Постанова

від 25.04.2023 по справі 320/1815/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1815/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Рожок В. В.

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Приходька Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 06.10.2022) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міського голови м. Бровари Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міського голови м.Бровари Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, Броварської міської ради Київської області, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 20.08.2020, щодо п. 2 "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 12.06.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, у зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України";

- скасувати пункт 2 пов`язаний із прийняттям рішення щодо заяви "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "2. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 20.08.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України";

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2020 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради відповідно до вимог п. 2 п.6 ч. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду" та також Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, яка ратифікована Україною 26 квітня 1996 року", Рішення Конституційного суду України від 17 липня 2018 року у справі №1-11/2018(3830/15);

- визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 20.08.2020, щодо заяви від 17.07.2020 "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 17.07.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України";

- скасувати пункт 3, пов`язаний із прийняттям рішення щодо заяви від 17.07.2020 "Рішення міської ради від 20.08.2020 "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 17.07.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, у зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України";

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2020 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради відповідно до рішення Конституційного суду України від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018(3393/18), рішення Конституційного суду України від 17 липня 2018 року у справі №1-11/2018(3830/15), постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року п.2 п.6 ч. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду" та також Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, яка ратифікована Україною 26 квітня 1996 року", Рішення Конституційного суду України від 17 липня 2018 року у справі №1-11/2018(3830/15);

- визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області за порушення ст.15, 20 Закону України "Про звернення громадян", яка не розглянула заяви ОСОБА_1 від 12.06.2020 та від 17.07.2020, підмінила предмет та підстави звернення позивача та розглянула за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги;

- визнати протиправними дії міського голови м. Бровари Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, який не розглянув заяви ОСОБА_1 від 21.01.2020 та від 29.04.2020, та за відмову керівника органу влади розглянути заяви позивача особисто;

- зобов`язати міського голову м. Бровари Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, розглянути заяви ОСОБА_1 від 12.06.2020 та від 17.07.2020, та підписати дану відповідь особисто;

- визнати протиправними дії сесії Броварської міської ради Київської області від 20.08.2020, за зміну підстав звернення позивача щодо відведення земельної ділянки, викладену в заявах від 12.06.2020 та від 17.07.2020, та примушенням надавати проект землеустрою до заяви, який не передбачений законодавством про відведення земельної ділянки, відповідно заяв позивача;

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області усунути недоліки при розгляді звернень громадян відповідно до Закону України "Про звернення громадян", провести службову перевірку, та встановити, ким де і коли було змінено підстави звернення ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки в заявах від 12.06.2020 та від 17.07.2020, та встановити хто примушує позивача надавати документи, які не передбачені законодавством при відведенні земельної ділянки;

- визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області за розгляд на сесії міської ради проекту рішення міської ради, в той час як у повідомленнях з витягів з сесій міської ради від 20.08.2020 повідомляється, що розглядалися заяви позивача;

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_1 в розмірі 2000000,00 грн., та стягнути з відповідача кошти в розмірі 2000000,00 грн.;

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 2000000,00 грн., та стягнути з відповідача кошти в розмірі 2000000,00 грн.;

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області надати звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідачем щодо задоволення вимог апелянта заперечено, зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено при повному встановленні фактичних обставин справи та із вірним застосуванням норм чинного законодавства.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням праці та соціального захисту м.Бровари 04.04.2007.

28.04.1993 Броварською обласною радою було видано ОСОБА_1 як інваліду ІІІ групи посвідчення серії НОМЕР_2 , яке надає право на пільги і переваги, встановлені законодавством СРСР і радянських республік для інвалідів Вітчизняної війни.

07.04.1993 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно працює чи працював, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1990 рр. серії НОМЕР_3 (категорія 3).

ОСОБА_1 подав до Броварської міської ради Київської області заяви від 12.06.2020 та 17.07.2020 аналогічного змісту, в яких просив розглянути на черговій сесії Броварської міської ради питання про надання йому як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, прирівняному до осіб з інвалідністю внаслідок Великої вітчизняної війни ІІІ групи, у пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га згідно статей 16, 22, 58 Конституції України, п.2, пп.6 п.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.18 ч.2 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду", п.20 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, у вказаних заявах позивач, посилаючись на Закон України "Про звернення громадян", виявив бажання бути присутнім під час розгляду його заяв.

Броварська міська рада Київської області листом від 18.06.2020 №9-7-551 у відповідь на заяву позивача від 12.06.2020 та листом від 29.07.2020 №9-7-733 у відповідь на заяву позивача від 17.07.2020 повідомила останньому, що вказане питання позивача буде включено до проекту рішення чергової сесії Броварської міської ради, що запланована 20.08.2020. Також повідомлено, що попередньо проект рішення, до якого включене питання, порушене у заявах позивача, буде розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури. Щодо розгляду заяви міським головою у присутності позивача повідомлено, що розпорядженням міського голови від 16.03.2020 №65-ОД "Про додаткові заходи із попередження виникнення гострої респіраторної хвороби та запровадження дистанційної роботи на період карантину" призупинені з 13.03.2020 особисті прийоми міського голови, його заступників, секретаря ради та керуючого справами виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області (т.1, а.с.69,70).

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 20.08.2020 №1970-80-07 відмовлено у наданні ОСОБА_1 у пільговому порядку земельної ділянки в розмірі до 0,10 га для індивідуального житлового будівництва, у зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118 та 123 Земельного кодексу України (т. 1, а.с.22).

Листом від 27.08.2020 №9-7-839 Броварська міська рада Київської області повідомила позивача про результати розгляду його заяв, направивши на адресу останнього засобами поштового зв`язку витяг з рішення сесії від 20.08.2020 №1970-80-07 (т.1, а.с.73).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо неналежного розгляду його заяв, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою-третьою статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, набуття у власність земельної ділянки відбувається за встановленою процедурою шляхом її відведення. Тобто, спочатку земельну ділянку слід сформувати (виокремити межі об`єкта передачі) із загального масиву земель, а тоді в кінцевому результаті надати (передати) у власність.

При цьому, поширення на особу пільг, передбачених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" жодним чином не змінює процедури набуття земельних ділянок у власність.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України.

Так, частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Також, відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до абзаців другого та третього частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, в частині позовних вимог щодо:

Визнання протиправними дій Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 20.08.2020, щодо п. 2 "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 12.06.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, у зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України".

Скасування пункту 2 пов`язаного із прийняттям рішення щодо заяви "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "2. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 20.08.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України".

Зобов`язання Броварської міської ради Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2020 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради відповідно до вимог п. 2 п.6 ч. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду" та також Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, яка ратифікована Україною 26 квітня 1996 року", Рішення Конституційного суду України від 17 липня 2018 року у справі №1-11/2018(3830/15).

Визнання протиправними дій Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 20.08.2020, щодо заяви від 17.07.2020 "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 17.07.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України".

Скасування пункту 3, пов`язаний із прийняттям рішення щодо заяви від 17.07.2020 "Рішення міської ради від 20.08.2020 "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 17.07.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, у зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України".

Зобов`язання Броварської міської ради Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2020 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради відповідно до рішення Конституційного суду України від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018(3393/18), рішення Конституційного суду України від 17 липня 2018 року у справі №1-11/2018(3830/15), постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року п.2 п.6 ч. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду" та також Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, яка ратифікована Україною 26 квітня 1996 року", Рішення Конституційного суду України від 17 липня 2018 року у справі №1-11/2018(3830/15), суд першої інстанції виходив з того, оскільки позивачем до клопотань про отримання земельної ділянки не надано проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то такі не відповідають нормам статей 118 та 123 Земельного кодексу України, а тому правомірно залишені відповідачем без задоволення.

Поряд із цим, приписами статті 118 Земельного кодексу України встановлено чіткий порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, що передбачає земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Відтак, при первинному зверненні щодо отримання безоплатно земельної ділянки у власність не передбачено подання проекту землеустрою.

Нормами чинного законодавства встановлено, що проект землеустрою розробляється лише після отримання відповідно дозволу відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою.

Як вбачається з матерів справи, позивач звернувся до що Броварської міської ради із клопотаннями щодо отримання земельної ділянки у власність при цьому рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не приймалось, натомість одразу прийнято спірні рішення якими відмовлено у наданні земельної ділянки через відсутність такого проекту.

Відтак, спірне рішення від 20.08.2020 №1970-80-07 Броварської міської ради про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, колегія суддів суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача, що земельна ділянка має бути передана йому у власність виключно на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, з огляду на таке.

За змістом статті 2 Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, ратифікованої Законом України № 144/96-ВР від 26.04.96, інваліди і учасники громадянської та Великої Вітчизняної воєн, учасники бойових дій на території інших держав, родини загиблих військовослужбовців та на інші категорії осіб, яким надані пільги законодавством колишнього Союзу РСР згідно з додатком 1 цієї Угоди, незалежно від того, на території держави якої із Сторін вони проживають, користуються пільгами і гарантіями, передбаченими національним законодавством Сторін і цієї Угодою.

Згідно абзацу 2 пункту 15 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов`язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни і сім`ям загиблих військовослужбовців у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII особам, віднесеним до категорії 3 (п. 3 ст. 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5, 6, 8, 17, 20, 27 ст. 20.

Пунктом 20 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1 (п. 1 ст. 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги - обов`язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач.

Відтак, позивач безумовно має право на відведення у першочерговому порядку земельної ділянки, що й не заперечується відповідачами, проте із дотриманням порядку набуття земельної ділянки у власність із земель державної і комунальної власності, який чітко врегульований ст. 118 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 4 ЗК України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Отже, саме Земельний кодекс України є основним кодифікованим нормативно-правовим актом, який регулює земельні відносини та встановлює порядок відведення земельних ділянок.

Поряд із цим, враховуючи, що розгляд заяв позивача здійснено Броварською міською радою Київської області з порушенням вимог чинного законодавства, обґрунтованими є також позовні вимоги в частині зобов`язання Броварської міської ради Київської області розглянути заяви ОСОБА_1 від 12.06.2020 та від 17.07.2020 про відведення земельної ділянки відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Броварської міської ради Київської області за порушення ст.15, 20 Закону України "Про звернення громадян", яка не розглянула заяви ОСОБА_1 від 12.06.2020 та від 17.07.2020 на сесії міської ради, яка змінила предмет та підстави звернення позивача та розглянула за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та примушенням надавати документи до заяви, які не передбачені законодавством про відведення земельної ділянки, відповідно заяв позивача, то як вірно зауважено судом першої інстанції, позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження посилань щодо зміни відповідачами предмету та підстав звернення з відповідними заявами, оскільки, як було вказано вище, порядок відведення земельних ділянок чітко врегульований Земельним кодексом України, потребує надання графічних матеріалів розміщення запланованої до відведення земельної ділянки та не передбачає альтернативної процедури. Отже, звернення громадян про відведення земельної ділянки у власність підлягають розгляду виключно у порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Також помилковим є посилання позивача на Закон України "Про звернення громадян" в контексті оскарження дій Броварської міської ради Київської області, та голови Броварської міської ради Київської області Сапожка І.В. щодо розгляду заяв позивача від 12.06.2020 та від 17.07.2020 за відсутності позивача, не особисто керівником органу місцевого самоврядування, оскільки вказані заяви позивача про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва не є зверненням в розумінні Закону України "Про звернення громадян", та підлягали розгляду в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Стосовно вимог позивача щодо зобов`язання Броварської міської ради Київської області усунути недоліки при розгляді звернень громадян відповідно до Закону України "Про звернення громадян", провести службову перевірку, та встановити, ким де і коли було змінено підстави звернення ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки в заявах від 12.06.2020 та від 17.07.2020, та встановити хто примушує позивача надавати документи, які не передбачені законодавством при відведенні земельної ділянки, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Стаття 20 цього ж Закону визначає, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, належний розгляд заяв позивача від 12.06.2020 та від 17.07.2020 підтверджується наявними копіями листів Броварської міської ради Київської області від 18.06.2020 №9-7-551 (у відповідь на заяву позивача від 12.06.2020) та від 29.07.2020 №9-7-733 (у відповідь на заяву від 17.07.2020).

Приписами статті 15 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що особистий розгляд першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій заяв (клопотань) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни не означає обов`язкового проведення особистого прийому громадян. Вказана норма лише зобов`язує керівників органів розглянути заяву особисто, тобто забороняє здійснювати доручення такого розгляду підлеглій особі.

З матеріалів справи вбачається, що листи Броварської міської ради Київської області від 18.06.2020 №9-7-551 та від 29.07.2020 №9-7-733 підписані Броварським міським головою Ігорем Сапожко, що свідчить про дотримання положень статті 15 Закону України "Про звернення громадян".

Також необгрунтованими є доводи апелянта в частині протиправності дій відповідача щодо розгляду його звернення без його присутності.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Водночас, відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19): власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом може змінюватися режим роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб. Інформація про такі зміни повинна доводитися до відома населення з використанням веб-сайтів та інших комунікаційних засобів; з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, встановлений Кабінетом Міністрів України: постановою від 11.03.2020 №211 - на період з 12.03.2020 по 22.05.2020; постановою від 20.05.2020 №392 - на період з 22.05.2020 по 31.07.2020; постановою від 22.07.2020 №641 - на період з 01.08.2020 по 19.12.2020; постановою від 09.12.2020 №1236 - на період з 19.12.2020 по 28.02.2021.

У вищевказаних листах Броварської міської ради Київської області від 18.06.2020 №9-7-551 та від 29.07.2020 №9-7-733 позивачу роз`яснено про неможливість особистого прийому позивача міським головою, із посиланням на розпорядження міського голови від 16.03.2020 №65-ОД "Про додаткові заходи із попередження виникнення гострої респіраторної хвороби та запровадження дистанційної роботи на період карантину", згідно з яким призупинено особисті прийоми міського голови, його заступників, секретаря ради та керуючого справами Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 27 Конституції України обов`язком держави є захист життя людини.

Серед прийнятих Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), немає таких, які обмежували б право громадян на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, і, відповідно, отримання вчасної обґрунтованої відповіді.

Таким чином, запровадження Кабінетом Міністрів України на всій території України карантину не є підставою для обмеження конституційних прав громадян, зокрема на звернення.

Водночас стосовно порядку проведення особистого прийому, а також неможливості реалізації прав заявників, визначених статтею 18 Закону в період дії карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 215 від 16.03.2020; № 239 від 25.03.2020; № 241 від 29.03.2020; № 242 від 20.03.2020; № 255 від 02.04.2020; № 262 від 08.04.2020; № 284 від 15.04.2020; № 291 від 22.04.2020; № 313 від 29.04.2020; № 332 від 04.05.2020; № 343 від 04.05.2020; № 377 від 14.05.2020; № 392 від 20.05.2020; № 641 від 22.07.2020; № 760 від 26.08.2020; № 956 від 13.10.2020; № 1100 від 11.11.2020), необхідно зазначити, що права, визначені вказаною статтею можуть бути реалізовані ними після завершення карантину або в інший спосіб з дотриманням рекомендованих Міністерством охорони здоров`я України заходів захисту від коронавірусної хвороби.

Вказаний висновок відповідає позиції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, викладеній у рекомендації від 12.04.2021.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо відсутності у діях відповідачів порушень статті 18 Закону України "Про звернення громадян".

Крім того, Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950. При цьому, нормами цього Порядку не передбачена можливість призначення та проведення службового розслідування на підставі звернення громадянина.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не підлягають задоволенню також позовні вимоги про визнання протиправними дій міського голови м.Бровари Броварської міської ради м.Бровари Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, який не розглянув заяви позивача від 12.06.2020 та від 17.07.2020, та за відмову керівника органу влади розглянути заяви позивача особисто та за присутності позивача та ненадання повної відповіді на заяви позивача, з посиланням на норми законодавства та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення та зобов`язання міського голови м.Бровари Броварської міської ради м.Бровари Київської області Сапожка Ігоря Васильовича розглянути заяви ОСОБА_2 від 12.06.2020 та від 17.07.2020, особисто та в присутності ОСОБА_1 , з підстав та предмету звернення ОСОБА_1 , з посиланням на норми законодавства та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення та зобов`язання Броварської міської ради Київської області усунути недоліки при розгляді звернень громадян відповідно до Закону України "Про звернення громадян", провести службову перевірку, та встановити, ким де і коли було змінено підстави звернення ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки в заявах від 12.06.2020 та від 17.07.2020, та встановити, хто примушує позивача надавати документи, які не передбачені законодавством при відведенні земельної ділянки.

Також не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання протиправними дій міського голови м. Бровари Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, який не розглянув заяви ОСОБА_1 від 21.01.2020 та від 29.04.2020, та за відмову керівника органу влади розглянути заяви позивача особисто, задоволенню не підлягають, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, копії заяв від 21.01.2020 та від 29.04.2020 позивачем не надано, як і не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення прав останнього у зв`язку із не розглядом цих заяв.

Що ж стосовно вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивач має довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі, в тому числі, встановлений статтею 78 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 року по справі № 818/1430/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що сам лише факт неналежного розгляду заяви позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, що виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність підстав для стягнення такої шкоди з відповідача.

Відтак, вимога про стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягає.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню саме в частині, що стосується питання розгляду звернень позивача від 12.06.2020року та від 17.07.2020 року.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи апелянтів викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міського голови м. Бровари Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо:

Визнання протиправними дій Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 20.08.2020, щодо п. 2 "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 12.06.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, у зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України".

Скасування пункту 2 пов`язаного із прийняттям рішення щодо заяви "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "2. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 20.08.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України".

Зобов`язання Броварської міської ради Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2020 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради відповідно до вимог п. 2 п.6 ч. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду" та також Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, яка ратифікована Україною 26 квітня 1996 року", Рішення Конституційного суду України від 17 липня 2018 року у справі №1-11/2018(3830/15).

Визнання протиправними дій Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 20.08.2020, щодо заяви від 17.07.2020 "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 17.07.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України".

Скасування пункту 3, пов`язаний із прийняттям рішення щодо заяви від 17.07.2020 "Рішення міської ради від 20.08.2020 "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок", яким вирішено: "3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 17.07.2020 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, у зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України".

Зобов`язання Броварської міської ради Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2020 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради відповідно до рішення Конституційного суду України від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018(3393/18), рішення Конституційного суду України від 17 липня 2018 року у справі №1-11/2018(3830/15), постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року п.2 п.6 ч. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду" та також Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, яка ратифікована Україною 26 квітня 1996 року", Рішення Конституційного суду України від 17 липня 2018 року у справі №1-11/2018(3830/15) скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 20.08.2020, щодо прийняття рішення "Про відмову в наданні дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою та у відведенні земельних ділянок" прийнятого за результатом розгляду заяв ОСОБА_1 від 12.06.2020року та від 17.07.2020 року.

Скасувати пункти 2 та 3 рішення Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 20.08.2020 якими відмовлено ОСОБА_1 у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України.

Зобов`язати Броварську міську раду Київської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 12.06.2020 року та від 17.07.2020 року про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 08.05.2023)