Рішення

від 05.05.2023 по справі 916/786/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/786/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/786/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГБ" (65481, Одеська обл, м.Южне, вул. Центральна, 56; код ЄДРПОУ 41387764)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Камбіо-Стройсервіс" (65012, м.Одеса, вул. Канатна, буд. 85; код ЄДРПОУ 32790229)

про стягнення 25866,37 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГБ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камбіо-Стройсервіс" про стягнення 25866,37 грн.

Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 25866,37 грн., які складаються з суми заборгованості за надані послуги у розмірі 14250,00грн., інфляційних втрат - 4190,75 грн., 3% річних - 575,89 грн. та пені - 6849,73 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2022р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГБ" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/786/23. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

10.04.2023р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

Поряд з цим, відповіді на відзив, в порядку передбаченому ст. 166 ГПК України, позивачем до суду надано не було.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГБ", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Камбіо-Стройсервіс", як замовником, мали місце договірні відносини про надання послуг з доставки маніпулятором та робота навантажувачем Авант. Також позивачем зазначалось, що надання транспортних послуг від виконавця замовнику було узгоджено сторонами в телефонному режимі.

За ґрунтуванням позивача, сторонами було фактично узгоджені істотні умови договору, а саме умови про види послуг та їх вартість. Як зазначалось позивачем, узгоджені між сторонами послуги після виконання замовлення, тобто після фактичного їх надання було прийнято змовником у зв`язку з чим були підписані Акти надання послуг: від 12.10.2021р. №521 на суму 12600,00 грн., від 13.10.2021р. №522 на суму 10000,00 грн., від 15.10.2021р. №523 на суму 10000,00 грн., від 18.10.2021р. №524 на суму 10000,00 грн., від 19.10.2021р. №525 на суму 4250,00 грн., від 20.10.2021р. №526 на суму 10000,00 грн. та від 21.10.2021р. №527 на суму 10000,00 грн.

Як вказував позивач, фактичною дією, а саме наданням замовлення про необхідність надання транспортних послуг, відповідач підтвердив факт укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб на загальну суму 66850,00 грн. Підписанням Актів про надання послуг та їх частковою оплатою відповідач вдруге схвалив укладений договір про надання транспортних послуг у вигляді послуг з доставки маніпулятором та роботи навантажувачем Авант. Схваливши договір, відповідач став зобов`язаним за договором надання послуг, тож відповідно повинен сплатити за надані послуги в повному обсязі.

Як вказує позивач, між сторонами було підписано Акти надання послуг №524 від 18.10.2021р. на суму 10000,00 грн. та №525 від 19.10.2021р. на суму 4250,00 грн., проте, вони не були сплачені відповідачем по дату подачі позовної заяви у розмірі 14250,00 грн.

За посиланням позивача, згідно домовленості, оплата мала бути здійснена з моменту отримання послуг та підписання Актів про надання послуг.

Позивач пояснює, що законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). Договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Також, позивач вважає за необхідне застосувати до відповідача господарські санкції як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання, передбачені ст. 217 Господарського кодексу України, а саме штрафні санкції. Позивачем зазначалось суду, що оскільки сторонами не прописано у договорі штрафні санкції, то слід застосувати їх на розсуд позивача та відповідно до вимог чинного законодавства.

Також ґрунтуючи позовні вимоги, позивач посилався на положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги у розмірі 14250,00грн., інфляційних втрат - 4190,75 грн., 3% річних - 575,89 грн. та пені - 6849,73 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що він не визнає позовні вимоги позивача, оскільки додані до матеріалів справи документи не свідчать про наявність заборгованості у відповідача, не доводять факту прострочення виконання зобов`язань.

Відповідач також зазначав, що акти надання послуг не свідчать про наявність заборгованості, а засвідчують факт надання послуг. Позивачем не доведено, що відповідач має заборгованість та позивачем безпідставно нараховані пені, інфляційні втрати та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, зокрема, між сторонами було складено та підписано Акт наданих послуг №524 від 18 жовтня 2021р. на суму 10000,00 грн. та Акт наданих послуг №525 від 19 жовтня 2021р. на суму 4250,00 грн., стягнення заборгованості за якими є предметом розгляду даної справи.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що сам факт відсутності підписаного сторонами договору, як окремого документа, не спростовує факту існування між сторонами договірних відносин з надання послуг, що підтверджується оформленням Актів наданих послуг №524 від 18 жовтня 2021р. та №525 від 19 жовтня 2021р., на яких наявні підписи сторін та які скріплені печатками товариств.

Отже, факт надання транспортних послуг підтверджується і підписаними сторонами без заперечень та зауважень актами надання послуг №524 від 18 жовтня 2021р. та №525 від 19 жовтня 2021р., в яких сторони узгодили вартість таких послуг. У той час як, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що позивачем на замовлення відповідача здійснювалося надання відповідних послуг.

Отже, як встановлено судом, між сторонами виникли договірні зобов`язальні відносини щодо надання послуг та, відповідно, існують зустрічні зобов`язання щодо надання послуг та щодо оплати отриманих послуг відповідачем.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

При цьому, на підставі ч.4 ст. 236 ГПК України, господарським судом враховується висновок щодо застосування норм права, який викладений у Постанові Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №910/10958/19).

Судом встановлено, що із позовом до суду про стягнення заборгованості позивач звернувся 23.02.2023р., про що свідчить наявний у справі поштовий конверт, в якому судом одержано позов.

Отже, строк виконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг сплинув 02.03.2023р.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як з`ясовано судом, надані позивачем послуги у розмірі 14250,00 грн. не оплачені відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14250,00 грн. є обґрунтованими і правомірними та задовольняються господарським судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Між тим, як вище встановлено господарським судом, датою виникнення зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг є 02.03.2023р., тобто, саме з 02.03.2023р. у позивача виникає відповідне право на здійснення нарахувань.

При цьому, з огляду на такі засади господарського судочинства, встановлені вимогами ч.1 ст.14 ГПК України, як диспозитивність, згідно з якою суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках, господарський суд позбавлений можливості встановлення іншого періоду нарахування 3% річних та інфляційних, ніж той, що зазначено самим позивачем.

Таким чином, враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних зі стягненням з відповідача боргу у розмірі 14250,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1478,64 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГБ" - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камбіо-Стройсервіс" (65012, м.Одеса, вул. Канатна, буд. 85; код ЄДРПОУ 32790229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГБ" (65481, Одеська обл, м.Южне, вул. Центральна, 56; код ЄДРПОУ 41387764) суму заборгованості за надані послуги у розмірі 14250 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 64 коп.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення складено 05 травня 2023 р.

Суддя Т.Г. Д`яченко