Рішення

від 08.05.2023 по справі 160/3701/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року Справа № 160/3701/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2023 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 44118658 №Ф-3553-56-482У від 04 лютого 2021 року про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було прийнято вимогу №Ф-3553-56/482У, відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 29 526,20 грн. Дану вимогу вона не отримувала, оригінал знаходиться на виконанні в Центрально-міському відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Позивач не погоджується з вимогою відповідача та вважає, що вона є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки з липня 2010 року вона фактично не здійснювала та не вела господарську діяльність, доходи не отримувала, а з 01.01.2017 (дата з якої запроваджено обов`язок фізичних осіб-підприємців сплати єдиного внеску незалежно від отримання доходу) по 01.12.2021 (дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності) вона була найманим працівником та платником єдиного внеску за неї був роботодавець. Визначена до сплати сума недоїмки з ЄСВ фактично є подвійним оподаткуванням одного й того ж доходу позивача, що є прямим порушенням норм законодавства. За таких обставин, вважає, що вимога не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, порушує її права та інтереси, у зв`язку з чим просить задовольнити позов у позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого документу - вимоги №Ф-3553-56-482У від 04.02.2021 у виконавчому провадженні ВП №70738758, відкритому 12.01.2023 державним виконавцем Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Терещенко Мариною Вадимівною, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 160/3701/23.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3701/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача детальний розрахунок боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2021 року №Ф-3553-56-482 У із зазначенням періоду, за який нарахована така заборгованість і в якій сум; докази надіслання і вручення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2021 року №Ф-3553-56-482.

Копія ухвали від 02.03.2023 скерована сторонам засобами електронного зв`язку та доставлена, про що свідчить звіт про успішне доставлення електронного листа. Крім того, копію ухвали суду від 02.03.2023 разом із копією позовної заяви з додатками вручено відповідачу у паперовому вигляді 28.03.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання.

10.04.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. За даними інформаційної системи податкового органу позивач перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області Криворізька південна ДПІ (Центрально-Міський район м.Кривий Ріг) з 27.09.2007 по 01.12.2021, як фізична особа - підприємець та обліковувалась на загальній системі оподаткування. З 01.12.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Таким чином, відповідно до статті 4 Закону № 2464 позивач була платником єдиного внеску у період з 01.01.2011 по 01.12.2021. Починаючи з 01.01.2018, у зв`язку із внесеними змінами до Закону №2464-VI та з метою здійснення контролю за сплатою єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000 (ІКП). Станом на 05.04.2023 за даними інтегрованої картки платника (по коду бюджетної класифікації 71040000 ФОП ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску за період 2017 рік (термін сплати до 19.04.2018) по 4 квартал 2020 року (термін сплати 19.01.2021 року). У зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску в ІКП ФОП ОСОБА_1 наявна недоїмка на загальну суму 37788,74 гривень. Відповідач зазначив, що за даними інформаційної системи податкового органу звіти за період 2017-2021 ФОП ОСОБА_1 до Криворізької південної ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області не подавались, а сплата єдиного внеску та наявна недоїмка станом на 05.04.2023 в ІКП ФОП ОСОБА_1 відсутня. За таких обставин, відповідач вважає, що оспорювана вимога прийнята на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством, тому просить у задоволені позову відмовити.

До відзиву відповідачем надано витребувані докази.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 12.11.1998 Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей зі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №533738, даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 27.09.2007 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 , про що вчинено запис 2 227 000 0000 029011; з 27.09.2007 - взята на облік в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Криворізька південна ДПІ (Центрально - Міський район м.Кривий Ріг); основний вид діяльності за КВЕД: 74.40 рекламна діяльність (а.с. 15-16).

01.12.2021 внесено запис №2002270060001029011 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (власне рішення).

04.02.2021 відповідачем підставі даних інформаційної системи податкового органу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3553-56/482, якою позивачу станом на 31.01.2021 визначено до сплати борг з єдиного внеску (недоїмку) в сумі 37788,74 грн. (а.с. 59).

Копію вимоги від 04.02.2021 №Ф-3553-56/482 надіслано позивачу на адресу: АДРЕСА_2 , проте не вручено, у зв`язку з чим поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою поштового відділення 30.03.2021 «адресат відсутній» (а.с.58-59).

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано узгоджену податкову вимогу від 04.02.2021 №Ф-3553-56-482 У на суму 29526,20грн. та надіслано для примусового виконання до Центрально-міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою державного виконавця Центрально-міського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12.01.2023 відкрито виконавче провадження ВП №70738758 з примусового виконання вимоги від 04.02.2021 №Ф-3553-56-482 У про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості по сплаті єдиного внеску в розмірі 29526,20грн.

Відповідно до детального розрахунку боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 04.02.2021 №№Ф-3553-56-482 У, вказана у ній заборгованість з єдиного внеску складається з наступних сум та нарахована за такий період:

- за 2017 рік в сумі 8448,0 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;

-1 квартал 2018 року у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

-2 квартал 2018 року у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

-3 квартал 2018 року у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

- 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року;

- 1 квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;

- 1 квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020 року;

- 2 квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020 року;

- 3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020 року;

- 4 квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021 року.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2021 №Ф-3553-56-482 У, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України щодо відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI від 10.12.2020 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Згідно із пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення таким поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками, у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано наступний правовий висновок, який відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення спору, що розглядається.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, при вирішенні спору підлягають дослідженню обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 27.09.2007 по 01.12.2021 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

За розрахунком сум недоїмки, що визначена позивачу в оспорюваній вимозі, заборгованість зі сплати єдиного внеску сформована автоматично за несплату ЄСВ за період 2017 рік, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року; 3 квартал 2018 року; 4 квартал 2018 року; 1 квартал 2019 року; 1 квартал 2020 року; 2 квартал 2020 року; 3 квартал 2020 року та 4 квартал 2020 року.

Водночас, матеріалами справи не встановлено, що у спірний період позивач, маючи статус фізичної особи-підприємця, здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала дохід від такої діяльності у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, у спірний період позивач перебувала у трудових відносинах.

Так, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 18.11.2015 по 06.02.2019 працювала в ПТ «Ломбард «Гроші Тут» на посаді оцінювач-експерт в порядку переведення з ПТ «Ломбард Скарбниця» (записи №10, №11); з 14.02.2019 прийнята на посаду бухгалтера розрахункового відділу в КЗ «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» (запис №12), з 01.03.2020 - переведена на посаду бухгалтера (з дипломом магістра) Криворізької станції ЕМД відокремлений підрозділ КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» (запис №14).

Згідно із відомостями за Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) у період з 2018 по 2021 роки страхові внески за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) сплачувались наступними страхувальниками:

за кодом ЄДРПОУ 35197210 Повне товариство «Ломбард «Гроші Тут» за участі ТОВ «Дискаунтсейл», ТОВ «Центр розвитку ринків фінансових послуг»;

за кодом ЄДРПОУ 20205520 Комунальний заклад «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради»;

за кодом ЄДРПОУ 26136949 Комунальний заклад «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» (а.с. 17-19).

Разом з тим, відповідачем доказів отримання позивачем інших доходів, аніж від трудової діяльності як найманим працівником у спірний період, суду не надано.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення підприємницької діяльності. Проте із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Враховуючи те, що у спірний період позивач у розумінні Закону №2464-VI є застрахованою особою і єдиний внесок за неї у період, за який винесена оспорювана вимога, нараховано та сплачено роботодавцем, наведені обставини виключають обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як особою, що зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Нарахування ж ЄСВ позивачу у спірний період, як фізичній особі-підприємцю, без доказів здійснення нею підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, та при одночасному перебуванні позивача у трудових відносинах та сплати роботодавцем за неї ЄСВ, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо позивачем та його роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

При цьому, факт перебування особи на обліку в податковому органі не змінює наведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.02.2021 №Ф-3553-56-482 У є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2021 №Ф-3553-56-482 У на суму 29526,20 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова