Рішення

від 09.05.2023 по справі 196/390/23

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/390/23

№ провадження 2/196/271/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Харінської Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області про стягнення грошових коштів невиплаченої компенсації за дні невикористаних відпусток,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Комунального підприємства "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області про стягнення грошових коштів невиплаченої компенсації за дні невикористаних відпусток.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що в період з 26.04.2016 року по 02.12.2022 року, він перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області (далі - КП "ВОЖКГ" ДРР ДО), що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

26.04.2016 року його було прийнято на роботу машиністом 3 розряду Комунального підприємства "Царичанське виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Царичанської районної ради на підставі наказу №22к від 25.04.2016.

01.12.2016 року назву посади змінено на "машиніст насосних установок КНС" на підставі наказу №80 від 30.11.2018.

18.03.2021 року КП "Царичанське ВОЖКГ" Царичанської районної ради перейменовано на Комунальне підприємство "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області на підставі наказу №7 від 18.03.2021.

02.12.2022 року його було звільнено у зв`язку з переведенням до КП "Царичанське ВОЖКГ" Царичанської селищної ради на підставі ч.5 ст.36 КЗпП України згідно з наказом №101к від 02.12.2022.

Перебуваючи в трудових правовідносинах з відповідачем, останнім була нарахована, але не виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку тривалістю 28 календарних днів в сумі 5107,56 грн., що підтверджується довідкою, виданою КП "ВОЖКГ" ДРР ДО №39 від 06.03.2023 станом на 06.03.2023 та в наказі про звільнення вказана кількість невикористаних днів щорічної відпустки. Станом на дату подачі позовної заяви заробітна плата виплачена КП "ВОЖКГ" ДРР ДО у повному обсязі, заборгованість по сплаті заробітної плати відсутня.

Остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Однак, в день його звільнення 02.12.2022 відповідач письмово не повідомив йому про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України.

Згідно з довідкою відповідача №39 від 06.03.2023 у зв`язку з його звільненням було нараховано до виплати 5107,56 грн. компенсації за 28 днів невикористаної відпустки, які прохає стягнути з КП "ВОЖКГ" ДРР ДО на його користь.

Ухвалою судді від 10.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області про стягнення грошових коштів невиплаченої компенсації за дні невикористаних відпусток прийнято до свого провадження суддею Костюковим Д.Г., відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

З метою належного повідомлення відповідачу Комунальному підприємству "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області було направлено рекомендованим повідомленням за зареєстрованим місцем знаходження копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження, разом із позовною заявою та додатками, які були отримані представником відповідача 13.04.2023, що підтверджується особистим підписом останнього на супровідному листі із зазначенням дати отримання.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити.

Представник відповідача Комунального підприємства "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, проте надали до суду заяву, в якій прохали проводити розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають в повному обсязі та не заперечують проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено із трудової книжки позивача, що він дійсно у період з 26.04.2016 року по 02.12.2022 року перебував у трудових відносинах з відповідачем (а.с.5-10).

Наказом №101 к від 02.12.2022 року позивача було звільнено у зв`язку з переведенням до КП "Царичанське ВОЖКГ" Царичанської селищної ради за п.5 ст. 36 КЗпП України. Вказаним наказом була також передбачена виплата грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (а.с.13).

Відповідно до довідки КП "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області №39 від 06.03.2023 станом на 06.03.2023 року заборгованість ОСОБА_1 по заробітній виплаті відсутня та по грошовій компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 5107,56 грн. (а.с.4).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Надання працівнику щорічної оплачуваної відпустки визначено статтею 45 Конституції України і реалізує його право на відпочинок.

Основними законодавчими актами, які регулюють порядок надання відпусток, є Кодекс законів про працю України та Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.

Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України та статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, кожний громадянин України, який працює на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, виду діяльності та галузевої належності або у фізичної особи, має право на щорічну відпустку.

Відповідно до статтей 4, 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно приписів статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічне положення міститься в статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР

У своєму листі № 33/13/116-08 від 22 лютого 2022 року Мiністерство працi та соціальної політики України «Щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки» зазначило, що якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (у т.ч. і за 2, 3, 4 чи більше років), він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

Компенсація невикористаної відпустки грошовими коштами проводиться при звільненні працівника за умови, що станом на дату звільнення він не реалізував право на використання такої відпустки.

Таким чином, обов`язок по виплаті компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про виплату такої компенсації.

Виходячи з сукупного аналізу положень статті 24 Закону України «Про відпустки» вiд 22 лютого 2008 р. № 33/13/116-08 та статтей 47, 83 Кодексу законів про працю України, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать працівникові при звільненні, в розумінні статті 116 Кодексу законів про працю України, та підлягає виплаті разом з іншими сумами в день його звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи в наказі голови комісії з ліквідації, заступника голови Дніпровської районної ради № 101 к від 02 грудня 2022 року про звільнення позивача з роботи у порядку переведення зобов`язано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 28 календарних днів невикористаної відпустки.

Таким чином, уповноважений орган визнав право позивача на компенсацію за невикористані дні відпустки та зобов`язав бухгалтера виплатити ОСОБА_1 цю компенсацію.

Механізм здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно з п. 7 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Відповідно до довідки КП "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області №39 від 06.03.2023заборгованість по невиплаченій компенсації за невикористані дні відпустки становить - 5107,56 грн.

Щодо суми грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, то суд погоджується із наданим відповідачем розрахунком, окрім того його правильність не оспорюється сторонами.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що відповідач не виконує свій обов`язок по виплаті грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки ОСОБА_1 , жодних доказів, які б спростовували обставини зазначені в позовній заяві стороною відповідача суду не надано, крім того представник відповідача позов визнав у повному обсязі, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористані 28 днів відпустки, що складає 5107,56 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно пункту 1 частини першої до статті 5 Закону України «Про судовий збір» , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у розмірі 1073,60 грн., пов`язані з розглядом цієї справи, підлягають стягненню із відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 43, 45 Конституції України, статтями 47, 74, 83, 116 КЗпП України, статтми 2, 4, 6, 11, 24 Закону України «Про відпустки», ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області про стягнення грошових коштів невиплаченої компенсації за дні невикористаних відпусток - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Царичанка, вул.Робоча, 20, код ЄДРПОУ: 25515372) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новий Орлик Кобеляцького району Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію за 28 днів невикористаної відпустки у розмірі 5 107 (п`ять тисяч сто сім) грн. 56 коп.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.05.2023 року.

Суддя: Д.Г. Костюков