Постанова

від 03.05.2023 по справі 917/1462/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року м. Харків Справа № 917/1462/22

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Гетьман Р.А.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА" та Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА" (вх. №627 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 у справі № 917/1462/22,

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА", 38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Полтавська, 96

до Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39763, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Кам`яні Потоки, вул. Миру, буд. 19 та

Фермерського господарства "Агро - Ланж", вул. Радгоспна, буд. 18, с. Кам`яні Потоки, Кременчуцький р-н., Полтавська обл., 39763

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА" звернулося з позовом до Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та Фермерського господарства "Агро - Ланж", у якому просить:

- визнати незаконними та скасувати рішення двадцять дев`ятої сесії восьмого скликання Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27.04.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", якими було передано в оренду ФГ "Агро - Ланж" дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,0000 га кожна;

- визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди землі від 27.04.2022, укладений Кам`янопотоківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області та ФГ "Агро - Ланж", яким передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 16,0000 га, які визначені в натурі на місцевості технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель на території Кам`янопотоківської сільської ради.

В обгрунтуванні позовної заяви вказує, що 1)оспорювані правочини вчинені в період перебування земельних ділянок у користуванні позивача, 2)відсутнє рішення сільської ради про зміну правового статусу спірних земельних ділянок із колективної власності на комунальну, а колективне сільськогосподарське підприємство (КСП ім. Щорса), якому передавалися в колективну власність ці земельні ділянки, до цього часу не припинене.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 у справі № 917/1462/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані правочини не порушують права Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА", оскільки товариство не набуло право орендаря відповідних земельних ділянок у звязку з непроведенням реєстрації додаткової угоди до договорів оренди землі від 15.10.2012.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА" з відповідним рішенням суду не погодилась, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтуванні апеляційної скарги наголошує на помилковості висновку суду про непроведення реєстрації додаткової угоди до договорів оренди землі від 15.10.2012, оскільки державна реєстрації права оренди невитребуваних земельних ділянок № 786 та № 784 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, неможлива, через відсутність кадастрових номерів спірних земельних ділянок.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА" на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 у справі № 917/1462/22, призначено розгляд апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА" на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 у справі № 917/1462/22 на 03.05.2023 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132, запропоновано учасникам справи подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові, роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату, запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд, явку представників учасників справи визнано необов`язковою, запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua, витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1462/22.

У судове засідання, яке відбулось 03.05.2023, зявились представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА" та представник Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

15.10.2012 Кременчуцька районна державна адміністрація (Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам`янка" (Орендар) уклали договір оренди землі.

Відповідно до пункту 1 зазначеного договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку № 786 сільськогосподарського призначення (з числа невитребуваних земельних ділянок, кадастровий номер 5322481700:07:000:0958) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка № 786 сільськогосподарського призначення (з числа не витребуваних) загальною площею 4,0000 га.

Відповідно до пункту 8 договір укладено у відповідності до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, або надання власником земельної ділянки відомостей щодо отримання державного акта на право власності на землю, але не більше 3 (трьох) років.

Згідно з пунктом 41 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстровано у Кам`янопотоківській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 43 від 29.03.2013, що підтверджується відповідною відміткою на договорі.

16.02.2016 Сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 786, відповідно до якої дію договору продовжено на строк до моменту отримання власником земельної ділянки витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, або надання власником земельної ділянки відомостей щодо отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, але не більше 7 (семи) років з дати підписання цієї додаткової угоди.

Додаткову угоду № 1 від 16.02.2016 зареєстровано у Кам`янопотоківській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 17 від 31.03.2016.

Також, 15.10.2012 Кременчуцька районна державна (Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам`янка" (Орендар) уклали договір оренди землі.

Відповідно до пункту 1 зазначеного договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку № 784 сільськогосподарського призначення (з числа невитребуваних земельних ділянок, кадастровий номер 5322481700:07:000:0959) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка № 784 сільськогосподарського призначення (з числа не витребуваних) загальною площею 4,0122 га.

Відповідно до пункту 8 договір укладено у відповідності до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, або надання власником земельної ділянки відомостей щодо отримання державного акта на право власності на землю, але не більше 3 (трьох) років.

Згідно з пунктом 41 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстровано у Кам`янопотоківській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 42 від 29.03.2013, що підтверджується відповідною відміткою на договорі.

Сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 784, відповідно до якої дію договору продовжено на строк до моменту отримання власником земельної ділянки витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, або надання власником земельної ділянки відомостей щодо отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, але не більше 7 (семи) років з дати підписання цієї додаткової угоди.

Додаткову угоду від 16.02.2016 зареєстровано у Кам`янопотоківській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 16 від 31.03.2016.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кам`янка" (код ЄДРПОУ 32860479) реорганізовано шляхом приєднання до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам`янка" від 04.09.2019, № запису 15691120055000316.

Факт реорганізації ТОВ "Агрофірма Кам`янка" шляхом приєднання до СТОВ "Говтва" підтверджується статутом СТОВ "Говтва", протоколом ТОВ "Агрофірма Кам`янка", витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, СТОВ "Говтва" є правонаступником ТОВ "Агрофірма Кам`янка".

Як зазначає позивач, СТОВ "Говтва" з моменту набуття прав Орендаря на вказані земельні ділянки та протягом строку дії зазначених договорів використовувало земельні ділянки за цільовим призначенням та сплачувало орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями та податковими деклараціями з плати за землю за 2019 - 2022 роки (копії в матеріалах справи, а. с. 36 - 70).

Станом на 2019 рік розпорядником спірних земельних ділянок з числа невитребуваних земельних ділянок є Кам`янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, до якої перейшли права Орендодавця за договорами оренди землі від 15.10.2012.

Рішеннями двадцять дев`ятої сесії восьмого скликання Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27.04.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (а. с. 125 -126) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кам`янопотоківської сільської ради.

Передано в оренду ФГ "Агро - Ланж" земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк до одного року з розміром орендної плати 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

27.04.2022 Кам`янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області (Орендодавець) та ФГ "Агро - Ланж" (відповідач 2) уклали договір оренди землі.

Відповідно до пункту 1 зазначеного договору орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 16,0000 га, які визначені в натурі на місцевості технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (пункт 2 договору). Додатковою угодою від 01.06.2022 до договору оренди землі від 27.04.2022 викладено в новій редакції пункт 2 розділу "Об`єкт оренди": "В оренду передаються 4 (чотири) земельні ділянки загальною площею 16,0000 га, а саме: 5,00,00 га, 3,0 га, 4,0000 га, 4,0000 га сільськогосподарського призначення, у тому числі по угіддях: рілля - 16,0000 га, які визначені в натурі на місцевості технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель на території Кам`янопотоківської сільської ради".

Договір оренди землі від 01.06.2022, укладений Кам`янопотоківською сільською радою та ФГ "Агро -Ланж" зареєстровано у книзі реєстрації землеволодінь та землекористувань в умовах воєнного стану Кременчуцької РВА 03.06.2022 № 01-U А53020070000049284-00006-БН.

Звертаючись з позовною заявою СТОВ "Говтва" вказує, що Кам`янопотоківською сільською радою оскаржуваними рішеннями протиправно та незаконно передано в оренду ФГ "Агро - Ланж" земельні ділянки, які перебували в користуванні СТОВ "Говтва" на підставі діючих договорів оренди землі.

З метою отримання дозволів на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) щодо спірних невитребуваних земельних часток (паїв), орієнтовною площею 4,0 га кожна, СТОВ "Говтва" зверталося до Кам`янопотоківської сільської ради із відповідними клопотаннями № 103 від 01.02.2022 та № 104 від 01.02.2022. Проте вказані клопотання Кам`янопотоківська сільська рада не розглянула.

Крім того, як зазначає позивач, відсутнє рішення сільської ради про зміну правового статусу спірних земельних ділянок із колективної власності на комунальну, а колективне сільськогосподарське підприємство (КСП ім. Щорса), якому передавалися в колективну власність ці земельні ділянки, до цього часу не припинене.

Отже, відповідач вважає, що спірні земельні ділянки не перейшли у комунальну власність.

Стверджує, що на підставі оскаржуваного договору оренди землі від 27.04.2022 в оренду ФГ "Агро - Ланж" передано дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, по 4,0 га кожна, які на той час знаходилися в оренді СТОВ "Говтва" на підставі двох діючих договорів оренди землі від 15.10.2012 та додаткових угод до них від 16.02.2016 (строк дії права оренди до 16.02.2023). Так, договори оренди землі від 15.10.2012 та додаткові угоди до них є чинними, ніким не оскаржувалися, Орендодавець щороку отримував орендну плату, що сплачувалася на виконання умов цих договорів.

Також, позивач наголошує, що до прийняття Закону України № 834-VIII від 26.11.2015, яким викладено в новій редакції Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", питання реєстрації договорів оренди земельних ділянок з числа невитребуваних не було врегульовано.

Отже, як стверджує позивач, договір оренди землі від 27.04.2022, укладений Кам`янопотоківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області та ФГ "Агро - Ланж", на підставі рішень, які прийняті Кам`янопотоківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області всупереч вимог статей 123, 124 та 134 Земельного кодексу України.

Кам`янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір оренди землі від 27.04.2022, укладений Кам`янопотоківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області та ФГ "Агро - Ланж" є таким, що не суперечить вимогам законодавства, а рішення, прийняте Кам`янопотоківською сільською радою законним та таким, що прийняте відповідно до Закону. Зазначає, що позивач не має жодних прав на спірні земельної ділянки та її правовий статус не порушує його прав та охоронюваних законом інтересів. Вказує про відсутність доказів реєстрації права оренди на земельні ділянки № 784 та № 786 за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Фермерське господарство "Агро - Ланж" у відзиві (вх. № 9891 від 14.12.2022) проти позову заперечує, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів реєстрації за позивачем права оренди на земельні ділянки № 784 та 786, відповідно до чинного законодавства України. Вважає рішення двадцять дев`ятої сесії восьмого скликання Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27.04.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", якими було передано в оренду ФГ "Агро - Ланж" дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення такими, що відповідають вимогам законодавства. Зазначає про відсутність підстав для визнання незаконними рішень сільської ради та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного Кам`янопотоківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області району Полтавської області та ФГ "Агро - Ланж".

Надаючи правову кваліфікацію спріним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Правовідносини щодо земельних часток (паїв) регулюються спеціальним Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Відповідно до частини 1 статтею 11 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За приписами частини 1 та 2 статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", не передбачає повноважень державних органів чи органів місцевого самоврядування передавати в оренду земельні частки (паї) до їх формування у земельні ділянки.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 902/569/17.

Відповідно до частин 1, 4 статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

З матеріалів справи вбачається, що земельним ділянкам №786 та №784 були присвоєні кадастрові номери відповідно до умов договорів оренди землі від 15.10.2012, а саме: кадастровий № 5322481700:07:000:0958 та кадастровий №5322481700:07:000:0959.

Отже, спірні земельні ділянки є сформованими.

Сдід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119 затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), який визначає умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв).

Реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Пунктом 3 Порядку № 119 визначено, що для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування договір оренди у двох примірниках, сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 119 договір реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.

За змістом пунку 5 Порядку № 119 на обох примірниках договору оренди земельної частки (паю) ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

Позивач обґрунтовує наявність у нього (на день звернення з позовом) права користування (оренди) спірними земельними ділянками № 786 та 784 загальною площею 8,0 га, які відповідно до Закону вважаються невитребуваними, на підставі договорів оренди землі, укладених Кременчуцькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам`янка" (Орендар) 15.10.2012 та додаткових угод до них від 16.02.2016.

Втім колегією суддів встановлено, що реєстрація додаткових угод від 16.02.2016, була проведена в журналі реєстрації Кам`янопотоківської сільської ради, а не в Державному реєстрі речових прав.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції від 01.01.2016, яка діяла на момент укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок № 786 та 784, державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції від 01.01.2016, у разі надання у користування, поновлення або внесення змін до діючих договорів користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельних ділянок державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування такими земельними ділянками.

Водночас, відповідно до частини 1 статі 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції від 01.01.2016 право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що право оренди на земельні ділянки № 784 та № 786 обов`язково мало бути зареєстровано Орендарем (позивачем) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач не надав доказів, що в період з дня укладення додаткових угод від 16.02.2016 до дня реорганізації шляхом приєднання ТОВ "Агрофірма Кам`янка" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" (позивач у справі), до 04.09.2019 (протягом трьох років) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право оренди земельних ділянок № 786 та №784 за ТОВ "Агрофірма Кам`янка".

Отже, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить інформації про реєстрацію права оренди на земельні ділянки № 786, 784 за ТОВ "Агрофірма Кам`янка" чи за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Говтва", хоча право оренди земельних ділянок повинно бути зареєстровано відповідно до додаткових угод від 16.02.2016 до договорів оренди землі, але протягом трьох років ТОВ "Агрофірма Кам`янка" не виконала цей обов`язок, як і її правонаступник (позивач у справі).

Крім того, слід зазначити, що пунктом 8 договорів оренди землі від 15.10.2012 встановлено строк оренди- не більше 3 (трьох) років. Строк дії цих договорів, згідно з вимогами законодавства, яке діяло на момент їх укладення (15.10.2012), починав діяти з моменту державної реєстрації договорів оренди.

Державна реєстрація спірних договорів оренди була проведена 29.03.2013, згідно з записами представника Кам`янопотоківської сільської ради.

Відтак, кінцевим строком дії договорів оренди є 29.03.2016.

Додаткові угоди до вказаних договорів зареєстровані в журналі реєстрації Кам`янопотоківської сільської ради 31.03.2016, тобто після закінчення строків дії договорів. Проте всупереч вимог законодавства не була здійснена державна реєстрація права оренди за позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)", передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї мають право виключно сільські, селищні, міські ради, на території яких розташована така земля.

До 01.01.2016 реєстрація договорів оренди невитребуваних паїв, як у випадку реєстрації договорів оренди землі від 15.10.2012, проводилася виконавчими комітетами сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю) згідно із Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119 (до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в новій його редакції), на виконання Указу Президента України від 03.12. 1999 № 1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки".

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтями 13, 141 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

З 01.01.2016, у зв`язку із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", реєстрація права оренди невитребуваних земельних ділянок здійснюється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, при укладанні договору оренди чи додаткової угоди до нього, без реєстрації права власності на такі земельні ділянки згідно з частиною 1 статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тобто, відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України та статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрації підлягає право оренди, а не реєстрація договорів оренди чи додаткових угод.

Ураховуючи те, що додаткову угоду до договорів оренди землі від 15.10.2012 укладено після 01.01.2016 (після набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме 16.02.2016, право оренди земельних ділянок № 786 та № 784, загальною площею 8,0 га не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ТОВ "Агрофірма Кам`янка", суд першої інстанції законно зазначив про відсутність у позивача права оренди, у зв`язку із закінченням строків дії основних договорів оренди землі від 15.10.2012.

Відповідач не вчинив належних дій щодо продовження строків дії договорів оренди землі.

Колегія суддів вважає безпідставними аргументи апелянта про неможливість проведення державної реєстрації права оренди невитребуваних земельних ділянок № 786 та № 784 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, через відсутність кадастрових номерів спірних земельних ділянок суд, оскільки земельним ділянкам № 786 та № 784 були присвоєні кадастрові номери відповідно до умов договорів оренди землі від 15.10.2012, а саме: кадастровий № 5322481700:07:000:0958 та № 5322481700:07:000:0959.

Так, згідно до частини 4 статті 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

При цьому, у разі відмови реєстратора у проведенні реєстрації права оренди невитребуваних земельних ділянок № 786 та № 784 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідні дії могли виступати окремим предметом оскарження.

В рамках даного спору, з огляду на приписи частини 4 статті 791 Земельного кодексу України, відповідний аргумент не підлягає розгляду в якості належної підстави неможливості проведення реєстрації права оренди невитребуваних земельних ділянок № 786 та № 784 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Одночасно колегія суддів відхиляє доводи позивача стосовно того, що відсутнє рішення про зміну правового статусу спірних земельних ділянок із колективної власності на комунальну, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 (набув чинності з 27.05.2021), внесено зміни до Земельного кодексу України, доповнено пункт 24 розділу X "Перехідні положення", наступного змісту:

"24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно - заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно - заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Отже, спірні земельні ділянки є комунальною власністю Кам`янопотоківської сільської територіальної громади.

Крім того, матеріали справи не містять будь - яких доказів знаходження спірних земельних ділянок у колективній власності ТОВ "Агрофірма Кам`янка", правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Говтва".

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Рішеннями двадцять дев`ятої сесії восьмого скликання Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27.04.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (а. с. 125 -126) передано в оренду ФГ "Агро - Ланж" земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк до одного року з розміром орендної плати 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27 такого змісту:"27. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) здійснюється на таких умовах:

а) розмір орендної плати не може перевищувати 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

б) орендар земельної ділянки не має права на:

компенсацію власних витрат на поліпшення земельної ділянки;

поновлення договору оренди землі, укладення договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;

передачу земельної ділянки в суборенду;

встановлення земельного сервітуту;

зміну угідь земельної ділянки;

будівництво на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд);

закладення на земельній ділянці багаторічних насаджень;

переважне право на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу;

відчуження, передачу в заставу (іпотеку) права користування земельною ділянкою;

поділ земельної ділянки, об`єднання її з іншою земельною ділянкою;

використання для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин, торфу, лісу, водних об`єктів, а також інших корисних властивостей землі;

зміну цільового призначення земельної ділянки;

в) договір оренди земельної ділянки укладається лише в електронній формі, та засвідчується кваліфікованими електронними підписами орендаря і орендодавця;

г) передача в оренду земельної ділянки здійснюється без проведення земельних торгів;

ґ) формування земельної ділянки з метою передачі її в оренду здійснюється без внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державної реєстрації) та присвоєння їй кадастрового номера, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розробляється за рішенням органу, уповноваженого передавати земельну ділянку в оренду, та затверджується таким органом. Така технічна документація включає лише:

пояснювальну записку;

матеріали топографо-геодезичних вишукувань;

відомості про обчислення площі земельної ділянки;

кадастровий план земельної ділянки;

перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

відомості про встановлені межові знаки.

Отже, рішеннями двадцять дев`ятої сесії восьмого скликання Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27.04.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (а. с. 125 -126) затверджено технічні документації щодо інвентаризації земель та передано в оренду ФГ "Агро - Ланж" земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк до одного року відповідно до пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Отже, спірні рішення приймались Кам`янопотоківською сільською радою у межах її повноважень та відповідно до чинного законодавства.

Договір оренди землі від 01.06.2022, укладений Кам`янопотоківською сільською радою та ФГ "Агро -Ланж" на підставі рішень сільської ради від 27.04.2022 зареєстровано у книзі реєстрації землеволодінь та землекористувань в умовах воєнного стану Кременчуцької РВА 03.06.2022 № 01-U А53020070000049284-00006-БН.

Ураховуючи те, що відповідач не набув права оренди на спірні земельні ділянки, суд не вбачає порушення прав позивача, прийнятими Кам`янопотоківською сільською радою рішеннями про передачу земельних ділянок у користування ФГ "Агро - Ланж" та укладеним договором з відповідачем 2.

Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 5 статті 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, у якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №. 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Отже, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної (творчої) діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, настання або ненастання певної події. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно - господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Крім того, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання дійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15, від 16.10.2020 у справі N 10/12787/17), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину обхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав дійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене вільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається неналежний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Ураховуючи відсутність доказів того, що рішеннями сільської ради про передачу земельних ділянок відповідачу 2 та укладеним відповідачами договором оренди землі були порушені права позивача, суд правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 у справі № 917/1462/22 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОВТВА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 у справі № 917/1462/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 08.05.2023.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман