Рішення

від 10.04.2023 по справі 761/4440/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4440/22

Провадження № 2/761/4311/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Корнійчук Є.Т.,

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа», про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа», Громадської організації «Донецький інститут інформації», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство «Остро», Громадської організації «Центр досліджень соціальних перспектив Донбасу», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська прес-група», ОСОБА_4 , Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , юридична особа - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламное агентство «Индекс 20», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамблер групп», ОСОБА_15 , юридична особа -Google LLC, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл», ОСОБА_16 , Власника веб-сайту/реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7, Власника веб-сайту/реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_9, Власника веб-сайту/реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_10, Власника веб-сайту/реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову на стороні відповідачів 9-11: ОСОБА_19 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: ОСОБА_20 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.02.2022 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа», Громадської організації «Донецький інститут інформації», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство «Остро», Громадської організації «Центр досліджень соціальних перспектив Донбасу», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська прес-група», ОСОБА_4 , Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , юридична особа - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламное агентство «Индекс 20», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамблер групп», ОСОБА_15 , юридична особа -Google LLC, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл», ОСОБА_16 , Власника веб-сайту/реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7, Власника веб-сайту/реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_9, Власника веб-сайту/реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_10, Власника веб-сайту/реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову на стороні відповідачів 9-11: ОСОБА_19 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: ОСОБА_20 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, виділивши в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: ОСОБА_20 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію.

Предметом позову є:

1. Визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію, поширену про нього ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_11

2. Зобов`язання ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «УП МЕДІА» видалити спірну публікацію із вказаного веб-посилання.

3. Стягнути солідарно зі співвідповідачів - власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен та авторів спірних публікацій: ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УП МЕДІА» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.05.2022 р. відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_2 (далі також - позивач) є суддею у відставці, доктором юридичних наук, займається науковою та викладацькою діяльністю, є автором наукових праць, заступником голови правління Громадської організації «Всеукраїнська асоціація суддів у відставці», адвокатом, щодо якого протягом декількох років на різних веб-сайтах ведеться активна брудна кампанія по розповсюдженню недостовірної інформації про те, що він в стані алкогольного сп`яніння убив двох дітей, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Така поведінка осіб, відповідальних за розповсюдження інформації в мережі Інтернет, заподіює позивачу значну шкоду, а її зберігання в мережі Інтернет за активними інтернет-посиланнями продовжує підтримувати негативну репутацію ОСОБА_2 , порушує особисті, професійні та інші соціальні зв`язки. Залишення цієї недостовірної інформації за первісними посиланнями породжує суспільний осуд позивача на основі неправдивої інформації про факти та події, які, в дійсності, ніколи не відбувались насправді. Оскільки у такий спосіб продовжує заподіюватися шкода честі, гідності та діловій репутації позивача, останній вважає за необхідне звернутись до суду з цим позовом, зважаючи на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «Народна правда» ІНФОРМАЦІЯ_12 було опубліковано статтю з недостовірною інформацією про позивача під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3». Ця інформація поширена за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_4 опублікованій статті зазначено, зокрема, таке:

«Когда мы узнали, что в отношение судьи, виновного в гибели ни в чем не повинных детей, а также - по меньшей мере косвенно - в смерти их матери и отца, в парламент подано представление на повышение, мы немедленно обратились во все инстанции с требованием остановить этот процесс, помешать восхождению преступника наверх буквально «по трупам». Однако в парламенте никто даже не заикнулся о наших предостережениях относительно кандидатуры ОСОБА_21 .

А мы ставили вопрос о человеке, обвиняемом даже не в поборах и взятках, как стоит вопрос о Звариче, а о судье, который подозревается в убийстве целой семьи - и за него нардепы проголосовали конституционным большинством».

Автор цієї публікації позивачу не відомий, встановити його неможливо. Жодне з п`яти гіперпосилань, вказаних у цій публікації як джерела розповсюдженої інформації, не є робочим.

Звертає увагу суду на те, що інформація про те, що ОСОБА_2 , будучи суддею Київського районного суду м. Донецька, в 2004 році, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, вчинив ДТП, в результаті якого загинуло двоє дітей, є інформацією про факт, тобто про конкретну подію, дійсність якої можна перевірити, а не оціночним судженням (припущенням, суб`єктивною думкою, оцінкою тощо). Стверджує, що такого факту, як ДТП за участю Позивача, в результаті якого загинуло 2-є дітей, не існувало, так само, як і того факту, що стосовно ОСОБА_2 коли-небудь порушувалась кримінальна справа. Наголошує на тому, що стосовно позивача ніколи не порушувались кримінальні справи, він не має судимості. Звертає увагу на те, що поширена відповідачами інформація є негативною і неправдивою. Відповідачі фактично звинуватили позивача у вчиненні злочину. При цьому, у поширених ними публікаціях вони не посилаються на джерело своєї обізнаності з конкретною вказівкою (посиланням) на таке першоджерело, а самі безапеляційно стверджують про те, що ОСОБА_2 вчинив злочин. Захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2 шляхом визнання поширеної ними інформації недостовірною з одночасним видаленням її з відповідних веб-посилань та стягнення з них заподіяної позивачу моральної шкоди, не суперечитиме нормам чинного цивільного законодавства України, припинить триваюче правопорушення, дозволить повною мірою реалізувати право позивача на ефективний судовий захист його честі, гідності та ділової репутації, а отже у вичерпний спосіб захистити його права. Тим більше, що право на вилучення недостовірної інформації є конституційною гарантією, закріпленою в Основному Законі нашої держави.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, просить суд врахувати характер, обсяг та тривалість душевних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач у зв`язку з приниженням його честі, гідності та ділової репутації внаслідок поширення стосовно нього недостовірної інформації. Тому, з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також кількості співвідповідачів у цій справі, тривалості заподіяння шкоди такими публікаціями, характеру спірної інформації, розмір моральної шкоди у цій справі оцінює у 500000 грн., який вважає необхідним та достатнім та просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку у рівних частинах.

Проте, в подальшому, позивач в додаткових поясненнях зазначив, що у зв`язку із тим, що первісний позов було роз`єднано, а всього співвідповідачів у первісному позові було визначено 30 осіб, то з двох відповідачів у цій справі - ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа», повинна бути стягнута моральна шкода у розмірі 16667,00 грн. з кожного, що в сумі складає 33334,00 грн.

Від представника відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що ТОВ «УП Медіа» не є належним відповідачем у цій справі, та не може надавати жодні пояснення щодо інформації розміщеної на цьому сайті.

Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористалась.

В судовому засіданні, яке відбулось 10.04.2023 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладених у позові.

В судове засідання, яке відбулось 10.04.2023 року, відповідач-1 не з`явилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

В судове засідання, яке відбулось 10.04.2023 року, відповідач-2 не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «Народна правда» ІНФОРМАЦІЯ_12, було опубліковано статтю з недостовірною інформацією про ОСОБА_2 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3». Ця інформація поширена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4

В опублікованій статті зазначено, наступне:

«Когда мы узнали, что в отношение судьи, виновного в гибели ни в чем не повинных детей, а также - по меньшей мере косвенно - в смерти их матери и отца, в парламент подано представление на повышение, мы немедленно обратились во все инстанции с требованием остановить этот процесс, помешать восхождению преступника наверх буквально «по трупам». Однако в парламенте никто даже не заикнулся о наших предостережениях относительно кандидатуры ОСОБА_21 .

А мы ставили вопрос о человеке, обвиняемом даже не в поборах и взятках, как стоит вопрос о Звариче, а о судье, который подозревается в убийстве целой семьи - и за него нардепы проголосовали конституционным большинством».

Згідно з даними Довідки Центру компетенції № 17-27/2022-Д від 19.01.2022 станом на момент публікації спірної статті (тобто станом на 20.03.2009) реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_12 зазначена ОСОБА_3 .

Крім цього, на спірному веб-сайті вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_5 - це проект від «Українська правда», яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «УП МЕДІА».

Із досліджуваної судом оскаржуваної інформації вбачається, що в основу оскаржуваних публікацій покладена інформація з першоджерела - публічного висловлювання народного депутата України ОСОБА_20 , висловленого ним у ході пленарного засідання Верховної Ради України 05.07.2016 року зі звинуваченням ОСОБА_2 у вбивстві двох дітей внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вказані висловлювання народним депутатом Верховної Ради України ОСОБА_20 стали підставою для звернення ОСОБА_2 до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_20 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2019 року у справі №361/3910/19 позов ОСОБА_2 задоволено та визнано інформацію народного депутата України ОСОБА_20 , оприлюднену в ході пленарного засідання Верховної Ради України 05.07.2016 року наступного змісту: «В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим що потерпілих немає» - недостовірною та такою, що ганьбить честь гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2020 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.02.2022 року постанову Київського апеляційного суду від 01.07.2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 01.07.2020 року Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи спір, апеляційний суд не врахував, що оспорювана інформація стосувалася публічної особи, була поширена відповідачем як народним депутатом щодо позивача як кандидата на звільнення з посади судді, містила обґрунтування мотивів його голосування та основана на інформації, яка до цього неодноразово оприлюднювалася в різних засобах масової інформації, зміст спірних висловлювань з урахуванням цих обставин не проаналізував. Окрім цього, вказуючи про те, що вся оспорювана інформація є неправдивою, містить посилання на факти, яких у житті позивача не існувало, апеляційний суд не врахував положень статей 12, 81 ЦПК України, не з`ясував якими належними та допустимими доказами підтверджені ці обставини, зокрема сам факт того, що позивач не брав участі в дорожньо-транспортній пригоді та факт відсутності щодо нього закритого кримінального провадження. При цьому Верховний Суд звернув увагу, що надана ОСОБА_22 довідка вказані обставини не підтверджує, оскільки в такій зазначено, що він не притягається до кримінальної відповідальності станом на 28.05.2019 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2023 рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2019 року залишено без змін.

Так, судовим рішенням у справі № 361/3910/19 встановлено, що ОСОБА_2 - суддя у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці Київського апеляційного адміністративного суду за № 01737 08.09.2016 року у зв`язку із поданням заяви про відставку звільнений з посади судді Київського апеляційного адміністративного суду, про що свідчить постанова Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 року за № 1513.

Згідно диплома доктора наук ОСОБА_2 захистив дисертацію за спеціальністю господарське право, господарсько-процесуальне право, та здобув науковий ступінь доктора юридичних наук. На підставі рішення Атестаційної колегії від 26.06.2017 року отримав диплом за ДД № 006762.

Відповідно до поданої довідки серії ААА № 0669773, виданої Міністерством внутрішніх справ, за обліками МВС громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м. Донецьк, Донецької області, на території України станом на 28.05.2019 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Також судовим рішенням встановлено, що 05.07.2016 року (13 година 35 хвилина 51 секунда згідно стенограми засідання), депутат ВР ОСОБА_20 (Фракція БПП), оголосив інформацію про скоєння злочину суддею ОСОБА_2 , а саме, що «От сьогодні ми даємо згоду, ми голосуємо про звільнення за станом здоров`я такого судді ОСОБА_2 Київського апеляційного адміністративного суду. Я розповім коротко історію, і ви жахнетесь від історії цього судді. Він був суддею Київського району міста Донецька. В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим, що потерпілих немає. Адже діти загиблі, їхні батьки померли і нікого немає. Ви думаєте його звільнили? Ні, його перевели до Києва, і він тут декілька років займав посаду судді у Київському апеляційному адміністративному суді. Я закликаю всіх голосувати, звичайно, за звільнення цих суддів. Але багатьох з них, особливо тих, хто там ховається за зняттям згідно стану здоров`я…» ІНФОРМАЦІЯ_13 стенограма пленарного засідання Верховної Ради України 05.07.2016 року).

Вирішуючи спір у цивільній справі № 361/3910/19, суд зазначив, що, із записів стенограми п`ятдесят восьмого засідання Верховної Ради України, 05.07.2016 року (13 година 35 хвилина 51 секунда згідно стенограми засідання) вбачається, що, оголошена депутатом ВР ОСОБА_20 (Фракція БПП) інформація містить стверджувальні вислови, які вказують на вчинення позивачем дій, які чинним законодавством кваліфікуються як злочин, що в свою чергу, дискредитує його, зокрема як суддю, формуючи відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону.

Таким чином, суд, розглядаючи справу №361/3910/19 дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не надано допустимих та належних доказів правдивості відомостей, висловлених під час засідання Верховної Ради України, зокрема представник відповідача під час розгляду справи послався на те, що висловлена інформація була відома широкому загалу, а факт повторення в черговий раз тієї самої інформації відповідачем не завдає шкоди немайновим правам позивача, відповідач відтворив зміст загальновідомої інформації, без спотворення та перекручування, чим висловив оцінку відносно правдивості спірної інформації та висловив гостру критику діянь позивача, при цьому послався на джерела такої інформації.

Але у джерелах інформації, яку подав представник відповідача, посилаючись як на загальновідомий факт, міститься наступне: 27.08.2008 року дайджест «Укррудпром» опублікував статтю «Истинное лицо наших власть предержащих на примере олигарха ОСОБА_23 », зазначено, про те, що: «… о ДТП, виновником котрого был судья того же Киевского райсуда. Он совершил смертельный наезд на двух детей неподалеку от места работы. В 2001 году по этому факту было возбуждено уголовное дело. Мать погибших детей вскоре умерла, а отец, писавший жалобы, был найден повешенным».

ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «Радіо Свобода» опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_14» зазначено, що: « …. Претендентом на посаду судді Вищого адміністративного суду України став ОСОБА_24 . У 2004 році, підчас роботи суддею Київського райсуду Донецька, ця людина, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зробила в Донецьку ДТП, в результаті якого загинули двоє дітей. Принаймні, так стверджували правозахисники у своїх зверненнях у різні інстанції. ….А скаржитись відносно порушень при проведенні досудового слідства було вже нікому, оскільки мати дітей померла від горя, а батька знайшли повішеним.»

ІНФОРМАЦІЯ_15 на сайті «Українська правда» було опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_16», за таким змістом: «Суддю ОСОБА_25 звинувачували у тому, що він у 2004 році начебто спричинив ДТП, внаслідок якої загинули двоє дітей. Слідство тривало довго, проте матеріали кримінальної справи так і не були передані до суду. Скаржитись відносно порушень при проведенні досудового слідства було нікому - мати дітей-жертв наїзду померла від горя, а батька знайшли повішеним.»

Інформація доведена до відома на засіданні Верховної Ради України відповідачем за текстом: «От сьогодні ми даємо згоду, ми голосуємо про звільнення за станом здоров`я такого судді ОСОБА_2 Київського апеляційного адміністративного суду. Я розповім коротко історію, і ви жахнетесь від історії цього судді. Він був суддею Київського району міста Донецька. В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим, що потерпілих немає.», доказів вчинення яких у передбаченому законом порядку не встановлено.

Зміст інформації, стиль, характер та манера викладеної в ній зазначеної вище інформації безпосередньо стосується позивача, вона за встановленими у справі обставинами та поданими доказами не відповідає дійсності, доведена з перекручуванням інформації, яка розповсюджувалась раніше засобами масової інформації, є недостовірною та такою принижує ділову репутацію позивача, як судді у відставці та науковця.

Суд при цьому врахував, що позивач є публічною особою, тому він відкритий для критики і пильного нагляду громадськості, представників різних політичних партій й межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою. При цьому повинен забезпечуватися баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань з одного боку, яке не може бути безмежним й таким, що звільняло б від передбаченої законом, в даному випадку цивільної відповідальності, та конституційними гарантіями іншої особи, права якої не можуть поглинатися тільки правом розповсюджувача інформації, та позбавляти її судового захисту на спростування недостовірної інформації про особу, в передбачений законом спосіб.

На підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року за № 1 (далі-Постанова) зазначено, що фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи дані спори суди повинні враховувати наступні відмінності:

а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;

б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 6 Постанови, позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п. 15 Постанови при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» (діюча норма ст. 30 Закону України «Про інформацію») оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

З огляду на викладене та відповідно до положення ч.4 ст. 82 ЦПК України суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 361/3910/19, що оскаржувана позивачем інформація містить стверджувальні вислови, які вказують на вчинення ним дій, які чинним законодавством кваліфікуються як злочин, що в свою чергу, дискредитує його, зокрема як суддю, формуючи відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону, а отже, є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, як судді у відставці та науковця.

За змістом ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 12 Постанови належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»).

Веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

В матеріалах справи містяться належні та достовірні письмові докази, надані стороною позивача, які підтверджують, що відповідачі є власниками веб-сайтів, зазначених у позові, на яких була розміщена оскаржувана інформація, а тому, суд дійшов висновку, що доводи відповідача-2 про те, що він не є належним відповідачем у справі є необґрунтованими.

При цьому, як встановлено судом, автори вказаних вище публікацій невідомі, а тому, власники веб-сайтів, на яких розміщено зазначений вище інформаційний матеріал є належними відповідачами у даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами стосовно позивача було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності, в результаті чого були порушені його особисті немайнові права позивача., а тому, суд вважає за можливе зобов`язати їх спростувати недостовірну інформацію щодо позивача ОСОБА_2 шляхом вилученням цієї недостовірної інформації з указаного вище веб-посилання.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 278 ЦК України, якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

Таким чином, законом передбачено різні способи захисту порушених прав, зокрема, й шляхом вилучення публікацій.

Застосування такого способу захисту особистого немайнового права, як спростування недостовірної інформації, за умови, що така інформація залишиться загальнодоступною у мережі Інтернет та може бути у подальшому скопійована, передрукована чи розповсюджена іншим чином, не забезпечить ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача на недоторканість ділової репутації.

Враховуючи, що спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, в даному випадку наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідачів видалити недостовірну інформацію з відповідного веб-сайту у мережі Інтернет, власниками якого вони є.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України).

Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначив лише перелік обставин, які, на його думку, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, однак позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.77,78 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідачів та з яких міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди.

При вирішенні судом позовних вимог про стягнення моральної шкоди, судом також береться до уваги, що в основу оскаржуваної публікації покладена інформація з першоджерела - публічного висловлювання народного депутата України ОСОБА_20 , до якого подавав позов ОСОБА_2 в іншому провадженні, при цьому вимог про відшкодування моральної шкоди до нього не ставив.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа», про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію - задовольнити частково.

Визнати недостовірною й такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію поширену проти нього ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «Українська правда» в публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3» за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_11».

Зобов`язати ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «УП Медіа» видалити публікацію під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3» за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_11».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі № 761/4440/22.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Дані про стягувача: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Дані про боржників:

1. ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «УП Медіа», ЄДРПОУ: 44157477, адреса: м.Київ, вул. Саксаганського, буд.36Д.

Суддя: