Рішення

від 04.05.2023 по справі 683/30/23

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/30/23

2/683/323/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Цішковського В.А.

з участю секретаря Васічевої О.В.

розглянувши у спрощеному позовному проваджені в місті Старокостянтинів цивільну справу № 683/30/23, номер провадження 2/683/323/2023 за позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

06 січня 2023 року заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6824282600:03:003:0012, площею 0,318 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, в порядку спадкування, набув право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6824282600:03:003:0012, площею 0,318 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 08.09.2015 року зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом із цим, обласною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 08.09.2015 року по даний час) не відчужив її, а тому є підстави для її конфіскації у власність держави.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18.01.2023 року прийнято справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали не надав відзив на позов в порядку, визначеному ст. 178 ЦПК України.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подав заяву у якій підтримав позовні вимоги та просить задовільнити позов керівника Хмельницької окружної прокуратури в повному обсязі.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07.03.2023 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: НАО № 826281 від 08.09.2015 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 1-1332, набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6824282600:03:003:0012, площею 0,318 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24249218 від 08.09.2015 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначена обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 312941712 від 20.10.2022 року.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із ч.3 ст.81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Одночасно за змістом ч.4 ст.81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст.145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч.1 ст.346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст.356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст.41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст.145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушив визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив її упродовж року після набуття права власності. На даний час він без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

По-перше, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

По-друге, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

По-третє, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який не відчужив її упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч.4 ст.81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку ОСОБА_1 незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч.4 ст.81 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 08.09.2015 року по даний час) не відчужив її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3 721 грн. 50 коп. (2 481 грн. за подання позовної заяви та 1 240,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-83, 89, 141, 258-259, 280 - 284 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6824282600:03:003:0012, площею 0,318 га, що призначена для ведення особистого селянського господарства і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24249218 від 08.09.2015 року, на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 3721 грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Хмельницька окружна прокуратура в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місце знаходження: вул. К.Острозького, 41 м. Старокостянтинів Хмельницької області, код ЄДРПОУ 02911102.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , посвідка на постійне місце проживання в Україні серія та номер: НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя: