Рішення

від 01.05.2023 по справі 355/441/20

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/441/20

Провадження № 2/355/7/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Котенко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Баришівка Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» в особі директора Орла Олега Івановича до ОСОБА_1 , Баришівської селищної ради Київської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненка Олега Валерійовича про визнання права власності на нерухоме майно та скасування незаконних правочинів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вищевказана справа. Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що колишній директор ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора у період з 21.11.2014 по квітень 2019 здійснила ряд незаконних правочинів у результаті чого з власності ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» було виведено нерухоме майно, а саме: 7/1000 частини комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час вказаній будівлі присвоєно адресу: АДРЕСА_2 . Крім того, у власність відповідача перешла земельна ділянка, на якій знаходиться вказане нерухоме майно. В подальшому спірна нерухомість була відчужена на користь третьої особи.

03.04.2020 від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області надійшло підтвердження відповідача за адресою: АДРЕСА_3 .

06.04.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справу прийнято до провадження судді Коваленка К.В.

08.04.2020 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригінал платіжного доручення щодо сплати судового збору.

14.04.2020 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

14.04.2020 ухвалою суду заяву про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт та заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220281701:04:007:0066 та житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

14.04.2020 від позивача надійшли доповнення до цивільного позову та позивач просив суд долучити до участі у справі у якості відповідача Волошинівський старостинський округ Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, залучити у якості відповідача громадянку ОСОБА_2 , залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненка Олега Валерійовича.

17.04.2020 ухвалою суду залучено до участі у справі у якості відповідачів: Баришівську селищну раду Київської області, громадянку ОСОБА_2 , а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненка Олега Валерійовича.

21.04.2020 від позивача надійшла заява про уточнення доповнень до позову та залучення у якості співвідповідача.

05.05.2020 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якій позивач повністю заперечувала проти задоволення позову.

03.06.2020 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог.

09.06.2020 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.06.2020 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.06.2020 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

09.09.2020 постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 14.04.2020 та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» про забезпечення позову.

10.11.2020 від представника відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

04.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.04.2021 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.04.2021 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

15.04.2021 від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя (повідомлення Вищої ради правосуддя від 12.05.2021), на підставі розпорядження керівника апарату Баришівського районного суду Київської області № 516 від 05.07.2021 проведено повторний автоматизований розподіл судових справ і дану справу розподілено судді Червонопиському В.С.

Ухвалою суду від 07.12.2021 справу прийнято до провадження судді Червонописького В.С.

02.02.2022 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02.02.2022 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

04.02.2022 від представника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по справі.

07.02.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

11.08.2022 від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі.

11.08.2022 від позивач надійшло клопотання про відкладення розгляду справи оскільки позивач передав на експертизу почерку договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО».

12.08.2022 ухвалою суду задоволено усне клопотання представника ОСОБА_1 та залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.08.2022 від позивача надійшов лист про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення.

06.09.2022 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

09.09.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта №1-17/08 за результатами проведення почеркознавчої експертизи.

09.09.2022 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

14.09.2022 ухвалою суду зупинено провадження у справі № 355/441/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №355/530/15-ц за заявою ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» в особі директора Орла Олега Івановича про перегляд ухвали Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2015 року, яка переглядається Баришівським районним судом Київської області.

16.03.2023 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

17.03.2023 ухвалою суду поновлено провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 01.05.2023.

23.03.2023 від представника ОСОБА_1 надійшло повідомлення пр розірвання договору про надання правової допомоги.

01.05.2023 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

01.05.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 20.12.2014 між ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» в особі директора Івасенко Михайла Анатолійовича та ОСОБА_1 було укладено Договір №5 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО».

У зв`язку з невиконанням ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» своїх зобов`язань, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та стягнення коштів.

Ухвалою Баришівського районного суду від 09 квітня 2015 року у справі № 355/530/15-ц (провадження № 2/355/261/15) між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» було укладено мирову угоду згідно якої за ОСОБА_1 , як за позивачем визнається право власності на 7/1000 частин комплексу будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй в натурі нежитлову будівлю - адміністративний будинок (контора відділку №1) літера П, загальною площею 58,50 м.кв., яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО». На теперішній час це житловий будинок, якому присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

На підставі вказаної ухвали суду ОСОБА_1 12.02.2016 зареєстровано право власності на вказану будівлю.

На підставі рішення Волошинівської сільської ради №492-27-07 від 07.08.2018, у власність ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1742 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3220281701:04:007:0066.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 25.03.2020, наявного в матеріалах справи, земельна ділянка, кадастровий номер 3220281701:04:007:0066, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.06.2019 та на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 21.06.2019.

25.03.2020 ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно та скасування незаконних правочинів, у якому просили суд скасувати правочини на підставі яких з власності позивача виведено нерухоме майно, а саме земельну ділянку кадастровий номер 3220281701:04:007:0066 та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Провадження у даній справі було зупинено до вирішення питання у справі №355/530/15-ц, в якій ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» оскаржувало мирову угоду, затверджену ухвалою від 09.04.2015.

18.01.2023 ухвалою Баришівського районного суду Київської області у справі №355/530/15-ц скасовано ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2015 про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.

За клопотанням позивача провадження у даній справі було поновлено ухвалою суду від 17.03.2023.

Клопотання позивача обґрунтовано наступним. У справі №355/530/15-ц предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО», укладений 20 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» та стягнення коштів з ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» на користь ОСОБА_1 у сумі 57000,00 грн.

Предметом спору у цивільній справі №355/441/20 є нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване на ім`я відповідачки ОСОБА_1 на підставі ухвали Баришівського районного суду про затвердження мирової угоди, серія та номер 355/530/15-ц, яка на сьогоднішній день скасована.

Позиція учасників справи

У позовній заяві ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , у період з 24.11.2014 по 25.04.2019, перебуваючи на посаді директора ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО», вчинила ряд правочинів, у результаті яких з власності ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» вибуло нерухоме майно.

Так, ОСОБА_1 було підписано у 2014 році з позивачем договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, від імені Товариства підпис ставив громадянин ОСОБА_4 , який на той час не був директором ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО». Як підтвердження того, що ОСОБА_1 діяла незаконно, позивач зазначає, що в пункті 4 договору вказано, що інших учасників (засновників) в Товаристві немає, що не відповідає дійсності. Учасником в статутному капіталі ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» в розмірі 100% є Товариство з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» учасниками якого, в свою чергу є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агромакс» та фізична особа ОСОБА_5 , а громадянин ОСОБА_4 не є та ніколи не був учасником ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» і відповідно не мав повноважень для прийняття рішення про продаж частки в статутному капіталі.

Позивач зазначає, що прибутково-касовий ордер №5 від 20.12.2014 року, згідно якого ОСОБА_1 внесла на рахунок товариства 20 000 гривень, не заповнено належним чином, а саме графи кореспондуючий рахунок, код аналітичного рахунку та код цільового призначення. Невідомо хто виконав підписи за головного бухгалтера та касира, адже ні головного бухгалтера ні касира на роботу в ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» ніколи не приймали.

У зв`язку з невиконанням вищевказаного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариством, ОСОБА_1 , звернулась до суду з відповідним позовом, у результаті чого в судовому порядку було затверджено мирову угоду ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2015 у справі №355/530/15-ц. За вказаною мировою угодою за ОСОБА_1 визнано право власності на частину комплексу будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Пізніше, у власність ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка під вказаним нерухомим майном, що підтверджується рішенням №492-27-07 від 07.08.2018 Волошинівської сільської ради Баришівського району Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ».

В подальшому, вказаній будівлі вказаній будівлі присвоєно адресу: АДРЕСА_2 та відчужено разом з земельною ділянкою ОСОБА_2 21.06.2019.

Приступивши до обов`язків директора ТОВ «СЕГМНТ-АГРО» у 25.04.2019, ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом.

18.01.2023 ухвалою Баришівського районного суду Київської області у справі №355/530/15-ц скасовано ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2015 про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.

У своєму відзиві ОСОБА_1 зазначає, що з теперішнім директором ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» вона перебувала у дружніх стосунках (він був її кумом), тому він знав про те, що вона була власником будівлі за адресою: АДРЕСА_2 . У результаті проведеного капітального ремонту будівлі вона відбудувала житловий будинок, який пізніше було відчужено на користь ОСОБА_2 .

Як на підставу виникнення у ОСОБА_1 права власності на спірну будівлю відповідач посилалась на мирову угоду, яка затверджена ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2015.

Однак, станом на день розгляду даної справи вказана мирова угода скасована судовим рішенням у справі №355/530/15-ц.

Відповідач просила суд застосувати строки позовної давності враховуючи те, що Договір №5 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» укладено 20.12.2014, а позивач звернувся до суду через п`ять років 25.03.2020. Крім того ОСОБА_1 вважає що є лише припущенням, які не підтверджені належними доказами, посилання позивача на те, що на момент підписання Договору №5 купівлі-продажу частки у статутному капіталі директором ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» була ОСОБА_1 а не громадянин ОСОБА_4

ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що зареєструвавши право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220281701:04:007:0066, відповідач використала своє конституційне право на безоплатне отримання від держави земельної ділянки для власних потреб.

У своєму відзиві ОСОБА_2 зазначила, що вона є власником спірного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Нею було здійснено реконструкцію індивідуального житлового будинку. Відповідач ОСОБА_2 також просить суд застосувати строки позовної давності. Вважає, що ОСОБА_1 набула своє право власнсоті на спірну будівлю на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2015, тому відсутні підстави для визнання права власнсоті за позивачем на спірне нерухоме майно.

Щодо застосування строків позовної давності

У статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у Постановах від 19.03.2014 р. у справі № 6-20цс14, від 18.06.2014 р. у справі № 6-61цс14, від 03.06.2015 р. у справі № 6-31цс15.

Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, матеріалами справи встановлено, що відповідно до наказу №2-К від 21.11.2014 ОСОБА_1 була прийнята з 21 листопада 2014 року на посаду директора ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» з окладом згідно штатного розкладу.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.06.2019 керівником ТОВ «СЕГМЕНТ-АРГО» вказаний ОСОБА_6 з 25.04.2019.

До суду з даною позовною заявою ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» звернулось 25.03.2020. Тобто, в межах трирічного строку з того моменту, як новий директор ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» приступив до виконання своїх посадових обов`язків.

За таких обставин, вимоги відповідачів про застосування строків позовної давності не підлягають до задоволення.

Щодо права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2015 у справі №355/530/15-ц затверджено мирову угоду між ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» та ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаної мирової угоди ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» передало у власність ОСОБА_1 нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке пізніше перебудовано в житловий будинок.

У справі №355/530/15-ц розглядалась заява ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» про перегляд ухвали Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2015 у зв`язку з нововиявленими обставинами. У даній справі судом брався до уваги висновок експерта №1-17/08 Українського центру судових експертиз від 17.08.2022, яким встановлено що підпис громадянина ОСОБА_4 , який підписав Договір №5 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО», виконано іншою особою. Таким чином, у суду були підстави скасувати мирову угоду, яку було укладено на підставі вищевказаного договору та затверджено судом.

Враховуючи те, що мирову угоду від 09.04.2015 скасовано, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку, укладеного 21.06.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати право власності за ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» на вищевказане нерухоме майно.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 10.06.2015 у справі №6-449цс15 та від 24.06.2015 у справі №3-231гс15 якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, прийнятого стосовно цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-251цс15.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження№12-104гс19) власник, з дотриманням вимогстатті 388 Цивільного кодексу України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду Українивід 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Враховую вищезазначене, суд вважає, що ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не маючи на це законного права, оскільки перед цим набуло право власності на вказане нерухоме майно на підставі судового рішення, скасованого в подальшому як незаконного, яке не породжує жодних правових наслідків, що в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 не набула статусу власника нерухомого майна, котре було предметом договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 21.06.2019 приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненком О.В.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборів контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 Цивільного кодексу України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільного кодексу України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 Цивільний кодекс України).

За частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, відсутність права власності у ОСОБА_1 на спірний будинок, свідчить про невідповідність оспорюваного Договору купівлі-продажу будинку від 21.06.2019 вимогам частини першої ст. 203 Цивільного кодексу України, і відповідно до частин першої та третьої ст. 215 цього Кодексу, і є підставою для визнання оспорюваного правочину - договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 21.06.2019 приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненком О.В., недійсним з моменту його укладення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 від 21.06.2019 року № 1335 та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» (код ЄДРПОУ 35326997) право власності на 7/1000 частин комплексу будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлова будівля адміністративний будинок (контора відділку №1) літера П, загальною площею 58,50м.кв. (на теперішній час будівля якій присвоєно адресу: АДРЕСА_2 ) - підлягають задоволенню.

Щодо права власності на земельну ділянку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Волошинівської сільської ради Баришівського району Київської області №492-27-07 від 07.08.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1742 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3220281701:04:007:0066, передано у власність ОСОБА_1 вказану земельну ділянку та прийнято рішення провести реєстрацію права власнсоті на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства.

Пізніше, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.06.2019 ОСОБА_1 відчужила земельну ділянку ОСОБА_2 .

Вирішуючи по суті позовні вимоги щодо права власності на вказану земельну ділянку, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо того, що вона використала своє конституційне право на безоплатне отримання від держави земельної ділянки для власних потреб з огляду на наступне.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України в чинній редакції у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналізуючи статтю 120 Земельного кодексу України та статтю 378 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що законодавець передбачив за певних обставин можливість припинення права власності на землю у випадку набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи. За таких обставин законодавець допускає припинення права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти за попереднім власником. Однак законодавець цією нормою не обмежує можливості застосування визначених статтею 346 ЦК України способів припинення права власності на таку земельну ділянку та не виключає можливості застосування загальних гарантій непорушності права приватної власності, передбачених статтею 41 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20) погодилася з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018у справі №910/18560/16 (провадження №12-143гс18) та Верховного Суду від 31.05.2018у справі №29/5005/17496/2011, і зазначила, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Таким чином, відповідно но норм чинного законодавства, ОСОБА_1 , набувши право власності на нерухоме майно, одночасно оформила право власності на земельну ділянку, на якій розташована спірна нерухомість.

21.06.2019 приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненко О.В. посвідчив договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 відчужила на користь ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3220281701:04:007:0066, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Разом з цим, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 Цивільного кодексу України та статтею 120 Земельного кодексу України, де чітко говориться, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 (пункт 7.40) у справі N 910/18560/16 наголосила на імперативному характері цього законодавчого припису. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки (пункт 7.42 цієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду).

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній власник земельної ділянки порядку припинення прав на земельну ділянку, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення (Суд у цьому висновку враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі N 910/18560/16).

Врешті-решт, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц).

Крім того, відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах. Зазначений висновок зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18) від 30 травня 2018 року.

Таким чиномпозовні вимогищодо скасування рішення Волошинівської сільської ради, Баришівського району, Київської області від 07.08.2018 року № 492-27-07 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 » підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не набула права власності на спірне нерухоме майно на підставі судового рішення (мирової угоди), яке в подальшому було скасовано, та, відповідно, не мала права розпоряджатися земельною ділянкою під цією будівлею, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3220281701:04:007:0066 від 21.06.2019 року № 1337 зареєстрований приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненком Олегом Валерійовичем, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» права власності на спірну земельну ділянку.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «СЕГМНТ-АГРО»

09.09.2022 позивач подав до суду висновок експерта №1-17/08 за результатами проведення почеркознавчої експертизи. Відповідно до вказаного висновку підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Продавець», зліва від рукописного запису « ОСОБА_4 », на другому аркуші Договору № 5 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» від 20 грудня 2014 року, що укладений від імені ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» та ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Однак, суд звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до ст. 363 Цивільного кодексу України право власності на частку в статутному капіталі ТОВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ.

За приписами ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`зки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

У п. 4 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Зокрема, згідно з положеннями зазначених норм права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 вказала на те, що будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки. Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо. Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто, якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

Враховуючи те, що на час укладення оскаржуваного договору купівлі-проваджу частки у статутному ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО», за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 мав необхідний обсяг цивільної правоздатності, були порушені права позивача. Відчуження частки у статутному капіталі відбулось без згоди учасників Товариства, частка у статутному капіталі була відчужена особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної правоздатності, що є правовою підставою передбаченою приписами ст. 215 Цивільного кодексу України, для визнання вказаного договору недійсним.

На підставі вищенаведеного, керуючись 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» в особі директора Орла Олега Івановича до ОСОБА_1 , Баришівської селищної ради Київської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненка Олега Валерійовича про визнання права власності на нерухоме майно та скасування незаконних правочинів задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» (код ЄДРПОУ 35326997) від 20 грудня 2014 року №5, укладений між ТОВ «СЕГМЕНТ-АГРО» та ОСОБА_1 .

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» (код ЄДРПОУ 35326997) право власності на 7/1000 частин комплексу будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлова будівля адміністративний будинок (контора відділку №1) літера П, загальною площею 58,50м.кв. (на теперішній час будівля якій присвоєно адресу: АДРЕСА_2 ).

Скасувати рішення Волошинівської сільської ради, Баришівського району, Київської області від 07.08.2018 року № 492-27-07 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ».

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3220281701:04:007:0066 від 21.06.2019 року № 1337 зареєстрований приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненком Олегом Валерійовичем, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 від 21.06.2019 року № 1335 зареєстрований приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненком Олегом Валерійовичем, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» (код ЄДРПОУ 35326997) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220281701:04:007:0066 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ-АГРО» (код ЄДРПОУ 35326997) суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 12612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень 00 коп. та суму судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривня 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09.05.2023.

Суддя В.Червонописький