Рішення

від 10.04.2023 по справі 482/1102/22

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.04.2023

Справа № 482/1102/22

Номер провадження 2/482/234/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Баранкевич В.О., за участю секретаря судового засідання Шведової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданої його представником - адвокатом Дмитренком І.М., до Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності ,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2022 року позивач звернувся до суду через свого представника - адвоката Дмитренка І.М. з позовом до Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,2078га, кадастровий номер 4824883200:04:001:0003, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 22 грудня 2020 року він придбав у ТОВ «ТОКА» житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за 70000 гривень, що становить повну вартість будинку.

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2078га кадастровий номер 4824883200:04:001:0003 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка є комунальною власністю.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України (чинній на момент виникнення правовідносин), у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Посилаючись на зазначені обставини просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача - адвокат Дмитренко І.М. надав до суду заяву в якій позов підтримали, просили про його задоволення та провести розгляд справи за їх відсутність.

Відповідач до суду не з`явився, надав до суду заяву в якій просив провести розгляд справи за їхньої відсутності проти задоволення позову не заперечував.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач 22 грудня 2020 року придбав у ТОВ «ТОКА» житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за 70000 гривень. Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2078га кадастровий номер 4824883200:04:001:0003 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка є комунальною власністю. Вказані обставини підтверджуються договором купівлі-продажу посвідченим приватним нотаріусом Філіпенком Д.В.

Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

За частинами першої і другою статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України (чинній на момент виникнення правовідносин), у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 125 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20).

Таким чином, перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу superficies solo cedit - збудоване на землі слідує за нею.

Отже, перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Оскільки, ОСОБА_1 являється власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2020 року, а тому в силу принципу слідування землі за будівлею, відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статтей 120, 125 Земельного кодексу України, до позивача перейшло також і право на земельну ділянку площею 0,2078га, кадастровий номер 4824883200:04:001:0003, за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а цивільне право позивача таким, що підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2078га, кадастровий номер 4824883200:04:001:0003, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя В.О. Баранкевич