Ухвала

від 08.05.2023 по справі 541/1436/23

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1436/23

Провадження № 1-кп/541/185/2023

У Х В А Л А

08 травня 2023 року місто Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №42022171690000084 від 02.11.2022, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород Полтавської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця ЗСУ, водія-механіка військової частини НОМЕР_1 , одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого м. Мирогород Полтавської області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

19.10.2018 ОСОБА_4 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею - 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пункту, в якій повідомив, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності не використав.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7393-СГ від 05.11.2018 надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею - 2,0 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Водночас ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, що згідно вимог ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а також те, що він вже отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею - 2,0 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пункту, маючи умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману земельною ділянкою державної форми власності, для ведення особистого селянського господарства, діючи умисно, з корисливих мотивів, подав 23.01.2019 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області посвідчену особистим підписом заяву від 21.01.2019 про затвердження йому ( ОСОБА_4 ) раніше виготовленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Глибоківської сільської ради Харківського району Харківської області (кадастровий номер земельної ділянки 6325180700:03:014:0295) та просив передати вказану земельну ділянку йому у власність, для ведення особистого селянського господарства, в якій повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, не скористався.

В подальшому ОСОБА_4 реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майно шляхом обману, подав до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області письмову заяву посвідчену особистим підписом з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області площею - 2,0000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5323289600:00:006:0187 та прохав передати її безоплатно у приватну власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 01.02.2019 року №759-СГ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів та передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку, що розташована на території Глибоківської сільської ради Харківського району Харківської області, площею 2,0000 га (кадастровий номер 6325180700:03:014:0295) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Так, 25.02.2019 на підставі зазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 01.02.2019 року №759-СГ та заяви ОСОБА_4 державним реєстратором Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області зареєстровано за ОСОБА_4 право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності: 30498540, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45746912 від 28.02.2019). У подальшому, зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_6 , 28.10.2019 на підставі акту прийманні передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «САНПАУЕР 2019» (ідентифікаційний код юридичної особи 43311215), передав як внесок до статутного капіталу ТОВ «САНПАУЕР 2019» (ідентифікаційний код юридичної особи 43311215).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №788-СГ від 04.02.2019, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 5323289600:00:006:0187) для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, діючи умисно всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, шляхом обману, достовірно знаючи та приховуючи той факт, що 25.02.2019 державним реєстратором Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за ОСОБА_4 зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, що розташована на території Глибоківської сільської ради Харківського району Харківської області, площею 2,0000 га (кадастровий номер 6325180700:03:014:0295) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_4 01.03.2019 звернувся з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) до державного реєстратора Миргородської міської ради Полтавської області, на підставі якої та наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №788-СГ від 04.02.2019 за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення 45821940 від 05.03.2019; номер запису про право власності 30568600) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323289600:00:006:0187.

В результаті вчинення ОСОБА_4 протиправних дій, останнім, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, шляхом обману набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323289600:00:006:0187, вартість якої, згідно нормативно-грошової оцінки складає 15647, 04 грн., що знаходиться на території Миргородського району Полтавської області (колишньої території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області), яка вибула із земель державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_4 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, внаслідок чого ОСОБА_4 довів свій протиправний умисел до кінця.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст. 190 KK України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

До суду надійшло клопотання від командира військової частини про передачу обвинуваченого ОСОБА_4 на поруки командуванню військової частини та звільнення його від кримінальної відповідальності. Клопотання мотивоване, зокрема, тим, що ОСОБА_4 зараз проходить службу у військовій частині де характеризується з позитивної сторони, має постійне місце проживання, одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, з першого дня російської агресії проти України здійснює покладені на нього обов`язки військовослужбовця. Повідомили, що командування військової частини розглянуло можливість про взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_4 з метою контролю за належною поведінкою останнього.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому злочині визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, у скоєному щиро розкаюється, висловив жаль з приводу вчиненого. Просив вищевказане клопотання задовольнити та звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження щодо нього з передачею його на поруки військовій частині в якій він проходить службу. Зобов`язувався виправдати довіру колективу.

Прокурор не заперечив проти клопотання про передачу ОСОБА_4 на поруки колективу та звільнення від кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження, оскільки наявні всі правові підстави.

Начальник ТЕЧ військової частини ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив передати обвинуваченого ОСОБА_4 на поруки, повідомив, що за місцем служби останній характеризується позитивно, має повагу серед колег, зобов`язувався здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення обвинуваченим нових злочинів та здійснення контролю за військовослужбовцем.

Представник потерпілого-Миргородської міської ради- ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.

Заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Зі змісту ч.4 ст. 286 КПК України вбачається що, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

У відповідності до змісту п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч.1 с. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 с. 47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Згідно ч. 2 ст. 47 КК України у разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності» підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Звернення з клопотанням, крім колективу, може ініціювати сам обвинувачений. За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу. Згідно п. 6 даної постанови звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України має умовний характер, а саме: ця особа протягом року з дня передачі на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадський порядок.

При вирішенні питання про передачу особи на поруки трудовому колективу, суд також має керуватися рекомендаціями, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності» Виходячи з них, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб.

Виходячи з положень закону, закріплених у ст. 47 КК України, питання про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов`язком суду, і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без практичного застосування до неї, передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 190 КК України, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченому у провину, дійсно мало місце, вчинене ним, і отримало правильну кримінально-правову оцінку, що визнано самим обвинуваченим.

При цьому, обвинуваченому ОСОБА_4 судом були роз`яснені суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також йому роз`яснено судом, що закриття кримінального провадження з цих підстав не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав. В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_4 , пояснив, що він цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 47 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, не судимий, тобто, вперше вчинив кримінальне правопорушення.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, яке передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осудив свою поведінку, розпочав процес повернення земельної ділянки у комунальну власність, зобов`язався не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадський порядок, що свідчить про його бажання спокутувати провину перед колективом та виправити свою поведінку.

Наведені обставини в сукупності свідчать про те, що щире каяття має місце.

З наданих в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження також встановлено що обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем, виключно позитивно характеризуються за місцем роботи, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Відповідно до поданого суду клопотання командування військової частини НОМЕР_1 прийняло рішення про взяття обвинуваченого ОСОБА_4 на поруки.

Беручи до уваги усі наведені обставини в сукупності, зокрема, фактичні обставини кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані його особистості, виключно позитивну характеристику за місцем служби, суд приходить до переконання, що командування військово частини буде здатне здійснювати щодо обвинуваченого заходи виховного характеру.

А відтак, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 є можливим без фактичного застосування до нього передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу, з передачею останнього на поруки командуванню військової частини для надання можливості стати на шлях виправлення.

Таким чином, суд не вбачає жодних застережень щодо застосування положення, передбаченого ст. 47 КК України, наведена сукупність обставин вказує на наявність правових підстав для задоволення клопотання командування військової частини НОМЕР_1 про передачу обвинуваченого ОСОБА_4 на поруки колективу та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України у зв`язку з передачею особи на поруки, та закриття даного кримінального провадження на підставі п. 1 ч.2 ст. 284 КК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. 47 КК України, п.1 ч.2 ст. 284, ч.1 ст. 285, ч.4 ст.286, ст. ст. 369, 372, 376, 395, 532 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання командування військової частини НОМЕР_1 про взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ст. 47 КК України, у зв`язку з передачею його на поруки Військовій частині НОМЕР_1 , за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022171690000084 від 02.11.2022, щодо обвинувачення ОСОБА_4 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.2 ст. 47 КК України у разі порушення ним умов передачі на поруки він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України.

Роз`яснити командуванню Військової частини НОМЕР_1 , що відповідно до ч.1 ст. 289 КПК України, якщо протягом року з дня передачі ОСОБА_4 на поруки колективу Військової частини НОМЕР_1 він не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

СуддяОСОБА_1