Ухвала

від 02.05.2023 по справі 369/6372/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6372/23

Провадження №2-з/369/13/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

01.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, в тому числі і по знесенню самочинного збудованих: гостьового будинку, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що протягом десяти днів ОСОБА_1 , буде подано позов до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання права власності на самочинне будівництво.

Предметом спору являється самочинно збудований житловий будинок АДРЕСА_1 .

Заявник вказує, що сторони по справі спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2014 року по 08.03.2022 року. 16.05.2015 року разом придбали земельну ділянку, площею 0,1402 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення ОСГ з кадастровим номером 3222484405:03:001:0068 по ціні 64556,27 гривень. Договір купівлі-продажу по вказаній земельній ділянці було укладено 16.05.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л.В. та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Кошти за земельну ділянку в повному обсязі сплатив продавцю позивач ОСОБА_1 до підписання договору купівлі-продажу, що може підтвердити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Цільове призначення земельної ділянки було змінено на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 18.10.2018 року.

За час спільного сумісного проживання подружжя, ОСОБА_1 за власні кошти побудував на вказаній земельній ділянці гостьовий будинок та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які не введенні в експлуатацію і право власності на них не оформлено.

28.02.2019 року винесено рішення № 40 Дмитрівською сільською радою про присвоєння будівельної адреси житловому будинку в с. Мила, будівництво якого проектувалось на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484405:03:001:0068 будинок АДРЕСА_1 .

20.06.2020 року відповідачкою було подано відповідно до акту здачі-приймання робіт до госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при головному архітекторі Києво-Святошинського району матеріали для будівельний паспорт на розпочате будівництво будинку АДРЕСА_1 , будівельний паспорт було виготовлено.

Заявник вказує, що на його переконання, його права та інтереси порушуються ОСОБА_2 , а тому він вирішив звернутися із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво. Причиною цьому стала видана ОСОБА_2 05.05.2022 року в м. Рим Італійської Республіки довіреність на ОСОБА_5 з подальшим коментуванням відповідачкою своєї дії позивачу, що на підставі довіреності вказана особа може розпоряджатись будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484405:03:001:0068 та вирішить питання з його виселенням із будинку АДРЕСА_1 .

На думку заявника, не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти певні дії в тому числі і по знесенню самочинно збудованих: гостьового будинку, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Так, за змістом ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість знищення майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на знищення нерухомого майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення у спосіб який просить заявник може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, заявник належним чином не обґрунтував заяву про забезпечення позову.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А.В. Янченко