Рішення від 09.05.2023 по справі 502/247/23

Справа № 502/247/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Масленикова О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.,

розглянувши цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог:

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кілійської міської ради

про

визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, припинення стягнення аліментів. Як зазначив позивач в позові, між ним та відповідачем, був укладений шлюб, в якому народилися ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням суду від 29.04.2013 р. (справа № 502/559/13-ц) шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Цим же рішенням встановлено залишити місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем проживання їх матері за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, відповідач за зазначеною адресою давно фактично не проживає. На цей час постійного свого житла не має, часто наймаючи орендоване житло. Певною мірою це створює незручності в питанні проживання дітей з матір`ю. Часті вимушені переїзди з одного найманого житла у інше, відсутність у дітей постійного звичного їм житла, невідповідність умов проживання, які висуваються для проживання дівчат їх віку, зміна навчальних закладів та кола друзів і однокласників, що їх оточують створюють складнощі та труднощі у вихованні дітей, несе потенційні ризики психологічного характеру щодо сталого їх розвитку. Натомість, позивач має власне якісне житло, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Цей будинок відповідає усім технічним, санітарно - гігієнічним тощо вимогам для забезпечення якісного проживання та розвитку дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Фактично дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за згоди їх матері ОСОБА_2 проживають з позивачем за цією адресою: АДРЕСА_2 з 03.05.2019 року. Позивач має постійну роботу та достатній рівень заробітної плати, аби забезпечувати матеріальні потреби дочок, що проживають зі ним. За характеристикою позивач характеризується позитивно. За сімейним станом є розлученим. Незважаючи на те, що діти проживають з позивачем, він продовжує сплачувати аліменти на їх отримання на користь ОСОБА_2 . Зважаючи на зазначене, позивач просив визначити місце проживання дітей з ним та припинити стягнення з нього аліментів.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляду справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Кілійської міської ради, надала заяву, відповідно до якої просила розглянути справу за її відсутності з урахуванням висновку, проти позову не заперечує.

На підставі письмових заяв сторін, суд ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до свідоцтва про народження виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області 08.10.2009 р., запис акта про народження № 189, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області № 502/559/13-ц від 29.04.2013 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано та визначено місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання матері.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області № 502/1309/17 від 18.10.2017 р. змінено розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 10.10.2014 року по справі № 502/1957/14-ц. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі розмірі 750 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі розмірі 750 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З актів про встановлення фактів від 11.01.2021 р., 02.02.2023 р., 14.02.2023 р. вбачається, що з 03.05.2019 р. за адресою: АДРЕСА_2 дійсно проживають ОСОБА_1 та разом з ним проживають його дві неповнолітні доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти охайні, мають всі умови для навчання.

Відповідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 24.12.2021 р. та витягів з реєстру територіальної громади від 06.02.2023 р., ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2

Згідно довідки наданої ПрАТ "УДП" № 48 від 08.02.2023 р. та довідки про доходи ПрАТ "УДП" від 03.02.2023 р. ОСОБА_1 займає посаду слюсаря - ремонтника та за період з 01.11.2022 р. по 31.01.2023 р. отримав дохід в розмірі 77613,62 грн.

З характеристики ПрАТ "УДП" відносно слюсаря - ремонтника ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 виявив себе, як кваліфікований спеціаліст. Наполегливий в роботі, не розгублюється перед труднощами. Сумлінно виконує поставлені перед ним завдання. Надійний, ініціативний, завжди готовий взяти на себе відповідальність, не схильний перекладати її на інших. Легко контактує з людьми та має повагу співробітників, є прикладом для наслідування іншим працівникам. Завжди бере участь у житті колективу. Ввічливий, не має шкідливих звичок.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 24.01.2023 р. виданого Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /м. Одеса/, актовий запис № 2, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано.

Постановою ВП № НОМЕР_2 від 10.11.2020 р. відкрито виконавче провадження відносно стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 750 грн., починаючи з 31.10.2017 р. до 03.01.2026 р.

Згідно висновку органу опіки та піклування «Про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженого рішенням Виконавчого комітету Кілійської міської ради № 169 від 10.04.2023 року, встановлено, що під час бесіди з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було з`ясовано, що з матір`ю вони спілкується щоденно, але проживають з батьком, тому згодні з визначенням місця проживання разом з ним, у зв`язку з чим, виконавчий комітет Кілійської міської ради як орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стосовно визначення місця проживання неповнолітніх дітей, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної ради України 27.02.1991 року, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до статті 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У відповідності до частин 4, 5 статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Визначальним у вирішенні даної позовної вимоги є принцип Міжнародної декларації прав дитини, проголошеною Генеральною асамблеєю ООН «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю».

Згідно статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Так, принцип статті 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що випливає як зі змісту статті 141 Сімейного кодексу України, так зі змісту Конвенції про права дитини, тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, рівно як і батько дитини, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини батьки можуть реалізувати свої права шляхом домовленості між собою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

Згідно зі статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, з`ясувавши, що позивач спроможний надати дітям належний рівень виховання, постійно піклується про їх розвиток, відповідач не надає належної уваги, щодо виховання та догляду за дітьми, приходить до висновку, що вимога, щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно припинення стягнення аліментів з позивача та стягнення аліментів з відповідача, суд виходить з наступного:

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу статтей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Судом встановлено, що з 03.05.2019 року діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає з матір`ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дітей, а проживають зі своїм батьком ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено, ОСОБА_4 ОСОБА_3 проживають з батьком - позивачем по справі та повністю знаходяться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області № 502/1309/17 від 18.10.2017 р.

Припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дітей, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли діти з ним не проживали і знаходились у платника аліментів, то припинення стягнення аліментів має бути з дати подання позову до суду, тобто з 16.02.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-13, 81, 89, 141, ч. 4 ст. 273, ст. ст. 258-259, 264-265 ЦПК, ст. ст. 19, 150, 155, 161, 180-184 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання батька.

Припинити з 16.02.2023 р. стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 750 грн. щомісячно, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області № 502/1309/17 від 18.10.2017 р.

Припинити з 16.02.2023 р. стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 750 грн. щомісячно, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області № 502/1309/17 від 18.10.2017 р.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников