Рішення

від 08.05.2023 по справі 911/594/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2023 р. Справа № 911/594/23

За позовом Іноземного підприємства "І-АР-СІ", 04073, місто Київ, вулиця Марка Вовчка, будинок 18-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБО", 08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Жовтнева, будинок 21, квартира 139

про стягнення 235 445,68 грн за договором поставки № 50/Р-26743-2017 від 14.08.2017

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Іноземне підприємство "І-АР-СІ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБО" про стягнення заборгованості за договором поставки № 50/Р-26743-2017 від 14.08.2017 у розмірі 235 445,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов даного договору в частині оплати поставленного товару, у зв`язку з чим сума неоплеченого товару становить 142 450,38 грн, яка стала підставою для нарахування пені в сумі 10 233,97 грн, штрафу в сумі 4 273,51 грн, 3% річних в сумі 12 414,05 грн та інфляційних в сумі 66 073,77 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2023 відкрито провадження у справі № 911/594/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим повідомлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Копію ухвали суду від 01.03.2023 було надіслано відповідачу ТОВ "ТД "АБО" засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням № 0103282962563 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 21, кв. 139. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто підприємством зв`язку на адресу суду із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена, зокрема, статтею 150 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/709/22 (ухвала від 07.04.2023).

Також Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також судом враховано, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із частинами першою-другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

14 серпня 2017 року між Іноземним підприємством "І-АР-СІ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБО" (Покупець) укладено договір поставки № 50/Р-26743-2017, відповідно до умов якого, Постачальник, здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, поставляє та передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар згідно з умовами цього Договору, загальна кількість та асортимент якого вказуються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначаються у накладних на товар, що додаються та є невід`ємними частинами цього Договору, прирівнюються сторонами до специфікацій та мають її силу (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору товар поставляється і передається у власність Покупця на умовах EXW Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року, а саме: франко завод - склад Постачальника, який на момент підписання Договору знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-а, шляхом само вивозу товару Покупцем зі складу Постачальника транспортом Покупця та за його рахунок.

Згідно з умовами пункту 3.2 Договору остаточна загальна сума цього Договору (ціна Договору) дорівнює сумі вартості партій товару, поставленого Постачальником Покупцеві на протязі дії цього Договору, та складається з вартості партій поставленого товару, зазначеній в усіх видаткових накладних, що додаються та є невід`ємною частиною цього Договору.

Підпунктом 3.3.1 Договору визначено, що покупець зобов`язаний оплатити кожну партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати передачі йому такої партії товару.

В редакції Додаткової угоди № 1 від 29.12.2018 до Договору поставки № 50/Р-26743-2017 від 14.08.2017 Договір набуває чинності у дату його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати Постачальник письмово не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.

Матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів того, що Договір у встановленому порядку був розірваним.

У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання зазначеного Договору ним було передано уповноваженим представникам відповідача в період з 05.03.2020 по 16.03.2020 відповідний товар (інструменти, побутова техніка, сантехніка тощо) на загальну суму 144 652,38 грн згідно наступних видаткових накладних:

- № 51/5287547-01-01 від 05.03.2020 на загальну суму 3 655,68 грн;

- № 51/5290128-01-01 від 06.03.2020 на загальну суму 8 308,02 грн;

- № 51/5290129-01-01 від 06.03.2020 на загальну суму 2 189,52 грн;

- № 52/5290130-01-01 від 06.03.2020 на загальну суму 3 201,00 грн;

- № 51/5299099-01-01 від 12.03.2020 на загальну суму 24 738,54 грн;

- № 52/5299100-01-01 від 12.03.2020 на загальну суму 830,04 грн;

- № 51/5301651-01-01 від 13.03.2020 на загальну суму 518,04 грн;

- № 52/5301652-01-01 від 13.03.2020 на загальну суму 37 968,00 грн;

- № 52/5301654-01-01 від 13.03.2020 на загальну суму 31 844,10 грн;

- № 52/5301748-01-01 від 13.03.2020 на загальну суму 420,00 грн;

- № 52/5304738-01-01 від 16.03.2020 на загальну суму 8 782,68 грн;

- № 52/5304739-01-01 від 16.03.2020 на загальну суму 22 196,76 грн.

Товарно-матеріальні цінності були поставлені (видані) позивачем уповноваженим особам відповідача на підставі довіреності б/н від 02.01.2020 (копія міститься в матеріалах справи).

Також, позивачем долучено до матеріалів справи дублікати рахунків на оплату, які були виставлені позивачем відповідачу.

Як зазначає позивач, за період дії договору, ним здійснювались поставки товару відповідачу і за іншими видатковими накладними, які відповідачем в свою чергу були оплачені, однак в подальшому, відповідач перестав здійснювати оплату, оплативши лише частково ВН № 51/5287547-01-01 від 05.03.2020 на суму 2 202,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаними видатковими накладними складає 142 450,38 грн, наявність якої послугувало для звернення з цим позовом до суду.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

За змістом статей 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктом 3.3.1 Договору визначено, що покупець зобов`язаний оплатити кожну партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати передачі йому такої партії товару.

Отже, строк оплати отриманого відповідачем у березні 2020 року товару, за наведеними вище видатковими накладними та, відповідно, обов`язок покупця оплатити отриманий товар є таким що настав.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті отриманого товару за вказаними вище видатковими накладними.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористалася, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар не надав, заперечень щодо факту отримання товару не висловив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару також не надано.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 142 450,38 грн, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки позивач просить суд стягнути з відповідача 10 233,97 грн пені, 4 273,51 грн штрафу, 12 414,05 грн 3% річних та 66 073,77 грн інфляційних втрат.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару Покупцем відповідно до підпункту 3.3.1 пункту 3.3 Договору, Покупець зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки, завдані простроченням та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати товару. У разі, якщо прострочення оплати товару триває більше 30 календарних днів з дати, коли відповідний товар повинен був бути оплачений, покупець, окрім вищевказаної пені, зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 3 відсотків вартості поставленої йому, але не оплаченої партії товару.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16.

Згідно із пунктом 5.6 Договору Покупець який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди прострочення, розрахунок здійснено за сукупний період з 20.03.2020 по 30.09.2020 (в межах 6-ти місячного строку) стосовно розрахунку пені, та за сукупний період з 20.02.2020 по 20.02.2023 стосовно розрахунку 3% річних і інфляційних, окремо за кожною видатковою накладною, однак за арифметичним перерахунком суду суми пені та 3% річних є меншими.

Таким чином, за перерахунком суду сума пені у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання становить 10 208,33 грн, а сума 3% річних - 12 407,13 грн, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних втрат є меншими, ніж розраховані судом, у зв`язку з тим, що відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі, тобто 66 073,77 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 4 273,51 грн, вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідачем контррозрахунку не надано, про незгоду з розміром нарахованих позивачем штрафних та фінансових санкцій не зазначено.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Іноземного підприємства "І-АР-СІ" підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 142 450,38 грн основної заборгованості, 4 273,51 грн штрафу, 10 208,33 грн пені, 12 407,13 грн 3% річних та 66 073,77 грн інфляційних збитків. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБО" (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Жовтнева, будинок 21, квартира 139, код ЄДРПОУ 37783842) на користь Іноземного підприємства "І-АР-СІ" (04073, місто Київ, вулиця Марка Вовчка, будинок 18-А, код ЄДРПОУ 38204199) 235 413 (двісті тридцять п`ять тисяч чотириста тринадцять) грн 12 коп. заборгованості (з яких 142 450,38 грн основна заборгованість, 4 273,51 грн штраф, 10 208,33 грн пеня, 12 407,13 грн 3% річних, 66 073,77 грн інфляційні збитки) та 3 531 (три тисячі п`ятсот тридцять одну) грн 20 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 08.05.2023