Рішення

від 13.04.2023 по справі 761/26755/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26755/22

Провадження № 2/761/924/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Юзькової О.Л.

за участю секретаря Марінченко Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь», Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» ,Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просив: визнати трудові відносини між ним та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» припиненими з 31 жовтня 2022 року; зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у вигляді запису про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» з 31 жовтня 2022 року; визначити порядок виконання рішення, відповідно до якого рішення суду у цій справі є підставою для внесення змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: « ОСОБА_1 звільнений з посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» з 31 жовтня 2022 року та стягнути судові витрати.

Провадження у справі відкрито 16 грудня 2023 року, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити з підстав викладених у ньому,не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» повідомлений належним чином у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомили, правом на відзив не скористався.

Представник відповідача Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, повідомлений про час, дату судового засідання належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. 223,280 ЦПК України, за відсутності заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується учасниками процесу, що 06 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» на підставі рішення Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» № 06/03-01 від 06.03.2020 року.

19 вересня 2022 року позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України та ініціював скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства (копія долучена до матеріалів справи).

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» є громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 (копія долучена до матеріалів справи).

З метою повідомлення засновника про звільнення та про скликання позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» позивач уклав договір-доручення з особою, яка проживає на даний час у Німеччині, ОСОБА_3 , яка, за дорученням позивача 01.10.2022 направила на адресу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» ОСОБА_2 , яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, заяву про звільнення позивача від 19.09.2022 року та повідомлення про скликання загальних зборів від 19.09.2022 року (копія долучена до матеріалів справи).

Відповідно до зазначеного повідомлення, проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» було призначено на 31 жовтня 2022 року о 16 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, буд. 6, оф. 1, з порядком денним: про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» з 31.10.2022 на підставі його заяви про звільнення за власним бажанням від 19.09.2022; про призначення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» з 01.11.2022; про державну реєстрацію змін до відомостей про Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (копія долучена до матеріалів справи).

Лист, адресований засновнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 не було доставлено адресату, отримувач не відповідав на дзвінки поштового оператора, кореспонденцію не отримав, що зафіксовано у листах пошти Німеччини, направлених на адресу відправника - повіреного позивача ОСОБА_3 (копія долучена до матеріалів справи).

31.10.2022 року загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» не відбулись у зв`язку з неявкою єдиного учасникатовариства, питання порядку денного залишились не розглянутими, у зв`язку з чим позивачем був складений Акт № 1 від 31.10.2022 року, відповідно до змісту якого вбачається, що Загальні збори не відбулись у зв`язку з неявкою єдиного учасника Товариства складено Акт №1 від 31 жовтня 2022 року (копія долучена до матеріалів справи).

Внаслідок встановлених в Акті № 1 від 31.10.2022 року фактів позивач підписав наказ №31/10-01 від 31 жовтня 2022 року про припинення виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» ОСОБА_1 за власним бажанням з 31 жовтня 2022 року (копія долучена до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Кодекс законів про працю України встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП України та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

За частиною шостою статті 65 ГК керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.

Нормами ст. ст. 97, 99 ЦК України закріплено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про директора Державного підприємства «Гурзуф» відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії (C. G. and Others v. Bulgaria, заява N 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява N 21722/11, § 170).

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі № 761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив припинити трудові відносини з відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» на підставі ст. 38 КЗпП України.

Крім того, відповідно до пункту 13 частини другої Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

В ч. 1 ст. 25 вищезазначеного Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

У вказаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

З врахуванням тієї обставини, що позивач позбавлений можливості звільнитися у встановленому законодавством порядку за ст.36,38 КЗпП України, не має можливості розірвати між ним та відповідачем трудові відносини, що порушує його конституційні права, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на визнання припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між вказаними сторонами на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а тому наявні правові підстави для задоволення заявлених вимог.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Положення статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» свідчить, що наявність інформації у відкритому ЄДРПОУ про позивача як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» з огляду на фактичне припинення трудових відносин між ними, створює недостовірне уявлення у третіх осіб щодо керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» саме позивачем.

У частині 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, поміж іншого, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру.

Таким чином, єдиним органом, уповноваженим відповідно до чинного законодавства України та статутних документів приймати рішення про припинення трудових відносин та звільнення позивача, є загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь», які не відбулися з причин неявки єдиного учасника вказаної юридичної особи. Відсутність відповідного рішення загальних зборів учасників, оформленого рішенням єдиного учасника, свідчить про продовження трудових відносин позивача з відповідачем за відсутності у нього бажання ці відносини продовжувати, що свідчить про порушення його конституційних прав.

В той же час, наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань недостовірних відомостей є порушенням законодавства про державну реєстрацію та порушує права інших осіб, а саме: позивача по справі ОСОБА_1 , що свідчить про необхідність їх захисту в судовому порядку.

Судом встановлено, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, у позивача відсутня можливість внести зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» в інший спосіб, крім звернення до суду.

У зв`язку з цим, з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Судові рішення згідно ст. 1291 Конституції України, є обов`язковими до виконання на всій території України. Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Статтею 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення у справі, визначити порядок його виконання.

Із змісту п. 37 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" № 2 від 12.06.2009, вбачається, що визначення порядку виконання рішення суду, надання розстрочки виконання зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Разом з тим, зважаючи на те, що саме по собі зобов`язання відповідача внести зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» (код ЄДРПОУ 38441260) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у вигляді запису про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» (код ЄДРПОУ 38441260) з 31 жовтня 2022 року є підставою для внесення таких змін, суд вважає за можливе відмовити в задоволенні мимог в частині визначення порядку виконання рішення.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем подано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу.

За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, що визначено ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Враховуючи положення вищенаведених норм процесуального права, суд не вбачає перешкод для розгляду даної заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Разом з ти, відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.

Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавалось.

Як свідчать матеріали справи, 07 листопада 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським обв`єднанням "Орлов, Логутова та партнери" укладено договір про надання правової допомоги предметом якого є надання клієнту правничої допомоги у цивільній справі №761/26755/22.

Відповідно до Розділу 3 договору за надання правової допомоги Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар за правову допомогу, розмір якої буде вказаний у Акті виконаних робіт.

Як вбачається з попереднього розрахунку витрат позивачем на професійну правничу допомогу адвоката у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь», Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії становить 11 984 грн. 80 коп.

Так ОСОБА_1 долучив до заяви договір про надання правничої (правової) допомоги №07/11-01 від 07 листопада 2022 року, рахунок №17/11-01 від 17 листлопада 2022 року до договору №07/11-01 від 07 листопада 2022 року Акт виконаних робіт про надання професійної правничої допомоги від 17 листопада 2022 року, з детальним описом виконаних робіт у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц та від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги відсутність клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу суд вважає за можливе задовольнити і в цій частини щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 таких витрат у розмірі 5 000 грн. 00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 141ЦПК України.

Зважаючи на викладене, керуючись Конституцією України, ст. ст. 22, 36, 38 КЗпП України, та керуючись ст.ст. 3,4,5,7,8,9,10,11,12, 13,17,43,49, 55,76, 77,78,79, 80,81,131, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь», Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» (код ЄДРПОУ 38441260) припиненими з 31 жовтня 2022 року.

Зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» (код ЄДРПОУ 38441260) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у вигляді запису про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» (код ЄДРПОУ 38441260) з 31 жовтня 2022 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Ділова Русь» (код ЄДРПОУ 38441260) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1984, 80 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст.ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2023 року.

Суддя