Рішення

від 05.05.2023 по справі 910/9601/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2023Справа № 910/9601/22

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРС ГРУП"

про стягнення 46 618,87 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРС ГРУП" про стягнення збитків у розмірі 46 618,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо складення та реєстрації податкової накладної, що передбачено Договором про закупівлю товарів № Т/СН - 74/18 від 11.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/9601/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/9601/22 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2018 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (далі - Позивач/Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАРС ГРУП" (далі - Відповідач/Постачальник) було укладено Договір № Т/СН-74/18 про закупівлю товарів, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався у 2018 році поставити Покупцю товар (далі - Товар), зазначений у Специфікації, що є додатком № 1 до цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування Товару визначається згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015. Асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару визначені в Додатку №1 до цього Договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна Договору становить 1 679 976,96 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 279 996,16 грн.

Згідно п. 3.1 договору, покупець оплачує Товар прямим банківським переводом коштів на рахунок постачальника протягом 45 банківських днів з моменту поставки конкретної партії Товару згідно з виставленим Постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки Покупця на поставку конкретної партії Товару.

Відповідно до п. 6.3.3 договору, Постачальник зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлений законодавством України строк. Податкова накладна надається за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc Is.", або іншої спеціалізованої програми на електронну адресу: medoc@port-yuzhny.com.ua виключно в електронній формі після її реєстрації в ЄРПН.

Згідно пункту 7.7 договору у разі втрати права покупця на податковий кредит внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН постачальником протягом 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, покупець протягом 10 (десяти) календарних днів, наступних за 1095-м календарним днем з дати складення податкової накладної, має право на компенсування збитків у розмірі втраченого податкового кредиту на підставі письмової претензії з наданням документів, що обґрунтовують факт заподіяння збитків.

Відповідно до п. 10.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додаткової угодою № 1 від 28.12.2018 сторони досягли згоди продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, але не пізніше ніж до 30.04.2019, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у Договорі.

На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв та оплатив товар, зокрема за видатковою накладною № 21 від 03.09.2018 на суму 279 713,22 грн. (у т.ч. 46 618,87 грн. ПДВ).

Факт поставки товару підтверджується приймальним актом № 4304 від 06.09.2018 та додатком до нього, видатковою накладною № 21 від 03.09.2018 та товарно-транспортною накладною № 0509/од від 05.09.2018.

Факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням № 9334 від 17.09.2018 на суму 279 713,22 грн., у т.ч. ПДВ - 46 618,87 грн.

01.02.2022 позивач направив до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків лист за вих. № 677/01/102/22 із вимогою про надання відомостей стосовно реєстрації відповідачем на ім`я позивача в ЄРПН податкової декларації на суму 279 713,22 грн., у т.ч. ПДВ - 46 618,87 грн.

21.02.2022 на адресу Позивача надійшла відповідь Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків вих. № 1421, згідно з якою вбачається, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 по справі № 826/1535/18 були виписані та зареєстровані податкові накладні № 1 від 18.05.2018 (на суму 816 275,52 грн., у т.ч. 136 045 92 грн. ПДВ (видаткова накладна № 9 від 18.05.2018)) та № 3 від 21.06.2018 (на суму 212 741,34 грн., у т.ч. 35 456,89 грн. ПДВ (видаткова накладна № 12 від 21.06.2018)). В реєстрації податкової накладної від 03.09.2018 № 2 (на суму 279 713,22 грн., у т.ч. 46 618,87 грн. ПДВ (видаткова накладна № 21 від 03.09.2018)) було відмовлено. У зв`язку з цим, податкова накладна від 03.09.2018 № 2, виписаної ТОВ «АМАРС ГРУП» на адресу ДП «МТП «Южний», згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних не зареєстрована, має статус «Відмовлено за рішенням комісії».

Позивач звернувся з запитом до ЄРПН № 231192 від 05.08.2022 на який отримано витяг з ЄДПН № 231192, який підтверджує факт не реєстрації відповідачем податкової накладної

№ 2 від 03.09.2018.

Відповідно до платіжного доручення № 9334 від 17.09.2018, Позивачем було оплачено рахунок Відповідача № 2808/2 від 28.08.2018 на суму 279 713,22 грн., у т.ч. 46 618, 87 грн. ПДВ, а отже - вартість поставленого відповідно до видаткової накладної № 21 від 03.09.2018 Товару оплачена Позивачем в повному обсязі.

Таким чином, податкова накладна повинна була бути виписана Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАРС ГРУП» датою відвантаження товару - 03.09.2018 на суму 279 713,22 грн., у т.ч. 46 618, 87 грн. ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним понесені збитки у зв`язку із невиконанням відповідачем господарських зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН, що на думку позивача має наслідком втрату права позивача на податковий кредит.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем була здійснена поставка товару на загальну суму - 279 713,22 грн., у т.ч. ПДВ - 46 618,87 грн., що підтверджується приймальним актом № 4304 від 06.09.2018, видатковою накладною № 21 від 03.09.2018 та товарно-транспортною накладною № 0509/од від 05.09.2018.

Позивач прийняв та оплатив товар, що підтверджується приймальним актом № 4301 від 06.09.2018, видатковою накладною № 21 від 03.09.2018, товарно-транспортною накладною

№ 0509/од від 05.09.2018 та платіжним дорученням № 9334 від 17.09.2018.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (пункт 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

У свою чергу, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачає можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.

Матеріали справи не містять доказів реєстрації відповідної податкової накладної у ЄРПН.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на вказані норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Як вже зазначалося, згідно з пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Окрім того, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, та від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Таким чином, відповідач не виконав вимог статті 201 Податкового кодексу України, зокрема, не зареєстрував податкову накладну, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 46 618,87 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі

№ 914/843/18.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту першого частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на відповідача.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом жовтня 2022 - квітня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі №910/9601/22 виготовлено 05.05.2023.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРС ГРУП" про стягнення 46 618,87 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРС ГРУП" (02096, місто Київ, вулиця Сімферопольська, будинок 13-А, офіс 125; ідентифікаційний код: 39649332) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (65481, Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова, будинок 13; ідентифікаційний код: 04704790) збитки у розмірі 46 618 (сорок шість тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2023.

Суддя І.В. Приходько