Рішення

від 08.05.2023 по справі 522/17071/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17071/21

Провадження № 2/522/1683/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гаркуши Є. О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Вей Фор Пей» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, 3 % річних та інфляційних втрат,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Вей Фор Пей» (надалі ТОВ ФК «Вей Фор Пей») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, 3 % річних та інфляційних втрат.

В обгрунтуванняпозову вказує,що ТОВФК «ВейФор Пей»є фінансовоюкомпанією,що надаєпослуги зпереказу коштівбез відкриттярахунків,на підставіліцензії НБУ№ 35від 31.12.2015.Позивачем протягомчервня серпня 2020року помилковоперераховано накартковий рахунок ОСОБА_1 кошти назагальну суму184602,50грн,а саме:15.06.2020на суму2730,00грн; 18.06.2020 на суму 13500,00 грн; 22.06.2020 на суму 14 998,00 грн; 22.06.2020 на суму 10 002,00 грн; 30.06.2020 на суму 14 998,00 грн; 30.06.2020 на суму 14 998,00 грн; 30.06.2020 на суму 14 998,00 грн; 30.06.2020 на суму 6858,50 грн; 03.07.2020 на суму 14 998,00 грн; 03.07.2020 на суму 2 012,00 грн; 06.07.2020 на суму 14 998,00 грн; 06.07.2020 на суму 7 004,00 грн; 13.08.2020 на суму 14 998,00 грн; 13.08.2020 на суму 14 998,00 грн; 13.08.2020 на суму 8,00 грн; 17.08.2020 на суму 14 998,00 грн; 17.08.2020 на суму 7 506,00 грн.

При цьому, жодних правочинів позивач з відповідачем не укладав, тому отримані відповідачем вищезазначені грошові кошти вважає такими, що безпідставно отримані та підлягають поверненню на користь позивача на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

У зв`язку з цим, 21.04.2021 на адресу відповідача позивачем було направлено лист з вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів шляхом перерахування їх на рахунок позивача, проте кошти відповідачем не повернуто.

На підставі наведеного просив стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти на суму 184602, 50 грн, 3 % річних в розмірі 5958, 64 грн та інфляційних втрат на суму 17863, 70 грн, а також понесені у справі судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн 00 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 126 грн 37 коп.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відзив від відповідача до суду не надходив.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.11.2021 задоволено клопотання представника позивача про його участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції.

Представник ТОВ ФК «Вей Фор Пей» в судове засідання 14.04.2023, в тому числі в режимі відеоконференції, не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявні заяви представника позивача про проведення судових засідань без його участі.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 14.04.2023 не з`явився, про розгляд справи повідомлявся, у зв`язку з відсутністю встановленого зареєстрованого його місця проживання, у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, будь-яких клопотань, письмових пояснень, відзиву від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані обставини та приписи процесуального закону, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, які повідомлені належним чином.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, датою ухвалення цього рішення є 08.05.2023.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Отже, за змістом даної норми під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до положень ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Водночас, ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення ЄСПЛ «Воловик проти України» п.45).

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (п.4.1. рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contrafactum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non conceditvenire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Тлумачення як ст.3 ЦК України загалом, так і п.6 ст.3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Схожий по суті висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах» (п.8.26).

Тлумачення положень глави 83 ЦК України у системному зв`язку із визначеними у п.6 ст.3 ЦК України принципами справедливості, добросовісності та розумності свідчить, що при визначенні того чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Такі ж положення містяться у п. VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права, де вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що протягом червня серпня 2020 року ним помилково перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти на загальну суму 184602, 50 грн.

З інформації, наданої АТ «Акцент- Банк» на виконання ухвали про витребування доказів за клопотанням позивача, слідує, що власником картки НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 15.06.2020 по 17.08.2020, наданої АТ «Акцент- Банк» на виконання ухвали про витребування доказів, на картковий рахунок відповідача від A2C Way for pay отримано перекази 15.06.2020 на суму 2730, 00 грн; 18.06.2020 на суму 13500,00 грн; 22.06.2020 на суму 14 998,00 грн; 22.06.2020 на суму 10 002,00 грн; 30.06.2020 на суму 14 998,00 грн; 30.06.2020 на суму 14 998,00 грн; 30.06.2020 на суму 14 998,00 грн; 30.06.2020 на суму 6858,50 грн; 03.07.2020 на суму 14 998,00 грн; 03.07.2020 на суму 2 012,00 грн; 06.07.2020 на суму 14 998,00 грн; 06.07.2020 на суму 7 004,00 грн; 13.08.2020 на суму 14 998,00 грн; 13.08.2020 на суму 14 998,00 грн; 13.08.2020 на суму 8,00 грн; 17.08.2020 на суму 14 998,00 грн; 17.08.2020 на суму 7 506,00 грн.

Отже, як слідує з матеріалів справи, позивач добровільно, послідовно та систематично, перераховував кошти відповідачу без зазначення платежу, знаючи, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), та за відсутності доказів договірних умов щодо їх подальшого повернення або недобросовісності відповідача, а тому поведінка позивача є суперечливою, оскільки останній вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків, що у свою чергу виключає задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів, як безпідставно набутих.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №185/446/18, де, змінюючи рішення суду в частині мотивів його прийняття, Верховний Суд вказав, що «суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Зокрема, апеляційний суд не звернув уваги, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Позивач у справі, неодноразово перераховуючи кошти відповідачу у період із серпня 2017 року до грудня 2017 року, знав, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків), що унеможливлює задоволення позовних вимог і стягнення коштів».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст.10, 76, 141, 259, 260, 263-268, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Вей Фор Пей» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, 3 % річних та інфляційних втрат відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Вей Фор Пей», адреса: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-А, оф. 27, ЄДРПОУ: 39626179;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКППП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 08.05.2023.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА