Постанова

від 09.05.2023 по справі 755/3397/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/3397/22 Головуючий в суді І інстанції Коваленко І. В.

Провадження № 22-ц/824/6949/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(у порядку письмового провадження)

09 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС-ІНКОРПОРЕЙШН» про відшкодування збитків, заданих неналежним виконанням договору,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 04.06.2020 року між ним та ТОВ «ЦЕНТР НАДАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ» було укладено договір № П-466.

Вказував, що він звернувся до ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ» з метою отримання юридичних послуг щодо оскарження рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 року по справі № 520/11409/19.

На виконання зобов`язань за договором № П-466 ТОВ «ЦЕНТР НАДАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ» надав йому юридичні послуги, а саме: проект заяви до Європейського суду з прав людини та консультацію, що підтверджується листом № 325 від 12.05.2021 року.

У 2021 році він отримав рішення Європейського суду з прав людини від 01.10.2020 року № ECHR-LUkr11.00R, відповідно до якого Європейський суд з прав людини виніс ухвалу і визнав заяву неприйнятною, оскільки не були враховані положення ст.35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких Європейський суд з прав людини може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.

Вказував, що у зв`язку з наданням відповідачем неналежної юридичної консультації, останній не вичерпав всі національні засоби юридичного захисту із загальновизнаними принципами міжнародного права, оскільки відповідно до ч.1 ст.13 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження рішення.

На підставі викладеного, просив суд зобов`язати відповідача відшкодувати збитки, задані йому неналежним виконанням договору № П-466 від 04.06.2020 року у розмірі 7 370 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що судом першої інстанції не враховано те, що Договір № П-466 від 04.06.2020 року було укладено між ним та ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ», а не із адвокатом, що виключає застосування до вказаної домовленості Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вважає, що належною та якісною юридичною допомогою в цьому випадку з боку ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ» було б надання консультації та роз`яснення з боку Виконавця щодо його права звернутися із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду із обґрунтуванням своєї позиції щодо виняткового значення справи для нього, а у випадку, якщо суд касаційної інстанції відмовить у відкритті касаційного провадження у справі - звернутися до Європейського суду з прав людини.

Вказує також, що підставою його звернення до суду з вказаним позовом є недотримання ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ» правил складання та подачі скарги до Європейського суду з прав людини, що свідчить про надання відповідачем неякісної юридичної допомоги.

Відповідач правом подачі відзиву не скористався.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем договору від 04.06.2020 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2020 року між ОСОБА_1 - Виконавець та ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ» Замовник укладено цивільно - правовий договір про надання юридичних послуг (надалі Договір).

Як вбачається з п.1.2. Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику наступні юридичні послуги: проект позовної заяви, консультація.

Відповідно до умов п. 2.1.2. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов`язок надавати йому юридичну допомогу в обсязі і на умовах, що зазначені в цьому договорі, керуючи чинним законодавством, а також іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.2.1.3 з моменту підписання цього Договору Сторонами, негайно приступити до правового аналізу ситуації, вивчити надані Замовником документи та відомості, здійснити підбір необхідних нормативних актів, обрати найбільш оптимальний план для досягнення мети за цим Договором на надання юридичних послуг, зазначених у п.1.2. цього Договору, підготувати проекти документів, зазначених у п.1.2. цього Договору, протягом 5 (п`яти) днів моменту надання Замовником усіх необхідних відомостей і документів. Також, відповідно до п.2.1.4 після внесення 50 % від вартості послуг, відповідно до п.3.1. цього Договору, здійснити підготовку до видачі Проектів документів, зазначених у п.1.2. цього Договору, Замовнику.

Пунктом 2.1.8. Виконавець не дає, а Замовник не має права вимагати від виконавця запевнення та різні гарантії щодо досягнення позитивного результату внаслідок наступного використання проектів документів, складених Виконавцем на виконання прийнятих на себе зобов`язання, крім гарантії сумлінного виконання своїх обов`язків по наданню Замовнику якісної юридичної допомоги. Також, згідно п.2.1.9. після виконання прийнятих на себе зобов`язань (частини зобов`язань) Виконавець протягом трьох днів повідомляє Замовнику про відповідні обставини за допомогою телефонного зв`язку та, за необхідності, направляє на адресу Замовника Акт про надання юридичних послуг. У випадку, якщо протягом 1 календарних днів з моменту належного інформування Замовника, Замовник не направляє на адресу Виконавця незгоду з якістю та (або) обсягом надання послуг, такі послуги вважаються прийнятними Замовником у повному обсязі та без зауважень.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору Замовник зобов`язується своєчасно надавати (забезпечувати) виконавцю всі необхідні документи, необхідні для надання юридичних послу, зазначених у п.1.2. цього Договору.

Згідно до п.2.3. Виконавець має прав: відповідно до п.2.3.1 самостійно визначати стратегію та тактику надання юридичних послуг, зазначених у п.1.2. цього Договору. Пунктом 2.4 Договору видача Замовнику проектів документів, зазначених у п.1.2 цього Договору, здійснюється Виконавцем щодня, за умови повної оплати за договором.

Сторони у п. 3.1 Договору встановили, що винагорода (вартість договору) по цьому Договору (п.1.2 даного договору) становить 7 370 грн. і сплачується Замовником у наступний термін 3 370 грн. - 11.06.2020 року та відповідно до п.3.2 Замовник вносить попередню оплату в розмірі 4 000 грн.

Згідно п.3.3 у вартість юридичних послуг, зазначених у п.1.2. цього Договору, включено: правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів і відомостей наданих Замовником, підбір нормативно-правових актів, необхідних для складання документа (ів), що становить 30 % від вартості зазначеної в п.3.1. цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення терміну виконання Сторонами свої зобов`язань.

Згідно п. 4.2. Термін дії Договору припиняється з моменту підписання акту про надання юридичних послуг, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 5.1 Виконавець відповідає за якість та своєчасність надання юридичних послуг, зазначених у п.1.2. цього Договору. Відповідно до п.5.2. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Позивач на виконання п.3.1. Договору сплатив кошти за надання юридичних послуг у сумі 7370 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується фіскальними чеками від 04.06.2020 року на суму 4000 грн. та від 11.06.2020 року на суму 3 370 грн.

11 червня 2020 року між сторонами було підписано Акт про надання юридичних послуг, відповідно до якого ОСОБА_1 у повному обсязі прийняв надані послуги, претензій відносно якості, обсягу та змісту наданих послуг, зазначених в договорі про надання юридичних послуг № П-466 від 04.06.2020 року, не зазначив.

Як вбачається з відповіді ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ» № 335 від 12.05.2021 року, 11.06.2020 року правовідносини, які виникли внаслідок укладання договору № П-466 від 04.06.2020 року припинилися належним їх виконанням та прийняттям (ст.599 ЦКУ). Кошти, які були сплачені у розмірі 7 370 грн. на виконання зобов`язань і надання юридичних послуг поверненню не підлягають.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює загальні умови виконання зобов`язань та закріплює основний принцип виконання зобов`язань - принцип належного виконання, що стосується як суб`єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання. Так, згідно її положень зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів норм ст.ст. 623, 906 ЦК України, тягар доказування факту невиконання або неналежним виконанням договору про надання послуг покладається на замовника послуг.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд, встановивши, що матеріали справи не містять підтвердження неналежного виконання відповідачем договору про надання правничої допомоги, а навпаки, з матеріалів справи вбачається, що правовідносини, які виникли внаслідок укладання договору № П-466 від 04.06.2020 року припинилися належним їх виконанням та прийняттям, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про надання відповідачем неякісної юридичної допомоги, оцінюються колегією суддів критично, позаяк з договору від 04.06.2020 року вбачається, що предметом договору було саме консультація та підготовка проекту позовної заяви, натомість доводи апелянта про те, що належною та якісною юридичною допомогою в цьому випадку з боку ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ» було б надання консультації та роз`яснення з боку Виконавця щодо його права звернутися із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки не підтверджуються жодними доказами та суперечать іншим матеріалам справи.

Так, з відповіді ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ» від 12.05.2021 року вбачається, що фахівці відповідача роз`яснили клієнту особливості оскарження судових рішень до ЄСПЛ, на що він повідомив про намір отримати від ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ» саме підготовлену заяву до ЄСПЛ, від підготовки заяви до КАСУ клієнт відмовився (а.с.19).

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, оцінюються колегією суддів критично, позаяк зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію або послуги для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону). Продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19 частини першої статті 1 Закону). Послугою у розумінні цього Закону є послуга як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17 частини першої статті 1 Закону). Виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3 частини першої статті 1 Закону ).

Правовідносини сторін, які випливають з договору про надання правової допомоги, врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до загальних положень цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Оскільки у цій справі відповідач є адвокатом та не є виконавцем робіт і надавачем послуг у розумінні статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 289/85/19, від 19 вересня 2019 року у справі № 137/2152/16-ц.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Судді: