Рішення

від 19.04.2023 по справі 910/13978/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2023Справа № 910/13978/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного підприємства "ТАЛЕКС ТРК"

вул. В`ячеслава Чорновола 1, м. Тернопіль, 46001

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРО.ЮА"

вул. Нижньоключова 14,оф. 1-2, м. Київ, 03056

про стягнення 2 656 367,91 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ТАЛЕКС ТРК" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРО.ЮА" про стягнення 2 656 367,91 грн.

Ухвалою суду від 20.12.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

27.12.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 20.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 відкрито провадження у справі №910/13978/22, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.01.2023.

24.01.2023 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

10.02.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, вказує, що суму попередньої оплати повернуто позивачеві 27.12.2022.

Позивачем відповіді на відзив не надано, аргументів, що наведені у відзиві належними та допустимими доказами не спростовано.

Протокольною ухвалою суду від 25.01.2023 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні на 23.02.2023.

Протокольною ухвалою суду від 23.02.2023 розгляд справи відкладено на 01.03.2023.

Протокольною ухвалою суду від 01.03.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2023.

Протокольною ухвалою від 22.03.2023 судом оголошено перерву у розгляді справи по суті до на 19.04.2023.

19.04.2023 в судове засідання з`явився представник позивача та позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив повністю із підстав, що наведені у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 19.04.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду із означеним позовом, позивач вказує, що 30 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАДРО.ЮА» (надалі Постачальник) та Приватним підприємством «ТАЛЕКС ТРК» (Покупець) було укладено Договір поставки №03-301221 (далі - Договір поставки) відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, в обсягах і кількості, зазначених в узгоджених і належним чином підписаних сторонами специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно специфікації №1 від 30 грудня 2021 року до Договору поставки, постачальник зобов`язується поставити: сільськогосподарський мультикоптер моделі AGRAS Т30 (СЕ) у кількості 5 штук, акумулятор AGRAS Т30 Intelligent Battery 11 штук, зарядний пристрій для заряджання акумуляторів Т30 Intelligent battery charger 4 штуки.

Так відповідно до п .2.4. Договору поставки постачальник зобов`язується поставити товар на протязі 30 календарних днів з моменту повної оплати товару і надати разом з товаром видаткову накладну та інші документи, передбаченні діючим законодавством України.

ПП «ТАЛЕКС ТРК» здійснило оплату вартості Товару згідно специфікації №1 в повному обсязі двома платежами на загальну суму 2 105 250,00 грн. в т,ч. ПДВ, що еквівалентно 68 264 євро (1 євро - 30,84 грн.) згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 362 від 06.01.2022 - на суму 300 000,00 грн., та платіжним дорученням від 07.02.2022 № 378 на суму 1 805 250,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що остаточна оплата відбулась своєчасно в термін до 28 лютого 2022 року (пункт 5.4.2. Договору поставки) Відтак, кінцевий термін поставки товару становить 09.03.2022.

Позивач вказує, що після спливу зазначеного в договорі тридцятиденного терміну, поставка товару так і не відбулась.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання умов Договору та заявки позивач здійснив оплату товару на загальну суму 2 105 250,00 грн.

Натомість, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Договору та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив поставку оплаченого Товару. У зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 2 105 250,00 грн.

Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після звернення позивача із позовом до суду, у справі відповідачем на користь позивача сплачено суму у розмірі 2 105 250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2532 від 27.12.2022.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 2 105 250,00 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 105 250,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Водночас, як встановлено судом, позивач звертаючись до суду вказує, що сума попередньої оплати була визначена сторонами у євро, відповідно до умов п. 5.8 Договору поставки, а саме визначено еквівалент загальної вартості товару згідно Договору поставки в іноземній валюті (в євро), що становить 68 264,00 євро.

Таким чином, після сплати суми попередньої оплати, позивач просить стягнути з відповідача 492 198,20 грн. як різниці гривневого еквіваленту від суми 68 264,00 євро. та 3% річних у розмірі 58 922,71 грн.

Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься Дилерський договір №03/01-301221 від 30.12.2021.

Пунктом 2.1 вказаного Договору визначено, що ціна на продукцію фіксується сторонами у Специфікації, який є невід`ємною частиною до Договору.

Судом встановлено, що Специфікацією №1 від 30.12.2021 сторонами погоджено ціну товару у сумі 2 105 250,00 грн.

Оскільки, у долученому до матеріалів справи Договорі та Специфікації відсутні будь які посилання на визначення еквіваленту загальної вартості товару згідно Договору поставки в іноземній валюті (в євро), що становить 68 264,00 євро, а інших належних та допустимих доказів до матеріалів справи позивачем не додано, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Враховуючи, що розрахунок 3% річних позивачем зроблено від суми заборгованості у розмірі 68 264,00 євро, позовна вимога про стягнення 3% річних також задоволенню не підлягає.

Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд зазначає, що позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи, не доведені належними доказами у справі та спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні Приватного підприємства "ТАЛЕКС ТРК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРО.ЮА" про стягнення 2 656 367,91 грн. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/13978/22 за позовом Приватного підприємства "ТАЛЕКС ТРК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРО.ЮА" про стягнення 2 656 367,91 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2 105 250,00 грн.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 05.05.2023

Суддя М.О. Лиськов