцем у наступному порядку: відшкодування будь-яких збитків, понесених орендодавцем з вини орендаря, під час дії даного договору; компенсація збитків орендодавця, завданих внаслідок будь-яких ушкоджень приміщення, заподіяних в наслідок дій/бездіяльності орендаря; сплата орендарем будь-яких видів неустойки (штрафу, пені), відсотків, передбачених умовами договору та/або законодавством України; прострочені платежі за цим договором (п.п.9.1, 9.1.1, 9.1.2, 9.1.3, 9.1.4 договору).

За змістом п.10.7 договору орендар зобов`язується сплатити на банківський рахунок орендодавця, що вказаний у реквізитах цього договору оренди, забезпечувальний внесок в розмірі 65346,10 грн протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання цього договору. Орендодавець має право в односторонньому порядку зарахувати 50% забезпечувального внеску, що становить 32673,00 грн як штраф за порушення орендарем п.3.3 договору. У разі закінчення строку дії договору та відсутності у орендодавця необхідності використання забезпечувального внеску відповідно до ст.9 договору, забезпечувальний внесок повертається орендодавцем на банківський рахунок орендаря, зазначений в договорі або інший, який завчасно письмово повідомлений орендодавцю.

Згідно п.п.16.1, 16.2 договору орендодавець протягом всього строку дії договору забезпечує в приміщенні функціонування і підтримку в робочому стані наступних систем забезпечення: систем гарячого та холодного водопостачання, системи забезпечення електричною енергією, системи опалення в опалювальний період (надалі за текстом - системи забезпечення). Опис і характеристики систем забезпечення, встановлених в приміщенні, зазначається в акті прийому-передачі приміщення орендарю.

Згідно п.17.1 договору у випадку, якщо з будь-якої причини відбудеться припинення роботи систем забезпечення приміщення, що спричинить неможливість користування орендарем приміщенням, орендодавець зобов`язаний прийняти всі необхідні заходи щодо відновлення роботи забезпечення.

У випадку, якщо системи забезпечення не почнуть своє нормальне функціонування протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин після припинення роботи, орендар звільняється сплати постійної орендної плати за період припинення роботи систем забезпечення понад перші двадцять чотири години, крім випадків, коли збої в роботі систем забезпечення сталися внаслідок дій/бездіяльності орендаря (п.17.2 договору).

У випадку розірвання орендарем цього договору оренди або ініціювання його розірвання до закінчення 12 (дванадцяти) місяців з моменту початку оренди (з дати підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду) та за умови, що дане розірвання не пов`язане з порушенням умов цього договору орендодавцем, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю штраф в розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) забезпечувального внеску, що становить 32673,00 грн. Сторони погодили, що орендодавець, у відповідності до ст.9 цього договору, має право стягнути в односторонньому порядку зазначений штраф зі сплаченого орендарем забезпечувального внеску (п.25.4 договору).

Даний договір набуває чинності, починаючи з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором. Строк дії даного договору припиняється, зокрема, за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін, за рішенням суду, у зв`язку з його достроковим розірванням на умовах тощо (п.п.31, 31.2 договору).

Сторони мають право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово попередивши про це іншу сторону не менше ніж за 90 (дев`яносто) календарних днів до запланованої дати розірвання, якщо інше не визначено умовами цього договору (п.35.4 договору).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, орендарем було сплачено забезпечувальний внесок у розмірі 65346,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №232 від 10.11.2021.

20.12.2021 позивач звернувся до відповідача із вимогою №1612 від 16.12.2021 про належне виконання договору оренди №40 від 27.10.2021, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна", в якій, посилаючись на відсутність опалення у орендованому приміщенні та неможливість використання цього приміщення за призначенням, просив відповідача виконати відновлення теплопостачання для забезпечення середньодобової температури на належному рівні або надати згоду орендарю на виконання відповідних робіт в рахунок оплати майбутніх орендних платежів.

28.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою №2312 від 23.12.2021 про розірвання договору оренди №40 від 27.10.2021, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна" на підставі ст.768 Цивільного кодексу України, у зв`язку з відсутністю опалення в орендованому приміщенні, неможливістю використання цього приміщення за призначенням - як лабораторії, а також позивач просив повернути забезпечувальний платіж на суму 65346,00 грн.

Листом №7 від 18.01.2022 у відповідь, відповідач зауважив, що позивач, згідно умов договору, міг самостійно виконати опоряджувальні роботи в орендованому приміщенні, у випадку, якщо температура в ньому не влаштовує орендаря. Крім того, у вказаному листі відповідач пропонував позивачу підписати додаткову угоду про розірвання договору та акт повернення приміщення з оренди 28.01.2022 - кінцевою датою вивезення позивачем свого майна з приміщення відповідача. Щодо можливості повернення позивачу забезпечувального платежу у розмірі 65346,00 грн, то відповідач у вказаному листі заперечив таку можливість з посиланням на п.п.3.3, 10.7, 25.4 договору оренди №40 від 27.10.2021.

Позивач стверджує, що відповідач передав в оренду приміщення у непридатному для використання стані, що, за твердженнями позивача, є підставою для розірвання означеного правочину та повернення забезпечувального внеску на загальну суму 65346,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В ході розгляду справи, як позивач, так і відповідач стверджували про те, що станом на день розгляду справи по суті, договір оренди №40 від 27.10.2021, укладений між Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна" є чинним.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині розірвання укладеного між сторонами договору посилався на ч.2 ст.768 Цивільного кодексу України, згідно положень якої, якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати, зокрема, розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.

Частиною 2 ст.768 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати:

1) заміни речі, якщо це можливо;

2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю;

3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення;

4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.

Тобто, необхідною умовою для застосування вказаних положень чинного законодавства України є надання наймодавцем гарантії якості такої речі.

Водночас, за змістом укладеного між сторонами договору орендодавець протягом всього строку дії договору повинен був забезпечити в приміщенні функціонування і підтримку в робочому стані наступних систем забезпечення: систем гарячого та холодного водопостачання, системи забезпечення електричною енергією, системи опалення в опалювальний період (надалі за текстом - системи забезпечення). Опис і характеристики систем забезпечення, встановлених в приміщенні, зазначається в акті прийому-передачі приміщення орендарю. У випадку, якщо з будь-якої причини відбудеться припинення роботи систем забезпечення приміщення, що спричинить неможливість користування орендарем приміщенням, орендодавець зобов`язаний прийняти всі необхідні заходи щодо відновлення роботи забезпечення.

З наведених положень договору не вбачається надання відповідачем будь яких гарантій якості об`єкту оренди щодо температури нежитлового приміщення.

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано суду як одно, так і двосторонньо підписаного акту приймання-передачі приміщення за договором оренди №40 від 27.10.2021 в оренду, в якому б було вказано опис і характеристики систем забезпечення, встановлених в приміщенні, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

З наданих позивачем скриншотів екрану, на яких відображено дані з електронної скриньки представника позивача та представника відповідача неможливо достеменно встановити факт повної відсутності опалення в орендованому позивачем приміщенні, а також встановити невідповідність температури в цьому приміщенні встановленим нормам, а отже, суд відхиляє згадані твердження позивача як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

При цьому, сторони не заперечують той факт, що після проведення відповідного огляду, позивачем було здійснено перевезення обладнання до приміщення відповідача, що опосередковано свідчить про обізнаність потенційного орендаря з фактичним станом орендованого приміщення. За функціональним призначенням орендоване приміщення є боксом з ремонту та миття машин, про що зазначено в договорі оренди. В договорі відсутні посилання про підключення орендованого приміщення до системи централізованого опалення, відтак, недоречним є доводи позивача про початок опалювального періоду 2021/2022 у м.Києві з 23.10.2021 згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.10.2021 №2177.

Як вже вказувалось судом, 28.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою №2312 від 23.12.2021 про розірвання договору оренди №40 від 27.10.2021 у зв`язку з відсутністю опалення в орендованому приміщенні, неможливістю використання цього приміщення за призначенням - як лабораторії та просив повернути забезпечувальний платіж на суму 65346,00 грн, а листом №7 від 18.01.2022 у відповідь, відповідач зауважив, що твердження відповідача про відсутність опалення в орендованому приміщенні не відповідають дійсності, у приміщенні встановлені фанкойли, які знаходяться у справному стані та обігрівають всю площу, при перевірці приміщення позивачем перед підписанням договору ніяких зауважень орендарем висловлено не було, а позивач, згідно умов договору, міг самостійно виконати опоряджувальні роботи в орендованому приміщенні, у випадку, якщо температура в ньому не влаштовує орендаря. Крім того, у вказаному листі відповідач пропонував позивачу підписати додаткову угоду про розірвання договору та акт повернення приміщення з оренди 28.01.2022 - кінцевою датою вивезення позивачем свого майна з приміщення відповідача. Щодо можливості повернення позивачу забезпечувального платежу у розмірі 65346,00 грн, то відповідач у вказаному листі заперечив таку можливість з посиланням на п.п.3.3, 10.7, 25.4 договору оренди №40 від 27.10.2021.

Тобто, як слідує з матеріалів справи, відповідач не був проти розірвання договору з позивачем, однак не погоджувався з умовами такого розірвання.

Відповідно до положень ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Частина 3 ст.651 Цивільного кодексу України визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Ці поняття (одностороння відмова від зобов`язання, розірвання договору в односторонньому порядку, одностороння відмова від договору) пов`язані між собою тим, що вони стосуються можливості однієї зі сторін договору припинити дію договору. Проте, між ними є різниця:

- одностороння відмова від зобов`язання - означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов`язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов`язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов`язання за цей вид порушення;

- одностороння відмова від договору - це односторонній правочин направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;

- розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

Згідно з ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

У справі, що розглядається, між сторонами виникли орендні відносини. Особливості припинення договору оренди визначені у ст.291 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч.1). Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч.3).

Отже, відмова від договору оренди не допускається в силу закону і сторони не можуть відступити від цього положення, керуючись свободою договору (абз.2 ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України).

Натомість на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний. Сторона, яка має бажання розірвати договір оренди, повинна мати підстави, передбачені Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та дотриматися порядку, встановленому ст.188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У справі, що розглядається, п.35.4 договору оренди встановлено не право сторін на односторонню відмову від договору, що не допускається відповідно до ч.1 ст.291 Господарського кодексу України, а право на дострокове розірвання в односторонньому порядку з будь-яких підстав (тобто, навіть за відсутності факту порушення договору).

Пункт 35.4 договору не містить ані підстав розірвання договору, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів.

Реалізація права на розірвання договору оренди здійснюється з дотриманням порядку, встановленого ст.188 Господарського кодексу України.

Це означає, що якщо одна сторона надіслала повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, а інша або не відповіла, або сторони не дійшли згоди щодо умов розірвання договору, то у такому разі заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. І лише, якщо судовим рішенням договір розірвано, такий договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

У справі, що розглядається, суд не встановив обставин, які б підтверджували, що орендодавець погодився на розірвання договору на вимогу орендаря на умовах останнього.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.07.2019 у справі №916/1684/18 зробила наступні висновки:

- за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору);

- за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому ст.188 Господарського України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Також, у вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

Отже, з урахуванням наведеного вище, а також того факту, що позивач за згодою відповідача вивіз своє обладнання з орендованого приміщення у строк до 28.01.2022, позивачем реалізовано право на розірвання договору оренди з дотриманням порядку, встановленого ст.188 Господарського кодексу України, сторони договору не мають наміру продовжувати правовідносини, які виникли з цього правочину, внаслідок чого суд дійшов висновку про розірвання договору оренди №40 від 27.10.2021, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна" з підстав, які встановлені судом, без урахуванням доводів позивача щодо застосування до правовідносин сторін положень ст.768 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача забезпечувального платежу у загальному розмірі 65346,00 грн, суд зауважує наступне.

Як вже вказувалося судом, за змістом п.10.7 договору орендар зобов`язується сплатити на банківський рахунок орендодавця, що вказаний у реквізитах цього договору оренди, забезпечувальний внесок в розмірі 65346,10 грн протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання цього договору.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, орендарем було сплачено забезпечувальний внесок у розмірі 65346,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №232 від 10.11.2021.

Згідно положень п.п.9.1, 9.1.1, 9.1.2, 9.1.3, 9.1.4 договору сторони визначили, що якщо в будь-який момент суми платежів, отриманих орендодавцем від орендаря за договором, буде недостатньою для покриття всіх фінансових зобов`язань орендаря перед орендодавцем, суми платежів зараховуються і використовуються орендодавцем у наступному порядку: відшкодування будь-яких збитків, понесених орендодавцем з вини орендаря, під час дії даного договору; компенсація збитків орендодавця, завданих внаслідок будь-яких ушкоджень приміщення, заподіяних в наслідок дій/бездіяльності орендаря; сплата орендарем будь-яких видів неустойки (штрафу, пені), відсотків, передбачених умовами договору та/або законодавством України; прострочені платежі за цим договором.

У п.10.7 договору сторонами погоджено, що орендодавець має право в односторонньому порядку зарахувати 50% забезпечувального внеску, що становить 32673,00 грн як штраф за порушення орендарем п.3.3 договору. У разі закінчення строку дії договору та відсутності у орендодавця необхідності використання забезпечувального внеску відповідно до ст.9 договору, забезпечувальний внесок повертається орендодавцем на банківський рахунок орендаря, зазначений в договорі або інший, який завчасно письмово повідомлений орендодавцю.

За змістом п.3.3 договору сторони погодили, що у випадку не прийняття орендарем приміщення в оренду та/або не підписання (уникнення від підписання, що виражається в певних діях або бездіяльності орендаря) відповідного акту прийому-передачі орендарю приміщення в оренду, які передаються уповноваженій особі орендодавця, орендодавець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 50% забезпечувального внеску згідно п.10.7 цього договору.

Отже, п.3.3 договору не визначено відповідальність орендаря у випадку не прийняття ним приміщення в оренду та/або не підписання (уникнення від підписання, що виражається в певних діях або бездіяльності орендаря) відповідного акту прийому-передачі орендарю приміщення в оренду, а натомість, зазначено про обов`язок орендодавця сплатити штраф в розмірі 50% забезпечувального внеску згідно п.10.7 цього договору, у зв`язку з чим твердження відповідача щодо застосування до позивача штрафу згідно положень п.3.3 договору та утримання цього штрафу із забезпечувального внеску відхиляються судом.

Відповідно до п.25.4 договору у випадку розірвання орендарем цього договору оренди або ініціювання його розірвання до закінчення 12 (дванадцяти) місяців з моменту початку оренди (з дати підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду) та за умови, що дане розірвання не пов`язане з порушенням умов цього договору орендодавцем, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю штраф в розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) забезпечувального внеску, що становить 32673,00 грн. Сторони погодили, що орендодавець, у відповідності до ст.9 цього договору, має право стягнути в односторонньому порядку зазначений штраф зі сплаченого орендарем забезпечувального внеску.

З урахуванням зазначеного пункту договору, з огляду на ініціювання дострокового розірвання договору саме позивачем у справі, вирахуванню із забезпечувального внеску у розмірі 65346,00 грн підлягає штраф в розмірі 50% забезпечувального внеску, що становить 32673,00 грн, що передбачено п.25.4 договору.

Отже, оскільки договір оренди, укладений між сторонами розірвано, наявні підстави для повернення позивачу сплаченого на користь відповідача забезпечувального внеску на суму 32673,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна" до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод".

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

На підтвердження понесення цих витрат позивачем долучено до позову договір про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) від 01.10.2022, укладений між адвокатом Івановським Ю.О. та позивачем, платіжне доручення №345 від 21.10.2022 на суму 15000,00 грн, попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, акт виконаних робіт від 25.10.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) від 01.10.2022, ордер серії АЕ №1159907 від 01.10.2022.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3 - 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вже вказувалось судом, відповідач просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, який погоджено між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) від 01.10.2022 та який є незмінним, вартість послуг включає в себе повний супровід адвокатом справи, що розглядається у суді.

Сума понесених відповідачем витрат є документально підтвердженою, адвокатом були фактично надані відповідачу послуги, які перелічені у акті виконаних робіт від 25.10.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) від 01.10.2022.

Суд зауважує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Однак, із наданих позивачем документів не вбачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі, що розглядається є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

З урахуванням наведеного, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами з огляду на часткове задоволення позовних вимог судом, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди №40 від 27.10.2021, укладений між Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна".

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 3, ідентифікаційний код 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптон Айрон Україна" (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Шевченка (Шевченківський, Соборний Райони), будинок 37, ідентифікаційний код 44275534) забезпечувальний платіж на суму 32672 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн 90 коп., судовий збір у розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката на суму 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.05.2023

Суддя Ю.М. Смирнова