Ухвала

від 08.05.2023 по справі 910/6719/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

08.05.2023Справа № 910/6719/23

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лютеранська -10а"

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лютеранська -10а", в якому просив суд: визнати протиправним (незаконним) встановлення відповідачем частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку не пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у власності співвласників, та зобов`язати вчинити дії - нараховані відповідачем та фактично сплачені позивачем 35546 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн 06 коп. відповідачу, за весь час порушення майнових прав та інтересів позивача - з квітня 2017 року, зобов`язати врахувати відповідачем, як переплачене, в рахунок наступних платежів позивача у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку пропорційно до загальної площі квартир та нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, як передбачено чинним законодавством, про що звітувати наступним загальним зборам співвласників багатоквартирного будинку "Лютеранська -10а";

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що звернувся із позовом в господарському судочинстві - в судовому порядку з питання, виключно по суті даного позову, за встановленням факту тривалого порушення пропорційності, відповідно до загальної площі квартир та нежитлових приміщень, часток співвласників багатоквартирного будинку відповідачем, як того вимагає стаття 20 Закону України № 2866-ІІІ після 01.07.2015р. - є правовою підставою позову. Сплата частки позивачем у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, як співвласником нежитлового приміщення в більшому обсязі, ніж співвласниками квартир, не наділяє позивача більшим розміром надання відповідних послуг позивачу від відповідача, не призводить до витрачання на нежитловий фонд відповідачем пропорційно більшого розміру ресурсів з спільного, з житловим фондом, бюджету відповідача, не впливає, відповідно, і на підрахунок голосів позивача, не отримує позивач від відповідача в більшому рівні та якості комунальних послуг в порівнянні з співвласниками квартир, завдає шкоди іншим життєдіяльним інтересам позивача, на які, також, позивачу необхідно витрачати власні кошти. Позивачем наголошено, що триває виставлення відповідачем позивачу рахунків до сплати, у вигляді квитанцій, з визначенням частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, як співвласника нежитлового приміщення в більшому розмірі ніж співвласникам квартир без законних на те підстав. Стаття 20 Закону України № 2866-ІІІ, в редакції Закону № 417-VIII від 14.05.2015, після 01.07.2015р. вичерпно встановлює частку співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його (співвласника) власності; визначає частку участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення; скеровує спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку виключно в судовий порядок. Статтею 21 Закону України № 2866-ІІІ, останнім абзацом, зазначено, що, відповідно до законодавства та статуту об`єднання, встановлюються загальними зборами співвласників об`єднання порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів - як правовідношення між співвласниками, одним з яких є позивач.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що є достатніми підстави для відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями визначення судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.

Подібний висновок викладено, зокрема, але не виключно, в численних постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №922/88/20, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 19.05.2020 у справі №910/23028/17, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 15.06.2021 у справі №904/6125/20, від 27.04.2021 у справі №591/5242/18, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Умовами відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за пунктами 1, 3, 8 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Наразі, зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивачем заявлено позов про встановлення факту неправомірності нарахування встановлення відповідачем частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку не пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у власності співвласників та зобов`язання нараховані відповідачем та фактично сплачені позивачем грошові кошти відповідачу, за весь час порушення майнових прав та інтересів позивача - з квітня 2017 року, врахувати відповідачем, як переплачене, в рахунок наступних платежів позивача у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку пропорційно до загальної площі квартир та нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Судом враховано, що особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 Цивільного кодексу України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Частиною другою статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.02.2022 по справі № 910/5179/20 зроблено правовий висновок про те, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та самим Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції та відноситься до господарської юрисдикції.

Проте, у даному випадку позивачем вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не заявлено, а навпаки вказано, що ОСОБА_1 за встановленням факту тривалого порушення пропорційності, відповідно до загальної площі квартир та нежитлових приміщень, часток співвласників багатоквартирного будинку відповідачем, як того вимагає стаття 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

До того ж, вимоги про зобов`язаня відповідача віднести суму внесених грошових коштів до переплати в рахунок майбутніх періодів взагалі не охоплюється поняттям «управління юридичною особою» у вирішенні питання щодо юрисдикції, а навпаки вказують на існування між позивачем - фізичною особою та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку спору у зобов`язальних відносинах щодо сплати внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку. У даному випадку суд звертає увагу, що відповідне питання повинне вирішуватись саме у порядку цивільного судочинства у спорі про стягнення таких внесків, або повернення безпідставно набутих коштів.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лютеранська -10а" із визначеними в прохальній частині позовними вимогами, не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

При цьому, судом враховано посилання позивача у позовній заяві на наслідки розгляду справи №757/67183/21-ц.

Зокрема, у межах справи №757/67183/21-ц ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська 10А» (далі - ОСББ «Лютеранська 10А») про визнання протиправними (незаконними) рішень загальних зборів, прийнятих в період 2019-2021 років за протоколами загальних зборів ОСББ «Лютеранська 10А» №13 від 20 лютого 2019 року, №14 від 07 жовтня 2019 року, №15 від 08 грудня 2020 року та №16 від 25 листопада 2021 року щодо встановлення різних часток у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку для власників квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень та встановлення з 01 січня 2022 року розміру такої частки в 4,24 грн за кв.м за місяць з власників квартир та/або нежитлових приміщень, що складається з 12,51 грн за кв.м на утримання будинку та прибудинкової території, та 1,73 грн за кв.м як внеску в ремонтний, резервний спеціальний фонд.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі, у зв`язку з тим, що справу належить розглядати за правилами господарського судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексуУкраїни).

Ухвалою від 07.06.2022 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська 10А» про визнання протиправним (незаконним) рішення загальних зборів.

У даному випадку, суд звертає увагу, що предмети позовних вимог у справі №757/67183/21-ц та розглядуваній позовній заяві не є тотожними, у даному випадку, ОСОБА_1 не заявив вимог про визнання протиправним (незаконним) рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська 10А».

До того ж, судом також враховано, що до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" у 2022 році звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лютеранська-10А" про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 у справі №910/7951/22 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху та установлено строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання суду: доказів сплати судового збору в сумі 7443,00 грн за реквізитами Господарського суду міста Києва, оригіналів опису вкладення та розрахункового документу, виданих поштовим відділенням, на підтвердження отримання послуг зв`язку та надіслання копії позовної заяви б/н від 22.08.2022 з доданими до неї документами на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022, яку було залишено без змін постановою від 02.11.2022 Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7951/22, вирішено позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лютеранська-10А" про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників, сформованої та поданої до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", вважати неподаною.

В контексті наведеного, суд звертає увагу ОСОБА_1 на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовом до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Суд звертає увагу, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене "право на суд" разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства"). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії").

Отже, у даному випадку відмова у відкритті провадження у справі не обмежує доступу позивача до правосуддя, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений права та можливості повторно звернутись до господарського суду із позовом тотожним у справі №910/7951/22.

За таких обставин, керуючись ст. ст.20, 174, 175, 176, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лютеранська -10а" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно приписів ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.05.2023.

Суддя В. В. Князьков