Рішення

від 03.04.2023 по справі 160/16586/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року Справа № 160/16586/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н.В. за участі секретаря судового засіданняЗонової Л.В. за участі: представника позивача представника відповідача Сидорова Ю.В. Орел А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколендс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколендс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕКОЛЕНДС», оформленої актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 27.05.2022р. №731/04-36-07-11/40838977;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2022 року №0058900711, яким застосовано пеню за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у загальному розмірі 446200,06 грн. та №00058920711, яким застосовано штрафні санкції за порушення валютного законодавства у загальній сумі 680,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються як на відсутності в діях позивача порушень норм Податкового кодексу України, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, так і на порушенні відповідачем встановленого цим Кодексом мораторію на проведення деяких видів податкових перевірок під час карантину. Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки, яка проведена згідно наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еколендс»» №671-п від 08.02.2022р., підставою прийняття якого є постанова Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021, проте, вона прийнята всупереч нормам Податкового кодексу України щодо мораторію на проведення податкових перевірок на момент спірних правовідносин. Таким чином, позивач посилається на безпідставність наведених у акті перевірки доводів про порушення валютного законодавства та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.07.2022 року, оскільки нарахування пені до 07.02.2020 року та після цієї дати є неправомірним з огляду на недотримання податковим органом норм Закону України «Про валюту і валютні операції» та порушення процедури проведення документальної позапланової перевірки, яка була проведена в порушення п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що відповідно до практики Верховного Суду є окремою підставою для скасування прийнятих податковим органом рішень за її наслідками.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2022р. прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він не погоджується з доводами позивача, заперечує проти позовних вимог та в їх задоволенні просить відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач допустив контролюючий орган до перевірки, під час якої, підприємство не заперечувало проти законності призначення та проведення перевірки, а також не надавало пояснення про незгоду з проведенням перевірки. Згідно п.4 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» вніс зміни, котрими надав право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. Отже, Постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» - є законною, а також не є скасованою та продовжує діяти. Таким чином, відповідачем не були порушені норми чинного законодавства при призначені та проведені перевірки. Під час перевірки ТОВ «Еколендс», встановлено, що останнім порушено ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 20.07.2020 №7/20, укладеного з Zipfluid srl (Італія), в частині несвоєчасного одержання товару в сумі 14 070,00 євро, а також порушено ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 13.04.2017 №1/17, укладеного з The Natural Element for General Trading (Катар), в частині несвоєчасного одержання виручки в сумі 13 226,00 дол.США, за що відповідно до ст.4 вказаного Закону, ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Еколендс» Декларації про валютні цінності доходи та майно, яке належить резиденту України і знаходиться за її межами, станом на 01.04.2018, станом на 01.07.2018, станом на 01.10.2018, станом на 01.01.2019 до податкового органу та до територіального управлінням НБУ не надано.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній підтримав обґрунтування викладені в позовній заяві, просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав свою позицію викладену у відзиві на позов та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального провадження задоволено та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначення підготовчого засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з урахуванням уточнень.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколендс» зареєстровано 16.09.2016р. Видами господарської діяльності є: 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна (Основний); 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.

08.02.2022р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еколендс» №671-п, згідно якого наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еколендс» з 15.02.2022 тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 13.04.2017 по 11.02.2022 з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 13.04.2017 №1/17, від 20.07.2020 №7/20.

В констатуючій частині наказу зазначено, що він прийнятий на підставі пп.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, Постанови КМУ від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», у зв`язку з отриманням податкової інформації від ПАТ «Укрсиббанк» від 06.04.2018 №30-3/16419, від Національного банку України від 22.11.2021 №25-0009/284/ДСК щодо виявлених фактів порушень валютного законодавства України ТОВ «Еколендс».

На підставі наказу від 08.02.2022р. №671-п в період з 15.02.2022р. по 21.02.2022р., посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еколендс», за наслідками якої складено Акт №731/04-36-07-11/40838977 від 27.05.2022р.

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлені наступні порушення:

- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 13.04.2017 №1/17, укладеного з The Natural Element for General Trading (Катар), частині несвоєчасного одержання валютної виручки в сумі 13226,00 дол.США (законодавчий акт діяв на момент вчинення порушення);

- ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 20.07.2020 №7/20, укладеного з Zipfluid srl (Італія), в частині несвоєчасного одержання товару в сумі 14070,00 євро, за що згідно із ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ч.5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» нараховується пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД;

- п.1 ст.9 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями), за що у відповідності із п.2.7 Постанови Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» (зі змінами та доповненнями) та п.2 ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями) (законодавчі акти, що діяли на момент вчинення порушення), підприємству нараховується штрафна санкція за порушення термінів декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.04.2018, 01.07.2018, 01.10,2018, 01.01.2019 по контракту від 13.04.2017 №1/17, укладеному з The Natural Element for General Trading (Катар).

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав до податкового органу заперечення №99 від 20.06.2022р., проте ГУ ДПС у Дніпропетровської області листом про результати розгляду заперечень від 06.07.2022р. №37128/6/04-36-07-11-11 повідомлено про те, що доводи наведені у запереченнях на акт перевірки визнані такими, що не спростовують тверджень податкового органу про порушення валютного законодавства, а тому є необґрунтованими.

На підставі висновків вказаного акту перевірки №731/04-36-07-11/40838977 від 27.05.2022р., Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 12.07.2022 року: - №0058900711, яким застосовано пеню за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у загальному розмірі 446200,06 грн.; - №0058920711, яким застосовано штрафні санкції за порушення валютного законодавства у загальній сумі 680,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями №0058900711, №0058920711 від 12.07.2022р., позивачем було направлено до ДПС України скаргу №101 від 29.07.2022р., за результатами розгляду якої, рішенням ДПС України №10702/6/99-00-06-01-02-06 від 09.09.2022р., скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Приписами п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Поряд із тим, згідно з абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 17.03.2020 р. №533-ІХ та Закону України від 13.05.2020 р. №591-ІХ) було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Отже, нормою закону про оподаткування - абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - запроваджено загальне правило, в силу якого протягом дії карантину не призначаються документальні та фактичні перевірки за окремими винятками.

Стаття 9 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачає, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено дію карантину.

За таких обставин, станом на час призначення перевірки діяв мораторій щодо призначення та проведення документальних перевірок, починаючи з 18 березня 2020 року, відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України, у тому числі на підставі вимог пп. 77.1 та 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України.

У свою чергу, відповідно до п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 р. № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Із посиланням на п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.02.2021 №83, де зазначено: скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. N 568-IX);

документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Тобто постанова Кабінету Міністрів фактично змінює положення Податкового кодексу України, що є неприпустимим з огляду на те, що відповідно до п. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. При цьому таких змін в ПК України внесено не було.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84. 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях ст. 8 Конституції України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» суперечить нормам пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

У свою чергу, норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якою встановлений мораторій на проведення перевірок, є чинною та не була змінена.

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Вищенаведена колізія є порушенням принципу "юридичної визначеності", а також принципу "якості закону".

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип "юридичної визначеності". Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Аналізуючи поняття "якість закону" Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини "закон" має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що найбільш сприятливим для платника податку є підхід, коли в силу пп. 4.1.4 ст. 4 та п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України пріоритет у застосуванні належить віддати саме абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Суд у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону.

Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові від 22.02.2022 по справі № 420/12859/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, тому колегія суддів вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суду у справі від 22 лютого 2022 (справа №420/12859/21), від 17 травня 2022 справа № 520/592/21), від 15 квітня 2022 (справа № 160/5267/21), від 27 квітня 2022 (справа № 140/1846/21) від 6 липня 2022 (справа № 360/1182/21).

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком Палати КАС ВС у постанові від 22.09.2020 по справі № 520/8836/18, при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення.

Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу. Якщо ж суд визнає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, необхідність перевірки суті конкретного порушення як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання - відсутня .

Крім того, у постанові від 08.09.2021р. по справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), згідно з яким невиконання вимог п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу щодо підстав та умов здійснення перевірки призводить до визнання такої перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Вказане повністю узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 вересня 2022 року по справі № 640/16093/21 (адміністративне провадження № К/9901/39937/21), що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Посилання відповідача на те, що постанова №89 прийнята з урахуванням та на виконання вимог ПК України, не знаходять свого підтвердження, адже у постанові Кабінету Міністрів України №89 зазначено, що постанова прийнята відповідно до пункту 4 розділу II «;Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

У постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21 Верховний Суд досліджував це питання і встановив, що постанова Кабінету Міністрів України № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що проведення документальних перевірок є однією із функцій контролюючих органів у питанні адміністрування податків, а тому доводи про те, що зміни, щодо яких виникло правове питання, стосуються не податків і зборів, а врегулювання правовідносин, пов`язаних з COVID-19, є безпідставними.

Враховуючи, що проведена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у відношенні позивача документальна планова виїзна перевірка відбулась всупереч законодавчій забороні, такі обставини тягнуть за собою протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.07.2022 року, а отже відсутня необхідність переходити до перевірки наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, викладених у висновках такої перевірки.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач наказ на проведення позапланової перевірки №671-п від 08.02.2022р. не оскаржив, відповідно він вичерпав свою дію, правом «недопуску» перевіряючих до проведення перевірки не скористався, що в свою чергу свідчить про правомірність призначення та проведення перевірки, відповідно процедурні порушення не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №816/17123/18 закладені такі правові позиції: «Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати в залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист».

Незалежно від прийнятого рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому її наслідки у вигляді ППР чи інших рішень, платник не позбавлений можливості посилатися на процедурні порушення контролюючого органу щодо проведення (призначення) перевірки якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколендс» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.07.2022 року №0058900711, №00058920711 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕКОЛЕНДС», оформленої актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 27.05.2022р. №731/04-36-07-11/40838977, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 сформував висновок про те, що акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акту можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються доказів. Оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Таким чином, акт податкової перевірки та дії щодо встановлення правопорушень під час перевірки, як самостійний документ, не створює для платника податків жодних наслідків, не володіє властивостями як індивідуального, так і нормативно-правового акту.

За таких обставин, оскільки акт про порушення норм законодавства, що встановлені за результатами перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість та дії щодо встановлення правопорушень під час здійснення перевірки, не створюють, не змінюють та не припиняють права та обов`язки платника податків, не містять обов`язкових до виконання приписів, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення із даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у сумі 6703,20грн. (за майнові вимоги згідно оскаржуваних рішень) та 2481,00грн. (за немайнові вимоги щодо оскарження дій).

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачену ним суму судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 6704,00грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколендс» (49130, м.Дніпро, вул.Березинська, 80, оф.110, ЄДРПОУ 40838977) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.07.2022 року №0058900711, №00058920711.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а, ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколендс» (49130, м.Дніпро, вул.Березинська, 80, оф.110, ЄДРПОУ 40838977) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6704,00 грн. (шість тисяч сімсот чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова