Постанова

від 29.03.2023 по справі 274/859/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/859/22 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.

Категорія 77 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Руденко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №274/859/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Індастріал Сістемс» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , поданою через представника ОСОБА_2 ,

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2022 року, яке ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю. у м.Бердичеві,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , через адвоката Ковальчука А.О., звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Індастріал сістемс». Просила: визнати незаконним та скасувати наказ ТзОВ «Смарт Індастріал сістемс» від 28 січня 2022 року №9а-к «Про звільнення з роботи за згодою двох сторін» у частині звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді швачки ТзОВ «Смарт Індастріал сістемс» із 01 лютого 2022 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату за період із 01 по 31 січня 2022 року.

Позовні вимогиобґрунтовувалатим,щозгідно знаказом від01листопада 2018року №62-к ОСОБА_1 була прийнята 02 листопада 2018 року на посаду швачки у ТзОВ «Миропільська фабрика «Веснянка», яке в подальшому перейменовано в ТзОВ «Смарт Індастріал Сістемс». 31 січня 2022 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України згідно з наказом ТзОВ «Смарт Індастріал Сістемс» від 28 січня 2022 року №9а-к. Про вказану обставину та зміст наказу відповідач повідомив позивача, повернувши трудову книжку, 04 лютого 2022 року. На момент звернення до суду з позовом ОСОБА_1 з вказаним наказом ознайомлена не була та повний розрахунок із нею проведений не був. Звільнення відбулося на підставі її заяви, написаної позивачем 03 лютого 2022 року. Написанню нею заяви слугували наступні обставини. 01 лютого 2022 року керівник товариства повідомив колектив про те, що товариство «закривається» та буде скорочення, оскільки у зв`язку з коронавірусом зменшилися замовлення на їх продукцію. Керівник звернувся до колективу з вимогою, щоб усі написали заяви про звільнення з роботи. При цьому пригрозив, що якщо заяви не будуть написані, то роботодавець звільнить із роботи за вигаданий брак та стягне кошти за шкоду, отже працівники залишаться без заробітної плати. Злякавшись погроз, вона та інші працівники «під диктовку» 03 лютого 2022 року написали заяви на звільнення, які датували 28 січня 2022 року. Тобто, заяву на звільнення позивач через погрози та тиск роботодавця написала «заднім числом» 03 лютого 2022 року, зазначивши дату 28 січня 2022 року, хоча насправді бажання звільнятися не мала. 03 лютого 2022 року позивачу та решті колективу (21 працівниці) був наданий для ознайомлення наказ відповідача від 01 лютого 2022 року №10-к «Про введення карантинних заходів». При цьому їх було повідомлено, що вони можуть продовжити роботу. Ознайомлення із наказом про карантинні заходи позивач сприйняла так, що заява про звільнення, написана «задніми числами», до уваги відповідачем не взята. Наступного дня, 04 лютого 2022 року всі працівники вийшли на робочі місця та виконували свою роботу. Приїхав водій і сказав поставити підписи в журналі та пояснив, що це буде підпис про ознайомлення з повідомленням про скорочення. Після того, як позивач та інші працівники поставили підписи в журналі, їм роздали трудові книжки. З запису в трудовій книжці позивач дізналася, що звільнена з 31 січня 2022 року. Станом на 08 лютого 2022 року повний розрахунок із позивачем не проведений. Позивач не мала бажання звільнятися з роботи, враховуючи, що її сім`я лишиться без засобів для існування.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Ковальчука А.О. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції послався на протокол зборів від 27 січня 2022 року, де на порядок денний виносилося питання шляхів виходу із скрутного економічного положення у зв`язку зі спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19. Однак в обговоренні вказаного питання прийняли участь лише 4 особи. Позивач не приймала участь у вказаному обговоренні, оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що будь-яких зборів трудового колективу у січні місяці 2022 року не було. Фактично вказаний протокол був виготовлений після того, як позивач звернулася за захистом до суду. На зборах, що відбулися 01 лютого 2022 року, мова йшла про те, що відбудеться скорочення, про звільнення питання не обговорювалося. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем написана заява 28 січня 2022 року про звільнення з 31 січня 2022 року, після чого відповідачем видавався наказ від 01 лютого 2022 року №10-к, у якому позивач вказана як працівник. Також в цьому наказі не зазначено про звільнення позивача та інших працівників. Окрім того, в наказі №10-к вказано 21 особу, а наказ про звільнення складений на 13 осіб. Отже, фактично цех у м. Бердичеві продовжував працювати. Суд першої інстанції посилається на доповідну Завальної Ірини від 31 січня 2022 року. Проте, сторона відповідача неодноразово повідомляла, що звільнення відбулося «заднім числом», події відбувалися 01 та 03 лютого 2022 року, трудова книжка була отримана позивачем 04 лютого 2022 року. Про такі обставини повідомляли й свідки, але суд першої інстанції не звернув уваги на показання свідків та належної оцінки їм не надав. Також суд першої інстанції не звернув уваги на грубе порушення трудового законодавства, оскільки розрахунок за січень місяць 2022 року з позивачем проведений лише в березні місяці 2022 року, а не у день звільнення, як це передбачено трудовим законодавством. Суд не надав правової оцінки тому факту, що позивач не мала наміру звільнятися, заява була написана під тиском керівника, про що також підтвердили свідки. Тобто, свідомого волевиявлення у позивача на звільнення не було. Цех у м. Бердичеві не зупиняв своєї роботи, про що також показали свідки та звільнені були лише 13 працівників, а інша частина працівників продовжила працювати. Позивач наміру звільнятися не мала, а хотіла продовжувати працювати. Отже, на момент написання позивачем заяви на звільнення за угодою сторін була відсутня реальна домовленість та згода сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, не було волевиявлення позивача на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення, заяву на звільнення позивач написала вимушено на вимогу та під тиском роботодавця.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні адвокат позивача Ковальчук А.О. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким визнати наказ про звільнення ОСОБА_1 незаконним, поновити останню на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. ТзОВ «Смарт Індастріал Сістемс» про дату, час і місце розгляду справи належним чином завчасно повідомлено, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 04 березня 2023 року судової повістки на 29 березня 2023 року (а.с.157). Водночас юридична особа також повідомлена на офіційну електронну пошту (а.с.156). Відповідач про причини неявки свого представника не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи не спрямовував. У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела доказами, що станом на момент складання заяви про звільнення за згодою сторін було відсутнє її волевиявлення на припинення трудового договору за зазначеною підставою, оскільки ОСОБА_1 власноручно написала заяву, датовану 28 січня 2022 року, про звільнення її за згодою сторін з 31 січня 2022 року, а керівник відповідача погодив таке звільнення із 31 січня 2022 року та 28 січня 2022 року видав наказ про звільнення, тобто сторони дійшли спільної згоди про звільнення за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, оскільки ними погоджено дату звільнення та спільне волевиявлення звільнення за згодою сторін; показання свідків не доводять, що директор поводився зухвало, кричав, бив кулаком по столу і вимагав написати заяву на звільнення та написання заяви про звільнення відбулося особисто в цеху після дня проведення зборів, на яких керівництво повідомило, що цех у м. Бердичеві буде припиняти роботу; не надано висновку почеркознавчої експертизи на підтвердження написання заяви під впливом збиваючих факторів та клопотання про призначення такої не заявлялося; не надано доказів, що позивач перебувала у безпорадному стані при написанні заяви та не могла усвідомлювати свої дії чи керувати ними; відсутні докази звернення позивача до правоохоронних органів з приводу здійснення на неї тиску керівництвом відповідача; написанню заяв про звільнення передували збори, на яких керівництво повідомлено про «консервування» філії в м. Бердичеві через брак замовлень; у разі непогодження зі звільненням за згодою сторін, позивач мала можливість не писати заяву; доводи позивача, що заява нею написана 03 лютого 2022 року та звільнення відбулося «заднім числом» не спростовує факту згоди сторін на звільнення із 31 січня 2022 року та відсутність тиску на позивача при написанні нею заяви на звільнення. Оскільки відмовлено у позові про поновлення на роботі, то не підлягає задоволенню похідна вимога про стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу.

Колегія суддів апеляційного суду в цій частині позову не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції, приймаючи до уваги, що висновки суду не відповідають обставинам справи з таких мотивів.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що сторони з 02 листопада 2018 року по 31 січня 2022 року перебували у трудових відносинах (а.с.10).

Так, наказом від 01 листопада 2018 року №62-К ОСОБА_1 була прийнята з 02 листопада 2018 року на посаду швачки ТзОВ «Миропільська фабрика «Веснянка», яке у подальшому змінило назву на ТзОВ «Смарт Індастріал Сістемс» (а.с.16,73).

Наказом ТзОВ «Смарт Індастріал Сістемс» від 28 січня 2022 року №9а-К ОСОБА_3 звільнена з 31 січня 2022 року за згодою двох сторін, ст.36 п.1 КЗпП України, згідно з поданої заяви (а.с.82). Підстава для звільнення заява ОСОБА_1 .

У матеріалах справи міститься ксерокопія власноручної заяви позивача на ім`я директора ТзОВ «Смарт Індрастріал Сістемс» ОСОБА_4 про звільнення її за згодою двох сторін з 31 січня 2022 року, яка датована 28 січня 2022 року (а.с.31).

Проте, допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що заява про звільнення за згодою сторін насправді написана позивачем не 28 січня 2022 року, а 03 лютого 2022 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої ст.36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої ст.36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої ст.36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення.Саме жоформлення припиненнятрудового договоруза угодоюсторін маєздійснюватися лишев письмовійформі.У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої ст.36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

За таких підстав, передбачена пунктом 1 частини першої ст.36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільневолевиявлення сторін,спрямоване наприпинення трудовихвідносин вобумовлений строкі самез цихпідстав.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі №524/3490/17-ц викладений висновок про те, що при розгляді спорів щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за угодою сторін (пункт 1 частини першої ст.36 КЗпП України) суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Отже, на момент винесення оспорюваного наказу про звільнення від 28 січня 2022 року волевиявлення ОСОБА_1 на припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої ст.36 КЗпП України не було, оскільки насправді заява про звільнення була написана позивачем не 28 січня 2022 року, а 03 лютого 2022 року. Відповідно на момент винесення оспорюваного наказу про звільнення дата звільнення позивача (31 січня 2022 року) також домовленою не була.

Суд першої інстанції встановив обставини написана позивачем заяви про звільнення 03 лютого 2022 року та факт звільнення позивача «заднім числом», але не надав цим обставинам, які підтверджені належними та допустимими доказами (показаннями свідків), правильної правової оцінки.

За таких обставин, звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої ст.36 КЗпП України відбулося за односторонньої ініціативи ТзОВ «Смарт Індастріал Сістемс», а тому наказ ТзОВ «Смарт Індастріал Сістемс» від 28 січня 2022 року №9а-К в частині звільнення ОСОБА_1 є незаконним та позивач підлягає поновленню з 01 лютого 2022 року.

Відповідно до положень ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотримання вимог законодавства. Крім того, положеннями розділу 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 288,64 грн. (6100 грн.(за листопад 2021 року) + 6600 грн. (за грудень 2021 року) :44 дня (а.с.30). Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року становить 87169,28 грн (288,64 грн. *302 р.дн.).

Із огляду на вищевикладене, на підставі положень ст.376 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду скасовує рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні незаконним та скасуванні наказу, поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалює у цій частині нове судове рішення, яким визнає незаконним та скасовує наказ ТзОВ «Смарт Індастріал Сістемс» від 28 січня 2022 року №9а-К в частині звільнення ОСОБА_1 , поновлює ОСОБА_1 на посаді швачки ТзОВ «Смарт Індастріал Сістемс» із 01 лютого 2022 року та стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток на час вимушеного прогулу в сумі 87169,28 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні невиплаченої заробітної плати (заборгованості із заробітної плати) за період із 01 по 31 січня 2022 року апеляційний суд залишає без змін, оскільки суд першої інстанції в цій частини правильно виходив із того, що 24 березня 2022 року позивачу перераховано на її рахунок за січень 2022 року заробітна плата в сумі 6695,36 грн (а.с.28). Суд першої інстанції обґрунтовано не закрив провадження у справі у цій частині позову, а розглянув спір по суті, оскільки позивач не відмовилася від цієї позовної вимоги та не просила прийняти відмову від неї.

Судовий збір у сумі 1984,80 грн. відповідно до ст.141 ЦПК України покладається на відповідача та стягується на користь держави пропорційно до задоволених вимог, оскільки ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач при зверненні до суду від сплати такого звільнений.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2022 року в частині відмови у визнанні незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати на ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Індастріал Сістемс» від 28 січня 2022 року №9а-К в частині звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді швачки Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Індастріал Сістемс» із 01 лютого 2022 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Індастріал Сістемс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу в сумі 87169 грн 28 коп.

Рішення в частині відмови у стягненні заборгованості із заробітної плати залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Індастріал Сістемс» в дохід держави 1984 грн 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді: