Рішення

від 27.04.2023 по справі 910/12086/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2023Справа № 910/12086/22Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Док.Онлайн" до Фізичної особи - підприємця Кириченко Лесі Віталіївни про визнання договору припиненим та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: Стеченка Я.В.;

відповідача: Федіни О.М.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Док.Онлайн" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом до Фізичної особи - підприємця Кириченко Лесі Віталіївни (далі - Підприємець) про визнання припиненим з 21 червня 2022 року договору суборенди від 18 грудня 2021 року № КА/ССО/А4-23/ДОК.ОНЛАЙН. В обґрунтування свого позову Товариство зазначило, що вказаний договір вважається припиненим на підставі пункту 18.6. зазначеного правочину, про що Підприємця було повідомлено листами: від 10 червня 2022 року № 20220610-3 та від 5 липня 2022 року № 20220705-3. Позивач зазначив, що договір є припиненим на підставі статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку з істотною зміною обставин, внаслідок військової агресії російської федерації проти України та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який був затверджений Законом України від вказаної дати "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на всій території України воєнного стану. Вказані форс-мажорні обставини підтверджуються листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, а також висновками Івано-Франківської торгово-промислової палати: від 16 серпня 2022 року № В-304 та від 8 вересня 2022 року № Ф-455/09. Оскільки, на думку позивача, договір припинив свою дію, останній також просив суд зобов`язати відповідача надати Товариству доступ до орендованого приміщення для звільнення його від власного майна. Разом із позовом Товариство подало клопотання про витребування у відповідача вказаного договору суборенди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2022 року відкрито провадження в справі № 910/12086/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 грудня 2022 року.

15 грудня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про повернення без розгляду клопотання позивача про витребування доказів на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 26 січня 2023 року.

20 січня 2023 року через загальний відділ діловодства суду Товариство подало: клопотання від 16 січня 2023 року про витребування вищезазначеного договору суборенди та клопотання від 17 січня 2023 року про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, вказаного договору.

26 січня 2023 року на електронну адресу суду від Підприємця надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та долучення доказу. У цей же день через загальний відділ діловодства суду Товариство подало клопотання про надання додаткових пояснень.

Підготовче засідання 26 січня 2023 року не розпочалося вчасно у зв`язку з оголошенням о 7:45 год. повітряної тривоги, яка тривала до 12:08 год.

Розгляд справ, призначених на вказану дату, було проведено у порядку їх черговості через годину після закінчення повітряної тривоги, про що було повідомлено сторін на офіційному вебсайті Господарського суду міста Києва. Однак у призначене підготовче засідання представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 січня 2023 року підготовче засідання відкладено на 9 лютого 2023 року.

3 лютого 2023 року на адресу суду від Товариства надійшло клопотання від 31 січня 2023 року про долучення доказів.

9 лютого 2023 року підготовче засідання не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у період з 8 лютого 2023 року по 14 лютого 2023 року на лікарняному.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2023 року сторін повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 15 березня 2023 року.

15 березня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про задоволення клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи та про відмову в задоволенні його клопотання про витребування доказів у зв`язку з тим, що Товариство самостійно подало копію спірного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 6 квітня 2023 року.

6 квітня 2023 року в судовому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 27 квітня 2023 року.

7 квітня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшла заява від 4 квітня 2023 року, в якій позивач повідомив, що докази, які підтверджують розмір понесених витрати на професійну правничу допомогу, будуть подані в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

26 квітня 2023 року через загальний відділ діловодства суду сторони подали письмові пояснення від 25 квітня 2023 року.

27 квітня 2023 року через загальний відділ діловодства суду Підприємець подав заяву від вказаної дати, у якій повідомив, що докази на підтвердження розміру понесених витрати на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення.

У своїх поясненнях Підприємець заперечив проти задоволення позову Товариства, посилаючись на те, що надані останнім висновки регіональної торгово-промислові палати та наказ позивача від 24 лютого 2022 року № 1 про впровадження дистанційної роботи не мають відношення до виконання спірного договору, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням обставин, які виникли за вказаною угодою. Позовна вимога про визнання договору припиненим з 21 червня 2022 року не може бути самостійним предметом розгляду в судовому провадженні. Також відповідач зазначив, що вимога про зобов`язання його надати доступ до приміщення для звільнення від майна є необґрунтованою, оскільки не міститься конкретного переліку такого майна. У той же час, пунктом 16 договору передбачено право Підприємця на тимчасове притримання майна Товариства до повного виконання ним своїх фінансових зобов`язань за договором.

У судовому засіданні 27 квітня 2023 року Товариство підтримало вимоги, викладені у позовній заяві й письмових поясненнях, та наполягало на їх задоволенні.

Представник відповідача в цьому судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2021 року між Товариством та Підприємцем укладено договір суборенди № КА/ССО/А4-23/ДОК.ОНЛАЙН, за умовами якого відповідач зобов`язався передати, а позивач - прийняти в строкове платне користування приміщення, розташоване в нежитловій будівлі за адресою: місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 6 (Літери А, А'), та сплачувати плату за суборенду й інші платежі, передбачені цією угодою (пункт 1.1. вказаного правочину).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою Товариства.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди приміщення, вказаного в додатку 1, а в частині зобов`язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання. Строк суборенди починає перебіг з моменту передачі приміщення Товариству.

Строк суборенди закінчується у дату, визначену додатком 1, або у день дострокового розірвання договору (залежно від того, яка дата настане раніше), але у будь-якому випадку не пізніше дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення (пункт 2.3. договору).

За умовами пункту 8.1. договору приміщення передається позивачу на підставі акту приймання-передачі приміщення, що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору.

У додатку від 18 грудня 2021 року № 1 до договору сторони погодили передачу суборендарю приміщення № А4-23, загальною площею 165,87 кв.м, на 4 поверсі майнового комплексу, розташованого за вищезазначеною адресою; строк суборенди - з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно).

Судом встановлено, що 1 січня 2022 року між Підприємцем та Товариством підписано акт приймання-передачі, згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв у платне користування приміщення № А4-23, площею 165,87 кв.м, на 4 поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 6 (літери А, А').

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

За статтею 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Відповідно до статті 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

За частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 ЦК України).

Відповідно до положень частин 2, 3 статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов, здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, у тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Крім того, частиною 1 статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до пункту 18.1. зазначеного правочину сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання договору.

Форс-мажорні обставини включають, зокрема, але не виключно, стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, антитерористичні операції, епідемії, кібератаки, страйки, повстання, акти тероризму, авіакатастрофи, масові безпорядки, пожежі, повені, археологічні розкопки, суттєва зміна законодавства щодо орендних відносин, рішення органів державної влади.

Пунктом 18.3. договору передбачено, що сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин.

За умовами пункту 18.4. вказаної угоди потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до чинного законодавства, зокрема, шляхом надання сертифікату/висновку Торгово-промислової палати України.

Якщо форс-мажорні обставини тривають понад дев`яносто календарних днів, кожна сторона має право припинити договір шляхом надіслання іншій стороні письмового повідомлення не менше ніж за десять календарних днів до очікуваної дати дострокового припинення договору (пункт 18.6. договору).

Відповідно до умов пункту 19.1. договору він припиняється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (повернення) приміщення Товариством Підприємцю, якщо інше не передбачене договором.

Цей договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін, про що вони укладають відповідну додаткову угоду до договору (пункт 19.2. зазначеного правочину).

Згідно з положеннями пункту 19.6. договору Товариство має право на розірвання договору незалежно від наявності вищевикладених підстав, за умови надіслання Підприємцю письмового повідомлення про таке розірвання за чотири місяці до дати розірвання договору.

Пунктом 22.2. договору передбачено, що будь-які повідомлення відповідно до цього договору оформлюються в письмовій формі і вважаються наданими належним чином сторонами одна одній одним з наступних способів: персональним врученням стороні, що є адресатом, або рекомендованим листом, із підтвердженням факту отримання.

Момент часу, коли повідомлення фактично одержане адресатом, вважатиметься моментом доставки такого повідомлення; у випадку, коли надіслане на зазначену в цьому пункті адресу повідомлення повертається до сторони, що належним чином вислала таке повідомлення в зв`язку із неотриманням такого повідомлення стороною, якій призначалось таке повідомлення, моментом доставки вважатиметься дата відправлення повідомлення. Сторони дійшли згоди про те, що повідомлення, у тому числі передбачені цим договором документи, передані за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою, за реквізитами, вказаними в цьому договорі, а також копії цих документів, мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами (пункти 22.3., 22.4. договору).

Судом встановлено, що повідомленнями від 10 червня 2022 року № 20220610-3 та від 5 липня 2022 року № 20220705-3 (повторне) Товариство повідомило Підприємця про припинення договору з 21 червня 2022 року в зв`язку з настанням форс-мажорних обставин на підставі пункту 18.6. вказаної угоди.

Факт надіслання вищезазначених повідомлень підтверджується описами вкладень у цінні листи на ім`я Підприємця з відбитками календарних штемпелів оператора поштового зв`язку від 10 червня 2022 року № 0740500621846 та від 6 липня 2022 року № 0305718831615, а також відповідними фіскальними чеками та накладними від зазначених дат та вказаними номерами. Копії цих документів містяться в матеріалах даної справи.

Проте судом встановлено, що Товариство у порушення умов пунктів 18.4., 18.6. договору та частини 1 статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" разом з вказаними повідомленнями не надіслало сертифікат або висновок Торгово-промислової палати України, а надало лише копію її листа від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1.

Отже, доводи позивача про те, що договір був припинений на підставі пункту 18.6. вказаної угоди є необґрунтованими.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати. Водночас відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 905/2260/17.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини 2 статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19 та від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц.

Таким чином, посилання Товариства на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як на підставу свого позову, передбачену статтею 652 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки наслідком істотної зміни обставин може бути розірвання договору, а не визнання його припиненим.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від2 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 22червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц.

Посилання позивача на істотну зміну обставин, на підтвердження якої Товариством були надані висновки Івано-Франківської торгово-промислової палати: від 16 серпня 2022 року № В-304 та від 8 вересня 2022 року № Ф-455/09, є безпідставними, оскільки вказані висновки стосувалася інших договорів суборенди: від 25 червня 2020 року № КА/ССО/А5-01/МШ та від 25 червня 2020 року № КА/ССО/А3-08/ТД, які були укладені з іншими суб`єктами господарювання.

Доказів того, що позивач звертався до відповідача з повідомленням про розірвання цього договору в порядку, встановленому пунктом 19.6. цієї угоди, матеріали справи також не містять.

Оскільки спірний договір не був припинений в порядку його пунктів 18.4., 18.6., недоведення позивачем істотної зміни обставин, а також обрання Товариством неналежного та неефективного способу захисту, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства в частині визнання договору припиненим з 21 червня 2022 року.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати доступ до орендованого приміщення для звільнення його від власного майна.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

При цьому, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Оскільки ані умовами договору, ані законом не встановлено обов`язку відповідача надати позивачу доступ до приміщення для звільнення його від власного майна, відсутні підстави зобов`язувати відповідача вчиняти вказані дії.

Разом із цим, суд також зазначає, що частинами 1, 2 статті 594 ЦК України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14.2. договору визначено, що у випадку порушення Товариством умов договору, Підприємець має право обмежити або припинити доступ позивача до приміщення в порядку, передбаченому розділом 16 даної угоди.

За умовами пункту 16.5. договору, якщо Товариство має заборгованість перед Підприємцем по будь-якому платежу за договором, останній має право притримати речі позивача, які знаходяться в межах суборендованого майна (у тому числі в приміщенні) до виконання Товариством грошового або іншого зобов`язання в повному обсязі. Про таке притримання позивач сповіщається будь-яким відомим відповідачу засобом зв`язку, у тому числі за допомогою електронного листування.

Отже, умовами договору прямо передбачено право Підприємця на притримання речей позивача у разі наявності заборгованості за цією угодою.

У матеріалах даної справи наявна копія повідомлення відповідача від 8 листопада 2022 року, надіслане позивачу поштовим відправленням 10 листопада 2022 року № 0305719051478, в якому Підприємець повідомив Товариство про наявну в нього заборгованість за спірним договором суборенди, яка станом на 8 листопада 2022 року, за розрахунком відповідача, складала 430 055,22 грн.

Також судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/13847/22 за позовом Підприємця до Товариства про стягнення 430 055,20 грн за спірним договором суборенди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2023 року у справі № 910/13847/22, яке на момент розгляду даної справи не набрало законної сили, позов Підприємця задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємця 80 515,28 грн заборгованості за спірним договором суборенди та 1 207,73 грн витрат по сплаті судового збору.

Окрім того, судом встановлено, що в матеріалах даної справи також відсутні докази відсутності заборгованості за спірним договором суборенди.

За таких обставин, обраний Товариством спосіб захисту щодо надання останньому доступу до орендованого приміщення для звільнення його від власного майна є неефективним способом захисту, а також є необґрунтованим, виходячи з приписів чинного законодавства та умов договору. Відтак, позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 8 травня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко