Постанова

від 09.05.2023 по справі 480/6870/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.М. Гелета

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 р. Справа № 480/6870/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2022, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/6870/22

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будматпостач"

про стягнення податкового боргу та накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Сумській області, звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будматпостач", в якій просив суд:

1. Стягнути з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг:

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (код бюджетної класифікації 14010100) загальною сумою 13260,00 грн, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська обл. МТГ/14060100 на р/р UA868999980313000029000018001, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998;

- з прибутку приватних підприємств (код бюджетної класифікації 11021000) загальною сумою 2040,00 грн, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/11021000 на р/рUA718999980333139318000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

2. Накласти арешт на кошти відповідача у загальній сумі 15300,00 грн, які знаходяться на відкритих рахунках у таких банках:

- МФО банку - 305299; назва банку - АТ КБ «Приват банк» номер рахунку НОМЕР_1 ; валюта рахунку - 980 - українська гривня;

- МФО банку - 305299; назва банку - АТ КБ «Приват банк» номер рахунку НОМЕР_2 ; валюта рахунку - 980 - українська гривня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є платником податків та зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом. Внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі узгоджених податкових зобов`язань, у нього утворився податковий борг, який на момент звернення до суду залишається несплаченим.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будматпостач" (вул. Яросалва Мудрого, 69, кв. 28,м. Суми,Сумська область, і.к. 40631365) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг, а саме:

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (код бюджетної класифікації 14010100) загальною сумою 13260,00 грн, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська обл. МТГ/14060100 на р/р UA868999980313000029000018001, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998;

- з податку на прибуток приватних підприємств (код бюджетної класифікації 11021000) загальною сумою 2040,00 грн, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/11021000 на р/рUA718999980333139318000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Частково не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головне управління ДПС у Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, накласти арешт на кошти, що знаходяться на відкритих рахунках у банках на суму податкового боргу 15300,00 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовував тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки наданим доказам відсутності майна боржника, зокрема з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інформації МВС. Наведене, на думку податкового органу, є достатніми підставами для накладення арешту на кошти відповідача.

Крім того, апелянт зазначив, що його право на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші активи платника податків визначене положеннями ст. 20 Податкового кодексу України, а отже суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 94 Податкового кодексу України, якими врегульовані порядок та підстави для накладання адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі положень ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до розрахунку податкової заборгованості, сформованого на підставі ІКПП ITC Податковий блок, у ТОВ "Будматпостач" наявний податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 13260,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2040,00 грн.

Так, податковими повідомленнями-рішеннями від 13.07.2018 №0033611201 на суму 1020,00 грн (а.с. 21), від 02.08.2018 №0039581201 на суму 1020,00 грн (а.с. 21 зворот.стор.), від 15.08.2018 №0042761201 на суму 1020,00 грн (а.с. 24 зворот. стор.), від 02.10.2018 №0052365412 на суму 1020, 00 грн (а.с. 24), від 08.11.2018 №0020835412 на суму 1020,00 грн (а.с. 27), від 04.12.2018 №0030165412 на суму 1020,00 грн (а.с. 27 зворот. стор.), від 14.01.2019 №0001885412 на суму 1020,00 грн (а.с. 30),твід 21.02.2019 №0011925412 на суму 1020,00 грн (а.с. 30 зворот. стор.), від 13.03.2019 №0018025412 на суму 1020,00 грн (а.с. 33), від 28.03.2019 №0024045412 на суму 1020,00 грн (а.с. 33 зворот. стор.), від 22.05.2019 №0039495412 на суму 1020,00 грн (а.с. 36), від 27.05.2019 №0040735412 на суму 1020,00 грн (а.с. 39), від 11.07.2019 №0049985412 на суму 1020, 00 грн (а.с. 36 зворот. стор.) до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Крім того, податковими повідомленнями-рішеннями від 12.06.2018 №0027841204 на суму 1020,00 грн (а.с. 41) та від 03.05.2019 №0033415412 на суму 1020,00 грн (а.с. 43) до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток приватних підприємств.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені на податкову адресу відповідача, вважаються врученими, в установлений законом строк не оскаржувались та не були сплачені, а тому сума податкових зобов`язань набула статусу податкового боргу.

Податковим органом було сформовано податкову вимогу форми Ю від 27.04.2017 №9194-17, яка була надіслана за податковою адресою відповідача, вважається врученою платнику податків.

У зв`язку з наявним за ТОВ "Будматпостач" податковим боргом на загальну суму 15300,00 грн, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та інших фінансових установах.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти відповідача в загальній сумі 15300,00 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банках, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2. статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (пункт 94.4 статті 94 ПК України).

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Податковим кодексом України передбачені також інші, випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема такі випадки визначено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Норма підпункту 20.1.33пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Зазначена правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 18 жовтня 2022 року (справа № 380/9147/21).

Таким чином, норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, а саме: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

На підтвердження наявності підстав, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України для арешту коштів на рахунку ТОВ "Будматпостач" позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 273471755 від 06.09.2021 року, у відповідності до якої за ТОВ "Будматпостач" відсутня реєстрація речових прав на нерухоме майно/прав власності на нерухоме майно.

Також, на запит позивача до Територіального сервісного центру МВС отримано інформацію, викладену в листі від 29.09.2021 №31/18/5946/3728, про те, що за ТОВ "Будматпостач" транспортні засоби на території України не зареєстровані.

Крім того, позивачем зазначено, що податковим керуючим був здійснений вихід за місцем реєстрації підприємства з метою виявлення активів ТОВ "Будматпостач", однак фактично встановлено відсутність майна, яке належить підприємству, що підтверджується актом від 10.12.2021.

Втім колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції та зазначає, що позивачем не доведено належними доказами відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки наданий акт від 10.12.2020 (а.с.9) не може свідчити про відсутність майна у відповідача.

Будь-яких інших доказів того, що у відповідача відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг (відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо)) або доказів того, що вартість такого майна менша, ніж сума податкового боргу (балансові звіти, акти виходів за фактичним місцем знаходження боржника) позивачем надано не було.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.05.2022 у справі № 825/2335/18, від 22.06.2018 у справі № 825/1994/18.

Таким чином, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для накладення арешту на кошти ТОВ "Будматпостач", що знаходяться в банках платника податків, оскільки позивачем не доведені обставини, визначені податковим законодавством, а наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 по справі № 480/6870/22 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко