Рішення

від 08.05.2023 по справі 568/1359/22

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1359/22

Провадження №2/568/50/23

08 травня 2023 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Турянської Л.І.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_3 ,

ОСОБА_2

третя особа Радивилівська державна нотаріальна контора державний нотаріус Забожна Л.Л.

про визнання права власності в порядку спадкування по закону,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.?

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони по справі є дітьми ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 1,9847 га та земельна ділянка площею 0,1554 га.

Вона спадщину прийняла, їх батько (чоловік померлої) відмовився від прийняття спадщини після смерті дружини на її (позивача) користь, а відповідачі з заявами про прийняття спадщини не звертались, спадщину після смерті матері не прийняли.

Вона прийняла спадщину в установленому законом порядку та одержала в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки площею 1,9847 га та 0,1554 га.

Отримати свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину домоволодіння у нотаріальній конторі вона не може, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів, які стверджують право власності спадкодавця на зазначене нерухоме майно.

У відзиві на позовну заяву відповідачі заперечили позовні вимоги, просили відмовити в задоволенні позову. Вважають, що після смерті матері ОСОБА_4 спадщину прийняли, як позивачка ОСОБА_1 , так і їх батько ОСОБА_5 - чоловік померлої, оскільки вони проживали та були зареєстровані у спірному домоволодінні разом зі спадкодавицею на день її смерті. Зазначають, що наявна в матеріалах спадкової справи заява батька ОСОБА_5 про відмову від спадщини не відповідає Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а відтак вказана заява є нікчемною та не створює юридичних наслідків для відмови від прийняття спадщини. Вважають, що нотаріус незаконно та безпідставно видав позивачці свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки лише позивачці.

Відповідачі вважають, що позивач не надала належних доказів на підтвердження набуття спадкодавицею ОСОБА_4 права власності на частину спірного житлового будинку та доказів, що померлій належала саме 1/2 частка в спільному сумісному майні подружжя. Питання щодо визначення такої частки в судовому порядку за померлою ОСОБА_4 позивач не вимагає.

Звертають увагу на те, що правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, підстави втрати частки в майні колгоспного двору визначаються ст.ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 р.

Ухвалою від 27.12.2022 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами від 24.01.2023 р., 14.02.2023 р., 28.02.2023 р. відкладено підготовче засідання.

Ухвалою від 14.03.2023 р. зарито підготовче провадження, справу призначено для розгляду по суті.

В судовому засіданні від 04.04.2023 р. оголошено перерву до 08.05.2023 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Зазначив, що з матеріалів спадкової справи та наданих суду документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті своєй матері ОСОБА_4 , прийняла спадщину та отримала у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна. Позивач вважається такою, що прийняла спадщину у повному обсязі на все спадкове майно, оскільки спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитись. Заява ОСОБА_5 (чоловіка померлої) про відмову від спадщини на користь позиваки прийнята нотаріусом до провадження та не викликає сумнівів у волевиявленні заявника. Доводи відповідачів в цій частині є надуманими, їх незгода з позовними вимогами обумовлена лише бажанням збільшити свою часту у спадковому майні після смерті батька, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачі спадщину після смерті матері - ОСОБА_4 не приймали.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив позовні вимоги. Наголосив, що своєчасно звернувся до секретаря сільської ради для складання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте вказану заяву нотаріусу не подав. Вважає, що спірне нерухоме майно відноситься до групи господарств "колгоспний двор" та їх батьки були членами колгоспного двору. А тому, спори щодо майна колгоспного двору, мають вирішуватися за нормами ст.ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 р.

Третя особа державний нотаріус в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, подав копію спадкової справи.

Дослідивши письмові докази, заслухавши учасників судового провадження, суд враховує наступне.

29.07.1973 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крупецькою сіслькою радою Радивилівського району зареєстрований шлюб, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а.с. 11).

З свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 01.11.1983 р. вбачається, що матір`ю ОСОБА_6 є ОСОБА_4 , батьком - ОСОБА_5 (а.с. 10).

У зв`язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на " ОСОБА_7 ", про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 від 08.11.2003 р. (а.с. 9).

Судом встановлено, що батьками відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 26.10.2022 р. (а.с. 12).

З листів Крупецької сільської ради №10-14/922 від 10.04.2023 р., № 10-14/954 від 12.04.2023 р. вбачається, що за зверненням ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 25.03.2015 р. секретарем виконавчого комітету Крупецької сільської ради Радивилівського району Рівненської області складені заяви щодо прав на спадкове майно та посвідчено справжність підписів заявників на вказаних заявах.

24.04.2015 р. ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 70).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , чоловік померлої та батько позивача, звернувся до державного нотаріуса з заявою про відмову від спадщини на майно дружини на користь доньки ОСОБА_1 . Зазначив, що приймати спадщину, після смерті дружини він не буде (а.с. 71).

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 із заявами про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса не звертались.

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , Радивилівською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 57382917 від 24.04.2015 р. (а.с. 75).

Державний нотаріус повідомив відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що 24.04.2015 р. відкрита спадкова справа № 57382917 після смерті ОСОБА_4 . Рекомендовано звернутись до Радивилівської районної державної нотаріальної контори Рівненської області для вирішення питання спадкування. Роз`яснено, що у разі їх неявки, свідоцтвао на право на спадщину буде видано спадкоємцям, які прийняли спадщину (а.с. 130, 131).

Після вказаного повідомлення відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини строк не звернулись.

Листами №768/01-16 від 08.09.2017 р., № 769/01-16 від 08.09.2017 р. державний нотаріус роз`яснила відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що видати свідоцтво про право на спадщину на майно після смерті їх матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не можливо у зв`язку з пропуском ними строку на прийняття спадщини (а.с. 129, 134).

04.10.2017 р. державним нотаріусом на ім`я ОСОБА_1 видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельні ділянки розташовані на території Крупецької сільської ради кадастровий номер 5625884800:07:007:0068 площею 1,9847 га та кадастровий номер 5625884800:07:018:0175 площею 0,1554 га (а.с. 86, 87).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем є ОСОБА_1 - свідоцтва про право на спадщину № 921, № 923 (а.с. 88, 89).

На підставі свідоцтв про право власності на спадщину № 921, 923, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на вищевказані земельні ділянки (а.с. 16, 17).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.11.2021 р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказане спадкове майно та рекомендовано звернутись до суду (а.с. 26).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформація щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 - відсутня (а.с. 56).

З довідки Радивилівської міської ради вбачається, що реєстрація права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 , на підставі запису в погосподарській книзі Крупецької сільської ради № 12, в КП "Радивилівське районне БТІ" до 01.01.2013 р. не проводилась (а.с. 57).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не проводилась (а.с. 56).

З висновку про технічний стан житлового будинку вбачається, що власником вказаного будинку є ОСОБА_5 , будинок побудовано в 1983 р. Дані зазначено згідно виписки з погосподарської книги Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області № 1134 від 14.11.2022 р. (а.с. 25).

Відповідно до довідки Крупецької сільської ради № 1138 від 31.10.2022 р., ОСОБА_4 на час смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входили: чоловік ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_1 , зять ОСОБА_9 та онуки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а.с. 16).

Відповідно до листа Крупецької сільської ради № 10-14/717 від 15.03.2023 р. за даними архівної погосподарської книги за 1991-1995 роки, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до суспільної групи "робочий двір".

У складі сім`ї вказаного господарства значаться: ОСОБА_5 - голова двору, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_12 - дочка, ОСОБА_2 - син та ОСОБА_6 - дочка.

Площа земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташоване за вказною адресою, згідно записів погосподарської книги за 2016-2023 р. становить 0,12 га.

Рішенням Крупецької сільської ради № 51 від 30.04.1996 р. "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постіне користування" земельну ділянку площею 0,40 га для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового бужинку і господарських будівель, передано ОСОБА_13 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 16.02.2022 р. (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватним нотаріусом заведена спадкова справа №91/22, спадкоємцями є діти померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с. 92).

Звертаючись в суд з цим позовом, позивач вказує, що вона прийняла спадщину після смерті матері за законом, однак, свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не отримала через відсутність правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, яке збудовано у 1983 році і не зареєстровано у Державному реєстрі нерухомості.

Позивачка не має іншого способу, крім судового, отримати право установлюючи документи на частину спадкового будинку.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок або споруду та з`ясовувати питання коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку. Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з наступними змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав не залежно від державної реєстрації будинковолодіння.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13; постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18); постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №640/21456/18 (провадження №61-18157/19)

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, технічним паспортом на будівлю, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок, сплатою податків, реєстрацією тощо.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

З технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 житлового будинку вбачається, що власником вказаного будинку є ОСОБА_5 , будинок побудовано в 1983 р. Самовільно зведені будівлі та споруди - відсутні, самовільні переобладнані приміщення - відсутні.

Реєстрація будинку проведена у погосподарській книзі Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, що підтверджено випискою № 1134 від 14.11.2022 р.

Відповідно до довідки Крупецької сільської ради №1138 від 31.10.2022 р., ОСОБА_4 на час смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входили: чоловік ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_1 , зять ОСОБА_9 та онуки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а.с. 16).

Таким чином, здійснення запису у погосподарській книзі Крупецької сільської ради щодо будинковолодіння АДРЕСА_1 та наявний технічний паспорт на цей будинок, виконаний уповноваженим на це органом, визнавались владою як акти, що підтверджують право приватної власності.

Встановлено і не оспорюється сторонами що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які їх батьками, перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.07.1973 р.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був побудований батьками сторін під час шлюбу у 1983 р., а тому належав їм на праві спільної сумісної власності у рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати сторін ОСОБА_4 померла і після її смерті відкрилась спадщина на належну їй частину спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Припущення відповідачів, що спірний будинок міг бути власністю колгоспного двору суд відхиляє з таких підстав.

Згідно з довідкою Крупецької сільської ради № 10-14/717 від 15.03.2023 р. за даними архівної погосподарської книги за 1991-1995 роки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до суспільної групи - "робочий двір".

Крім того, нині чинне законодавство не містить визначення поняття «колгоспний двір». З прийняттям Закону України «Про власність» від 07.02.1991, який втратив чинність 20.06.2007 року, колгоспний двір з 15.04.1991 р. припинив своє існування. З Цивільного Кодексу України вилучено статті, що встановлювали його статус (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 16 грудня 1993 року № 3718-XII, який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу, що спірне домоволодіння мало статус колгоспного двору. Крім того, суд враховує, що відповідачі не заявляють про своє право власності на частку у майні колгоспного двору, існування якого припинено з 15.04.1991 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Згідно статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Частиною 1 ст.1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Пунктом 2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 3.3, 3.11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі, заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження.

Відповідно до п. 3.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Пунктом 4.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, ?повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на -1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки.

Позивач ОСОБА_1 у встановлений строк звернулася із відповідною заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтва на право на спадщину за законом № 921, № 923 на земельні ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з заявами про прийняття спадщини, після смерті матері, до нотаріуса не зверталися, спадщину не прийняли.

Крім того, судом встановлено, що батько сторін ОСОБА_5 , відмовився від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті його дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , що підтверджується заявою від 25.05.2015 р. посвівдченою секретарем Крупецької сільської ради (а.с. 71). На підставі ст. 1270, 1274 ЦК України, нотаріусом врахована вказана заява, а тому видані свідоцтва на право на спадщину за законом на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_1 - спадкоємця, який звернувся з заявою про прийняття спадщини.

Суд критично оцінює доводи відповідачів щодо недійсності виданих на ім`я ОСОБА_1 свідоцтв на право на спадщину за законом, оскільки вказані свідоцтва в установленому порядку не оскаржувалися та недійсними не визнавалися.

Доводи відповідачів про те, що їх батько ОСОБА_5 спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, спростовуються наявною в матеріалах справи заявою про відмову від спадщини на користь позивача.

Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленому законом порядку спадщину прийняла її дочка ОСОБА_1 (земельні ділянки), а тому отримала право на 1/2 частину спадкового майна, яке є предметом спору у даній справі.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , на яке не видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме: частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.?

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 496 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 );

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 );

Третя особа: Радивилівська державна нотаріальна контора державний нотаріус Забожна Л.Л. (вул. Кременецька, 52, м. Радивилів, Дубенський р-н, Рівненська обл.)

Повний текст рішення виготовлений 09.05.2023 р.

Суддя А.О. Сільман