Рішення від 04.05.2023 по справі 166/823/22

справа № 166/823/22

провадження № 2/166/4/23

категорія: 70

РІШЕННЯ

іменем України

04 травня 2023 року смт Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Свистун О.М., за участю секретаря Заєць Н.П., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ратнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення батьківства та стягнення аліментів,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Колєснік Б.В. 06 жовтня 2022 року звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) та відповідач ОСОБА_2 з серпня 2015 року мали близькві відносини, у зв`язку із чим розпочсали спільне проживання разом із батьками останнього. У жовтні 2016 року позивачка завагітніла від відповідача, який, дізнавшись про це, розірвав із нею стосунки.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_4 , запис про батька якого при реєстрації народження було здійснено зі слів матері.

У серпні 2021 року сторони знову розпочали спілкування, а з грудня 2021 року спільне проживання. У цей час відповідач визнавав себе батьком ОСОБА_4 , фінансово допомагав, що підтверджуться квитанціями із додатку «Приват24».

Сторони 19 березня 2022 року уклали шлюб.

Під час спільного проживання відповідач оплачував витрати на навчання в садочку ОСОБА_4 , неодноразово купував йому одяг, взуття, називав сином, повністю здійснив оплату лікування своєї дитини під час перебування її з матір`ю на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я. Неодноразово відповідач виявляв бажання в усній формі зареєструвати себе батьком дитини ОСОБА_4 , проте не здійснив цього, а надалі взагалі припинив своє спільне проживання з позивачкою, прогнавши її з будинку.

Вказав, що місце проживання відповідача їй невідоме, на зв`язок він не виходить, змінив номер мобільного телефону, оскільки уникає зустрічі зі своєю дружиною та сином ОСОБА_4 .

Водночас вказав, що спільна з відповідачем дитина ОСОБА_4 проживає із позивачкою, перебуває на її повному утриманні. Щомісяця ОСОБА_1 несе значні витрати на його забезпечення, що полягають у придбанні продуктів харчування, одягу, товарів першої необхідності, ліків, товарів для розвитку дитини. Загальновідомим, тобто таким, що не підлягає доказуванню, на думку представника позивача, є факт зростання цін у державі на продукти харчування, побутові речі, одяг, взуття. Матеріальний стан позивачки не дає змоги у повному обсязі забезпечувати повноцінний та всебічний розвиток їх спільної дитини, при тому, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиеою до досягнення нею шестирічного віку, а також у стані вагітності від відповідача. ОСОБА_2 припинив фінансово забезпечувати дитину й надавати допомогу в будья-кій іншій формі. При цьому, відповідач має можливість працювати, оскліьки є особою працездатного віку, офіційно ніде не працює, отримуючи незадекларований дохід, котрий неможливо відстежити.

Просить визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн 00 коп щомісячно, починаючи із дня подання позову до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, судові витрати, зокрема 992,40 грн судового збору та 5700 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 10.10.2022 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Підготовче судове засідання 10 листопада 2022 року та 25 листопада 2022 року відкладалося у зв`язку із відсутністю відомостей про вручення судової повістки відповідачу.

Ухвалою суду від 23.12.2022 за клопотанням представника позивача призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання про наявність кровного споріднення між малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідачем, провадження у справі зупинено.

Відповідач 06 березня 2023 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про визнання позовної вимоги про встановлення батьківства та часткове визнання позовної вимоги про стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання сина ОСОБА_5 . Заперечення про стягнення із нього аліментів у заявлених позивачкою розмірі (2000 грн щомісяця) мотивує недоведеністю останньою понесення таких витрат на утримання дитини й можливості відповідача сплачувати аліменти у такому розмірі. Зазначив, що у зв`язку із отриманням травми з 2009 року періодично проходить курс дороговартісного лікування. Основним джерелом його доходів були періодичні заробітки у м.Києві, де він працював підсобником, а також фінансова допомога з боку моїх батьків. У зв`язку із запровадженням воєнного стану змушений повернутися у смт. Ратне, де через війну теж неможливо знайти достойну роботу. На даний час ніде не працює, отримує допомогу від батьків. Позивачкою подано ще дві позовні заяви, зокрема про стягнення аліментів на її утримання як непрацездатної дружини до досягнення сином ОСОБА_6 трьох років у розмірі 2000 грн щомісячно та про стягнення аліментів на утримання молодшого сина ОСОБА_7 у розмірі 2500 грн щомісячно. Відтак позовну вимог про стягнення аліментів визнає у розмірі 1000 грн щомісячно. Крім цього, заявив про надмірне завищення позивачкою розміру понесених нею витрат на правову допомогу, зважаючи на незначну складність позовної заяви та усталеність судової практики у даних правовідносинах, що, на його думку, не потребує значних зусиль з боку адвоката при підготовці позовної заяви. Просить розмір витрат на правничу допомогу зменшити до 1000 грн.

Представник позивачки 10 березня 2023 року подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач намагається ухилитися від виконання обов`язку із утримання дитини, про що свідчить його звернення за медичною допомогою лише 07 лютого 2023 року, тобто після ініціювання позивачкою даного судового процесу, а також те, що з метою пошуку роботи відповідач до місцевого відділу Державного центру зайнятості не звертався. Натомість надані відповідачем довідки про оплату послуг із електропостачання, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела виплачених доходів станом на 28.02.202 не тільки не спростовують, а підтверджують фінансову його спроможність забезпечувати дітей. Вважає розмір аліментів обґрунтованим з огляду на постійний ріст цін на продукти харчування, побутові речі, одяг, взуття, що є загальновідомим фактом. Зазначив, що позивачкою додатково понесено 1400 грн витрат на правову допомогу. Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 20 березня 2023 року поновлено провадження у справі на підставі повідомлення експерта Волинського НДЕКЦ МВС про неявку сторін для відбору біологічних зразків.

Ухвалою суду від 30.03.2023 поновлено ОСОБА_2 строк до подання відзиву на позовну заяву, закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Представник позивачки клопотав справу розглянути за його та позивачки відсутності, вказав про підтримання позовних вимог. Відповідач про причини неявки не повідомив. Начальник Ратнівського відділу ДРАЦС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просила справу розглянути за відсутності їх представника.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 . У свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_1 від 08.06.2017, виданого Ратнівським районним відділом ДРАЦС ГТУ у Волинській області, актовий запис №58, батьком дитини записаний ОСОБА_8 , матір`ю ОСОБА_9 . При цьому, запис про батька дитини вчинено на підставі ч.1 ст.135 СК України за вказівкою матері, про що свідчить відповідний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00037076483 від 05.10.2022.

Із свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 19.03.2022 вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_9 19 березня 2022 року одружилися, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_10 . У сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 06.02.23.

Згідно із наданими позивачкою витягами із додатку «Приват24» до травня 2022 року відповідач фінансово допомагав позивачці, чого сам відповідач не заперечує.

Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

За правилами ст.126 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126цього Кодексу,батьківство щододитини можебути визнанеза рішеннямсуду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України. Позовпро визнаннябатьківства можебути пред`явленийматір`ю,опікуном,піклувальником дитини,особою,яка утримуєта виховуєдитину,а такожсамою дитиною,яка досяглаповноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135цього Кодексу.

Згідно з п. 6.9Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту ч. 2ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).Відповідно дост. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених уст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до ч. 1ст. 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Згідно з ч. 4ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Проаналізувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки про встановлення батьківства є обґрунтованими, викладені в позові обставини підтверджуються наданими суду доказами, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Факт повторної неявки відповідача для відібрання зразків для судової молекулярно-генетичної експертизи оцінюється судом за правилами ст.100 ЦПК України й додатково свідчить на користь обставини про батьківство відповідача.

Відтак, з огляду на наведене, суд приймає визнання позову відповідачем та задовольняє дану позовну вимогу.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Згідно із ст.141 згаданого Кодексу мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей.

У силу ст.141 СК України відповідач як батько дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні поряд з позивачкою.

Відповідно до ч.3ст.181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частинами 1, 2ст. 182 СК Українипередбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Виходячи із нормСК України, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладається рівною мірою на матір і батька.

У силу ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Згідно ізст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум з 01 січня 2023 року на дітей віком від 6 до 18 років становить 2833 гривні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму в контексті ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" задовольняє тільки мінімальні потреби дитини, вказана величина свідчить про мінімальний рівень матеріального забезпечення.

Установлено, що відповідач є особою молодого працездатного віку, офіційного заробітку не має, однак до служби зайнятості з метою працевлаштування не звертався, що свідчить про отримання ним мінливого доходу від періодичних заробітків. Належні й допустимі докази на підтвердження протипоказань за станом здоров`я щодо працевлаштування відповідача відсутні. Наявність у ОСОБА_2 заборгованості з оплати комунальних послуг не звільняє його від обов`язку із утримання дитини й не є підставою для зменшення розміру допомоги.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі, дещо вищому за мінімальний.

Розмір аліментів, на який погоджується відповідач 1000 грн, в умовах постійного зростання вартості проживання є недостатнім для забезпечення хоча б мінімальних потреб дитини.

Враховуючи зазначене, а також положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8ст.7 СК України, відповідно до яких під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини, з відповідача слід стягувати на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі по 2000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи із дня пред`явлення позову 06 жовтня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Представник позивачки просив стягнути із відповідача понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги №222 від 03.10.2022, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Колєсніком Б.В.; акт № 1 про надання правової допомоги від 05.10.22, відповідно до якого позивачці було надано правову допомогу на загальну суму 5700 грн (укладення договору, усна конультація, опрацювання нормативно-правових актів, судової практики, формування правової позиції на суму 1500 грн, та складення і направлення до суду позовної заяви на суму 4200 грн); прибутковий касовий ордер № 122 від 23.01.2023 та квитанцію до нього, відповідно до якого адвокатом Колєсніком Б.В. прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5700 грн; акт № 2 про надання правової допомоги від 10.03.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано правову допомогу на загальну суму 1400 грн (складення, погодження та направлення до суду відповіді на відзив); прибутковий касовий ордер № 125 від 10.03.2023 та квитанцію до нього, відповідно до якого адвокатом Колєсніком Б.В. прийнято від позивачки грошові кошти в сумі 1400 грн. Таким чином, позивачкою заявлено до стягнення із відповідача 7100 грн витрат на правову допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою до 1000 грн, через неспівмірність із наданими послугами. Так, на думку відповідача, позовна заява не є складною, судова практика у справах даної категорії є усталеною, що не потребує значних зусиль з боку адвоката при підготовці позовної заяви.

Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги складність справи, яка розглядалась в загальному позовному провадженні, що поєднує дві позовні вимоги, визнання відповідачем позовної вимоги про встановлення батьківства, часткове визнання позовної вимоги про стягнення аліментів, що потребувало складання відповіді на відзив, зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт щодо складання позовної заяви та відповіді на відзив, збирання доказової бази, проведення судових засідань за відсутності учасників, а також результат розгляду справи - повне задоволення позовних вимог, а також клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу. Відтак суд, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", з огляду на визнання відповідачем позовної вимоги про встановлення батьківства до початку розгляду справи по суті, необхідно повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову до суду за вказану вимогу, а інші 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 496 грн 20 коп на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України належить стягнути з відповідача на користь позивачки.

Крім того, за правилами ч.6ст.141 ЦПК Україниз відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн за розгляд судом вимоги про стягнення аліментів, від сплати якого позивачка звільнена.

Керуючись ст.ст. 10-13,81,141,263-265,274, 430 ЦПК України,статтями128, 129, 134, 180, 182, 184 СК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 10.02.2016 Ратнівським РС УДМС України у Волинській області, що зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Ратне Волинської області, свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 08.06.2017, актовий запис про народження №58, складений Ратнівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 08 червня 2017 року.

Внести зміни до актового запису №58 від 08.06.2017, складеного Ратнівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області про народження дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Ратне Волинської області, та записати батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , змінити прізвище дитини з ОСОБА_3 на ОСОБА_10 .

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з щорічноюіндексацією відповіднодо закону,починаючи з06жовтня 2022року й до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 коп судового збору та 6000 (шість тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України в Ратнівському районі Волинської області 50 відсотків судового збору, що становить 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок, сплаченого нею відповідно до квитанції ID 4870-7603-3939-0397 від 05.10.2022 (отримувач коштів УК у Ратнівському районі 22030101, ЄДРПОУ 38009371, р/р UA898999980313111206000003566).

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ратнівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 44101, вул.Каштанова, 24 смт. Ратне Ковельського району Волинської області, ЄДРПОУ 26038980.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун