Рішення

від 27.04.2023 по справі 910/3811/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2023Справа № 910/3811/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджиа"

про стягнення 731177,40 грн.

за участі представників:

від позивача: Шевченко А.О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджиа" про стягнення за договором оренди нерухомого майна від 26.07.2018 основного боргу в розмірі 640558,08 грн., пені в розмірі 71308,06 грн., інфляційних втрат у розмірі 1484,25 грн. та трьох процентів річних у розмірі 17827,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

23.03.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджиа" про зупинення провадження у справі № 910/3811/21. Провадження у справі № 910/3811/21 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/9343/21.

28.12.2022 на електронну пошту суду надійшло клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/9343/21 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджиа" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання провести перерахунок залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 09.01.2023 провадження у справі № 910/3811/21 поновлено, продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 16.02.2023 заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заявленого збільшення щодо стягнення 2576453,52 грн. основного боргу, 595775,14 грн. пені, 21732,89 грн. штрафу, 41536,98 грн. інфляційних втрат, 78259,47 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 16.02.2023 позовну заяву в новій редакцій Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" повернуто без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що з огляду на неможливість використання приміщення через карантинні обмеження наявні правові підстави для зменшення орендної плати на 50 % та звільнення від оплати оренди в період з 17.03.2020 по 15.06.2020, з 14.11.2020 по 30.11.2020 - на вихідні дні, з 08.01.2021 по 24.01.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2018 між позивачем (орендодавець), ТОВ "Управляюча компанія нерухомістю-3" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, посвідчений 26.07.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 1231.

У подальшому, на підставі додаткової угоди від 27.12.2018 до договору оренди, ТОВ "Джорджиа" (новий орендар) з 01.01.2019 приймає на себе всі права та обов`язки первісного орендаря за договором оренди.

Згідно п.1.1., п.1.2. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) приміщення, визначене у Договорі, за плату та на обумовлений строк. Приміщення, яке передається знаходиться на першому та цокольному поверхах нежилого будинку 10 (літера А) за адресою: м. Київ, пров. Музейний, буд. 10, загальною площею 532,32 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. договору приміщення передається орендодавцем і приймається орендарем в оренду на умовах сплати останнім плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця на підставі цього договору.

У пункті 2.2 договору погоджено, що розмір орендної плати за перший місяць оренди складає 152699,47 грн. з ПДВ 20 %, що є еквівалентно 5800 дол. США за курсом НБУ станом на 02.07.2018 року.

Згідно з пунктом 2.3 договору розмір орендної плати за кожний наступний повний календарний місяць розраховується за формулою: On = ОбхКі, де On - орендна плата, що належить до перерахування: Об - орендна плата за перший місяць оренди, Кі - коефіцієнт індексації, який визначається як результат ділення курсу обміну української гривні на долар США, встановленого НБУ на десяте число місяця, в якому здійснюється оплата, на курс курсу обміну української гривні на долар США, встановленого НБУ на 02.07.2018 (1 дол. США - 26,327494 грн.). У випадку, якщо Кі складатиме менше одиниці, до розрахунку орендної плати застосовується Кі, що дорівнює 1,0 (Кі = 1,0).

Орендна плата сплачується орендарем за період з липня по жовтень 2018 року (включно) - до 12 числа поточного місяця за поточний місяць; за період з листопада 2018 до завершення строку оренди - авансом до 20 числа поточного місяця за наступний місяць (пункт 2.4 договору).

Пунктом 4.2.8. договору передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до умов цього договору.

За умовами пункту 5.3. договору оплата оренди здійснюється по день повернення приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі.

Згідно п. 6.3. договору у випадку заборгованості по виплаті орендної плати та/або інших платежів, передбачених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного грошового забезпечення за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.4. договору, у випадку неповернення приміщення орендодавцю в строк, передбачений п.7.1. договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі 5% від розміру місячної орендної плати за кожний день прострочення повернення приміщення.

У пункті 7.1 договору зазначено, що договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення та діє до 31.12.2022 (включно).

Листом № 18/03-20 від 18.03.2020 відповідач повідомив позивача, що на виконання протоколу №10 від 16.03.2020 Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради стосовно попередження розповсюдження нової коронавірусної інфекції на території міста Києва, ресторан, який знаходиться в орендованому приміщенні, тимчасово припинив діяльність на період з 17.03.2020 до 31.03.2020. У зв`язку з цим, відповідач просив перерахувати орендну плату (звільнити від орендної плати) на період карантину та оформити додаткову угоду стосовно цього.

У відповідь позивач листом від 11.08.2020 повідомив про можливість встановлення орендної плати на рівні 70% від діючої на період з 01.04.2020 по 31.05.2020 та запропонував у строк до 20.08.2020 підписати додаткову угоду та акти часткового ненадання послуг оренди.

У разі не підписання документів у вказаний строк пропозиція щодо зменшення орендної плати втрачає силу.

У свою чергу, відповідач листом №13/08-20 від 13.08.2020 просив припинити дію договору з 17.03.2020 по 24.06.2020 та надати знижку 30% на оплату оренди з 24.06.2020 до закінчення дії карантинних обмежень. Також відповідачем надано сертифікат ТПП України від 30.07.2020 №3000-20-1351 про настання форс-мажорних обставин.

Листом від 26.08.2020 позивач зазначив, що вказаний сертифікат взято до уваги, проте останній не є підставою для задоволення вимоги. Враховуючи, що відповідач здійснював використання приміщення, підстав для припинення дії договору на період з 17.03.2020 по 24.06.2020 та надання знижки у розмірі 30% з 24.06.2020 до закінчення карантинних обмежень, виходячи з наданих відповідачем документів, не вбачається.

Надалі, листом №23/09-20 від 23.09.2020 відповідач повідомив, що не має змоги виконати зобов`язання по договору не з власної волі, а тому просив не застосовувати штрафні санкції та надати раніше запропоновану позивачу знижку 30% на квітень та травень 2020 року. Крім цього, відповідач зобов`язувався платити поточні платежі згідно умов договору.

Відтак, 10.11.2020 сторонами підписано акти часткового ненадання послуг оренди в період з 01.04.2020 по 31.05.2020, та про застосування на цей період плати за користування приміщеннями в розмірі 70 %, що складає 110551,33 грн. з ПДВ за квітень 2020 року, 114336,49 грн. - за травень 2020 року.

Одночасно, сторонами укладено додаткову угоду від 10.11.2020 № 3 до договору, якою встановлено розмір орендної плати на рівні 70% від плати за користування встановленої договором, а саме: 110551,33 грн. з ПДВ за квітень 2020 року, 114336,49 грн. за травень 2020 року.

Листом №30/11-2020 від 30.11.2020 відповідач звернувся до позивача щодо неможливості погашення заборгованості до 01.12.2020, у зв`язку з чим просив затвердити графік погашення боргу згідно договору до кінця 2021 року.

У відповіді №Е.18.0.0.0/4-201223/3202 від 23.12.2020 на зазначений лист (направлена 29.12.2020 та вручена відповідачу 05.01.2021) позивач зауважив, що наразі немає правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку сплати орендної плати та сплати/компенсації платежів з утримання нерухомого орендованого майна, відтак вимагав погашення заборгованості протягом 5 календарних днів.

02.01.2023 сторонами підписано акт приймання-передачі до договору оренди, яким відповідачем повернуто приміщення позивачу.

Водночас, відповідач сплату заборгованості здійснював несвоєчасно та в не в повному обсязі, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за період з лютого 2020 року по січень 2023 року у сумі 2576453,52 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1. ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач оплату орендної плати за договором у період з лютого 2020 року по січень 2023 року здійснював несвоєчасно та в не в повному обсязі, у зв`язку з чим за відповідачем утворився борг у сумі 2576453,52 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на наявність підстав для зменшення орендної плати на 50 % та звільнення від оплати оренди в період з 17.03.2020 по 15.06.2020, з 14.11.2020 по 30.11.2020 - на вихідні дні, з 08.01.2021 по 24.01.2021 на підставі частини 6 статті статті 762 ЦК України. Як зауважив відповідач, орендоване приміщення використовувалося для розміщення закладу ресторанного господарства, проте відповідач не міг використовувати майно за його цільовим призначенням під час карантину.

Згідно з частиною 4 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 статті 762 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (у редакції постанови КМУ № 215 від 16.03.2020) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

Відповідно до вказаної постанови заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року, серед іншого, роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Подальші зміни до згаданої вище постанови також містили виключення щодо заборони роботи, зокрема, закладів громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень та надання послуг на відкритих (літніх) майданчиках, у тому числі під тентами, на верандах.

У свою чергу, відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження не використання та неможливості використання приміщення за цільовим призначенням для розміщення закладу ресторанного господарства в період карантину.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Щодо посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», суд зауважує, що дана постанова втратила чинність від 01.06.2022 та стосувалася нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном.

Судом прийнято до уваги, що відповідач посилався на виданий Київською торгово-промисловою палатою України сертифікат від 30.07.2020 №3000-20-1351 щодо настання форс-мажорних обставин за договором оренди у період з 17.03.2020 по 24.06.2020 року.

Крім того, відповідач повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин листом від 18.03.2020 року.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 8.1. договору до форс-мажорних обставин належать: обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру такі, як війна, пожежа, повінь, землетрус; заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, що виникли після укладання цього договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм вижитими заходами, якщо ці обставини вплинули на виконання ними своїх зобов`язань за даним договором. У цьому випадку термін виконання зобов`язань за цим договором змінюється за взаємною згодою, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що в разі виникнення зазначених у п. 8.1. договору обставин сторони протягом п`яти календарних днів письмово повідомляють одна одну про наявність цих обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору.

Таким чином, сертифікат від 30.07.2020 №3000-20-1351 щодо настання форс-мажорних обставин за договором оренди в період з 17.03.2020 по 24.06.2020 направлений позивачу лише 13.08.2020, тобто поза встановленим договором строком.

При цьому, із матеріалів справи слідує, що додатковою угодою від 10.11.2020 № 3 до договору сторони погодили зменшення розміру орендної плати за квітень-травень 2020 року.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Щодо пред`явлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 595775,14 грн. пені, 21732,89 грн. штрафу, 41536,98 грн. інфляційних втрат, 78259,47 грн. трьох процентів річних, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.3. договору у випадку заборгованості по виплаті орендної плати та/або інших платежів, передбачених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного грошового забезпечення за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6.4. договору у випадку неповернення приміщення орендодавцю в строк, передбачений п.7.1. договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі 5% від розміру місячної орендної плати за кожний день прострочення повернення приміщення.

Суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції - шість місяців.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду, здійсненим у межах визначеного позивачем періоду, проте з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України, пеня підлягає стягненню в сумі 399372,64 грн.

Здійснивши арифметичний перерахунок штрафу, інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд дійшов висновку про задоволення даних вимог у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Інжиніринг" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджиа" (01001, м. Київ, пров. Музейний, 10; ідентифікаційний код 42676958) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д; ідентифікаційний код 14360570) 2576453 (два мільйони п`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят три) грн. 52 коп. заборгованості з орендної плати, 399372 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста сімдесят дві) грн. 64 коп. пені, 21732 (двадцять одну тисячу сімсот тридцять дві) грн. 89 коп. штрафу, 41536 (сорок одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 78259 (сімдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 47 коп. трьох процентів річних, а також 46760 (сорок шість тисяч сімсот шістдесят) грн. 33 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 08.05.2023 року.

Суддя К.В. Полякова