Рішення

від 28.04.2023 по справі 317/1569/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 317/1569/23

Провадження № 2/317/544/2023

28 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Кобець К.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області звернувся до суду з позовом, в якому просить витребувати із володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, 20, ЄДРПОУ 04353008) земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 2322180800:07:001:1282, яка розташована за межами населених пунктів Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2578529523060) та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що на підставі рішення Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 23.12.2021 № 60 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність громадянину учаснику АТО/ООС ОСОБА_1 загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 2322180800:07:001:1282 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, на підставі чого 07.02.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_1 за №46621526 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2578529523060). Разом з тим, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» №228-УБД від 02.09.2020 вже отримував у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0583, що розташована за межами населених пунктів на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області (нині Розівська селищна рада Пологівського району Запорізької області). Відповідний запис про право власності внесено до Державного реєстру речових прав 26.04.2021 за № 41729079 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2348139123249). Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 2324981200:02:002:0583 в подальшому передана ОСОБА_1 у користування ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 11.01.2022 строком на 7 років (до 11.01.2029). Тобто, ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2322180800:07:001:1282 (рішення Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 23.12.2021 №60) вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, попередньо отримавши у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2324981200:02:002:0583. При цьому, ОСОБА_1 при зверненні до Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявою про передачу йому земельної ділянки у власність не повідомив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним вже використано.

Крім того, згідно з інформацією Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 16.01.2023 №0069/08-26 у заяві гр. ОСОБА_1 від 21.12.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є підтвердження про невикористання його права на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, земельна ділянка площею 1,0000 га з кадастровим номером 2322180800:07:001:1282, яка розташована за межами населених пунктів Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, незаконно, всупереч вимогам ч. 4 ст. 116, ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України вибула з державної власності внаслідок протиправного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання понад норму, встановлену законом.

Пологівською окружною прокуратурою встановлено, що земельна ділянка площею 1,0000 га з кадастровим номером 2322180800:07:001:1282, що розташована за межами населених пунктів Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області підлягає витребуванню в ОСОБА_1 на користь держави в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

В судове засідання сторони не з`явилися, надіслали заяви про розгляд справи за їх відсутності, прокурор та представник Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на позовних вимогах наполягають та просять задовольнити їх в повному обсязі (а.с.72-74); відповідач позовні вимоги визнає (а.с.67-68).

Відповідно до ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.

Тому суд може розглянути справу без участі сторін, і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювати фіксацію судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказуГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.09.2020 №228-У5Д «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» №228-УБД від 02.09.2020 ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,8694 га з кадастровим номером 2324981200:02:002:0583, що розташована за межами населених пунктів на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області (нині Розівська селищна рада Пологівського району Запорізької області) (а.с.38-39).

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області 26.04.2021 здійснено запис №41729079 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8694 га (кадастровий номер 2324981200:02:002:0583), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.36-37).

11.01.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди, за яким було передано ОСОБА_1 у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,8694 га (кадастровий номер 2324981200:02:002:0583, строком на 7 років (до 11.01.2029) (а.с.40-43).

Рішенням Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 28.02.2019 ОСОБА_1 було надано дозвіл як громадянину України учаснику АТО, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с.44). За заявою ОСОБА_1 від 21.12.2021 він просив затвердити проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки та передачу безоплатно у власність (а.с.45).

Згодом, на підставі рішення Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 23.12.2021 № 60 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність громадянину учаснику АТО/ООС ОСОБА_1 загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 2322180800:07:001:1282 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (а.с.46-47).

На підставі рішення Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 23.12.2021 № 60, 07.02.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_1 за №46621526 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2578529523060) (а.с.36-37).

Оскільки ОСОБА_1 при зверненні до сільської ради із заявою (а.с.45) щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та щодо її затвердження, надання у власність, приховав, що вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 1,8694 га для ведення особистого селянського господарства, то земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави, в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області як така, що отримана в порушення норм ст.ст. 116, 121 ЗК України.

10.01.2023 Пологівською окружною прокуратурою направлено на адресу Біленьківської сільської ради повідомлення про необхідність вжиття до 20.01.2023 заходів, направлених на витребування у ОСОБА_1 незаконно отриманої земельної ділянки у власність за кадастровим номером 2322180800:07:001:1282 (а.с.31-33).

Листом за № 0069/08-26 від 16.01.2023 Біленьківська сільська рада повідомила Пологівську окружну прокуратуру про те, що не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів Біленьківської сільської ради шляхом пред`явлення позову до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки (а.с.34).

13.03.2023 Пологівська окружна прокуратура в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" повідомила Біленьківську сільську раду про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Біленьківської сільської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки площею 1,0000 га (а.с.52).

Оскільки ОСОБА_1 неправомірно з порушенням норм Земельного кодексу України набув у власність земельну ділянку, керівник Пологівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Біленьківської сільської ради про витребування у відповідача земельної ділянки за кадастровим номером 2322180800:07:001:1282.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У випадку, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб або держави чи суспільних інтересах (ст.4 ЦПК).

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення). Суспільний інтерес полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

У даній справі перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області із позовними вимогами до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, оскільки позивач самостійно не вживав заходів щодо повернення у комунальну власність незаконно переданої у власність відповідачу земельної ділянки.

Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та є законною, що також підтверджується правовою позицією викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога прокурора в інтересах позивача до відповідача про витребування земельної ділянки.

Обставиною, яка підлягає доказуванню у даній справі є факт отримання у володіння відповідачем земельної ділянки з порушенням норм Земельного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Системний аналіз норм ст.ст. 116 та 121 ЗК України вказує на те, що реалізація повноважень органів місцевого самоврядування має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми приватизації, встановлені Земельним кодексом України).

За змістом ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач вперше скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарстваплощею 1,8694 гана підставінаказуГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.09.2020 №228-УБД.

Спірна ж земельна ділянка площею 1,0000 га, кадастровий номер 2322180800:07:001:1282, вибула із земель комунальної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 (відповідачем) права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника - держави в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, оскільки відповідач при зверненні до зазначеного органу влади не повідомив, що вже скористалась своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки в межах норми 2 га для ведення особистого селянського господарства, що суперечить нормам ст.ст. 116, та 121 ЗК України.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 по справі №525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону №973-ІV, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 повторно використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та неправомірно набув у власність спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2322180800:07:001:1282.

Згідно положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсним рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані та вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16.

Ефективним способом захисту права власності, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном.

У спорах про витребування майна суд встановлює обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Встановлені в ході вирішення спору обставини підтверджують, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, при передачі у власність відповідачу земельної ділянки, не було враховано, що ОСОБА_1 раніше вже використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Повторне безоплатне надання Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1 земельної ділянки для аналогічних потреб понад норму встановлену Земельним кодексом України не може оцінюватися як воля держави.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29.06.2016 у справі №6-137ц 16.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що беззаперечно становить суспільний інтерес.

Виходячи з основних критеріїв дотримання вимог Статті 1 Першого протоколу до Конвенції у вказаній справі, суд констатує, що таке втручання у майно відповідача є законним в контексті положень національного законодавства; переслідує «суспільний, публічний» інтерес, при цьому буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача, а отже, таке втручання буде законним та справедливим. Суспільний інтерес в даному випадку полягає в поверненні в розпорядження держави незаконно вибувшої земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, що явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні спірної земельної ділянки, яка була набута з порушенням закону.

За вказаних фактичних обставин, суд дійшов висновку, щовимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про витребування у відповідача земельної ділянки є обґрунтованою та заявленою у відповідності до норм чинного законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідач позов за фактичними обставинами не оспорив, напроти в порядку ст. 49 ЦПК України визнав позов, що за нормами ст. 206 ЦПК України є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 4229,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 404 від 08.03.2023 (судовий збір за заяву про забезпечення позову - 1342 грн.), платіжним дорученням № 405 від 08.03.2023 (судовий збір за позовну заяву - 2887,70 грн.) (а.с.25-26).

З огляду на норми чинного законодавства, враховуючи факт визнання позову відповідачем, позивачу слід повернути з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а саме 2114,85 грн.

Решта 50% судового збору в сумі 2114,85 грн., сплаченого позивачем судового збору у порядку ст. 141 ЦПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 141, 142, 200, 206, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, 20, ЄДРПОУ 04353008) земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 2322180800:07:001:1282, яка розташована за межами населених пунктів Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2578529523060)

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури (вулиця Матросова, 29а, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) - 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 85 коп. судового збору.

Повернути Запорізькій обласній прокуратурі (вулиця Матросова, 29а, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 85 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № № 404 від 08.03.2023 та платіжного доручення № 405 від 08.03.2023.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Суддя Д.О. Каряка