Судовий наказ

від 09.05.2023 по справі 910/6917/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

СУДОВИЙ НАКАЗ

м. Київ

09.05.2023Справа № 910/6917/23Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши заяву Комунального концерну "Центр комунального сервісу" (03179, м. Київ, вул. Львівська, 57-А; код ЄДРПОУ 39946227)

про видачу судового наказу за вимогою

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДРЕСС" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3Г; код ЄДРПОУ 41633630) заборгованості за надані послуги в розмірі 5 705,83 грн, інфляційних втрат в розмірі 277,84 грн, 3% річних в розмірі 108,39 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 627, 628, 629, 759-763, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України не містить такої категорії як "неоспорювана заборгованість". Частина друга статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що в порядку наказного провадження здійснюється розгляд справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 року у справі №903/125/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 600 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У ст. 126 Господарського процесуального кодексу визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Водночас у ст.147 ГПК України передбачено стягнення на підставі судового наказу як особливої форми судового рішення за фактично безспірними вимогами. Судовий наказ є особливою формою рішення, що видається за результатами розгляду вимог, передбачених у ст.148 ГПК. При цьому їх розгляд здійснюється судом без повідомлення (виклику) заявника та боржника.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження понесених заявником судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (у копіях):

- довіреність представника-адвоката;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2566 від 24.01.2019;

- договір про надання правничої допомоги № 0803-ПІВ від 08.03.2023;

- акти наданих послуг від 01.05.2023 № 1 згідно договору про надання правничої допомоги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Дії представника заявника відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання документів у справі, є обґрунтованим.

Надаючи оцінку співмірності витрат заявника на оплату послуг адвоката зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та з урахуванням ціни позову у справі, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат заявника на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 126, 130, 148, 154, 155 Господарського процесуального кодексу України, суд

НАКАЗАВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДРЕСС" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3Г; код ЄДРПОУ 41633630) на користь Комунального концерну "Центр комунального сервісу" (03179, м. Київ, вул. Львівська, 57-А; код ЄДРПОУ 39946227) заборгованість в розмірі 5 705,83 грн, 3% річних в розмірі 108,39 грн, інфляційні втрати в розмірі 277,84 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 268,40 грн та витрати на професійну допомогу в розмірі 600,00 грн.

2. Суд повідомляє, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

3. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Стягувач: Комунальний концерн "Центр комунального сервісу" (03179, м. Київ, вул. Львівська, 57-А; код ЄДРПОУ 39946227)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АДРЕСС" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3Г; код ЄДРПОУ 41633630)

4. Копію судового наказу, копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами надіслати боржнику.

5. Судовий наказ після набрання ним законної сили видати стягувачу.

Суддя Ю.О. Підченко

Дата набрання судовим наказом законної сили

Строк пред`явлення судового наказу до виконання

Дата видачі судового наказу стягувачу

Суддя Ю.О. Підченко