Постанова

від 25.04.2023 по справі 925/378/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. Справа№ 925/378/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Поліщук В.А.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2022 (повний текст складено 27.10.2022)

у справі №925/378/22 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс ЦІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське"

про стягнення 289 033,45 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №2/01 від 04.01.2021 у розмірі 289 033,45 грн з яких: 270 538,04 грн сума основної заборгованості, 2440,89 грн. 3 % річних, 16054,52 грн сума пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов укладеного договору поставив відповідачу товар на загальну суму 314 768,66 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Проте відповідач, порушуючи умови укладеного договору, у встановлений договором та додатковою угодою до договору строк, оплатив поставлений товар частково, сплативши на користь позивача 106 148,66 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 270 538,04 грн, що і стало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду для її примусового стягнення разом із пенею та 3% річними.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.09.2022 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс ЦІС" 61918,04 грн. основного боргу, 15384,17 грн. пені, 2335,34 грн. 3% річних, 4335,51 грн. судового збору та 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Закрито провадження у справі у частині стягнення 208620,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що зазначена позивачем сума обрахована вірно і становить 270 538,04 грн (229 980,07 грн + 40557,97 грн).

В той же час, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції встановив, що відповідач 16.05.2022 сплатив на користь позивача 208 620,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №24369.

Суд дійшов до висновку про правомірність та обґрунтованість нарахованих 3 % річних та пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2022 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в частині стягнення 12 915,85 грн. пені, 1963,44 грн. 3 % річних, 3338,34 грн. судового збору та 9240,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За доводами апелянта, суд першої інстанції невірно тлумачить п.п. 5.3-5.5. договору, оскільки перерахунок ціни товару згідно курсової різниці здійснюється лише у випадку складання між сторонами специфікацій. Позивач, у випадку перерахунку ціни товару, мав надати відповідно до п. 5.5. договору акт про зміну вартості товару, чого у даному випадку здійснено не було.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/378/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2022 у справі №925/378/22 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

08.12.2022 матеріали справи №925/378/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 14.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2022 у справі №925/378/22; розгляд справи призначено на 23.01.2023.

16.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс ЦІС" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.12.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс ЦІС" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з призначенням головуючого судді Попікової О.В. (рішення ХІХ позачергового з`їзду суддів України від 11.01.2023, наказ Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 №10-к) членом Вищої ради правосуддя.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 року для розгляду справи №925/378/22 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Барсук М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 06.02.2023 апеляційну скаргу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду на 28.02.2023.

27.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 28.02.2023 з`явився представник позивача.

Ухвалою суду від 28.02.2023 розгляд справи відкладено на 14.03.2023.

Засідання суду, призначене на 14.03.2023 року, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. у відпустці.

Ухвалою суду від 27.03.2023 призначено апеляційний розгляд справи на 25.40.2023.

Позиції учасників справи

12.12.2022 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Явка представників сторін

Відповідач у судове засідання 25.04.2023 не з`явився, однак 24.04.2023 подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 25.04.2023.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС ЦІС» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (покупець) було укладено договір поставки №2/01 (далі договір). За умовами цього договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (пункт 1.1 договору).

Предметом постачання є ветеринарні препарати та ветеринарні інструменти (далі товар) згідно з видатковими накладними, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).

У видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний договір, але якщо поставка товару відбулася у період його дії до неї застосовуються умови цього договору (пункт 1.3 договору).

Кількість та асортимент товару передбачається у видаткових накладних на кожну окрему поставку (пункт 2.1 договору).

Приймання за кількістю та якістю проводиться покупцем у момент передачі товару в пункті поставки згідно з пунктом 3.4 договору. Покупець перевіряє відповідність товару по асортименту і кількості, що вказані у видатковій накладній, а також відсутність ознак пошкодження або псування товару (пункт 2.3 договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником письмових заявок (замовлень). Заявка може передаватися усно по телефону, при цьому покупець зобов`язаний на вимогу постачальника підтвердити таку заявку у письмовій формі (пункт 3.1 договору).

Постачальник у термін двох днів розглядає подану заявку та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії товару або відхиляє подану покупцем заявку. Заявка вважається погодженою, якщо постачальник виставив покупцю відповідний рахунок (пункт 3.2 договору).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, які вказуються у рахунках та видаткових накладних на кожну окрему поставку. Постачальник до моменту поставки товару покупцю має право змінити ціни. Якщо покупець прийняв товар (підписав видаткову накладну) - вважається, що ціни на товар, вказані у відповідних рахунку та видатковій накладній, погоджені сторонами (пункт 4.1 договору).

Ціна товару може підлягати зміні постачальником у залежності від об`єктивних факторів, що на неї (ціну) впливають: зміна вартості сировини, матеріалів, коливання середньо ринкових цін, зміна цін виробниками товару, коливання рівня інфляції та/або курсу іноземної валюти по відношенню до гривні. Загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Суму договору складає сума вартості всього товару, що постачається постачальником покупцю на умовах цього договору протягом терміну його дії. Загальна сума договору не обмежується (пункт 4.2 договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку у національній валюті України (пункт 5.1 договору).

Строк оплати поставленого на умовах даного договору товару проводиться наступним чином: 100% від загальної ціни, відповідно до рахунку протягом 10 календарних днів. Моментом поставки товару вважається його фактична передача, яка визначається відповідно до дати, вказаної у видатковій накладній (пункт 5.2 договору).

У випадку прострочення виконання зобов`язання оплати за поставлену продукцію (пункт 5.2), починаючи з 1 календарного дня, кінцева вартість товару визначатиметься в день фактичної оплати та буде у наступному порядку та відповідно до наступної формули: у разі збільшення курсу продажу долара США, від встановленого на дату складання специфікації, згідно міжбанківського курсу валют, розрахунок за товар проводитися за наступної формулою: X2 = (Y2/Y1) * X1, де:

X1 базова вартість (вказана у специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення покупцем) у національній валюті України на дату складання специфікації;

Y1 курс продажу долара США до валюти України, відповідно до міжбанківського курсу, на дату складання специфікації на поставку відповідної партії товару;

Y2 курс продажу долара США до валюти України, відповідно до міжбанківського курсу, на дату проведення оплати;

X2 підсумкова сума до оплати (пункт 5.3 договору).

Загальна сума цього договору складається з сумарної вартості всіх поставок вказаних у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору і закріплених у рахунках, видаткових накладних на відповідну партію Товару і включає ПДВ 20%(пункт 5.4 договору).

При зміні вартості товару на момент оплати, порівняно з сумою, встановленою на дату складання специфікації, постачальник надає покупцю розрахунок коригування податкової накладної. Постачальник так само надає акт про зміну вартості товару з обґрунтуванням розрахунку зміни вартості відповідно до пункту 5.3.1 цього договору (пункт 5.5 договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в розрізі розрахунків - до повного їх завершення (пункт 6.1 договору).

У разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка у період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості (пункт 7.2 договору).

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно з цим договором здійснюється включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною (пункт 7.4 договору).

Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладанням письмового документа (пункт 9.3 договору).

Рахунки на оплату товару передаються покупцю за допомогою факсимільного зв`язку, оригінал рахунку надається постачальником разом з товаром, що постачається. Якщо покупець прийняв товар (підписав відповідну видаткову накладну) - вважається, що він отримав оригінал рахунку і не може у випадку не оплати товару в строк посилатися на те, що в нього відсутній рахунок на оплату відповідної поставки (пункт 9.6 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплений відповідними печатками підприємств.

Додатковою угодою №1 до договору сторони змінили пункт 5.2 та узгодили між собою, що покупець повинен оплатити вартість поставленого товару не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній.

На виконання умов договору, позивач 08.11.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 278 148,66 грн, що підтверджується видатковими накладними №429, №430, №431, №432 та №433 від 08.11.2021. За поставлений товар позивачем було виставлено відповідний рахунок на оплату по замовленню №423 від 05.11.2021.

За поставлений товар відповідач розрахувався з позивачем частково, а саме 02.02.2022 сплатив на користь позивача 78148,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23669 та 11.02.2022 сплатив на користь позивача 28000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23773.

Також, на виконання умов договору, позивач 17.11.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 36620,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №448 та №449 від 17.11.2021, наявних у матеріалах справи. За поставлений товар позивачем було виставлено відповідачу відповідний рахунок на оплату по замовленню №426 від 15.11.2021.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 270 538,04 грн основної заборгованості, 2440,89 3 % річних, 16054,52 грн сума пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання укладеного між сторонами умов договору, позивач 08.11.2021 поставив, а відповідач прийняв товар, на загальну суму 278 148,66 грн та 17.11.2021 на загальну суму 36 620,00 грн.

Вказані документи підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств та відповідають вимогам, передбаченим Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Факт поставки товару відповідачем не заперечується.

За поставлений товар відповідач розрахувався з позивачем частково, а саме 02.02.2022 сплатив на користь позивача 78148,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23669 та 11.02.2022 сплатив на користь позивача 28000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23773.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору та додаткової угоди №1 до договору сторони погодили строк оплати товару не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній.

Отже, товар поставлений за видатковою накладною від 08.11.2022 повинен був оплачений відповідачем не пізніше 10.01.2022 (08.01.2022 вихідний день), а поставлений за видатковою накладною від 17.11.2021 не пізніше 17.01.2022.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у визначений умовами договору та додаткової угоди №1 до договору строк, поставлений товар не оплачений, що стало підставою для перерахунку позивачем вартості поставленого товару з урахуванням курсу долара США на дату складання відповідних видаткових накладних та курсу долару США на дату проведення кожної оплати.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Відповідно до ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Так, пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов`язання з оплати за поставлену продукцію та у разі збільшення курсу продажу долара США, від встановленого на дату складання специфікації, починаючи з 1 календарного дня, кінцева вартість товару визначатиметься в день фактичної оплати за формулою: X2=(Y2/Y1)*X1, де X1- базова вартість (вказана у специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення покупцем) у національній валюті України на дату складання специфікації; Y1 курс продажу долара США до валюти України, відповідно до міжбанківського курсу, на дату складання специфікації на поставку відповідної партії товару; Y2 курс продажу долара США до валюти України, відповідно до міжбанківського курсу, на дату проведення оплати; Х2 - підсумкова сума до оплати.

Отже, при проведенні розрахунків, сума у гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на міжбанківському валютному ринку на день проведення оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 08.11.2021 поставив відповідачу товар на суму 278 148,66 грн, а також 17.11.2021 - на суму 36620,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із загальнодоступної інформації в мережі Інтернет, станом на момент поставки товару (08.11.2021) 1 долар США відповідно до міжбанківського курсу коштував 26,102 грн. Станом на момент часткової оплати товару в сумі 78148,66 гривень (02.02.2022) 1 долар США коштував 27,4551 гривень. Отже, на момент часткової оплати поставленого товару відповідачем, підсумкова вартість товару становила 292 567,59 гривень із розрахунку: 27,4551/26,102х278 148,66 грн. Після часткової оплати, неоплачена частина становить 214 418,93 грн, із розрахунку: 292 567,59 гривень (вартість товару станом на 02.02.2022) - 78148, 66 грн (часткова оплата 02.02.2022).

Станом на момент наступної часткової оплати у сумі 28000 гривень (11.02.2022) 1 долар США коштував 28,3876 грн. Тобто, на цей момент часткової оплати підсумкова вартість товару становила 233 194,34 грн із розрахунку: 28,3876/26,102 х 214 418,93 грн. Неоплачена частина становить 205 194,34 грн, із розрахунку: 233 194,34 грн (вартість товару станом на 02.02.2022) 28 000,00 грн (часткова оплата 11.02.2022).

Станом на момент пред`явлення позивачем позову (22.04.2022) 1 долар США коштував 29,2549 гривень. Тобто, підсумкова вартість товару, поставленого 08.11.2021 становить 229 980,07 грн із розрахунку: 29,2549 / 26, 102 х 205 194,34 грн.

Станом на момент поставки товару (17.11.2021) 1 долар США коштував 26,4133 грн, станом на 22.04.2022 (момент пред`явлення позову) 1 долар США коштував 29,2549 гривень. Тобто, підсумкова вартість товару, поставленого 17.11.2021 становить 40557,97 грн із розрахунку: 29,2549/26,4133х 36620,00 грн.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що міжбанківський курс долара США по відношенню до гривні був інший. А тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє.

Тобто, судом першої інстанції здійснено вірний розрахунок заборгованості, який на момент подачі позову складав 270 538,04 грн (229 980,07 грн + 40557,97 грн).

Доводи відповідача, що відсутність укладеної до договору Специфікації, у якій сторони визначають базову вартість товару, позбавляє позивача можливість здійснювати коригування ціни товару відповідно до п. 5.3., п. 5.3.1 договору, судом першої інстанції правомірно відхилені, оскільки сторони, зокрема, шляхом виконання договору, погодили порядок узгодження кількості та асортименту товару іншими умовами договору.

Так, за умовами договору сторони узгодили, що якщо покупець прийняв товар (підписав видаткову накладну) - вважається, що ціни на товар, вказані у відповідних рахунку та видатковій накладній, погоджені сторонами. Загальна сума кожної поставки визначається у відповідній видатковій накладній (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Кількість та асортимент товару передбачається у видаткових накладних на кожну окрему поставку (пункт 2.1 договору).

Отже, приймаючи товар від позивача за видатковими накладними, відповідач погодився на ту вартість товару, яка зазначена у видатковій накладній. А тому відсутність укладеної між сторонами специфікації, за наявності факту погодження між сторонами ціни (бази) отриманого товару у відповідних видаткових накладних, не впливає на вирішення даного спору на не позбавляє позивача права на здійснення коригування вартості товару відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3. договору.

Посилання відповідача на не надання позивачем відповідно до п. 5.5. договору акту про зміну вартості товару з обґрунтуванням розрахунку зміни вартості відповідно до п.п. 5.3.1. договору, колегія суддів відхиляє, оскільки даний пункт не нівелює обов`язку відповідача вчасно розраховуватись за отриманий товар, невиконання якого є підставою для коригування вартості товару відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3. договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, після відкриття провадження у справі відповідач 16.05.2022 сплатив на користь позивача 208 620,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №24369.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума основної заборгованості у розмірі 208 620,00 грн сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, суд першої інстанції дійшов до висновку про закриття провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішення суду першої інстанції в цій частині апелянтом не оскаржується.

За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 61 918,04 грн заборгованості, яка виникла у зв`язку із невиконанням останнім свого обов`язку з оплати поставленого товару.

Стосовно нарахованих 3 % річних колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних за період з 10.01.2022 до 22.04.2022 у сумі 2335,34 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до положень 7.3 договору, у разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність здійснених позивачем нарахувань пені в сумі 15 384,17 грн. за період з 10.01.2022 до 22.04.2022.

У суді першої інстанції відповідач зазначав про відсутність у нього обов`язку сплачувати штрафні санкції за неналежне виконання своїх зобов`язань за договором поставки у період з 24.02.2022 по 22.04.2022, оскільки позивач нараховував пеню та 3% річних у період дії обставин непереборної сили, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 14.2 договору).

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Вказані норми містяться і у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії Торгово-промислової палати України №44 від 18.12.2014 (далі - регламент). Даний регламент встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі торгово-промислових палат України.

Так, статтею 3.1 регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом (ст. 3.3 регламенту).

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Колегія суддів зазначає, що листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.

Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов`язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання за укладеним договором поставки. Колегією суддів враховано, що відповідне зобов`язання з оплати поставленого товару виникло у відповідача з 10.01.2022 та 17.01.2022, тобто ще до ведення на території України військового стану.

А тому відповідні доводи правомірно відхилені судом першої інстанції.

Крім того, позивачем у суді першої інстанції були заявлені до стягнення з відповідача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022, який укладений між Адвокатським Бюро «Поліщук та партнери» в особі керуючого Адвокатського Бюро Поліщука Володимира Анатолійовича, що діє на підставі Статуту (далі Адвокатське Бюро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» (клієнт), рахунок на оплату №2 від 20.04.2022, виписку з особового рахунку Адвокатського Бюро за 20.04.2022, акт наданих правничих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022, детальний опис робіт (наданих послуг) від 02.08.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3202/10 Поліщука Володимира Анатолійовича та ордер про надання адвокатом Поліщуком Володимиром Анатолійовичем (Адвокатським Бюро «Поліщук та партнери») правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС».

Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022, сторони обумовили, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу у справі щодо неналежного виконання договору постачання №2/01 від 04.01.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське», зокрема надати юридичну консультацію, підготувати позовну заяву разом із додатками, сплатити за рахунок клієнта судовий збір, відправити примірник позовної заяви з додатками іншій стороні, за допомогою засобів поштового зв`язку подати позовну заяву до суду, підготувати всі необхідні процесуальні документи до суду першої інстанції (заяви, клопотання, відповідь на відзив, тощо), за необхідності представити інтереси клієнта в суді першої інстанції, отримати судове рішення суду першої інстанції, та надати іншу необхідну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, в порядку та на умовах, передбаченим даним договором (пункт 1.1 договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022).

Клієнт надає Адвокатському Бюро всі права, які б він мав сам в суді, в тому числі право подавати заяви, клопотання, скарги, позовні заяви, відмовлятися від позову, укладати мирову угоду, підписувати всі необхідні документи пов`язані з розглядом справи та здійснювати всі інші дії, необхідні для належного виконання даного договору (пункт 1.2 договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022).

За надання правничої допомоги, передбаченої пунктом 1.1 цього договору, клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському Бюро гонорар у сумі 12000,00 грн. Розмір гонорару є фіксований (пункт 3.1 договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022).

02.08.2022 між клієнтом та Адвокатським Бюро було підписано акт наданих правничих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022 та детальний опис робіт (наданих послуг). Відповідно до вказаних документів, на виконання договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022, Адвокатським Бюро «Поліщук та партнери» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» наступні правничі послуги: вивчено документи та надано юридичну консультацію; підготовлено позовну заяву з додатками; відправлено примірник позовної заяви з додатками іншій стороні та до суду; підготовлено заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; відправлено заяву відповідачу та до суду; представлено інтереси Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» в підготовчому засіданні; вивчено відзив на позовну заяву та підготовлено відповідь на відзив; відправлено відповідь на відзив відповідачу та до суду; вивчено заперечення відповідача; підготовлено заяву про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції та відправлено його копію відповідачу та суду; підготовлено заяву про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції та відправлено його копію відповідачу та суду; підготовлено клопотання про стягнення судових витрат разом із додатками, відправлено його копію відповідачу та до суду.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» прийнято надані правничі послуги. Вартість правничих послуг є фіксованою та становить 12000,00 грн без ПДВ.

20.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» було сплачено на користь Адвокатського Бюро «Поліщук та партнери» 12000,00 грн за правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022, що підтверджується випискою з особового рахунку Адвокатського Бюро «Поліщук та партнери» за 20.04.2022.

В апеляційній скарзі відповідачем не доведено неспіврозмірності розміру присуджених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

А тому, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, у тексті відзиву на апеляційну скаргу позивачем заявлено, що з апелянта на користь позивача підлягає стягненню 7 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано додаток № 1 до договору № 2/04 від 20.04.2022, в якому передбачено, що клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу у справі № 925/378/22 у зв`язку із оскарженням рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2022 в апеляційному порядку. За надання правничої допомоги клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар у сумі 7 000,00 грн., який є фіксованим.

Також, позивачем надано акт наданих послуг від 01.12.2022, рахунок на оплату № 3 від 21.11.2022 та виписку з рахунку адвокатського бюро про сплату позивачем 7 000,00 грн.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем доведено належними доказами понесення витрати на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на суму 7 000,00 грн.

Колегією суддів враховано, що відзив на апеляційну скаргу з доказами понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу був направлений на адресу відповідача 05.12.2022, що підтверджується накладною та описом вкладення у цінний лист.

В той же час, відповідачем не надано заперечень стосовно неспіврозмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

А тому, враховуючи наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокату на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, колегія суддів дійшла до висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача у сумі 7 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2022 року у справі № 925/378/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2022 у справі № 925/378/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2022 у справі № 925/378/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (20132, Черкаська обл., Маньківський р-н, село Іваньки, вулиця Соборна, будинок 3, код 32837429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» (09114, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Біла Церква, ВУЛИЦЯ ІВАНА МАЗЕПИ, будинок 81А, квартира 13, код 42958727) 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесені ним у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи № 925/378/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 03.05.2023

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко