Рішення

від 08.05.2023 по справі 915/38/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року Справа № 915/38/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» (02660, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1А; адреса електронної пошти: kpokuc@meta.ua; ідентифікаційний код 41775756)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКИЙ ЗАМОК» (54020, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 108; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 34624507)

про: стягнення 172 241,09 грн,

Суть спору:

05.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 2007 від 29.12.2022 (з додатками), в якій (з урахуванням заяви № 2037 від 23.01.2023 про зміну позовних вимог) просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКИЙ ЗАМОК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» суму основної заборгованості у сумі 107 931,44 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКИЙ ЗАМОК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» 24 835,42 грн інфляційних витрат, 3% річних у сумі 2 718,91 грн, подвійна облікову ставку НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу у розмірі 36 755,32 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКИЙ ЗАМОК» понесені Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» судові витрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки № КР-65 від 29.03.2018; оборотно-сальдової відомості; видаткових накладних (15 шт.); платіжних доручень (9 шт.); акту звірки за 01.01.2022-14.11.2022 (підписаного позивачем одноособово); претензії-вимоги № 1807 від 27.01.2022, претензії-вимоги № 1898 від 29.09.2022; застосування норм статей 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 216, 218, 220, 222, 230 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 02.02.2023, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/38/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Так, позивач отримав копію ухвали 17.02.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501084260.

Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501084278). Оскільки приписами ч.6 ст. 242 ГПК України день проставлення такої відмітки не вважається днем вручення судового рішення, суд вважав за необхідне повторно скерувати на адресу відповідача копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2023 у справі № 915/38/23, із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».

Копія ухвали суду від 02.02.2023, повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 18.04.2023 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501307080).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній юридичній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2023 у справі № 915/38/23 є 18.04.2023.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 02.02.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Датою отримання відповідачем вказаної ухвали слід вважати 18.04.2023. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 03.05.2023 включно.

Разом із тим, ні протягом встановленого строку, ні станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Натомість, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи неможливість у вказаний період констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, суд вважав за можливе та необхідне розглянути справу № 915/38/23 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалити рішення суду після закінчення строку на подання відзиву (з урахуванням строку поштового перебігу) для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.», як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКИЙ ЗАМОК», як Покупцем, був укладений Договір поставки № КР-65 (далі - Договір), відповідно до предмету якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцю сировину для харчової промисловості (надалі за текстом - Товар), а Покупець зобов`язався в порядку т. на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти Товар та вчасно здійснити його оплату (п. 1.1); Найменування, ціна, кількість (вага), асортимент Товару визначаються видатковим) накладними, які вважаються специфікаціями до Договору та становлять його невід`ємну частину (п. 1.2); Сторони погодили, що будь-який Товар, поставлений Постачальником протягом строку дії даного Договору, вважається поставленим на умовах даного Договору (п. 1.3).

За умовами наведеного Договору:

- оплата Товару здійснюється протягом 21 календарних (-ого) днів (-я) з моменту отримання Покупцем Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.1);

- кошти, які надходять від Покупця у рахунок оплати Товару зараховуються в рахунок оплати неоплаченої партії Товару в порядку черговості поставок, незалежно від зазначеного Покупцем призначення платежу (п. 4.3);

- Покупець, у разі порушення умов Договору, зобов`язаний сплатити наступні штрафні санкції: за несвоєчасність оплати поставленого Товару (прострочення оплати), Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних (п. 5.3.1); - за несвоєчасність оплати поставленого Товару (прострочення оплати), Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (п. 5.3.2);

- нарахування штрафних санкцій, визначених у розділі 5 цього Договору, не припиняється через шість місяців з моменту прострочення виконання зобов`язання, і нараховується протягом всього періоду прострочення виконання обов`язку (п. 5.4);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2018 року (п. 7.1);

- якщо жодна зі Сторін за 30 календарних днів до дати закінчення дії даного Договору не повідомить іншу Сторону про своє бажання припинити дію Договору, то Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожні наступні дванадцять календарних місяців. Припинення дії Договору не скасовує обов`язку Сторін щодо здійснення взаєморозрахунків та сплати штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання Договору (п. 7.2).

Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також інфляційні втрати, проценти річних та пеню, нараховані внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір поставки № КР-65 від 29.03.2018;

- оборотно-сальдова відомість;

- видаткові накладні (15 шт.);

- платіжні доручення (9 шт.);

- акт звірки за 01.01.2022-14.11.2022 (підписаний позивачем одноособово);

- претензія-вимога № 1807 від 27.01.2022, претензія-вимога № 1898 від 29.09.2022.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Матеріали справи свідчать про таке.

На виконання умов вищенаведеного Договору, позивачем було поставлено відповідачу, а останнім прийнято у власність товар на загальну суму 230 258,88 грн, що вбачається з наявних в матеріалах справи копій підписаних обома сторонами, без будь-яких зауважень і заперечень, видаткових накладних:

- № РН-О005018 від 04.01.2022 на суму 15 840,24 грн;

- № РН-О005123 від 10.01.2022 на суму 17 376,60 грн;

- № РН-О005144 від 11.01.2022 на суму 24 090,00 грн;

- № РН-О005227 від 13.01.2022 на суму 31 741,20 грн;

- № РН-О005368 від 20.01.2022 на суму 3 852,00 грн;

- № РН-О005458 від 25.01.2022 на суму 16 334,40 грн;

- № РН-О005486 від 26.01.2022 на суму 15 723,60 грн;

- № РН-О005522 від 27.01.2022 на суму 15 974,88 грн;

- № РН-О005531 від 28.01.2022 на суму 15 578,40 грн;

- № РН-О005597 від 02.02.2022 на суму 20 957,04 грн;

- № РН-О005649 від 03.02.2022 на суму 16 081,80 грн;

- № РН-О005804 від 11.02.2022 на суму 11 934,72 грн;

- № РН-О005848 від 15.02.2022 на суму 11 910,00 грн;

- № РН-О005911 від 16.02.2022 на суму 8 352,00 грн;

- № РН-О005926 від 17.02.2022 на суму 4 512,00 грн.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, покупець за поставлений товар розрахувався лише частково, на загальну суму 122 327,44 грн, що вбачається з наданих позивачем копій платіжних доручень:

- № 071 від 27.01.2022 на суму 15 000,00 грн. При цьому, суд зауважує, що з наданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що грошові кошти, перераховані на підставі даного платіжного доручення були частково враховані в якості погашення заборгованості за спірними поставками. Так, позивачем в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № РН-О005018 від 04.01.2022 із платіжного доручення № 071 від 27.01.2022 враховано 8 327,44 грн. Судом взято до уваги те, що у вказаному платіжному дорученні у призначенні платежу наявне посилання на накладну № 5018 від 04.01.2022 (на підставі якої заявлені позовні вимоги), а також на накладну № 5003 від 30.12.2021 (яка не є спірною у даній справі). За такого, а також з огляду на відсутність заперечень відповідача, суд приймає доводи позивача про те, що платіжним дорученням № 071 від 27.01.2022 спірна у даній справі поставка була оплачена частково на суму 8 327,44 грн;

- № 072 від 27.01.2022 на суму 6 000,00 грн;

- № 074 від 28.01.2022 на суму 20 000,00 грн;

- № 0087 від 02.02.2022 на суму 27 000,00 грн;

- № 0093 від 03.02.2022 на суму 21 000,00 грн;

- № 00121 від 11.02.2022 на суму 15 000,00 грн;

- № 00135 від 14.02.2022 на суму 10 000,00 грн;

- № 00146 від 16.02.2022 на суму 10 000,00 грн;

- № 00148 від 17.02.2022 на суму 5 000,00 грн.

У подальшому позивач, з метою досудового врегулювання спору, направляв на адресу відповідача претензію-вимогу № 1807 від 27.01.2022 та претензію-вимогу № 1898 від 29.09.2022 про сплату наявної заборгованості.

За даними позивача, відповідач вказані претензії залишив без належного реагування, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач не спростував вимоги позивача, як і не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» суму основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКИЙ ЗАМОК» за поставлений товар в розмірі 107 931,44 грн (230 258,88 грн - 122 327,44 грн) зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу позивач нарахував до стягнення з відповідача:

1. Пеню на загальну суму 36 755,32 грн, у тому числі:

- у розмірі 909,54 грн за прострочення у період з 17.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005486 на суму 2 630,60 грн;

- у розмірі 5 514,62 грн за прострочення у період з 18.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005522 на суму 15 974,88 грн;

- у розмірі 5 369,21 грн за прострочення у період з 19.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005531 на суму 15 578,40 грн;

- у розмірі 7 165,59 грн за прострочення у період з 24.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005597 на суму 20 957,04 грн;

- у розмірі 5 489,84 грн за прострочення у період з 25.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005649 на суму 16 081,80 грн;

- у розмірі 4 021,84 грн за прострочення у період з 05.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005804 на суму 11 934,72 грн;

- у розмірі 3 987,40 грн за прострочення у період з 09.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005848 на суму 11 910,00 грн;

- у розмірі 2 791,63 грн за прострочення у період з 10.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005911 на суму 8 352,00 грн;

- у розмірі 1 505,65 грн за прострочення у період з 11.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005926 на суму 4 512,00 грн.

2. 3 % річних на загальну суму 2 718,91 грн, у тому числі:

- у розмірі 68,32 грн за прострочення у період з 17.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005486 на суму 2 630,60 грн;

- у розмірі 413,60 грн за прострочення у період з 18.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005522 на суму 15 974,88 грн;

- у розмірі 402,05 грн за прострочення у період з 19.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005531 на суму 15 578,40 грн;

- у розмірі 532,25 грн за прострочення у період з 24.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005597 на суму 20 957,04 грн;

- у розмірі 407,11 грн за прострочення у період з 25.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005649 на суму 16 081,80 грн;

- у розмірі 294,28 грн за прострочення у період з 05.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005804 на суму 11 934,72 грн;

- у розмірі 289,76 грн за прострочення у період з 09.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005848 на суму 11 910,00 грн;

- у розмірі 202,51 грн за прострочення у період з 10.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005911 на суму 8 352,00 грн;

- у розмірі 109,03 грн за прострочення у період з 11.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005926 на суму 4 512,00 грн.

3. Інфляційні втрати на загальну суму 24 835,42 грн, у тому числі:

- у розмірі 605,31 грн за прострочення у період з 17.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005486 на суму 2 630,60 грн;

- у розмірі 3 675,88 грн за прострочення у період з 18.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005522 на суму 15 974,88 грн;

- у розмірі 3 584,65 грн за прострочення у період з 19.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005531 на суму 15 578,40 грн;

- у розмірі 4 822,29 грн за прострочення у період з 24.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005597 на суму 20 957,04 грн;

- у розмірі 3 700,48 грн за прострочення у період з 25.02.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005649 на суму 16 081,80 грн;

- у розмірі 2 746,22 грн за прострочення у період з 05.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005804 на суму 11 934,72 грн;

- у розмірі 2 740,53 грн за прострочення у період з 09.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005848 на суму 11 910,00 грн;

- у розмірі 1 921,83 грн за прострочення у період з 10.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005911 на суму 8 352,00 грн;

- у розмірі 1 038,23 грн за прострочення у період з 11.03.2022 по 29.12.2022 виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № РН-О005926 на суму 4 512,00 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.3.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасність оплати поставленого Товару (прострочення оплати), Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

При цьому, згідно з п. 5.4 Договору нарахування штрафних санкцій, визначених у розділі 5 цього Договору, не припиняється через шість місяців з моменту прострочення виконання зобов`язання, і нараховується протягом всього періоду прострочення виконання обов`язку.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Суд перевірив розрахунок пені, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Суд перевірив розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКИЙ ЗАМОК» (54020, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 108; ідентифікаційний код 34624507) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» (02660, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1А; ідентифікаційний код 41775756) суму основної заборгованості у розмірі 107 931,44 грн, пеню в розмірі 36 755,32 грн, 3 % річних в розмірі 2 718,91 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 835,42 грн, а також 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» (02660, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1А; ідентифікаційний код 41775756);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКИЙ ЗАМОК» (54020, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 108; ідентифікаційний код 34624507).

Повне рішення складено та підписано судом 08.05.2023.

Суддя О.Г. Смородінова