Рішення

від 08.05.2023 по справі 420/3995/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3995/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАЙН ХАУЗХОЛД» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАЙН ХАУЗХОЛД» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 26 серпня 2022 року за №UA500500/2022/200188/1 щодо збільшення митної вартості товарів, імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Шайн Хауздолд» ( код за ЄДР 40636431).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем, ТОВ «ШАЙН ХАУЗХОЛД» (Покупцем за договором), та підприємством «Yongkang Toot Industry and Trade Co., Limited», Китай (Продавцем за договором), укладено зовнішньоекономічний контракт №KD210802 від 02 серпня 2021 року на постачання Товарів (сировини, товарів народного споживання, обладнання та запасних частин до нього) на митну територію України на умовах CFR порт Одеса згідно Міжнародним правилам «ІНКОТЕРМС» 2010 року.

На виконання вищезазначеного контракту ТОВ «ШАЙН ХАУЗХОЛД» згідно комерційного інвойсу №ВН211222 від 22 грудня 2021 року імпортовано на митну територію України товари, а саме: сировину для виробництва товарів побутового призначення, обладнання для виготовлення товарів народного споживання та запасні частини для нього. З метою проходження митного оформлення (очищення) імпортованих товарів, позивачем, ТОВ «ШАЙН ХАУЗХОЛД», подано електронну вантажну митну декларацію №UA500500/2022/029322 (після відмови митниці у митному оформленні товарів за ціною договору - ВМД №UA500500/2022/029675 від 29.08.2022 року, подана зі сплатою різниці митних платежів), якою позивачем задекларовано за основним методом визначення вартості товарів (п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного Кодексу України), тобто за ціною договору.

Відповідач за результатами розгляду поданої митної декларацій та доданих до неї документів неправомірно відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що подані не всі документи на підтвердження митної вартості товару. Відповідач здійснив коригування митної вартості товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 26 серпня 2022 року за №UA500500/2022/200188/1, яким застосував другорядний (резервний) метод визначення митної вартості.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, та таким, що прийнято відповідачем всупереч порядку та способу, визначеному чинним законодавством України, з метою його скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 06.03.2023 року відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/2326/23 від 21.03.2023 року), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками було здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений ст. 53 МК України. У документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів п.1 ч. 6 ст. 54 МК України були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності між позивачем, ТОВ «ШАЙН ХАУЗХОЛД» (Покупцем за договором), та підприємством «Yongkang Toot Industry and Trade Co., Limited», Китай (Продавцем за договором), укладено зовнішньоекономічний контракт №KD210802 від 02 серпня 2021 року на постачання Товарів (сировини, товарів народного споживання, обладнання та запасних частин до нього) на митну територію України на умовах CFR порт Одеса згідно Міжнародним правилам «ІНКОТЕРМС» 2010 року.

На виконання вищезазначеного контракту позивачем згідно комерційного інвойсу №ВН211222 від 22 грудня 2021 року імпортовано на митну територію України товари, а саме: сировину для виробництва товарів побутового призначення, обладнання для виготовлення товарів народного споживання та запасні частини для нього. З метою проходження митного оформлення (очищення) імпортованих товарів, ТОВ «ШАЙН ХАУЗХОЛД» подано електронну вантажну митну декларацію №UA500500/2022/029322 (після відмови митниці у митному оформленні товарів за ціною договору - ВМД №UA500500/2022/029675 від 29.08.2022 року, подана зі сплатою різниці митних платежів), якою позивачем задекларовано за основним методом визначення вартості товарів (п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного Кодексу України), тобто за ціною договору, імпортовані товари.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ: зовнішньоекономічний контракт №KD210802 від 02 серпня 2021 року, комерційний інвойс, офіційний прайс (прайс-лист) до інвойсу, специфікацію, пакувальний лист, коносамент, платіжне доручення про оплату товару та інші документи.

Проте відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.08.2022 року за №UA500500/2022/200188/1.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які потверджують митну вартість товарів, а саме:

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товарів, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- сума передплати, зазначена у платіжному дорученні, складає 131 715,71 дол. США, що є більшою ніж загальна сума інвойсів, зазначених платіжному дорученні;

- в коносаменті від 15.01.2022 року №HR202112004 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT COLLECT», проте, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митницею позивачу направлено вимогу про надання (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткових документів, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни-виробника; висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем направлений лист, яким повідомлено, що додаткові документи надаватися не будуть.

26.08.2022 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200188/1.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем визначено митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В рішенні про коригування митної вартості товарів 26.08.2022 року за №UA500500/2022/200188/1 зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.

В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв`язку з відсутністю даних у наданих до митного оформлення позивачем документах щодо складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням, в наслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що розділом 7 Контракту №KD210802 від 02 серпня 2021 року на постачання Товарів сторонами узгоджено, що товар повинен бути упакований продавцем таким чином, щоб унеможливити псування або знищення протягом періоду постачання до приймання товару покупцем. На упаковці має бути зазначена назва товару. Товар повинен бути завантаженим у контейнер.

Відповідно до розділу А.9 умов CPT Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).

Вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. Процедура митної декларації має бути зазначено, в той час як у вказаній графі митної декларації №UA500500/2022/029322, позивачем зазначено (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в якій Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Щодо твердження відповідача про те, що сума передплати, зазначена у платіжному дорученні складає 131 715,71 дол. США, що є більшою ніж загальна сума інвойсів, зазначених у платіжному дорученні, суд зазначає наступне.

Оплата за імпортований позивачем товар згідно комерційного інвойсу від 22 грудня 2021 року №ВН211222 на суму 30 478,06 дол. США здійснено згідно платіжного доручення в іноземній валюті №9 (901625281622) від 17 січня 2022 року на загальну суму 131 715 доларів США 71 центів. Позивач зазначає, що загальна сума платежу згідно платіжного доручення №9 (901625281622) від 17 січня 2022 року перевищує вартість платежу за інвойсом №ВН211222 від 22.12.2021 року, оскільки вказаним платіжним дорученням оплачено також заборгованість ТОВ «ШАЙН ХАУЗХОЛД» перед постачальником за інвойсом №ВН211228А від 28 грудня 2021 року на суму 30 633,02 дол. США, попереднім інвойсом №ВН211228 від 28 грудня 2021 року на суму 36 135,95 дол. США та інвойсом №ВН211213 від 13.12.2021 року на суму 34 468,68 дол. США, що підтверджується призначенням платежу в платіжному дорученні №9 (901625281622) від 17 січня 2022 року. Загальна сума за чотирма оплаченими інвойсами складає 131 715,71 дол. США.

Розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Надані позивачем документи також не містять ознак підробки, тому правових підстав для коригування митної вартості товару у відповідача немає. Таким чином, у будь-якому випадку надані платіжні доручення не свідчать про митну вартість товару, а стосуються розрахунків за поставляємий товар.

Судом встановлено, що подані позивачем контролюючому органу документи у їх сукупності, банківські платіжні доручення ідентифікуються як такі, за якими позивачем оплачений відповідно до договору товар. Подані інвойси та декларації країни відправлення відповідають даті укладення договору, товару вказаному у інвойсах та специфікаціях, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про розбіжність числового значення митної вартості товару.

Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв`язку тим, що в коносаменті від 15.01.2022 року №HR202112004 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT COLLECT», проте, до митного не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З наявних матеріалів справи убачається, що товар поставлявся за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010».

Поставка товару на умовах CFR Одеса (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010» передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт).

Враховуючи вказані обставини для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов Контракту та Інвойсів такі складові митної вартості товару, який було поставлено на умовах CFR, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Усі вищезгадані витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та відшкодуванню з боку позивача не підлягають. Таким чином, митною вартістю товару є сума, що зазначена в інвойсі, а такий товар має розмитнюватись за першим методом, а саме, за ціною договору (контракту), а не за другорядним (резервним) методом.

В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.08.2022 року за №UA500500/2022/200188/1.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3654,42 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАЙН ХАУЗХОЛД» (вул.Цвєтаєва генерала,буд. 3/5а, м. Одеса, 65007 код ЄДРПОУ 40636431) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200188/1 від 26.08.2022 року.

Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАЙН ХАУЗХОЛД» (вул.Цвєтаєва генерала,буд. 3/5а, м. Одеса, 65007 код ЄДРПОУ 40636431) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3654,42 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривні, 42 копійки).

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.